донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.02.2007 р. справа №44/98
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
за участю представників сторін: |
за участю прокурора від позивача: | Гармашова І.В. за посвідченням № 1004 від 15.08.2006р. - Прокуратура Донецької області, м. Донецьк Малушко Г.Ю. представник за довір. № 2042/10-008 від 08.02.2007 р.;Семикоп Л.М. представник за довір. №2046/10-008 від 08.02.2007 р.; Беспалова О.В. представник за довір. № 1783/10-008 від 05.02.2007р. - ДПІ у м. Харцизьку, |
від відповідача: за участю третіх осіб: | Калина П.Г. представник за довір. № 92/14-50 від 09.01.07 - ВАТ "Сілур", м. Харцизьк Донецької області, Міністерство фінансів України, м. Київ - не з"явився; Мельчакова О.М. представник за довір. № 21/2с від 03.01.2007 р. - Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, м. Донецьк; Сорокін О.М. представник за довір. № 010-01/416 від 27.01.2005 р. - ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання | заступника прокурора Донецької області, м.Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 19.01.2007 року |
по справі | № 44/98 (судді Мєзєнцев Я.С., Новікова Р.Г., Мартюхіна Н.О.) |
за позовом | Заступника прокурора Донецької області, м. Донецьк в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Харцизьку, Донецька область |
до за участю третіх осіб | Відкритого акціонерного товариства "Сілур", м.Харцизьк Донецької області 1) Міністерства фінансів України, м. Київ 2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, м. Донецьк 3) Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ |
про | стягнення на користь Державного бюджету України заборгованості по кредиту, наданому під гарантії Кабінету Міністрів України у розмірі 117 033 851, 09 грн. та пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 68 814 791, 61 грн. |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.01.2007 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
На судове рішення, заступником прокурора Донецької області, внесене апеляційне подання, в якому йдеться про скасування судового акту, як такого, що не відповідає матеріальному і процесуальному законодавству.
Доводи апеляційного подання підтримані Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку, Головним Управлінням Державного казначейства України в Донецькій області, а також Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України».
Відкрите акціонерне товариство «Сілур» вважає доводи апеляційного подання необґрунтованими, а судове рішення у справі – законним.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Заступник прокурора Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Сілур” на користь державного бюджету України бюджетної заборгованості у загальній сумі 185 848 642, 70 грн., яка виникла із кредитної угоди № 16/15-44 від 30.11.1992 р. (25.01.1993 р.) укладеної між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та Харцизьким державним сталедротовим заводом, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Сілур».
За ствердженнями прокурора вказаний кредит був забезпечений держаними гарантіями, виданими іноземній фінансовій установі АКА Ausfuhrkredit-Gesellschaft mbh, зокрема, гарантіями Кабінету Міністрів України № 21-1475/96 від 10.07.1992 р. та № 40-2260/96 від 25.10.1993 р. У зв’язку з невиконанням заводом своїх зобов’язань за кредитною угодою, банком погашення заборгованості перед іноземним кредитодавцем здійснювалось за рахунок державних коштів, які прокурор і вимагає стягнути на користь державного бюджету. Подання позову в інтересах податкового органу прокурор обґрунтовує тим, що у відповідності до ст. 20 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»органи державної податкової служби визнано органами стягнення простроченої заборгованості по кредитах, залучених державою або під державні гарантії.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурор не довів порушення інтересів держави в особі податкової інспекції, оскільки суду не було надано безспірних доказів того, що спірна кредитна угода надавалась під державні гарантії.
Апеляційна інстанція погоджується з такими висновками суду, враховуючи наступне.
Із змісту гарантійної угоди від 25.10.1993 р. № 40-2260/96 на суму 46 975 935 марок вбачається, що гарантією Уряду забезпечувалось виконання Державним експортно-імпортним банком, який виступає позичальником, його зобов’язань перед АКА Ausfuhrkredit-Gesellschaft mbh, який є кредитодавцем, зобов’язань за Базовою кредитною угодою. При цьому гарантійне зобов’язання не містить жодних посилань на кредитну угоду № 16/15-44 між заводом і банком. Аналогічним є і зміст гарантійного зобов’язання Кабінету Міністрів України від 10.07.92 № 21-1475/96.
Та обставина, що кредитна угода № 16/15-44 від 30.11.1992 р. не надавалась під гарантії Кабінету Міністрів України, встановлена судовими актами ухваленими в інших справах, зокрема, у справах № 31/116, № 1/313 (а.с. 43-45, 46-49 т.1). Крім того, в листі Міністерства фінансів України від 06.06.05 № 31-05/20-03-21/11311 прямо зазначено про те, що зобов’язання Відкритого акціонерного товариства „Сілур” перед банком не забезпечувались (а.с. 230-231 т.1).
Таким чином, кредитна угода № 16/15-44 є звичайною кредитною операцією, згідно до якої Відкрите акціонерне товариство „Сілур” набуло грошові зобов’язання виключно перед банківською установою, але не мало жодних зобов’язань перед державним бюджетом України.
Частина 3 ст. 2 ГПК України зобов’язує прокурора обґрунтувати необхідність захисту інтересів держави, а також вказати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Згідно до пункту 3 роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 22.05.02 № 04-5/570, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов”язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах пов’язаних із захистом інтересів держави. Недоведеність факту надання Відкритому акціонерному товариству „Сілур” кредиту під державні гарантії не дає підстав вважати податковий орган органом стягнення у розумінні ст.. 20 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”, на яку прокурор послався в позові. Тому, прокурор, у даному випадку, невірно визначив орган, на захист прав і законних інтересів якого спрямований позов, а також не надав переконливих доказів необхідності захисту інтересів держави.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без задоволення.
Доводи апеляційного подання не беруться до уваги з таких причин.
Посилання прокурора на те, що банк виконував функції агента Кабінету Міністрів України, суперечать фактичним обставинам. Адже, агентська угода між банком і урядом укладена у 1996 році, тобто вже після укладання спірної кредитної угоди. До переліку угод, в яких банк є агентом Кабінету Міністрів України (додаток № 4 до Агентської угоди від 19.08.96) включені лише угоди між банком і іноземними кредитними установами (а.с. 54-55 т.6). Сама кредитна угода № 16/15-44 від 30.11.1992 р. не має вказівок на те, що банк виступає агентом (повіреним) Кабінету Міністрів України.
Твердження прокурора відносно того, що Відкрите акціонерне товариство „Сілур” має фінансові зобов’язання перед бюджетом з огляду на гарантії, видані Кабінетом Міністрів України не підтверджуються матеріалами справи. Зокрема, зміст гарантійних зобов’язань свідчить про те, що вони забезпечували виконання зобов’язань саме банком, а не Відкритим акціонерним товариством „Сілур”.
Крім того, за кредитною угодою № 16/15-44 від 30.11.1992 р. Відкрите акціонерне товариство „Сілур” мало фінансові зобов’язання тільки перед Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України».
Посилання прокурора на те, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, безпідставні і спростовуються змістом судового рішення.
Інші доводи апеляційного подання також не дають підстав вважати помилковими висновки суду першої інстанції.
За таких обставин, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційне подання - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 19.01.2007 року по справі № 44/98 залишити без змін, а апеляційне подання - без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 8 прим.
1. прокурору
1. позивачу
1. відповідачу
3. третім особам
1 у справу
1 ДАГС