У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку та мешканку м. Запоріжжя,

раніше судиму,

засуджено за ст. 307 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_1 зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця свого проживання та роботи, періодично з'являтися в ці органи на реєстрацію, не виїжджати без дозволу органів кримінально-виконавчої системи за територію України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 18 лютого 2005 року, близько 12 години 30 хвилин, знаходячись на території ферми в смт. Балабино Запорізького району Запорізької області, придбала з метою збуту за раніше отримані від ОСОБА_2 гроші у сумі 75 гривень та за раніше отримані від ОСОБА_3 і ОСОБА_4 гроші у сумі 90 гривень у невстановленої особи медичний шприц з речовиною коричневого кольору, яка є розчином особливо небезпечного наркотичного засобу - опієм ацетильованим, вагою у перерахунку на суху речовину 0,350 г, а також скляний флакон з речовиною коричневого кольору,  яка є розчином особливо небезпечного наркотичного засобу - опієм ацетильованим, вагою у перерахунку на суху речовину 0,480 г. Вказані наркотичні засоби ОСОБА_1 перевезла до Запорізького онкологічного диспансеру, що поАДРЕСА_1, де передала раніше нею придбані наркотичні засоби ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

У касаційному подані прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд безпідставно застосував до засудженої ст. 69 КК України та не мотивував свого рішення щодо звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням. Також скаржиться на те, що судом не вирішено питання щодо речових доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю наведених у вироку доказів, що прокурором не оспорюється.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

Покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним щодо особи засудженої, яка щиро розкаялась, вважається несудимою, позитивно характеризується, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України та можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.

Судом також враховано думку державного обвинувача, який просив застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 69 КК України та звільнити засуджену від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Щодо не вирішення судом питання про речові докази, то відповідно до ст. 409 КПК України, дане питання суд може вирішити в порядку виконання вироку.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Верховного Суду України -

                                        у х в а л и л а :

Відмовити у задоволенні касаційного подання прокурору по кримінальній справі щодо ОСОБА_1

                                               Судді :