Постанова

Іменем України

28 вересня 2022 року

місто Київ

справа № 663/1651/21

провадження № 61-18805св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Заповіт Ілліча»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у червні 2021 року звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Заповіт Ілліча» (далі - СТОВ «Заповіт Ілліча», товариство) про визнання припиненим договору оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання товариства повернути земельну ділянку власникові.

Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області (колишньої Улянівської сільської ради Скадовського району Херсонської області), площею 2, 85 га, кадастровий номер 6524784700:13:018:0005.

ОСОБА_1 та СТОВ «Заповіт Ілліча» 20 січня 2010 року уклали договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Скадовському районі 08 квітня 2011 року за № 652470004000145, строком на 10 років. Строк дії договору закінчився 08 квітня 2021 року.

Зазначила, що 25 червня 2020 року засобами поштового зв`язку надіслала товариству повідомлення про небажання продовжувати договір оренди, на що СТОВ «Заповіт Ілліча» 03 вересня 2020 року направило їй лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк.

У подальшому позивач неодноразово надсилала відповідачеві письмові повідомлення із запереченнями проти поновлення договору оренди, з проєктом актів приймання-передачі земельної ділянки, однак відповідей на них не отримувала.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 вважала, що від підписання акта приймання-передачі товариство ухиляється, через що неможливо виключити з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право оренди СТОВ «Заповіт Ілліча» на цю земельну ділянку.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд визнати припиненим з 08 квітня 2021 року договір оренди землі від 20 січня 2010 року та зобов`язати товариство повернути належну їй на праві власності земельну ділянку.

Стислий виклад заперечень відповідача

СТОВ «Заповіт Ілліча» заперечувало проти задоволення позову. Зазначило, що вчинило усі необхідні дії для повернення власникові її земельної ділянки на підставі акта приймання-передачі, але позивач зустрічні дії не вчинила. Також товариство стверджувало, що позивач користується своєю земельною ділянкою, а відповідач не чинить їй перешкод у реалізації таких її прав.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 22 липня 2021 року Скадовський районний суд Херсонської області задовольнив позов ОСОБА_1 .

Суд визнав припиненим договір оренди землі від 20 січня 2010 року, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Скадовському районі 08 квітня 2011 року, № 652470004000145, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Заповіт Ілліча», стосовно земельної ділянки, площею 2, 85 га, кадастровий номер 6524784700:13:018:0005, з 08 квітня 2021 року.

Зобов`язав СТОВ «Заповіт Ілліча» повернути ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2, 85 га, кадастровий номер 6524784700:13:018:0005. Здійснив розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, зважаючи на те, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача з листами-повідомленнями, із запереченнями проти поновлення договору оренди починаючи з 30 червня 2020 року, що виключає можливість застосування мовчазної згоди чи продовження орендних правовідносин, зробив висновок про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Доводи відповідача про невчинення позивачем дій щодо підписання акта повернення земельної ділянки суд не взяв до уваги, оскільки його умови є неприйнятними для позивача. Від підписання акта приймання-передачі, запропонованого позивачем, відповідач ухиляється, що унеможливлює виключення з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право оренди СТОВ «Заповіт Ілліча» на земельну ділянку, належну ОСОБА_1 на праві власності.

Доводи щодо відсутності перешкод у користуванні земельною ділянкою належними та допустимим доказами не доведені.

Постановою від 13 жовтня 2021 року Херсонський апеляційний суд скасував рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 липня 2021 року, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд зазначив, що у цій справі спосіб захисту міг би бути ефективним за наявності порушень прав позивача під час дії договору оренди. Водночас за правилами статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди є припиненим через закінчення строку, на який його було укладено. Тобто не може бути за рішенням суду припинено договір оренди землі, строк дії якого вже закінчився.

Апеляційний суд вважав такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм законодавства, посилання позивача на те, що відсутність підписаного акта приймання-передачі земельної ділянки унеможливлює виключення з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право оренди відповідача на належну їй земельну ділянку, оскільки позивач не надала доказів на підтвердження необхідності для неї звернення до реєстратора з таким питанням. Суд апеляційної інстанції врахував, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про право оренди, яке припиняється після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до положень ЦК України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація права оренди припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Тобто, за умови непоновлення договору оренди між сторонами, що за встановленими обставинами й відбулося, відомості про право оренди відповідача на підставі укладеного між сторонами договору оренди землі від 20 січня 2010 року № 97 зберігатимуться в Державному реєстрі прав до дня закінчення строку дії договору, а після закінчення строку дії договору оренди державна реєстрація права оренди припиняється.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд зробив висновок, що позивач не довела порушення її прав, а тому немає підстав для визнання договору оренди землі припиненим.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що договір оренди землі прямо не передбачає повернення спірної земельної ділянки за актом приймання-передачі. За висновками суду фактично нічого не перешкоджає позивачу укласти договір оренди своєї земельної ділянки, яку вона повернула, передавши її у користування іншому орендареві. Непідписання акта приймання-передачі спірної земельної ділянки за встановлених обставин не порушує прав позивача на володіння та користування своєю земельною ділянкою. Встановивши, що з травня 2021 року позивач фактично володіє та користується спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про витребування земельної ділянки від відповідача, який земельною ділянкою не володіє та не користується.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 18 листопада 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року, залишити в силі рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 липня 2021 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначила як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення те, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

На переконання заявника, оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 487/1032/14-ц (провадження

№ 61-8424св20), від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16-ц (провадження № 61-17729св19), щодо ефективного способу захисту порушеного права та підстав повернення земельної ділянки.

Також ОСОБА_1 вважає, що апеляційний суд повинен був врахувати, що у постанові від 30 березня 2020 року у справі № 484/4968/18 (провадження № 61-14839св19) Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що доказів повернення відповідачем спірних земельних ділянок їх власнику або правомірності користування цими ділянками після закінчення строку дії договору оренди матеріали справи не містять.

Іншою підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник визначила те, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» щодо повернення земельної ділянки після припинення договору оренди у разі, коли спосіб повернення предмета оренди договором не визначений; які саме дії сторін договору вважаються виконанням обов`язку з повернення земельної ділянки, чи має зазначений факт бути оформлено сторонами документально.

На переконання ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, усупереч вимогам частини першої статті 89 ЦПК України, визнав належними та допустимими доказами документи кримінального провадження (висновок від 08 червня 2021 року та пояснення осіб), оцінку яким ще не надав уповноважений правоохоронний орган, що суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 126/1439/17 (провадження № 61-456св17).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив від СТОВ «Заповіт Ілліча» на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 17 грудня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 15 вересня 2022 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області, колишньої Улянівської сільської ради Скадовського району, площею 2, 85 га, кадастровий номер 6524784700:13:018:0005.

ОСОБА_1 та СТОВ «Заповіт Ілліча» 20 січня 2010 року уклали договір оренди землі № 97, за умовами якого орендодавець передала орендарю у платне користування згадану земельну ділянку строком на 10 років, починаючи від дня його державної реєстрації. Державну реєстрацію договору здійснено 08 квітня 2011 року.

За змістом пункту 8 договору після закінчення строку його дії орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, тоді за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

У пунктах 36-40 договору передбачено порядок зміни його умов та припинення його дії. Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового її відчуження; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Виходячи з дати реєстрації спірного договору, строк його дії закінчився 08 квітня 2021 року. Сторони такі обставини визнали та проти них не заперечували.

25 червня 2020 року за допомогою засобів поштового зв`язку ОСОБА_1 надіслала СТОВ «Заповіт Ілліча» письмовий лист-повідомлення про своє небажання продовжувати договір оренди земельної ділянки.

СТОВ «Заповіт Ілліча» 03 вересня 2020 року направило орендодавцеві лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк та про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди.

26 вересня 2020 року ОСОБА_1 надіслала СТОВ «Заповіт Ілліча» повторний лист-повідомлення про те, що не має наміру на продовження договору оренди землі. Зазначила, що пропозиції підприємства у листі від 03 вересня 2020 року є неприйнятними та додала до листа проєкт договору про припинення договору оренди землі з 08 квітня 2021 року з актом приймання-передачі земельної ділянки, який вручений відповідачеві 01 жовтня 2020 року.

10 березня 2021 року ОСОБА_1 втретє за допомогою засобів поштового зв`язку надіслала СТОВ «Заповіт Ілліча» лист-повідомлення (вручений товариству 17 березня 2021 року) про те, що не має наміру продовжувати договір оренди земельної ділянки та просить утриматися від використання земельної ділянки.

Після закінчення договору оренди, а саме 10 квітня 2021 року, ОСОБА_1 надіслала СТОВ «Заповіт Ілліча» лист-повідомлення про те, що заперечує проти поновлення договору оренди, строк дії договору закінчився та договір є припиненим у зв`язку із закінченням 08 квітня 2021 року строку, на який його було укладено. Лист-повідомлення вручений товариству 14 квітня 2021 року.

Листом на адресу ОСОБА_1 від 14 квітня 2021 року СТОВ «Заповіт Ілліча» повідомило, що у зв`язку з її небажанням продовжувати дію договору оренди пропонує їй з`явитися для складання і підписання акта приймання-передачі земельної ділянки особисто 20 квітня 2021 року об 11:40 год. до приймальні директора товариства за адресою: АДРЕСА_1 .

07 травня 2021 року ОСОБА_1 вкотре направила лист-повідомлення до СТОВ «Заповіт Ілліча» із запереченням проти поновлення договору оренди з проєктом акта приймання-передачі земельної ділянки, який вручений товариству 12 травня 2021 року.

Відповідно до висновку національної поліції від 13 травня 2021 року на звернення ОСОБА_2 , яка не є стороною у цій справі, від 30 квітня 2021 року, станом на 01 травня 2021 року ОСОБА_3 (директор товариства) не повертає заявниці належну їй спірну земельну ділянку, площею 2, 85 га, строк оренди якої закінчився. Він пропонував підписати акт приймання-передачі землі з включенням до нього умови про штрафні санкції

у розмірі 50 000, 00 грн на власника землі за укладення протягом 5 років іншого договору оренди з новим орендарем, від чого вона відмовилася. СТОВ «Заповіт Ілліча» вважає договір оренди продовженим і без рішення суду не має наміру повертати земельну ділянку.

Апеляційний суд відхилив такий висновок поліції, оскільки такий стосується особи, яка не є учасником справи - ОСОБА_2 , щодо іншого договору оренди - договору № 98, а не № 97, орендодавцем за яким є ОСОБА_1 .

Також суд встановив, що матеріали за зверненням депутата Скадовської міської ради Соценка Віталія Івановича від 12 травня 2021 року містять пояснення директора СТОВ «Заповіт Ілліча» та висновок органу поліції від 14 травня 2021 року. У своєму зверненні ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_3 не повертає земельні ділянки окремим власникам земельних паїв (35 осіб), у тому й числі спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , незважаючи на закінчення строку дії договорів оренди.

СТОВ «Заповіт Ілліча» надало до суду матеріали за зверненням ОСОБА_5 від 31 травня 2021 року, які містять його пояснення, рапорт співробітника поліції та висновок органу поліції від 08 червня 2021 року. У своєму зверненні ОСОБА_5 зазначив, що з 26 травня 2021 року ОСОБА_6 здійснює обробку земельних ділянок на околиці с. Улянівка, які він орендує, а саме - на території земельних ділянок працюють трактористи.

Перевіркою, яка здійснена працівником поліції, встановлено, що 15 травня 2021 року орендодавці (35 осіб), у тому числі й ОСОБА_1 , уклали договори з Фермерським господарством «Соценко» (далі - ФГ «Соценко») щодо обробки їхніх земельних ділянок. 31 травня 2021 року ОСОБА_5 мав намір обробляти ці земельні ділянки, але виявив, що на їх території працюють трактористи ФГ «Соценко».

У рапорті від 08 червня 2021 року ДОП СП Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області капітан поліції Токар Олександр зазначив, що ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_3 не є власником зазначених ним у заяві земель, а трактори ФГ «Соценко» працюють на спірних землях відповідно до договорів з їх власниками.

На це звернення ОСОБА_5 надано відповідь відділу поліції, в якій зазначено, що власники земельних ділянок уклали договори з ФГ «Соценко» щодо здійснення обробки належних їм земельних ділянок. Отже, встановлено цивільно-правовий спір. Йому було рекомендовано звернутися до суду.

Право, застосоване судом

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (частина перша статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (стаття 34 Закону України «Про оренду землі»).

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зробив висновок, що не може бути за рішенням суду припинено договір оренди землі, строк дії якого вже закінчений, а також, що позивач не довела порушення її прав, зокрема не підтвердила, що СТОВ «Заповіт Ілліча» продовжує користуватися земельною ділянкою ОСОБА_1 після закінчення строку дії договору оренди землі.

Заперечуючи проти таких висновків апеляційного суду, заявник зазначила, що суд їх зробив без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

У постанові від 14 липня 2020 року у справі № 487/1032/14-ц (провадження

№ 61-8424св20) Верховний Суд зазначив, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Зазначені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16-ц (провадження № 61-17729св19) Верховний Суд зазначив, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) потрібно розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки (негаторний позов).

Як правило, факт державної реєстрації права оренди землі підтверджує набуття такого права та презюмується правомірне користування земельною ділянкою орендодавця.

Враховуючи, що у справі, яка переглядається, спір виник між власником майна та його орендарем щодо користування земельною ділянкою після припинення дії договору оренди землі за таких обставин, що продовжив існувати запис про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за орендарем, обґрунтованим є висновок, що позивач має право на звернення до суду з позовом про повернення їй земельної ділянки. Вочевидь, таке повернення має відбутися і фактично, тобто шляхом відновлення фактичного володіння та користування власником своєю ділянкою, так і юридично, тобто шляхом припинення існування будь-яких ознак та усунення усіх перешкод, що були викликані існуванням та виконанням договору оренди, строк дії якого сплинув.

Верховний Суд врахував, що за встановлених фактичних обставин справи після закінчення строку дії договору оренди землі СТОВ «Заповіт Ілліча» не виконало обов`язку з повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі, у відповідному державному реєстрі продовжив існувати запис про речове право відповідача на належну позивачу земельну ділянку. Саме з цих підстав позивач звернулася до суду з позовом про повернення земельної ділянки та припинення права оренди, оскільки після закінчення строку дії договору запис про право оренди за товариством зберігається у відповідних реєстрах, а без акта приймання-передачі власник земельної ділянки позбавлена можливості зареєструвати припинення права оренди такого орендаря.

Верховний Суд врахував, що, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд керувався тим, що матеріалами справи підтверджено, що СТОВ «Заповіт Ілліча» не чинить ОСОБА_1 перешкод у користуванні її земельною ділянкою, а запис про державну реєстрацію права оренди товариства має бути припинений за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у разі, якщо не відбулося поновлення договору оренди між сторонами на новий строк.

У таких висновках апеляційний суд виходив із того, що позивач після припинення 08 квітня 2021 року дії договору оренди землі, укладеного з СТОВ «Заповіт Ілліча», уклала 15 травня 2021 року новий договір оренди землі із ФГ «Соценко».

Заперечуючи проти таких висновків, заявник зазначила, що саме відповідач має довести повернення земельної ділянки орендодавцеві, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 березня 2020 року у справі № 484/4968/18 (провадження № 61-14839св19).

Верховний Суд врахував, що у зазначеній справі суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що, заперечуючи проти позову з мотивів повернення земельної ділянки, яка є предметом спору, відповідач не надав доказів того, що відбулося повернення земельної ділянки позивачу або їх попередньому власнику, з чим погодився суд касаційної інстанції, зазначивши, що такий висновок відповідає правилам частини першої статті 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, має довести, що земельна ділянка після припинення дії договору оренди землі у зв`язку зі спливом строку, на який він укладався, була повернута її власникові. Натомість позивач має довести, що земельна ділянка їй не поверталася та перебуває у фактичному користуванні орендаря після припинення дії договору оренди землі.

Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, на спростування доводів позивача про те, що товариство продовжує користуватися земельною ділянкою та не повертає її власникові, відповідач надав до суду письмові докази, відповідно до яких ОСОБА_1 уклала новий договір оренди землі із іншим орендарем, який у травні 2015 року розпочав обробку переданої йому в оренду земельної ділянки.

Водночас у матеріалах справи немає ані такого договору оренди землі, ані відомостей про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за іншим орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина п`ята статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша статті 34 Закону України «Про оренду землі»).

В оцінці того, у який спосіб орендар повинен повернути отриману в користування земельну ділянку, Верховний Суд у цій справі повинен врахувати певний правовий висновок щодо застосування норми права подібних відносинах. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 921/613/17-г/17 зазначив, що закон пов`язує виникнення права оренди земельної ділянки з моментом державної реєстрації цього речового права, а з моменту реєстрації припинення речового права оренди земельна ділянка вважається повернутою (пункт 9.34).

Оскільки у справі, що переглядається, на момент звернення до суду з позовом, а також на момент розгляду справи судами право оренди СТВО «Заповіт Ілліча» було зареєстрованим у відповідному реєстрі, відомості про припинення права оренди землі внесені до цього реєстру не були, тому обґрунтованим є висновок про те, що земельна ділянка вважається юридично не повернутою її власникові, а збереження відомостей у державному реєстрі про державну реєстрацію права оренди СТОВ «Заповіт Ілліча» є порушенням прав власника на розпорядження своїм майном. З урахуванням того, що власник земельної ділянки не бажала продовжувати дію договору оренди землі, обраний спосіб захисту порушеного права шляхом припинення права оренди товариства є найбільш ефективним та відповідає характерові порушення прав та інтересів позивача.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03 червня 2020 року у справі № 282/773/18-ц (провадження № 61-14214св19), від 17 липня 2020 року у справі № 282/774/18 (провадження № 61-14187св19), від 20 січня 2021 року у справі № 282/1732/18 (провадження № 61-16378св19).

Підсумовуючи, Верховний Суд зробив висновок про те, що допоки не буде припинена державна реєстрація права оренди земельної ділянки за товариством, земельна ділянка вважатиметься такою, що не повернута її власникові, тож орендодавець має право на позов про повернення цієї земельної ділянки.

В оцінці застосування апеляційним судом до спірних правовідносин правил статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» про те, що відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України, а після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, Верховний Суд відхиляє.

У таких висновках Верховний Суд керується тим, що ОСОБА_1 зверталася до державного реєстратора з відповідною заявою, проте їй було відмовлено у зв`язку з існуванням між сторонами спору про право. Апеляційний суд безпідставно не надав оцінку рішенню реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від11 жовтня 2021 року № 60882208, вважаючи, що він стосується не позивача, а іншої особи. Апеляційний суд не врахував, що рішення реєстратора стосується земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , за результатами розгляду заяви, поданої безпосередньо ОСОБА_1 . Помилкове зазначення у мотивувальній частині прізвища та ініціалів позивача « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_1 » не доводить, що такий доказ не стосується предмета доказування у справі, що переглядається.

Щодо необхідності підписання акта приймання-передачі земельної ділянки після припинення права оренди товариства Верховний Суд врахував таке.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 926/14/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що, установивши обставини припинення договору оренди землі у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, та невиконання відповідачем як орендарем свого обов`язку з повернення об`єкта оренди його власнику, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, яка була предметом цього договору, її власнику. Обставини, що умовами договору не передбачено процедури повернення земельної ділянки, не є підставою для невиконання відповідачем як орендарем свого обов`язку з повернення об`єкта оренди після закінчення строку договору оренди землі, на який його було укладено, що було передбачено як умовами зазначеного договору, так і наведеними вимогами законодавства. Передача об`єкта оренди відповідачу за актом приймання-передачі відповідно до умов договору зумовлює і повернення цього об`єкта в тому ж порядку.

Враховуючи, що у справі, яка переглядається, орендар не повернув земельну ділянку шляхом підписання акта приймання-передачі, право оренди залишається зареєстрованим і після припинення дії договору, власник земельної ділянки позбавлена можливості оформити припинення права оренди СТОВ «Заповіт Ілліча» у позасудовому порядку, тому обґрунтованим є висновок про порушення прав власника земельної ділянки діями та бездіяльністю орендаря, наявність підстав для припинення у судовому порядку права оренди товариства на спірну земельну ділянку та зобов`язання товариства повернути її власникові.

Посилання товариства на ті обставини, що земельною ділянкою користується ФГ «Соценко» та висновки апеляційного суду в цій частині є безпідставними, оскільки питання правомірності використання фермерським господарством спірної земельної ділянки не є предметом спору у справі, яка переглядається.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд наведеного не врахував та помилково скасував рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Той факт, що за умовами договору право оренди припинилося та з позовом орендодавець звернулася після закінчення дії договору оренди землі, не спростовує тих обставин, що право оренди СТОВ «Заповіт Ілліча» залишається зареєстрованим, не припинено та у позасудовому порядку позивач не має можливості захистити свої права як власника земельної ділянки шляхом державної реєстрації припинення такого речового права товариства. А отже, позивач вправі у судовому порядку просити надання захисту своїх порушених прав та такі права підлягають захисту судом за умови доведення їх порушення відповідачем.

Підсумовуючи, Верховний Суд зробив висновок, що постанова суду апеляційної інстанції з наведених підстав має бути скасована.

Щодо припинення договору оренди як способу захисту

Встановивши правомірні та очевидні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції в межах визначеного заявником обґрунтування касаційного оскарження, Верховний Суд виявив інші вади судового розгляду під час вирішення справи судом першої інстанції, які підлягають виправленню з метою приведення змісту постановленого судового рішення у відповідність до вимог чинного законодавства та формування єдиної правозастосовчої практики.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що однаково означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Приписи, зокрема, статті 16 ЦК України не передбачають такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності у відносинах з відповідачем, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення певних прав іншої сторони договору. У такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 59)).

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала потреби у повторному зверненні до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)).

Підсумовуючи, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), потрібно зробити висновок про те, що в разі невизнання орендарем припинення його права оренди, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Отже, право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання права орендаря таким, що припинене, а не шляхом припинення договору оренди землі.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд вважає за доцільне змінити рішення суду першої інстанції, зазначивши про те, що припиненим є право оренди, а не договір оренди, що відповідає характеристикам правомірного способу захисту порушених прав.

Щодо врахування постанови Верховного Суду від 24 лютого 2022 року у справі № 663/1355/21 під час касаційного перегляду цієї справи

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд врахував, що постановою від 24 лютого 2022 року у справі № 663/1355/21 (провадження 61-17713св21) суд касаційної інстанції залишив без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2 , а постанову Херсонського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні подібного позову, залишив без змін.

Водночас зазначена постанова Верховного Суду не може бути врахована під час розгляду касаційної скарги у справі, яка переглядається, оскільки суд касаційної інстанції, викладаючи її текст, не сформулював правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 753/11009/19 (№ 753/21770/14) (провадження № 61-1903св20) зазначено, що обов`язковими у застосуванні є правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, а також у постановах Верховного Суду України у разі, якщо не встановлено підстав для відступу від такого висновку. Верховний Суд зазначив, що правовий висновок (правова позиція) - це тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, що є обов`язковим для суду та інших суб`єктів.

Верховний Суд не пов`язаний оцінкою обставин справи, зробленою судом у іншій справі, та вправі їм давати власну правову оцінку. Наведені Верховним Судом висновки у справі № 663/1355/21 (провадження № 61-17713св21) не містять такої правової позиції, яка б була обов`язковою для цього суду під час вирішення описаного судового спору, адже у згаданій постанові Верховний Суд, як вже зазначалося, не сформулював правову позицію щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а лише зазначив, що апеляційний суд переглянув справу відповідно до правових висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі», не зазначивши, у яких справах Верховний Суд зробив такі висновки та які саме висновки щодо застосування норми права зробив Верховний Суд у таких справах.

Натомість у справі, яка переглядається, Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права (стаття 34 Закону України «Про оренду землі») у подібних правовідносинах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов переконання, що оскаржуване судове рішення ухвалене апеляційним судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, не відповідає правовим висновкам, викладеним у постановахВерховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 484/4968/18 (провадження № 61-14839св19), від 26 травня 2020 року у справі № 921/613/17-г/17, від 03 червня 2020 року у справі № 282/773/18-ц (провадження № 61-14214св19), від 17 липня 2020 року у справі № 282/774/18 (провадження № 61-14187св19), від 20 січня 2021 року у справі № 282/1732/18 (провадження № 61-16378св19), від 16 лютого 2022 року у справі № 926/14/20.

За результатами перегляду справи у касаційному порядку встановлено, що під час постановлення оскаржуваного судового рішення апеляційний суд неправильно застосував норми права, а саме частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі», висновки апеляційного суду не відповідають правовим висновкам Верховного Суду.

Стосовно недоліків судового рішення суду першої інстанції, то Верховний Суд встановив, що зазначене судове рішення в частині висновків щодо припинення договору оренди землі підлягає зміні з викладенням в цій частині резолютивної частини рішення суду в новій редакції.

Отже, порушення, допущені судом апеляційної інстанції, за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин є підставою для скасування постанови апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання товариства повернути земельну ділянку позивачеві, а також зміною рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання припиненим договору оренди землі.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду і залишення в силі в частині вимог про зобов`язання товариства повернути земельну ділянку та зміни рішення суду першої інстанції в іншій частині, судові витрати, понесені заявником у зв`язку з касаційним переглядом справи, підлягають їй відшкодуванню відповідачем. Судові витрати, понесені товариством у зв`язку з поданням апеляційної скарги, покладаються на нього.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року скасувати.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 липня 2021 року у частині зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Заповіт Ілліча» повернути земельну ділянку ОСОБА_1 залишити в силі.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 липня 2021 року у частині визнання договору оренди земельної ділянки припиненим змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини судового рішення в такій редакції:

«Визнати припиненим право оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Заповіт Ілліча» за договором оренди землі від 20 січня 2010 року № 97, укладеним між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Заповіт Ілліча», стосовно земельної ділянки, площею 2, 85 га, кадастровий номер 6524784700:13:018:0005, який зареєстровано у Відділі Держкомзему у Скадовському районі 08 квітня 2011 року за № 652470004000145, з 09 квітня 2021 року».

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Заповіт Ілліча» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені заявником у зв`язку з касаційним переглядом справи, у розмірі 3 632, 00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко