Справа № 463/2640/21

Провадження № 2/463/14/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року        Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді:        Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань:        Онишкевича О.І.,

представника позивача                 ОСОБА_1 ,

представника відповідача                Гвоздінського І.Х.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Садівничого кооперативу «ДРУЖБА-3», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про встановлення земельного сервітуту, -

встановив:

позивач через свого представника адвоката Манукян М.А., що діє на підставі ордера серії ВС № 1061976 від 3 березня 2021 року, звернувся до суду з позовом про встановлення на його користь земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 0,1568 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137200:07:007:0302, відповідно до плану меж земельної ділянки встановленого державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 097155, а саме: права проходу та проїзду на велосипеді, транспортному засобі по наявному шляху (дорозі), згідно плану меж земельної ділянки встановленого державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 097155, кадастровий номер 4610137200:07:007:0001, площею 0,1568 га; права прокладання на свою земельну ділянку (кадастровий номер 4610137200:07:007:0302) нових ліній електропередачі при наявності технічної документації та експлуатації наявних ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів; права прокладати на свою земельну ділянку (кадастровий номер 4610137200:07:007:0302) водопровід через наявний шлях, згідно з планом меж земельної ділянки встановленого державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 097155, кадастровий номер 4610137200:07:007:0001, права приєднання до наявних мереж водопостачання, які перебувають у власності Садівничого кооперативу «Дружба-3» відповідно до технічних умов та технічної документації; права встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою будівництва/ремонту будівель та споруд на земельній ділянці сервітуарія (кадастровий номер 4610137200:07:007:0302); земельні сервітути встановити відносно земельної ділянки: площею 0,1568 га, кадастровий номер 4610137200:07:007:0001, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться у власності Садівничого кооперативу «Дружба-3» для загального користування (проїзду) (державний акт на право власності на земельну ділянку, зареєстрований 27 січня 2004 року у книзі записів реєстрацій державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:04:438:00017), яка передана у власність Садівничого кооперативу «Дружба- 3» на підставі ухвали Львівської міської ради № 652 від 26 червня 2003 року; сервітути встановити для забезпечення можливості функціонування земельної ділянки сервітуарія (кадастровий номер 4610137200:07:007:0302); вказати, що сервітути зберігають чинність у разі переходу до інших осіб права власності, користування чи володіння земельною ділянкою, щодо якої вони встановлені, та/або земельної ділянки сервітуарія; вказати, що встановлення земельних сервітутів не призводить до позбавлення власника земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею; вказати, що власник зобов`язується шляхом встановлення земельного сервітуту, забезпечити сервітуарію (членам його сім`ї, виконавцям послуг, робіт, особам, які відпочивають у сервітуарія) можливість проходити та проїжджати на велосипеді або на транспортному засобі по наявному шляху (дорозі) в будь-який час доби та року; вказати, що сервітуарій зобов`язується здійснювати речові права на користування чужою річчю (земельний сервітут) на засадах добросовісності та добросусідства; вказати, що земельні сервітути, не можуть бути самостійним предметом купівлі-продажу, застави, інших правочинів, та не можуть передаватися будь-яким іншим способом особам, які не є власником земельної ділянки; вказати, що земельні сервітути, є речовим правом сервітуарія, мають абсолютний характер і підлягають захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб, у тому числі і від власника майна; вказати, що користування земельними сервітутами є безоплатним. Також просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Позов мотивує тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0788 га за адресою АДРЕСА_1 на території відповідача - СК «Дружба-3», земельна ділянка НОМЕР_1 , кадастровий номер 4610137200:07:007:0302, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 червня 2019 року. Дана земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача площею 0,1568 га кадастровий номер 4610137200:07:007:0001, яка передана СК «Дружба-3» у власність для загального користування (проїзди) на підставі ухвали Львівської міської ради № 652 від 26 червня 2003 року та видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Вказані земельні ділянки розташовані таким чином, що через земельну ділянку садівничого кооперативу пролягає прохід до земельної ділянки позивача, однак цей прохід заблокований металевими воротами відповідача, внаслідок чого позивач не може потрапити до своєї земельної ділянки та користуватися нею. Вказує, що у квітні 2020 року позивачем було надіслано заяву до СК «Дружба-3» з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту, але на зборах правління від 19 вересня 2020 року позивача не було прийнято в члени кооперативу через невнесення ним щорічного внеску у розмірі 1000 грн. Відповідно до повідомлення СК «Дружба-3» від 24 грудня 2020 року відповідач запропонував позивачу укласти угоду з кооперативом до 30 грудня 2020 року, відповідно до якої позивач повинен внести щорічний внесок згідно з статутом СК «Дружба-3». Крім повідомлення позивачу також було надіслано проект договору про встановлення земельного сервітуту, та обґрунтування і розрахунок оплати сервітуту для землевласників не членів кооперативу, ділянки яких знаходяться на території кооперативу «Дружба-3». Ознайомившись із проектом договору, представником позивача 22 січня 2021 року було направлено відповідачу заяву, де повідомляється, що умови, викладені в договорі не відповідають правам та інтересам позивача, обмежують його права та є відмінними від тих, які визначені іншим власникам земельних ділянок у СК «Дружба-3», що викладені в постанові Львівського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року у справі № 463/1534/18. Зокрема, позивачем вважаються неприйнятними п.п. 1.2, 3.2, 4.1.4, 4.4.5, 5.1, 6.3.1, 7.1 проекту запропонованого відповідачем договору.

Враховуючи відсутність доступу до власної земельної ділянки позивач, з метою усунення перешкод у користуванні власністю надіслав до відповідача два примірники договору про встановлення земельного сервітуту з метою досудового врегулювання спору. 8 лютого 2021 року відповідачем направлено відповідь на вищезазначену заяву, відповідно до якої відповідач повідомляє, що ОСОБА_2 має безперешкодний доступ до своєї земельної ділянки через чужу приватну земельну ділянку та використовує її на свій розсуд, що встановлено актом від 23 січня 2021 року, який не було додано до відповіді. Позивач не погоджується з вищенаведеним, оскільки немає безперешкодного доступу до своєї власності та вважає свої права порушеними.

Зокрема вказує, що відповідно до ухвали Львівської міської ради № 652 від 26 березня 2003 року «Про надання у власність садівничому кооперативу «Дружба-3» земельної ділянки на АДРЕСА_1 » земельна ділянка передається у власність для загального користування (проїздів). Згідно з п. 2.3 ухвали кооператив зобов`язаний забезпечити цілодобовий доступ до існуючих па території ділянок інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових. При цьому з постанови Львівського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року у справі № 463/1534/18 за позовом до СК «Дружба-3» вбачається, що у відповідності до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області від 7 лютого 2018 року № 76-ДК/1015/АП/09/01/-18, земельна ділянка кадастровий номер 4610137200:07:007:0001 площею 0,1568 га на праві власності належить СК «Дружба-3», цільове призначення - для загального користування (проїзди), фактично являє собою Y-подібну систему проїзду (проходу) до земельних ділянок, розміщених на території СК «Дружба-3» та має один вхід на ділянці між будинками по АДРЕСА_1 . Вхід зачинено металевими воротами. Периметр території СК «Дружба-3» обмежено суміжними землекористувачами, огорожею та урвистим рельєфом в південній частині масиву. Відтак на думку сторони позивача із зазначеного вище можна підтвердити, що доступ до земельної ділянки позивача можливий лише через проїзд земельної ділянки, яка належить відповідачу кадастровий номер 4610137200:07:007:0001. Іншого проходу, проїзду, крім в`їзду по АДРЕСА_1 до земельної ділянки позивача немає, що відповідачем заперечується у відповіді на заяву від 8 лютого 2021 року.

Позивачем вживалися заходи для встановлення сервітуту у позасудовому порядку, спочатку у квітні 2020 року було подано заяву на вступ у кооператив, а згодом ОСОБА_2 , було надіслано пропозицію укласти договір про встановлення земельного сервітуту та до заяви було додано проект договору в 2-х примірниках від 22 січня 2021 року, однак згоди не було досягнуто.

Відтак вказує, що встановлення земельного сервітуту є можливе при виготовленні технічної документації на виконання певних робіт та сприятиме власнику у повноцінному володінню, користуванню та розпорядженню його земельною ділянкою. При цьому право власності особи не є абсолютним та може бути обмеженим для реалізації прав іншим особам, одним із таких обмежень права власності є встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельний сервітут. У зв`язку з наведеним позов просить задовольнити та як на підставу своїх вимог покликається на положення ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 391, 401,402, 404 ЦК України, ст. 35 ЗК України, ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року.

Додатково зазначає, що позивачем планується понести судові витрати у розмірі 9000 грн., з яких 1000 грн. - судовий збір та поштові витрати, 8000 грн. - витрати на правову допомогу.

Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 11 березня 2021 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких визначено суддю Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 12 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розпочато у ній підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

В підготовчому засіданні 14 травня 2021 року представником відповідача – головою правління СК «ДРУЖБА-3» Гвоздінським І.Х. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позову просить відмовити. Також 14 травня 2021 року копія даного відзиву надійшла на адресу суду засобами поштового зв`язку.

Вказує, що відповідач позов не визнає, оскільки вважає такий необґрунтованим. Зазначає, що СК «Дружба-3» заснований в 1960 році та є власником земель загального користування, розташованих на його території, проїздів, проходів, будівель, споруд, електричних та водяних комунікацій, воріт, огорожі, грошових та майнових внесків, а також іншого майна, яке перебуває у його користуванні і було передане йому у користування на підставах, не заборонених законом. Земельна ділянка № НОМЕР_1 , що є у приватній власності позивача, кадастровий №4610137200:07:007:0302, знаходиться на території СК «Дружба-3» та входить до його загальної площі, є його частиною та має цільове призначення «для ведення колективного садівництва». При цьому для ведення садівництва в кооперативі існують всі умови, для забезпечення охорони майна всіх землевласників територія кооперативу огороджена парканом, на вході встановлені ворота з хвірткою, ключі від якої мають всі власники земельних ділянок. Вказує, що кооперативом забезпечено всім землевласникам можливість доступу до приватних ділянок для використання її за цільовим призначення, для обслуговування та утримання ділянок в чистоті та порядку, для ведення садівництва. Право власності на вказану вище земельну ділянку було набуто позивачем ОСОБА_2 11 червня 2019 року і відповідно до статуту СК «Дружба-3» він зобов`язаний був визначитись з правовими стосунками між ним та кооперативом, а саме стати членом кооперативу чи укласти угоду. В квітні 2020 року ОСОБА_2 подав на ім`я голови правління садівничого кооперативу заяву на вступ, але не вніс, відповідно до Статуту, одноразовий вступний внесок, у зв`язку з чим на зборах правління від 19 вересня 2020 року його не було прийнято в члени кооперативу.

Звертає увагу на те, що кожен власник земельної ділянки, яка знаходиться на території СК «Дружба-3» зобов`язаний вносити, як член кооперативу або відповідно до укладеної угоди, щорічний внесок, а саме грошові кошти, які формують бюджет кооперативу і витрачаються на сплату податків, комунальних послуг, утримання інфраструктури (освітлення, прибирання, ремонт, тощо) та інші видатки на благоустрій та обов`язкові платежі кооперативу. Повідомленням від 24 листопада 2020 року позивача було проінформовано про те, що він не виявив бажання вступити в члени садівничого кооперативу та не уклав угоду, а також не вніс щорічний грошовий внесок, що є порушенням і тягне за собою певну відповідальність, запропоновано погасити заборгованість, надано проект угоди та економічне обґрунтування річного внеску.

Вказує, що згідно з законодавством України порядок використання земельних ділянок в кооперативі регулюється статутом СК «Дружба-3». Зокрема відповідно до Статуту кооперативу п. 4.13 особи, які не є членами кооперативу, але ведуть садівництво та господарюють на належних їм на правах приватної власності земельних ділянках не мають права без укладення із кооперативом відповідних цивільно-правових угод користуватися майном, що належить кооперативу, а саме: проїздами, проходами, воротами, територією загального користування, елементами інфраструктури, електромережами, системами водопостачання, інженерними спорудами. Форму та зміст цих договорів складає та затверджує правління кооперативу з погодженням на загальних зборах. Натомість ОСОБА_3 було проігноровано вимоги кооперативу, запропонований позивачем проект сервітуту від 22 січня 2021 року не містив обґрунтування підстав для його встановлення та суперечив п. 6 ст. 35 Земельного кодексу України. Також 8 лютого 2021 року було встановлено не дотримання позивачем вимог статуту та правил внутрішнього використання, а саме ним знищено частину загальної огорожі, що межує з його земельною ділянкою, що встановлено актом про пошкодження майна кооперативу від 23 січня 2021 року. Також комісією зафіксовано, що власником ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_2 самовільно встановлено глуху огорожу на межі між його ділянкою та землями кооперативу. Відповідач вважає, що дана огорожа встановлена з порушеннями, адже її місце розташування не було узгоджене з кооперативом, межі ділянки АДРЕСА_1 на цій території не були винесені в натуру ліцензованою організацією (з відповідними дозволами) та межі не були погоджені із землевласниками, з якими вона межує, в даному випадку з СК «Дружба-3» та землевласником ділянки № 6. З метою досудового врегулювання спору садівничим кооперативом було надіслано позивачу заяву-претензію від 8 лютого 2021 року з вимогою відновити знищене майно та компенсувати нанесені збитки.

В підсумок до зазначеного вказує, що запропонований позивачем проект сервітуту суперечить ст. 35 ЗК України, бо не враховує положень статуту кооперативу і протирічить йому, а відповідно до п. 6 вказаної статті кодексу використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств, дана норма є імперативною. Встановлення сервітуту в садовому кооперативі неприпустиме, бо створює переважне право одного землевласника над іншими. Для можливості встановлення сервітуту на території СК «Дружба-3» земельна ділянка сервітуарія повинна бути виведена з загальної площі кооперативу, змінено адресу розташування та цільове призначення. Тільки за таких умов у власника ділянки з`явиться право та підстави на встановлення земельного сервітуту, бо ділянка нічим не буде пов`язана з кооперативом, фактично буде окремо стоячою. При цьому для можливості виведення ділянки з загальної площі кооперативу, а також для можливості встановлення земельного сервітуту, для прокладення мереж електропостачання, водопостачання та водовідведення, облаштування доріг та планування приватної забудови ділянки необхідно розробити детальний план території. На території садівничого кооперативу в зв`язку з відсутністю червоних ліній немає технічної можливості, без нанесення шкоди іншим земельним ділянкам, прокласти інженерні мережі. Проведення окремих мереж до приватних ділянок на території кооперативу суперечить не тільки Статуту, а також кодексу розподілу електроенергії та іншим нормативним документам, якими керуються при прокладенні інженерних мереж.

Щодо зауважень до позову вказує, що територія кооперативу огороджена та має загальні ворота з хвірткою вже більше п`ятдесяти років, а не встановлено для обмеження проходу до ділянки ОСОБА_2 , ключі від хвіртки мають всі. Позивач після купівлі ділянки користувався проходами, але пізніше вирішив зруйнувати паркан і ходити на свою ділянку через яр. Потрапити до себе на ділянку через землі загального користування (проходи) кооперативу позивач не може через встановлений ним глухий паркан між його ділянкою та землями кооперативу. При цьому всі власники земельних ділянок, що розташовані на території кооперативу мають відповідно до статуту одинакові права та обов`язки перед таким. Звертає увагу на те, що відсутність доступу до ділянки позивача, перешкоди мають бути встановлені актом перевірки, натомість те, що позивач безперешкодно користується своєю ділянкою другий рік поспіль підтверджено відповідними документами, зокрема заявою-претензією від 8 лютого 2021 року. Землі, що належать кооперативу, відповідно до ухвали Львівської міської ради № 652 від 26 березня 2003 року передані для загального користування (проїзди), використовуються за цільовим призначенням, умови використання визначено Статутом. При цьому п. 2.3 ухвали кооперативом не порушується, не існує скарги чи іншого документу про те, що кооператив не забезпечував доступ до існуючих на території ділянок мереж інженерним службам, і чинив перешкоди в будівництві нових. На території кооперативу є лише мережі, що належать кооперативу, а огороджена територія та, ворота є мінімальною можливістю з боку кооперативу забезпечити охорону майна власників ділянок.

Також звертає увагу на положення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Зокрема вказує, що позивачем не надано жодного документу на обґрунтування наявності у нього перешкод у користуванні його земельною ділянкою. При цьому законодавством встановлено певні умови та порядок використання земельних ділянок на території кооперативу, а всі підняті в позові питання врегульовані статутом кооперативу та правилами внутрішнього розпорядку, яких позивач не дотримується.

Також зазначає, що сервітут на право проїзду по земельній ділянці може бути встановлений тільки у випадку наявності на земельній ділянці відповідного шляху. Відтак задовольнити вимоги позивача щодо проїзду транспортом не представляється можливим у зв`язку із відсутністю дороги, оскільки існуючий проїзд не може забезпечити проїзд вантажного чи легкового транспортного засобу, а призначений для пішого пересування чи проїзду велосипедом. А те, що територія садівничого кооперативу огороджена парканом не є порушенням, а є необхідним засобом забезпечення безпеки майна членів кооперативу. Позивач повинен довести, що сервітут, який встановлюється, є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Також при розгляді позову необхідно переконатися, що встановлення сервітуту відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут. Зокрема позивач наголошує, що запропонована кооперативом угода не відповідає його інтересам і вимагає надати йому право безоплатно користуватись майном кооперативу, в той час коли всі члени кооперативу за це платять річні грошові внески. Цільовим використанням земельної ділянки позивача є ведення колективного садівництва, для чого немає потреби на встановлення окремої лінії електропередач, окремого водогону тощо. Навпаки проведення таких комунікацій зашкодить інтересам кооперативу, оскільки додаткові лінії електропередач будуть заважати наявним в кооперативі садовим насадженням, можуть їх пошкодити, створять незручності у користуванні проїздом для інших членів кооперативу, оскільки звузять і без того вузький проїзд. Водні ж комунікації потребують каналізації, чого позивачем не облаштовано.

Звертає увагу на те, що в результаті розгляду спору суд може прийняти наступні рішення: щодо зобов`язання відповідача укласти договір з позивачем; своїм рішенням встановити сервітут. Суд зобов`язує відповідача укласти договір з позивачем в тому випадку, якщо обидві сторони не проти встановлення сервітуту в принципі, однак не змогли дійти згоди щодо умов договору. Якщо ж відповідач взагалі відмовляється від встановлення сервітуту, то суд встановлює сервітут своїм рішенням. Встановлення платного або безоплатного земельного сервітуту залежить від бажання власника або землекористувача земельної ділянки, щодо якої його встановлюють. Разом з тим, дотепер не склалося єдиної практики щодо цього питання, однак в цілому вбачається можливість встановлення платного сервітуту судовим рішенням у випадку, якщо сторона, яка буде обтяжена, запропонує свої умови встановлення сервітуту. Зокрема у наданому для підписання проекту договору про встановлення земельного сервітуту як додаток міститься економічне обґрунтування вартості земельного сервітуту. У даному випадку не може йти мова про встановлення безоплатного сервітуту, оскільки це буде суперечити інтересам кооперативу, а також слідує із того, що всі члени кооперативу, які користуються місцями загального користування, майном кооперативу вносять щорічні членські внески. Позивач також претендує на користування майном кооперативу, за що логічно має вноситися плата, а оскільки садівничій кооператив є юридичною особою і всі рішення у такому приймаються колегіальним органом, відтак питання визначення розміру земельного сервітуту має бути розглянуте на зборах.

Окрім того вказує, що обґрунтовуючи позов позивач посилається на ухвалу Львівської міської ради та цитує положення щодо забезпечення цілодобового доступу, проте позову про усунення перешкод в користуванні майном ним не заявлялося.

Також обґрунтуванням позовних вимог позивача є акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 7 лютого 2018 року, який не стосується позивача, не містить порушень земельного законодавства, за відсутності припису такий акт не є кінцевим документом, який свідчить про наявність порушень, відтак не є належним і допустимим доказом підставності встановлення земельного сервітуту. При цьому листом від 30 липня 2020 року ГУ Держгеокадастру зазначено, що на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200.07.007:0001 встановлено ряд обмежень у використанні, в тому числі право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Окремо звертає увагу на положення пунктів Статуту кооперативу, зокрема те, що відповідно до п. 9.5 такого кооператив є власником земель загального користування розташованих на його території, проїздів, проходів, будівель, споруд, електричних та водяних комунікацій, воріт, огорожі, а згідно з п. 9.24 проходи та проїзди не вважаються дорогами і не призначені для регулярного руху транспорту в силу їх габаритів та покриття. Також посилається на положення пунктів 9.15, 9.16, 9.20 та 9.23 Статуту, а також те, що згідно п. 3.1 Правил внутрішнього розпорядку споживання води в кооперативі є сезонним, на зимовий період вода перекривається і спускається з водогону кооперативу у зв`язку з неглибоким заляганням водяних труб. Вказує на обов`язкову наявність ряду умов для встановлення сервітуту.

Відповідь представника позивача на відзив надійшла на адресу суду 13 травня 2021 року. Зазначає, що твердження відповідача про те, що СК «Дружба-3» забезпечено всім землевласникам можливість доступу до приватних ділянок, є неправдивим та не відповідає дійсності, оскільки СК «Дружба-3» не надавались ОСОБА_2 ключі від воріт паркану, яким огороджена територія кооперативу, та до суду не надано жодних доказів, які б підтверджували передачу цих ключів позивачу, що підтверджує факт того що ОСОБА_2 позбавлений можливості доступу до земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності, оскільки відповідачем поставлено огороджу та ворота, які закриваються на ключ.

Крім цього вказує, що ознайомившись із проектом договору представником позивача було направлено заяву від 22 січня 2021 року до СК «Дружба-3», де повідомлено відповідача про те, що умови, викладені в договорі не відповідають правам та інтересам позивача, обмежують його права та є відмінними від тих, які визначені іншим власникам земельних ділянок у СК «Дружба-3». Стверджує, що не всі власники земельних ділянок кооперативу платять щорічні внески. Також, позивачем вважаються неприйнятними п.п. 1.2, 3.2, 4.1.4, 4.4.5, 5.1, 6.3.1, 7.1 проекту запропонованого відповідачем договору, у зв`язку з чим цей договір не було укладено позивачем. При цьому вказує, що натомість позивачем було направлено примірник запропонованого ним договору до відповідача, однак такий не погодив його та між сторонами було не досягнуто згоди щодо врегулювання спору в позасудовому порядку.

Окрім того на думку сторони позивача зазначивши у відзиві про те, що згідно з п. 4.13 статуту СК «Дружба-3» особи, які не є членами кооперативу, але ведуть садівництво та господарюють на належних їм на правах приватної власності земельних ділянках не мають права без укладення із кооперативом відповідних цивільно-правових угод користуватися майном, що належить кооперативу, відповідач фактично підтверджує факт того, що ОСОБА_2 справді позбавлений права проходу територією загального користування до власної земельної ділянки № НОМЕР_1 , а саме спірною земельною ділянкою кадастровий номер 4610137200:07:007:0001, яка передана СК «Дружба-3» у власність для загального користування (проїзди).

Щодо посилань відповідача на акт від 23 січня 2021 року повідомляє про те, що такий було складено відповідачем без повідомлення позивача, а викладені у ньому висновки про безперешкодний доступ ОСОБА_2 до земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка належить йому на праві приватної власності є неправдивими, що підтверджується інформацією про земельну ділянку площею 0,1568 га, кадастровий номер 4610137200:07:007:0001, яка міститься на публічній кадастровій карті України, якою підтверджується, що земельна ділянка перебуває у приватній власності. Крім цього зазначено, що цільове призначення спірної земельної ділянки - 01.06 для загального користування (проїзди).

Наголошує та тому, що з постанови Львівського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року у справі № 463/1534/18, в якій зазначено параметри земельної ділянки, належної СК «Дружба-3», з цільовим призначенням для загального користування (проїздів), вбачається, що доступ до земельної ділянки позивача можливий лише через проїзд вказаної земельної ділянки відповідача кадастровий номер 4610137200:07:007:0001. Іншого проходу, проїзду, крім в`їзду по АДРЕСА_1 до земельної ділянки позивача немає.

Щодо посилань у відзиві на цільове призначення земельної ділянки позивача вказує, що оскільки земельна ділянка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, то СК «Дружба-3» відповідно до положень ст. 319 ЦК України не може обмежувати право позивача користуватись власною земельною ділянкою у повній мірі.

Також вказує, що висновки відповідача про те, що встановлення сервітуту в садовому кооперативі недопустиме, бо створює переважне право одного землевласника над іншими є спірними, зважаючи на практику Верховного Суду у справах щодо розгляду спорів про право користування чужою земельною ділянкою (сервітут). Зокрема звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 6 червня 2018 року, в якій останній посилається на пункт 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», відповідно до якого встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту, є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном. Сторона позивача вказує, що таким чином Верховний Суд дійшов до висновку, що якщо потреби позивача не можуть бути задоволені у менш обтяжливий спосіб ніж встановлення сервітуту, є правова підстава для задоволення позову.

Окрім того вказує, що у постанові від 20 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок про те, що сервітут може бути встановлений на підставі рішення суду лише у випадку, якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови. У зв`язку з наведеним звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач повідомив суд про те, що ним вживалися заходи для встановлення сервітуту у позасудовому порядку, спочатку у квітні 2020 року було подано заяву на вступ у кооператив, а згодом ОСОБА_2 було надіслано пропозицію укласти договір про встановлення земельного сервітуту та додано проект договору в 2-х примірниках від 22 січня 2021 року, однак згоди не було досягнуто, про що свідчить лист-відповідь голови правління СК «Дружба-3» від 8 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 30 червня 2021 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 , поданим разом з позовом, у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, та на час її проведення провадження у справі зупинено.

21 квітня 2022 року на адресу суду надійшов висновок експерта № 3404 від 15 квітня 2022 року, складений за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи.

У зв`язку з наведеним ухвалою суду від 22 квітня 2022 року поновлено провадження у справі та призначено таку до розгляду у відкритому підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 30 травня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 24 червня 2022 року заслухано вступні слова сторін у справі.

Зокрема представник позивача ОСОБА_1 вимоги позову підтримала з мотивів, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити. Додатково на запитання представника відповідача вказала, що у справі № 463/9827/20 до цього ж відповідача у позові було відмовлено.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов заперечив з мотивів, викладених у відзиві, в задоволенні такого просив відмовити. Вказав, що доступ позивачу до його земельної ділянки не перешкоджається, а саме в нього наявні ключі, металеві ворота не завжди зачинені. Ділянка позивача знаходиться в межах садівничого кооперативу, останній подавав заяву про вступ, однак йому було відмовлено у зв`язку з несплатою внеску.

Також протокольною ухвалою в даному засіданні вирішено викликати у наступне судове засідання експерта для надання останнім усних пояснень щодо його висновку.

1 липня 2022 року представником позивача ОСОБА_1 подано до суду додаткові пояснення у яких вказує, що в попередньому судовому засіданні надаючи пояснення по справі спірним питанням виявилось наявність чи відсутність доступу до земельної ділянки, яка належить позивачу, через наявність металевих воріт. Зазначає, що після судового засідання нею з`ясовано, що позивач має ключі від хвіртки, яка розміщена разом із металевими воротами. Також встановлено, що металеві ворота відчиняють працівники СК «Дружба-3» на першу вимогу.

Однак вказує, що конфлікт щодо можливості пересуватись по земельній ділянці кадастровий номер 4610137200:07:007:0001 без встановлення земельного сервітуту між сторонами триває. Зокрема, як вже зазначалось у інших заявах по суті справи, позивачем вважаються неприйнятними ряд умов проекту запропонованого відповідачем договору, оскільки за таким земельний сервітут укладається: не безстроково; лише з можливістю проходу чи проїзду на велосипеді, без права проїзду на транспортному засобі; не зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності, користування чи володіння земельною ділянкою, щодо якої вони встановлені, та/або земельної ділянки сервітуарія; без права встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою будівпицтва/ремонту будівель та споруд на земельній ділянці сервітуарія; без права прокладання на земельну ділянку позивача нових ліній електропередачі при наявності технічної документації та експлуатації наявних ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів; без права прокладати на земельну ділянку позивача водопроводу через наявний шлях, права приєднання до наявних мереж водопостачання, які перебувають у власності СК «Дружба-3» відповідно до технічних умов та технічної документації; на платній основі. У зв`язку із непогодженням умов запропонованого проекту договору позивачем було направлено власний проект договору земельного сервітуту, який був відхилений відповідачем для укладення.

Зазначає, що таким чином підставою звернення позивача до суду є непогодження умов земельного сервітуту із відповідачем та спір між сторонами щодо можливості доступу позивачу до власної земельної ділянки через земельну ділянку відповідача. Вважає, що твердження щодо необхідності усунення перешкод у користуванні позивачу його земельною ділянкою шляхом надання доступу до ключів металевих воріт є помилковим, оскільки позивачем як на етапі досудового врегулювання спору так і в судовому порядку не вказується, що останній не може зайти на земельну ділянку саме через наявність металевих воріт, а про те, що існують постійні конфлікти між ним та представниками відповідача щодо можливості проходження через їх земельну ділянку.

Окрім цього зазначає, що в cуді представником відповідача було надано для огляду відео з камер відеоспостереження території земельної ділянки відповідача, з якої вбачається, що у позивача є ключі від хвіртки у металевих воротах, а тому йому не чиниться перешкоди у доступі до власної земельної ділянки. Відтак вказує, що зазначення у позові та відповіді на відзив нею, як представником позивача, про відсутність таких ключів є помилковим.

Також просить звернути увагу на те, що металеві ворота знаходяться на земельній ділянці, яка належить на праві власності відповідачу, однак на даний час між сторонами не укладено жодних правових відносин на підставі яких позивач має право проходу по даній земельній ділянці, та відповідно вимог щодо надання доступу до ключів від металевих воріт, які знаходяться у приватній власності, немає права.

В судовому засіданні 4 липня 2022 року у вступному слові позивач вимоги позову підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, просив такий задовольнити. На запитання учасників справи вказав, що іншого проходу (доступу) до його земельної ділянки ніж через ділянку кооперативу немає, доступ до такої має, оскільки має ключі від хвіртки. Однак вказав, що заїхати на територію своєї ділянки автомобілем не може через закриті ворота. Зазначив, що подавав заяву на вступ до кооперативу, однак не сплатив членський внесок у розмірі 15000 грн., тому до кооперативу його не прийняли. Також вказав, що на його земельній ділянці наявний дачний будинок, такий немає жодних комунікацій, коли купляв ділянку була підведена вода.

Представник відповідача ОСОБА_4 в даному судовому засіданні додатково вказав, що ділянка позивача не була підключена до води.

Водночас у вказаному судовому засіданні у розгляді справи було оголошено перерву у зв`язку з неявкою у таке експерта для повторного виклику останнього.

В судовому засіданні 3 жовтня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 вимоги позову підтримала, позов просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в даному судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання третя особа в дане засідання явку свого представника не забезпечила, клопотання про відкладення розгляд справи, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті справи до суду не подала. За таких обставин, з врахуванням положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе завершити розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Експерт Анісімова Т.І. в судовому засіданні 3 жовтня 2022 року висновок 3404 від 15 квітня 2022 року підтримала та пояснила, що на земельну ділянку позивача потрапила разом з ним через хвіртку, яку відчинив останній. На місці повідомила представника відповідача про огляд земельної ділянки. Після прибуття останнього, оглянула земельну ділянку. Встановила, що повз земельну ділянку позивача проходить дорога, яка є з бетонним перекриттям, які йде від воріт повз ділянку позивача та до інших земельних ділянок. Для влаштування комунікацій необхідно вчиняти інші необхідні дії, так біля ділянки позивача наявне бетонне перекриття.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

При цьому згідно з ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Порядок встановлення сервітуту визначено статтею 402 ЦК України. Зокрема згідно з ч. 1 такої сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Відповідно до ч. 2 даної статті земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію.

Згідно з ч. 1 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Частиною 2 даної статті передбачено, що особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

При цьому ч. 3 ст. 402 ЦК України визначено, що у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно з ч. 4 ст. 35 Земельного кодексу України до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

При цьому відповідно до ч. 6 ст. 35 Земельного кодексу України використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 7 лютого 2014 року в силу вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК саме позивач має довести, що повноцінне використання своєї земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити в інший спосіб; що відповідно до ч. 3 ст. 402 ЦК України він не досяг з відповідачем домовленості про встановлення сервітуту та про його умови.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,1568 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4610137200:07:007:0302, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 червня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Щербивовк О.О. за реєстровим № 752 (а.с. 10-11). Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 червня 2019 року того ж дня право власності позивача на вказану земельну ділянку було зареєстровано нотаріусом (а.с. 12). При цьому з вказаного договору та витягу вбачається, що цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер: 4610137200:07:007:0302 – землі сільськогосподарського призначення для ведення колективного садівництва.

При цьому, як вбачається з наявних в матеріалах справи витягів з Державного земельного кадастру (а.с. 31-32) та визнається сторонами у справі, зазначена вище земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою відповідача. Зокрема ухвалою Львівської міської ради № 652 від 26 червня 2003 року було передано у власність СК «Дружба-3» земельну ділянку площею 0,1568 га для загального користування (проїзди) на АДРЕСА_1 (а.с. 34). На підставі вказаної ухвали відповідачу було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 097155 (а.с. 14), вказаній ділянці присвоєно кадастровий номер 4610137200:07:007:0001.

24 грудня 2020 року за вих. № 24-20 головою правління СК «Дружба-3» Гвоздінським І.Х. було скеровано ОСОБА_2 повідомлення, згідно з яким відповідач просив позивача до 30 грудня 2020 року укласти угоду з кооперативом, відповідно до якої внести щорічний внесок у розмірі 1000 грн. (а.с. 15). Разом з повідомленням позивачу було скеровано проект договору про встановлення земельного сервітуту, а також обґрунтування та розрахунок оплати сервітуту для землевласників не членів кооперативу, ділянки яких знаходяться на території кооперативу «Дружба-3» (а.с. 16-19, 20). Також з вказаного повідомлення вбачається, що в квітні 2020 року ОСОБА_2 подав на ім`я голови правління Садівничого кооперативу заяву на вступ, однак не вніс, відповідно до статуту, одноразовий вступний внесок, та в підсумку на зборах правління від 19 вересня 2020 року його не було прийнято в члени кооперативу.

22 січня 2021 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Манукян М.А. скеровано до СК «Дружба-3» заяву, якою позивач повідомив відповідача, що вважає неприйнятними умови запропонованого договору, та просив розглянути наданий ним проект договору про встановлення земельного сервітуту (а.с. 21-24).

8 лютого 2021 року за вих. № 04-21 головою правління СК «Дружба-3» Гвоздінським І.Х. надано відповідь на вказану вище заяву скеровано ОСОБА_2 , якою зокрема наголошено, що відповідно до п. 4.13 Статуту кооперативу форму та зміст договорів складає та затверджує Правління Кооперативу з погодженням на загальних зборах (а.с. 25-26).

При цьому 23 січня 2021 року комісією СК «Дружба-3» на підставі рішення зборів правління від 23 січня 2021 року складено акт про пошкодження майна кооперативу, згідно з висновками якого зруйновано частину огорожі на межі ділянки Б-В, землевласником ділянки АДРЕСА_1 самовільно встановлено огорожу на межі А-Г, власник ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_2 не дотримується вимог Статуту та правил внутрішнього розпорядку (а.с. 127-128).

Також 8 лютого 2021 року за вих. № 03-21 головою правління СК «Дружба-3» Гвоздінським І.Х. скеровано ОСОБА_2 заяву-претензію у зв`язку з завданими пошкодженнями, в якій також наголошено про необхідність укладення договору про встановлення земельного сервітуту (а.с. 129).

Відтак з наведеного вище вбачається, що сторони не досягли згоди щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

З висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 3404 від 15 квітня 2022 року, складеного судовим експертом Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України Анісімовою Т.І. (а.с. 166-170), вбачається, що технічно можливо встановлення земельного сервітуту на ділянці з кадастровим номером 4610137200:07:007:0001 площею 0,1568 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для проїзду, проходу, прокладання мереж електро- та водопостачання до земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером 4610137200:07:007:0302 площею 0,0788 га за адресою АДРЕСА_1 . Варіант влаштування земельного сервітуту відображено експертом на схемах № 3 та № 4, а також в дослідницькій частині висновку.

Зокрема в дослідницькій частині висновку експерт вказує, що згідно з актом обстеження і показу меж земельної ділянки, межі ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0788 га, що розташована у АДРЕСА_2 на території СК «Дружба-3», закріплені існуючою огорожею та межовими знаками у кількості 4 штук. Суміжні землекористувачі: від т. А до т. Б - землі міста, яр; від т. Б до т. В - землі ОСОБА_5 , ділянка № НОМЕР_2 ; від т. В до т. Г - землі загального користування, проїзд; від т. Г до т. А - землі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , АДРЕСА_3 .

Згідно з інформацією з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданого на дослідження додатково, земельна ділянка площею 0,1568 га має наступні земельні сервітути: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд. За цією інформацією - підставою для встановлення земельного сервітуту є Постанова Львівського апеляційного суду.

Опис меж земельної ділянки площею 0,1568 га, що належить СК «Дружба-3» згідно з кадастровою інформацією: від т. А до т. Б - землі ОСОБА_8 від т. Б до т. В - землі у власності членів кооперативу «Дружба- 3»; від т. В до т. Г - землі міста; від т. Г до т. Д - землі кооперативу «Мир»; від т. Д до т. Е - землі у власності членів кооперативу «Дружба- 3»; від т. Е до т. Є-землі ОСОБА_9 ; від т. Є до т. А - землі загального користування.

За результатами співставлення документів, наданих на дослідження та даних натурного обстеження нею встановлено, що: земельна ділянка з кадастровим номером 4610137200:07:007:0302, площею 0,0788 га за адресою АДРЕСА_1 , має спільну межу (від т. Г до т. В) із земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137200:07:007:0001 площею 0,1568 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, що належить ОСОБА_2 , на дату огляду огороджена металевою сіткою по металевим стовпам, межові знаки при натурному обстеженні експерту не були надані для огляду; земельна ділянка з кадастровим номером 4610137200:07:007:0302 площею 0,0788 га за адресою АДРЕСА_1 на дату огляду частково забетонована; земельна ділянка, що належить ОСОБА_2 розташована таким чином, що, від т. Г о т. А та від т. В до т. Б має спільні межі з сусідніми земельними ділянками, а від т. А до т. Б земельна ділянка переходить у яр, що унеможливлює під`їзд до неї; до земельної ділянки, належної ОСОБА_2 мається єдиний під`їзд з боку воріт, влаштованих для в`їзду на територію земельної ділянки, переданої у власність СК «Дружба-3» для загального користування (проїздів, тощо).

Експерт вказує, що таким чином в результаті проведених досліджень встановлено, що: земельна ділянка площею 0,1568 га, надана СК «Дружба-3» на підставі ухвали VI сесії IV скликання Львівської міської Ради має цільове призначенням для загального користування (проїзду); для проїзду (проходу) до земельної ділянки, належної гр. ОСОБА_2 існує єдино можливий шлях - через земельну ділянку, надану СК «Дружба- 3» для загального користування.

Крім того, судовим розглядом також встановлено, що позивач має доступ до своєї ділянки, має ключі від хвіртки у зв`язку з чим забезпечується доступ до земельної ділянки, що підтверджено сторонами в судовому засіданні. Також наявні ворота, ключі до яких, як стверджує позивач, в нього відсутні, вказані доводи стороною відповідача не спростовано.

Згідно з частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

А застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Визначаючи належність обраного позивачем способу захисту, слід оцінювати його ефективність для захисту того права чи інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду. Вимога про захист цивільного права або інтересу має відповідати змісту цього права чи інтересу, характеру його порушення, оспорювання або невизнання і повинна забезпечувати поновлення права чи інтересу, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати отримання відповідного відшкодування (пункти 69 та 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) викладено такий правовий висновок: «Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги».

Аналіз змісту позовної заяви свідчить, що звертаючись до суду із цією заявою, позивач просив встановити земельний сервітут щодо земельної ділянки, яка є землею загального користування (проїздом), у зв`язку із тим, що йому чиняться перешкоди, шляхом встановлення металевих воріт на в`їзді до цієї земельної ділянки, які постійно закриті, у користуванні належною на праві власності земельною ділянкою.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 640/12437/16-ц (провадження № 61-13037св20) вказано, що «цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо судзробить висновок,що обранийпозивачем спосібзахисту непередбачений закономабо договоромта/абоє неефективнимдля захиступорушеного права/інтересупозивача,у цихправовідносинах позовнівимоги останньогоне підлягаютьзадоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За обставинами даної справи, суд приходить до висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, адже встановлення земельного сервітуту не матиме своїм наслідком відновлення порушених прав позивача на вільне використання належної йому земельної ділянки, оскільки таке потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Виходячи з обставин цієї справи, зокрема, що земельна ділянка передана у власність садівничому кооперативу для загального користування (проїзду), який закритий воротами, суд приходить до висновку, що належним способом захисту позивача буде звернення до суду з негаторним позовом - позовом власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а  стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, а також в судових засіданнях, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Ухвалюючи рішення у справі у відповідності до статті 141 ЦПК України суд повинен вирішити питання судових витрат. Оскільки суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позову, а тому судові витрати слід покласти на сторону позивача. Відповідач не надав доказів понесених судових витрат, а тому відсутні підстави для їх стягнення.

Керуючись ст.ст. 141, 223, 265, 273, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд –

ухвалив:

в задоволені позову ОСОБА_2 до Садівничого кооперативу «ДРУЖБА-3», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про встановлення земельного сервітуту – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Садівничий кооператив «ДРУЖБА-3», місцезнаходження: 79014, Львівська обл., м. Львів, вул. Низова, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25245234.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, місцезнаходження: 79019, м. Львів, пр. В. Чорновола, 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39769942.

Суддя:                                                                                Стрепко Н.Л.