У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 15 березня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2006 року.

         Постановою місцевого суду

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Кіровоград,

жителя смт. Петрово Кіровоградської

області, судимості не має в силу

ст.89 КК України,

         на підставі п.”б” ст.1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року звільнено від кримінальної відповідальності, за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачений у тому, що 8 березня 2005 року, приблизно о 8 годині, перебуваючи у приміщенні магазину “Центральний” на вул. Ілліча у смт. Петрово Кіровоградської області, грубо порушив громадський порядок, що супроводжувався особливою зухвалістю, брутально висловлювався на адресу потерпілої ОСОБА_1 та пошкодив майно на загальну суму 292 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2006 року апеляцію потерпілої залишено без задоволення, а постанову Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2006 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

                У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи її апеляцію, порушив кримінально-процесуальний закон. Крім того, потерпіла вважає, що суд безпідставно застосував до ОСОБА_2 закон про амністію. 

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги потерпілої, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

         Висновок суду щодо звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року, є обгрунтованим.

         Як убачається зі справи, ОСОБА_2 вчинив злочин до набрання чинності Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року, цей злочин невеликої тяжкості, за який законом передбачено покарання, менш  суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років. ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину (а.с.49). Проти застосування амністії він не заперечував, про що подав відповідну заяву (а.с.50).

         За таких обставин вважати, що рішення суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, на підставі п.”б” ст.1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року є незаконним, немає підстав.

         Що стосується посилання потерпілої про порушення апеляційним судом порядку проведення розгляду справи, то воно було предметом перевірки і не знайшло підтвердження.

         Зі справи видно, що місцевий суд своєчасно повідомив ОСОБА_2 про надходження апеляції потерпілої та про його право подати  свої заперечення (а.с.63).

 Відповідно до вимог ст.361 КПК України ОСОБА_2 також належним чином було повідомлено про час слухання справи в апеляційній інстанції (а.с.66). 

Доводи ОСОБА_1 про те, що суд звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності після закінчення трьох місячного строку з дня надрання чинності закону, порушивши ст.17 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року, є безпідставним, оскільки відповідно до ст.8 Закону України “Про застосування амністії”, протягом трьох місяців амністія застосовується до осіб, які відбувають покарання.    

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги потерпілої, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.384 КПК України.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги потерпілій ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

Кравченко К.Т.                     Канигіна Г.В.                     Кузьменко О.Т.