Справа № 541/2023/22

Номер провадження 2/541/734/2022

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 жовтня 2022 року        м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

встановив:

МТСБУ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1  про відшкодування шкоди в порядку регресу, мотивуючи свої вимоги наступним. 05 жовтня 2019 року о 19 год 20 хв в м. Миргороді по вул. Сорочинській відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме – ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ», реєстраційний номер  НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода  ОСОБА_3 , внаслідок чого пішохода було відкинуто на зустрічну смугу, де водій транспортного засобу «Daewoo», реєстраційний номер  НОМЕР_2   ОСОБА_1  ще раз наїхав на  ОСОБА_3 . Внаслідок вищевказаної ДТП потерпіла загинула на місці. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 31 січня 2020 року по справі № 12019170000000350 кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП застрахована не була. На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем на користь потерпілої сторони було відшкодовано 50 % витрат на спорудження надгробного пам`ятника, вартість якого становила 40 200 грн, що склало 20 100 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 38 вищевказаного Закону після сплати страхового відшкодування МТСБУ має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. З урахуванням зазначеного просив стягнути з відповідача завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 20 100 грн та сплачений судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву суду не надав.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, в силу презумпції завдавача шкоди відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

П. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, – незалежно від наявності вини.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Постановою про закриття кримінального провадження від 31 січня 2020 року старшим слідчим ВРЗСТ СУ ГУНП в Полтавській області Стець М.В. було закрито кримінальне провадження № 12019170000000350 від 06 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У відповідності з вказаною постановою 05 жовтня 2019 року приблизно о 19 год 20 хв навпроти будинку, розташованого за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Сорочинська, 123, автомобіль марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , у межах своєї смуги для руху вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка переходила проїжджу частину. Внаслідок наїзду тіло потерпілої упало на зустрічну смугу, після чого її переїхав автомобіль «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Від отриманих внаслідок ДТП травм потерпіла загинула на місці пригоди.

Кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки причиною дорожньо-транспортної пригоди є порушення п. 4.7, 4.14 (а,б,г) Правил дорожнього руху України з боку пішохода ОСОБА_3 .

У відповідності з накладною б/н від 13 липня 2020 року та розрахунковою квитанцією № 186361 від 13 липня 2020 року потерпілою ОСОБА_4 було сплачено за пам`ятник грошову суму в розмірі 40 200 грн.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон) є спеціальним  та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно з довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 19 серпня 2020 року № 3019279653331835 цивільно-правова відповідальність відповідача на момент скоєння ДТП застрахована не була.

Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 27 жовтня 2020 року ПрАТ «СК «Провідна», якою було застраховано відповідальність ОСОБА_2 , на користь потерпілої ОСОБА_4 відшкодовано 50 % від заявленої суми – 40 200 грн, страхового відшкодування, пов`язаного із витратами на виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 від 27 жовтня 2020 року у відповідності з довідкою МТСБУ про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих від 11 листопада 2020 року № 1, наказу МТСБУ від 16 листопада 2020 року № 3.1/2026 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих» та платіжного доручення від 16 листопада 2020 року № 2544549 позивачем на користь представника потерпілої було сплачено 20 100 грн за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності з п/п 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем в силу вимог Закону 16 листопада 2020 року було здійснено регламентну виплату представнику потерпілої внаслідок ДТП особи, відповідач на час вчинення ДТП не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відсутність його вини як водія автотранспортного засобу та закриття відносно нього кримінального провадження не звільняє останнього від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, так як відповідно до положень ст. 1187 ЦК України цивільно-правова відповідальність наступає і без вини водія, за винятком умов, передбачених ч. 5 цієї статті, МТСБУ має право зворотної вимоги в порядку ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Таким чином, вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2481 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, адреса: Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, код ЄДПРОУ 21647131, IBEN: НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк», завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 20 100 (двадцять тисяч сто) гривень та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.

Відповідач може подати письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 10 жовтня 2022 року.

Суддя: О. М. Вірченко