Справа № 2-5029/11

Провадження № 6/161/194/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2022 року                                         місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Пахолюка А.М.,

при секретарі – Мельник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», заінтересовані особи – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну стягувача у виконавчих листах, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчих листах в цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 11.09.2011 року позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , задоволено повністю, а саме, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №6М/2008/840-МКЛ/739 від 21.01.2008 року у розмірі 165516,09 грн., судовий збір 1655,16 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ.

Вказує, що 05.08.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ КБ «Надра» відступило, а ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №6М/2008/840-МКЛ/739.

Крім кого, 18.12.2020 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір №GL48N718070_blank_04 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відступило, а ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №6М/2008/840-МКЛ/739.

На підставі наведеного, просить суд, замінити стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ».

У письмових поясненнях заінтересована особа ОСОБА_1 заперечила щодо задоволення заяви про заміну стягувача, оскільки, 31.05.2019 року виконавчий лист було повернуто стягувачу без виконання, повторно виконавчий документ не пред`являвся, а тому станом на день звернення правонаступника із заявою про заміну сторони, сплинув трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2022 року заяву прийнято до провадження.

Заявник до судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Вимоги заяви підтримує, просить їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_1 до судового засідання також подала заяву про розгляд справи за її відсутності, просить відмовити в задоволенні заяви.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча повідомлялися судом про день, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв про розгляд справи у їхній відсутності на адресу суду не надходило.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності осіб, що не з`явилися по наявним матеріалам справи, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 442 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 11.09.2011 року позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , задоволено повністю, а саме, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №6М/2008/840-МКЛ/739 від 21.01.2008 року у розмірі 165516,09 грн., судовий збір 1655,16 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ (а.с.37-38).

Із матеріалів справи, що 05.08.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ КБ «Надра» відступило, а ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №6М/2008/840-МКЛ/739 від 21.01.2008 року (а.с. 61-64).

18.12.2020 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір №GL48N718070_blank_04 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відступило, а ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №6М/2008/840-МКЛ/739 від 21.01.2008 року (а.с. 65-72).

Із матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист №2-5029/11 виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 24.01.2012 року перебував на виконанні у Луцькому районному відділі ДВС ГТУЮ у Волинській області, однак, постановою державного виконавця від 31.05.2019 року виконавчий лист №2-5029/11 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 87).

Обґрунтовуючи вимоги заяви, заявник посилався на ту обставину, що відповідно про правових висновків Верховного Суду, заміна стягувача його правонаступником можлива на будь-якій стадії процесу, незалежно він наявності відкритого виконавчого провадження чи його відсутності.

Однак, суд не погоджується з такими доводами заявника, з огляду на наступне.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону «Про виконавче провадження», поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п`ятої статті 15 Закону про виконавче провадження, а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (пункти 6.9-6.12, 6.15).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

Якщо ж виконавче провадження на закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року № 2-7763/10.

Як встановлено судом, виконавчий лист №2-5029/11 виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 24.01.2012 року, 31.05.2019 року повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 87).

Відтак, станом на день подачі заяви, а саме 12.09.2022 року, про заміну стягувача у виконавчих листах заявник ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» пропустив визначений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Із матеріалів справи вбачається, що питання про поновлення зазначених строків разом із питанням правонаступництва, ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у поданій заяві не ставить, а тому, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, відсутня дійсна мета такого правонаступництва та підстави для заміни стягувача у виконавчих листах.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10-13, 259, 260, 261, 268, 353, 354, 442 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», заінтересовані особи – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про заміну стягувача у виконавчих листах.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала в повному обсязі складена 06 жовтня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області                                                                Пахолюк А.М.