Постанова

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 182/2741/17

провадження № 61-5780св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідач (за первісним та зустрічним позовами) - Приміська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року в складі судді Кобеляцької-Шаховал І. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Менжинської територіальної громади в особі Менжинської сільської ради, яка під час розгляду справи змінила назву на Приміська сільська рада Нікопольського району, про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_3 , після смерті якого залишилась спадщина у вигляді домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане домоволодіння належало померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 04 червня 2004 року.

Згідно із вказаним свідоцтвом житловий будинок має загальну площу 83,1 кв .м, житлову площу 63,1 кв. м, опис об`єкта - житловий будинок А; сарай В, літня кухня Б, підвал Дпд, гараж Ж, теплиця Т, вбиральня З, Душ И, спорудження № 1-6.

За життя ОСОБА_3 заповіту не склав. Єдиним спадкоємцем за законом є позивач, інших спадкоємців немає.

У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернувся до Першої нікопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті брата, ОСОБА_3 . Однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 вересня 2016 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий будинок у зв`язку з тим, що він не надав оригінал документу, що підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку А загальною площею 83,1 кв. м, сараю В, літньої кухні Б, підвалу Дпд, гаражу Ж, теплиці Т, вбиральні З, Душу И, спорудження № 1-6 у порядку спадкування за законом після смерті його брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду уточнений позов до ОСОБА_2 , Приміської сільської ради Нікопольського району, в якому просив, крім домоволодіння, визнати за ним право власності в порядку спадкування на 3/4 частини автомобіля ВАЗ 21093,1996 року випуску, зареєстрованого за померлим ОСОБА_3 .

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Приміської сільської ради Нікопольського району про визнання права власності в порядку спадкування.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дочка ОСОБА_4 , яка проживала у будинку АДРЕСА_1 .

На час смерті вона проживала разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Смерть доньки була для нього потрясінням, він важко переживав її втрату, тим більше, що після смерті дружини залишився на самоті. Через п`ять місяців після смерті доньки помер і його зять ОСОБА_3 .

Зауважив, що є спадкоємцем першої черги за законом після смерті дочки, прийняв спадщину шляхом подачі заяви до державної нотаріальної контори. Однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, так як він не надав оригіналу документа, що підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просив встановити для нього додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті доньки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ним право власності на 1/4 частку домоволодіння АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ОСОБА_3 ; визнати за ним право власності на 1/4 частку автомобіля марки ВАЗ 21093, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрований за померлим ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приміської сільської ради про визнання права власності на домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приміської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину спадкового майна - закрито в частині позовних вимог про визнання права власності на 3/4 частини спадкового автомобіля.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається із: житлового будинку А, загальною площею 83,1 кв. м, житловою площею 63,1 кв. м; сараю В, літньої кухні Б, підвалу Дпд, гаражу Ж, теплиці Т, вбиральні З, душу И, споруджень № 1-6), в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із: житлового будинку А, загальною площею 83,1 кв. м, житловою площею 63,1 кв. м, сараю В, літньої кухні Б, підвалу Дпд, гаражу Ж, теплиці Т, вбиральні 3, душу И, споруди № 1-6, в порядку спадкування за законом після смерті доньки ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину автомобіля марки ВАЗ 21093, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрованого за померлим ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22 квітня 2008 року, у порядку спадкування за законом після смерті доньки ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони не пропустили строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Але і позивачу у справі, і відповідачу нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про спадщину з формулюванням: «спадкоємець не надав документ, що підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок».

Нотаріусом не зазначено в жодній із постанов (ні позивачу, ні відповідачу) про те, що хтось із сторін у справі пропустив шестимісячний строк, визначений законом. Тому суд визнав, що право на спадщину мають і ОСОБА_2 - після смерті доньки ОСОБА_4 (на 1/4 частину спірного будинку та 1/4 частину автомобіля), і ОСОБА_1 - після смерті брата ОСОБА_3 (на 3/4 частини спірного будинку). З огляду на ту обставину, що позивач відмовився від визнання за собою права власності на автомобіль і просив залишити його позовні вимоги в цій частині без розгляду, суд вважав, що задоволенню в частині права власності на автомобіль підлягають лише вимоги позивача за зустрічним позовом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , Приміської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , Приміської сільської ради Нікопольського району про визнання права власності в порядку спадкування, задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_2 додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті доньки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір між сторонами виник з приводу розподілу між спадкоємцями спадкового майна та поважності підстав пропуску ОСОБА_2 строку для прийняття спадщини після смерті доньки ОСОБА_4 . Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не пропустив шестимісячний строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, не відповідає матеріалам справи. Однак наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині встановлення йому додаткового строку у три місяці для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті доньки з огляду на те, що ОСОБА_2 є особою похилого віку, на час смерті доньки йому виповнилось 77 років. До нотаріуса необхідно їхати до міста Нікополь, проте ОСОБА_2 проживає в селі Олексіївка. З урахуванням того, що строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини пропущений менше ніж на місяць, та сукупності обставин, які склалися в нього впродовж п`яти місяців - він поховав і доньку ОСОБА_4 , і зятя ОСОБА_3 , ОСОБА_2 здійснював їхнє поховання, тяжко пережив їхню втрату, залишившись на самоті, колегія суддів дійшла висновку, що є достатні підстави вважати, що визначений законом строк для прийняття спадщини ОСОБА_2 пропустив менше ніж на місяць із поважних причин.

Водночас вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини спадкоємцем. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу спадкового майна між спадкоємцями ухвалено передчасно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки не вирішено питання про прийняття спадщини ОСОБА_2 , від вчинення та (або) не вчинення дій яким залежить обсяг спадкового майна ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_2 строк для прийняття спадщини не пропустив. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, що ОСОБА_2 строк для прийняття спадщини пропустив. Однак суди попередніх інстанцій не встановили, коли саме ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з приводу оформлення своїх спадкових прав, не витребували та не дослідили спадкову справу після смерті ОСОБА_4 .

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції повно, всебічно й об`єктивно не дослідив докази у справі та не надав їм належної правової оцінки, не з`ясував, чи були у ОСОБА_2 об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , не з`ясував, коли саме він звернувся до нотаріальної контори з приводу оформлення своїх спадкових прав, та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Водночас суд апеляційної інстанції фактично не розглянув позовні вимоги ОСОБА_1 та не вирішив спір по суті заявлених позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року залишено без змін.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що підставами для відмови у вчиненні нотаріальної дії щодо прийняття спадщини ОСОБА_2 було саме відсутність документів на спадкове майно, а не пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги сторін, оскільки сторони не пропустили строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

23 червня 2022 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-132цс17.

Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду про застосування пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України. При цьому заявник посилається на те, що під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, незважаючи на такі обставини, апеляційний суд не вирішив питання закриття провадження у справі за зустрічним позовом.

Також заявник посилається на те, що суди порушили норми процесуального права, передбачені статтею 89 ЦПК України щодо надання оцінки доказам.

Інший учасник справи правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу не скористався

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , батьком якої є ОСОБА_2 . Померла ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 .

На час смерті ОСОБА_4 проживала у домоволодінні АДРЕСА_1 разом із чоловіком ОСОБА_3

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 червня 2004 року, виданого виконкомом Менжинської сільської ради.

26 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Першої нікопольської державної нотаріальної контори від 23 вересня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 з причини не надання оригіналу документу, який підтверджує право власності спадкодавця на майно.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2016 року, за заявою позивача ОСОБА_2 від 13 січня 2016 року, йому встановлено додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини, після смерті доньки ОСОБА_4

21 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Першої нікопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 доньки ОСОБА_4 .

Постановою державного нотаріуса Першої нікопольської державної нотаріальної контори від 21 квітня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право власності на спадщину, через відсутність у заявника свідоцтва про право власності на будинок за спадкодавцем.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року скасовано рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2016 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено, оскільки позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Під час вирішення справи апеляційному суду було відомо, що відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 після ухвалення місцевим судом рішення помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним запитом суду та відповіддю на нього (том 2, а. с. 211, 217).

Незважаючи на це, апеляційний суд розглянув справу по суті за участі особи, яка померла.

За частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема пунктом 1 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України).

Аналіз вказаних вимог закону свідчить про те, що суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_2 , який є відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом, помер, у порушення наведених вимог процесуального закону не врахував необхідність вирішення питання щодо процесуального правонаступництва сторони у справі, не встановив чи допускають правовідносини, з яких виник спір, правонаступництво, та не зупинив провадження у справі до залучення правонаступника ОСОБА_2 , а розглянув спір по суті.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 635/4514/14 (провадження № 61-11265св 21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Вказані вище обставини свідчать про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права. Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук