ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року Справа № 160/9496/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у відмові в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047350004665 від 24.06.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати у пільговий стаж ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

- період навчання в Ровеньківському гірничому технікуму з 01.09.1993 р. по 18.06.1997 р.;

- періоди роботи, що підтверджуються трудовою книжкою, як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах з видобутку вугілля:

- з 08.09.1997 р. по 14.06.1999 р. -Орендне підприємство по видобутку вугілля шахта 71 «Індустрія»;

- з 21.06.1999 р. по 29.12.2011 р. – ГО АО Шахта 81 «Київська» при звільненні по переводу «Шахта №81 «Київська» державного підприємства «Ровенькиантрацит»;

- з 30.11.2011 р. по 20.03.2017 р. – відокремлений підрозділ «Шахта №81 «Київська» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит»;

- з 10.01.2000 р. по 15.05.2002 р. – на посаді гірника очисного забою, зарахувати до пільгового стажу в провідних професіях не менше 20 років та зробити відповідний перерахунок, відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 р.;

- повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 17.06.2022 р.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані протиправністю дій та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Позивач вважає, що йому неправомірно не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 08.09.1997 р. по 14.06.1999 р. на ОП по видобутку вугілля шахта 71 «Індустрія», з 21.06.1999 р. по 29.12.2011 р. на ГО АО Шахта 81 «Київська» при звільненні по переводу «Шахта №81 «Київська» державного підприємства «Ровенькиантрацит», з 30.11.2011 р. по 20.03.2017 р. у відокремленому підрозділі «Шахта №81 «Київська» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит». Також позивач стверджує, що має пільговий стаж за увесь період навчання у Ровеньківському гірничому технікумі з 01.09.1993 р. по 18.06.1997 р., як період роботи за спеціальністю, однак цей період відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача. Крім того, ОСОБА_1 зауважив, що з огляду на військову агресію Російської Федерації на території України в нього немає можливості надати до органів Пенсійного фонду України довідку про уточнюючий пільговий характер роботи згідно Додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. При цьому, позивач зауважив, що відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5, з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу, підприємством до моменту мого звільнення в березні 2017 року сплачувались страхові внески до податкових органів України. Крім того, ОСОБА_1 наголосив, що його трудова книжка, яка містить відомості про періоди роботи, посади, які входять до переліку посад, зазначених у Списку №1, місце роботи, печатку роботодавця, підписи уповноважених осіб, номери наказів є єдиним документом, що підтверджує роботу позивача на підприємствах вугільної промисловості та дає можливість призначення пенсії відповідно до частини 3 статті114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу в п`ятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якості третьої особи із зазначенням підстав такого залучення та визначенням статусу третьої особи з врахуванням ст.ст. 49, 51 КАС України.

28.07.2022 р. представником позивача надано до суду заяву про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якості третьої особи на стороні відповідача на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.08.2022 р. до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, в якому третя особа на стороні відповідача заперечила проти задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Пенсійний орган зазначив, що після реєстрації поданої позивачем заяви та сканування копій доданих до останньої документів засобами програмного забезпечення за принципами екстериторіальності направлено дану заяву із документами на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за результатами якого відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Третя особа погоджується з відсутністю підстав для зарахування до пільгового стажу позивача період навчання останнього у Ровенському гірничому технікумі з 01.09.1993 р. по 18.06.1997 р., оскільки Ровенський гірничий технікум, на момент навчання ОСОБА_1 , не відносився до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належав до вищих навчальних закладів, а відтак після закінчення Ровенського гірничого технікуму позивач здобув не робітничу професію, а отримав підготовку фахівця за освітньо-кваліфікаційними рівням молодшого спеціаліста. Враховуючи наведене, на думку третьої особи, законні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання в Ровенському гірничому технікумі з 01.09.1993 р. по 18.06.1997 р. відсутні. Також пенсійний орган зауважив, що для підтвердження періодів роботи з 08.09.1997 р. по 14.06.1999 р. на Орендному підприємстві по видобутку вугілля шахта 71 « Індустрія», з 21.06.1999 р. по 29.12.2011 р. на ГО АО Шахта 81 «Київська» при звільненні по переводу «Шахта № 81 «Київська» ДП «Ровенькиантрацит», з 30.11.2011 р. по 20.03.2017 р. на ВП «Шахта №81 «Київська» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» пільгові довідки позивачем не надано.

Ухвалою суду від 01.08.2022 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ухвала суду від 01.08.2022 року отримана відповідачем 09.08.2022 року разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також ухвалою суду від 01.08.2022 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Таким чином, граничним строком на подання відзиву є 24.08.2022 року (включно).  

30.09.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області через систему Електронний Суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній повністю заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не зараховано до пільгового стажу роботи з 08.09.1997 р. по 14.06.1999 р. на Орендному підприємстві по видобутку вугілля шахта 71 « Індустрія», з 21.06.1999 р. по 29.12.2011 р. на ГО АО Шахта 81 «Київська» при звільненні по переводу «Шахта № 81 «Київська» ДП «Ровенькиантрацит», з 30.11.2011 р. по 20.03.2017 р. на ВП «Шахта №81 «Київська» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» з огляду на відсутність довідок, що підтверджують пільговий характер роботи позивача, та відсутність  витягів з наказів про результати проведеної атестації робочих місць. Стосовно не зарахування позивачу до пільгового стажу періоду його навчання в Ровенськівському гірничому технікумі  відповідач зазначив, що вказаний технікум відноситься до закладів вищої освіти, а не професійно-технічної, а відтак позовна вимога ОСОБА_1 щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання позивача з 01.09.1993 р. по 18.06.1997 р. є безпідставною та необґрунтованою. Позовну вимогу ОСОБА_1 щодо зарахування до пільгового стажу в провідних професіях періоду роботи з 01.01.2000 р. по 15.05.2002 р. (1 рік 3 місяці) на посаді гірника очисного забою з врахуванням роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8 відповідач вважає необґрунтованою, оскільки цей період роботи позивача не зараховано до його пільгового періоду. При цьому, відповідач зауважив, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, а мають лише роз`яснювальний інформаційний характер. З огляду на викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви останнього слід відмовити.

Враховуючи те, що відзив на позовну заяву було подано відповідачем поза межами строку встановленого судом в ухвалі від 01.08.2022 року та суб`єкт владних повноважень не звертався до суду із заявою про продовження строку для подачі відзиву, такий відзив не враховується судом під час розгляду цієї справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є внутрішньо переміщеною особою, згідно довідки №0000297930 від 15.08.2017 року, копія якої є в матеріалах справи.

17.06.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, яку третьою особою за принципом екстериторіальності направлено відповідачу на розгляд.

За результатами розгляду вказаної вище заяви позивача із поданими разом з нею документами Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 24.06.2022 року за №047350004665, яким відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. На пільгових умовах.

У вказаному рішенні пенсійного органу зазначено, що пільговий стаж позивача становить 5 років 29 днів. При цьому, відповідачем до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 08.09.1997 р. по 14.06.1999 р. в ОП по видобутку вугілля шахта 71 «Індустрія», з 21.06.1999 р. по 29.12.2011 р. в ВП «Шахта №81 «Київська» ВАТ «ДТЕК Ровенькиантрацит», з 30.11.2011 р. по 20.03.2017 р. в ВП «Шахтоуправління Ровеньківське» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» з огляду на відсутність довідки, уточнюючої пільговий характер роботи згідно Додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р.

Також відповідач в спірному рішенні вказав, що для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 08.09.1997 р. по 14.06.1999 р., з 21.06.1999 р. по 29.12.2011 р., з 30.11.2011 р. по 20.03.2017 р. ОСОБА_1 необхідно надати довідки згідно Додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. Також для зарахування зазначених періодів до пільгового стажу згідно індивідуальних відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач необхідно надати інформацію про місце реєстрації даних підприємств.

Не погодившись із діями і вказаним вище рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років , а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 р., при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" застосовуються "Список №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах" і „Список №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових раз заходи".

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 р. №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів а , б статті 13 та статті 100 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку №383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993 р., заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4  Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п. 4.1  Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно п. 1.8, 1.9 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Разом з тим, суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження, зокрема у зв`язку із неможливістю проведенням перевірки періодів роботи чи даних про заробітну плату з підстав розташування підприємства на тимчасово окупованій території України.

Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більш того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки достовірності розміру заробітної плати.

При цьому, суд наголошує, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію.

Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Відповідно до статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах подано трудову книжку ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 19.09.1997 року, згідно з записами в якій останній працював у такі періоди на таких посадах:

- 08.09.1997 р. позивач був прийнятий на посаду гірничого майстра з повним робочим днем в шахті Орендне підприємство по видобутку вугілля шахта 71 «Індустрія» й у подальшому 10.06.1999 року був звільнений за власним бажанням;

- 21.06.1999 року позивач був прийнятий учнем машиніста підземних установок 1 розряду підземним з повним робочим днем під землею по договору на ГО АО Шахта 81 “Київська”;

- 22.07.1999 року позивача переведено на посаду машиніста підземних установок 2 розряду підземним з повним робочим днем під землею;

- 20.09.1999 року позивача переведено в постійний штат на посаду машиніста підземних установок 2 розряду підземним з повним робочим днем під землею;

- 02.12.1999 року позивача переведено на посаду учнем гірника очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем під землею;

- 10.01.2002 року позивача переведено на посаду гірника очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею;

- 15.05.2002 року позивач був призначений гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею;

- у період 2003-2005 років підприємство, на якому працював позивач здійснювало перереєстрацію та зміну назви, що відображено у записах №№10-22 трудової книжки ОСОБА_1 ;

- 29.12.2011 року позивач був звільнений у зв`язку з переведенням з відокремлений підрозділ «Шахта №81 «Київська» державного підприємства «Ровенькиантрацит» в відокремлений підрозділ «Шахта №81 «Київська» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит»;

- 30.12.2011 року позивача прийнято на роботу за переведенням на посаду гірничого майстра підземним з повним робочим днем під землею на підприємство відокремлений підрозділ «Шахта №81 «Київська» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит»;

- 28.03.2016 року позивача переведено на посаду помічника начальника дільниці з повним робочим днем під землею;

- 21.06.2016 року позивача переведено на посаду заступника начальника дільниці з повним робочим днем під землею;

- 02.02.2017 року позивача переведено на посаду помічника начальника дільниці з повним робочим днем під землею;

- 20.03.2017 року позивача звільнено з роботи у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління Ровеньківське» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» за власним бажанням.

Вказані записи виконано без виправлень, у чіткій послідовності, із завірянням підписами відповідальних осіб та печатками роботодавців.

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , відображені дані про суми заробітку позивача, кількість відпрацьованих місяців, на відповідних підприємствах за періоди 1999-2020 років.

Зі змісту вказаної довідки слідує, що у період з 1999 року по 2017 рік страхові внески роботодавцями сплачувались.

Враховуючи те, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача за періоди з 08.09.1997 р. по 14.06.1999 р., з 21.06.1999 р. по 29.12.2011 р., з 30.11.2011 р. по 20.03.2017 р. підтверджується наявними записами у копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 19.09.1997 року.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що обставини на які посилається відповідач є необґрунтованими та не можуть порушувати законні права позивача на включення цих періодів його роботи до пільгового стажу, який надає право на призначення пенсії за віку на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача  зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: періоди роботи, що підтверджуються трудовою книжкою, як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах з видобутку вугілля: - з 08.09.1997 р. по 14.06.1999 р. на Орендному підприємстві по видобутку вугілля шахта 71 «Індустрія»; - з 21.06.1999 р. по 29.12.2011 р. на ГО АО Шахта 81 «Київська» при звільненні по переводу «Шахта №81 «Київська» державного підприємства «Ровенькиантрацит»; - з 30.11.2011 р. по 20.03.2017 р. у відокремленому підрозділ «Шахта №81 «Київська» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит».

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу позивача період його навчання в Ровенківському гірничому технікуму з 01.09.1993 року по 18.06.1997 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувана освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Згідно ст. 18 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-тєхнгчї е училище відповідного профілю, професійне училище соціальної реабілітації, вище професійне училище, професійний ліцей, професійний ліцей відповідного профіль професійно-художнє училище, художнє професійно-технічне училище, вище художнє професійно-технічне училище, училище-агрофірма, вище училище-агрофірма, училище-завод, центр професійної (професійно-технічної) освіти, центр професійної освіти, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, навчальний центр, інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Відповідно до пункту 1 Положення про професійний навчально-виховний заклад України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №715 від 07.09.1993 року (далі - Положення), професійний навчально-виховний заклад входить до системи освіти, забезпечує реалізацію потреб людини у здобутті професійної освіти, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією згідно її інтересів, здібностей, стану здоров`я та соціального замовлення суспільства і держави.

Відповідно до пункту 2 Положення, головним завданням професійного навчально- виховного закладу є підготовка кваліфікованих робітників і спеціалістів, їх перепідготовка та підвищення кваліфікації формування у них наукового світогляду, творчого мислення, високих моральних якостей та національної самосвідомості.

Відповідно до пункту 3 Положення, до професійних навчально-виховних закладів належать

професійно-технічні училища, вищі професійні училища, училища- агрофірми, відомчі, міжвідомчі, регіональні центри підготовки й перепідготовки робітників і спеціалістів, інші типи навчально виховних закладів, яким Міносвіти акредитувало функції професійного навчання.

Відповідно до пункту 6 Положення, професійний , навчально-виховний заклад здійснює професійне навчання осіб, які досягли віку, зазначеного в Переліку професій для підготовки кваліфікованих робітників у професійних навчальних закладах, затвердженому Міносвіти, і мають, як правило, неповну або повну загальну середню освіту.

Відповідно до пункту 24 Положення, час навчання у професійному навчально- виховному закладі зараховується до загального трудового стажу, а також до стажу роботи, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва без поважних причин між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує одного місяця.

Відповідно до п. 22, 24 Розділу II «Освітньо-кваліфікаційний рівень - молодший спеціаліст» постанови Кабінету Міністрів України №65 від 20.01.1998 р. «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)», освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста реалізується, як правило, вищими навчальними закладами І рівня акредитації. Вищий навчальний заклад більш високого рівня акредитації може здійснювати підготовку молодших спеціалістів, якщо в його складі є вищий навчальний заклад І рівня акредитації або відповідний структурний підрозділ. Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття базової вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації молодшого спеціаліста.

Статус навчального закладу слід визначати з огляду на законодавство, що діяло на час навчання особи.

Так, протягом періоду навчання Позивача у Ровенському гірничому технікуму з 01.09.1993 року по 18.06.1997 року правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом України «Про освіту» №1060-ХІІ від 23.05.1991 р.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про освіту» (далі - Закон № 1060-ХІІ) професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх виробничої кваліфікації.

Згідно статті 41 Закон № 1060-ХІІ професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище; професійні училища різних рівнів.

Випускникам професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо- кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії).

Отже, професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників робітничих професії.

Натомість, за статтею 43 Закону № 1060-ХІІ вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Випускникам вищих навчальних закладів присвоюється кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності, яка відповідно до обсягу державної освіти визначається такими рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня; бакалавр - забезпечують коледжі, інститути, консерваторії, інші навчальні заклади еквівалентного рівня; спеціаліст - забезпечують інститути, інші навчальні заклади еквівалентного рівня; магістр - забезпечують інститути, академії, університети, інші навчальні заклади, що мають відповідний сертифікат.

Відповідно до копії Диплома молодшого спеціаліста серії ІА № 027194, доданого до адміністративного позову, ОСОБА_1 закінчив Ровенський гірничий технікум, за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв» і здобув кваліфікацію гірничого техніка електромеханіка.

Вищенаведене дозволяє дійти висновку, що на момент навчання позивача Ровенський гірничий технікум не відносився до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належав до вищих навчальних закладів.

Отже, після закінчення Ровенського гірничого технікуму ОСОБА_1 здобув не робітничу професію, а отримав підготовку фахівця за освітньо-кваліфікаційними рівням молодшого спеціаліста.

Оскільки позивач навчався у вищому навчальному закладі, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»), то відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу Позивача періоду його навчання в Ровенському гірничому технікумі з 01.09.1993 року по 18.06.1997 року.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року по справі № 643/11758/16-а виклав правовий висновок, про те, що навчання у вищому навчальному закладі можливо зарахувати тільки до загального трудового стажу, а не до стажу, що дає право на пільги при призначенні пенсії.

Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 року по справі № 676/5212/17 не знайшов підстав для відступу від даного правового висновку (щодо неврахування до пільгового стажу періоду навчання у вищому навчальному закладі).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, слід зауважити, що з урахуванням наявних у трудовій книжці позивача записів, ОСОБА_1 після завершення навчання в Ровенському гірничому технікумі 18.06.1997 року, працевлаштувався до Орендного підприємства по видобутку вугілля шахта 71 «Індустрія» на посаду «гірничий майстер», тобто, не за набутою професією «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв».

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 у відповідній частині.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача зарахувати період роботи з 10.01.2000 року по 15.05.2002 року на посаді гірника очисного забою до пільгового стажу в провідних професіях не менше 20 років та зробити відповідний перерахунок відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 року суд зазначає таке.

У відповідності до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за №8 від 20.01.1992 року, працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:

- кожного повного року роботи робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератником, вальцювальники гарячого прокату — за 1 рік роботи 3 місяці.

Отже, обчислення пільгового стажу в кратному розмірі здійснюється при наявності у працівника не менше 10 років стажу роботи за провідними професіями, як то робітник очисного вибою, прохідник, вибійник на відбійних молотках, машиніст гірничих виймальних машин.

Зі змісту оскарженого рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за №047350004665 від 24.06.2022 р. слідує, що період роботи позивача з 10.01.2000 року по 15.05.2002 року на посаді гірника очисного забою є таким, що не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 .

Одночасно із цим, суд в рамках цієї справи дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача зарахувати до його пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: періоди роботи, що підтверджуються трудовою книжкою, як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах з видобутку вугілля, зокрема, періоду роботи позивача з 21.06.1999 р. по 29.12.2011 р. на ГО АО Шахта 81 «Київська» при звільненні по переводу «Шахта №81 «Київська» державного підприємства «Ровенькиантрацит».

Разом з тим, фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачу не призначено пенсію за віком на пільгових умовах й пенсійним органом наразі не зараховано до пільгового періоду позивача вищевказаний період роботи, у зв`язку з чим порушення прав позивача щодо не проведення пенсійним органом перерахунку у відповідності до роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 р. не відбулося.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому такі позовні вимоги не можуть бути задоволені судом.

Враховуючи те, що пенсійним органом не зараховано до пільгового стажу позивача вищевказаний період роботи суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині, оскільки такі вимоги є передчасними.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 17.06.2022 р. суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах “Клас та інші проти Німеччини”, “Фадєєва проти Росії”, “Єрузалем проти Австрії” Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду  тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними  статтею 2 КАС України.

Статтею 58 Закону №1058-ІV  визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з абзацом 2 частини 4  статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2  статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього  Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними  статтею 2 КАС України,

Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13.10.2021 року у справі №160/17081/20, від 12.11.2021 року у справі №160/2493/21.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 17.06.2022 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 і частини 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 992,40 грн., підлягають відшкодуванню на користь останнього пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 496,20 грн. шляхом стягнення саме цієї суми коштів з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, 29000, м.Хмельницький, вул. Герцена, буд. 10), третя особа на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ , 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047350004665 від 24.06.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: періоди роботи, що підтверджуються трудовою книжкою, як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах з видобутку вугілля: - з 08.09.1997 р. по 14.06.1999 р. на Орендному підприємстві по видобутку вугілля шахта 71 «Індустрія»; - з 21.06.1999 р. по 29.12.2011 р. на ГО АО Шахта 81 «Київська» при звільненні по переводу «Шахта №81 «Київська» державного підприємства «Ровенькиантрацит»; - з 30.11.2011 р. по 20.03.2017 р. у відокремленому підрозділ «Шахта №81 «Київська» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 17.06.2022 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог,- відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2022 р.

Суддя                                                     О.М. Неклеса