ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 345/136/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Побігуна Ярослава Ярославовича

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

(суддя - Рочняк О.В.)

від 20.10.2021

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Матущак О.І., судді: Марко Р.І., Скрипчук О.С.)

від 21.07.2022

у справі № 345/136/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Побігуна Ярослава Ярославовича

до Сивої Надії Михайлівни , Сивого Сергія Михайловича ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3

про визнання договорів недійсними

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - Сивий С.М.;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фізична особа-підприємець Побігун Ярослав Ярославович звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовом до Сивої Надії Михайлівни , Сивого Сергія Михайловича , третя особа - ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору №1/2008 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу по АДРЕСА_1 , укладеного між підприємцем Побігуном Ярославом Ярославовичем, підприємцем Сивою Надією Михайлівною, підприємцем Іваницьким Володимиром Михайловичем, від 14 січня 2008 року (в частині прав та обов`язків підприємця Сивої Надії Михайлівни), та недійсним договору №1/2009 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу по АДРЕСА_1 , укладеного між підприємцем Побігуном Ярославом Ярославовичем та підприємцем Сивою Надією Михайлівною.

Рішенням Калуського міського суду Івано-Франківської області від 10.06.2019 у справі №345/136/18, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.09.2019, позов задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 17.03.2021 касаційні скарги Побігуна Ярослава Ярославовича , Сивої Надії Михайлівни та її представника - адвоката Німака Миколи Ярославовича, задоволено частково. Рішення Калуського міського суду Івано-Франківської області від 10.06.2019 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23.09.2019 скасовано. Провадження у справі №345/136/18 закрито. Роз`яснено Побігуну Я. Я. , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2021 справу №345/136/18 передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

1.2. В обґрунтування позовної вимоги про визнання частково недійсним договору № 1/2008 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу в м. Калуш по вул. Б. Хмельницького, 14 від 14.01.2008, в частині прав та обов`язків підприємця Сивої Надії Михайлівни, позивач посилається на те, що договір № 1/2008 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу в м. Калуш по вул. Б. Хмельницького, 14 від 14.01.2008 не підписано тією особою ( Сивою Н.М. ), від імені якої укладено зазначений правочин, що є підставою для визнання його недійсним в частині прав та обов`язків підприємця Сивої Надії Михайлівни відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним договору № 1/2009 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу в м. Калуш по вул. Б. Хмельницького, 14 від 14.10.2009 позивач посилається те, що оспорюваний договір № 1/2009 від 14.10.2009 був укладений всупереч нормам: а) частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України (представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом); б) частини 1 статті 232 Цивільного кодексу України (правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним); в) частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України (волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі).

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022, у позові відмовлено.

2.2. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору №1/2008 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу по АДРЕСА_1 від 14.01.2008, суди попередніх інстанцій виходили з того, що такий договір сторонами фактично було укладено, вказаний договір відповідає вимогам закону, підстави для визнання його недійсним з обставин, зазначених позивачем відсутні. Інших підстав для визнання договору №1/2008 від 14.01.2008 суд не вбачає. Також господарські суди врахували, що відповідачка - Сива Надія Михайлівна не зверталася до суду за захистом свого права щодо відсутності волевиявлення на укладення договору № 1/2008 від 14 січня 2008 року. Позивач, в свою чергу, не обґрунтував, в чому полягає порушення його прав, які саме його права порушено, невизнано чи оспорено підписанням договору № 1/2008 від 14 січня 2008 року Сивим С.М. замість Сивої Н.М. , і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Суди попередніх інстанцій зазначили, що недоведення позивачем факту порушення його прав є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору № 1/2009 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу в м. Калуш по вул. Б. Хмельницького, 14 від 14.10.2009, господарські суди зазначили, що доводи позовної заяви про порушення статей 203, 232, 238 Цивільного кодексу України, не знайшли свого підтвердження.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2021 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022, Фізична особа-підприємець Побігун Ярослав Ярославович подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, а саме: визнати недійсним договір №1/2009 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу по АДРЕСА_1 , укладеного між підприємцем Побігуном Ярославом Ярославовичем та підприємцем Сивою Надією Михайлівною.

3.2. Підставою касаційного оскарження Фізична особа-підприємець Побігун Ярослав Ярославович визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №910/12791/19, від 17.08.2021 у справі №924/139/20, від 21.11.2018 у справі №481/759/13-ц (щодо застосування ст. 238 ЦК України); від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 09.11.2021 у справі №753/7759/18, від 15.07.2021 у справі №906/601/20 (щодо застосування ч. 1 ст. 232 ЦК України).

Також підставою касаційного оскарження Фізична особа-підприємець Побігун Ярослав Ярославович визначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Сива Надія Михайлівна просила відмовити в її задоволенні, закрити касаційне провадження за касаційної скаргою Фізичної особи-підприємця Побігуна Ярослава Ярославовича, оскільки правовідносини в цій справі, що переглядається, та справах, на які посилається в своїй касаційній скарзі Побігун Ярослав Ярославович , є неподібними.

3.4. Від Побігуна Ярослава Ярославовича надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Відповідно до договору купівлі-продажу офісного приміщення, що по АДРЕСА_2 від 22 червня 2005 року, посвідченого Тихан О.М., приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № Д-517, позивач Побігун Я.Я. придбав у власність нежитлове приміщення офісу в цілому площею 12,9 кв.м., розташоване в АДРЕСА_1 .

Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджується, що Сива Н.М. 19.07.2006 набула право власності на нежитлові приміщення (крамниця) загальною площею 56,1 кв. м. у АДРЕСА_1 .

На підставі Рішення 22 сесії п`ятого демократичного скликання Калуської міської ради від 11 жовтня 2007 року № 416, підприємцю Побігуну Я.Я. надано дозвіл на підготовку матеріалів місця розташування об`єкта та проектно-пошукові роботи на земельній ділянці на вулиці Б.Хмельницького, 14, для добудови додаткових приміщень до існуючих приміщень офісу (земельна ділянка орієнтовною площею 130 кв. м.).

29 жовтня 2007 року складено комісійний Акт вибору земельної ділянки для добудови додаткових приміщень до існуючих приміщень офісу на АДРЕСА_2 , підприємцю Побігуну Ярославу Ярославовичу, який затверджено міським головою І.Насаликом. Згідно з Актом вибрана земельна ділянка рекомендується для погодження Калуською міською радою дозволу на проведення пошукових та проектних робіт.

14 січня 2008 року між трьома підприємцями: Побігуном Ярославом, Ярославовичем , Сивою Надією Михайлівною та ОСОБА_3 укладено Договір № 1/2008 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу по АДРЕСА_2 , за умовами якого Побігун Я.Я. прийняв Сиву Н.М. та ОСОБА_3 у часткову (пайову) участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого офісу, згідно з проектом (далі - Будівля) за адресою: м. Калуш, вул. Б.Хмельницького, 14. Фінансування будівництва розподіляється наступним чином: Побігун Я.Я. - 44,2% від загальної вартості будівництва; Сива Н.М. - 44,2% від загальної вартості будівництва; Іваницький В.М. - 11,6% від загальної вартості будівництва. Згідно з п. 1.7. зазначеного договору, після закінчення будівництва Будівлі, загальною площею згідно з проектом 103,28 кв. м, та здачі її в експлуатацію, вона розподілялася між трьома сторонами на частки, що є пропорційними сумі фактичного фінансування будівництва Будівлі кожною зі сторін даного Договору від загальної вартості будівництва, або розподіляється на частки наступним чином: Побігун Я.Я. - 45,65 кв.м. від загальної площі Будівлі (44,2% загальної площі Будівлі), Сива Н.М. - 45,65 кв.м. від загальної площі Будівлі (44,2% загальної площі Будівлі) та ОСОБА_3 - 11,98 кв.м. від загальної площі Будівлі (11,6% загальної площі Будівлі) (т.1 а.с.27-28).

06 березня 2008 року Побігун Я.Я. , згідно з довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Черепій Т. М., зареєстрованою в реєстрі за № 319, уповноважив відповідача Сивого Сергія Михайловича, бути його представником у державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, при вирішенні питання добудови нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ; укладати правочини щодо дольової участі в будівництві цього приміщення; робити відвід земельної ділянки, погодження та виготовлення проектно-кошторисної документації, будівництва об`єкта та інше. За цією довіреністю представникові Сивому С.М. надано право ведення від імені Побігуна Я.Я. переговорів та попереднього узгодження всіх процедурних питань, подання та підпису всіх документів, необхідних для виконання повноважень, включаючи позовні та інші заяви, скарги, договори, а також інших документів, що стосуватимуться прав та законних інтересів довірителя, одержувати будь-які документи, одержувати гроші, рішення суду, сплачувати за довірителя платежі, укладати правочини, виконувати всі інші необхідні дії та формальності. Довіреність видана терміном на три роки, до 06 березня 2011 року.

Довіреністю від 11.09.2008, нотаріально посвідченою та зареєстрованою в реєстрі за №3825, Сива Надія Михайлівна уповноважила Сивого Сергія Михайловича в т.ч. бути її представником в державних, громадських та інших підприємствах, установах організаціях при вирішенні будь-яких питань, які її стосуватимуться, вести від її імені переговори та попереднього узгодження всіх процедурних питань, подання і підпису всіх документів. Довіреність видана терміном до 11.09.2011.

Договором оренди землі від 24.11.2008, укладеним між Калуською міською радою та Побігуном Я.Я. , останньому надано в оренду земельну ділянку в строкове платне користування для добудови додаткових приміщень до існуючих приміщень офісу, яка знаходиться в м. Калуші на вулиці Б.Хмельницького, 14. В оренду надана земельна ділянка загальною площею 0,0109 га.

01.09.2009 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області Побігуну Я.Я. видано дозвіл №1382 на виконання будівельних робіт з добудови додаткових приміщень до існуючих приміщень офісу на вул. Б.Хмельницького, 14 м.Калуші.

14 жовтня 2009 року, Сивий Сергій Михайлович, діючи на підставі вказаної довіреності, від імені фізичної особи-підприємця Побігуна Ярослава Ярославовича, уклав із фізичною особою-підприємцем Сивою Надією Михайлівною Договір № 1/2009 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу в м. Калуш по вул. Б. Хмельницького, 14, за умовами якого ФОП Побігун Я.Я. приймає ФОП Сиву Н.М. у пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого офісу, який знаходиться в м. Калуш по вул. Б. Хмельницького, 14 (далі - Будівля), відповідно до проектної документації. На момент укладення даного Договору попередня (проектна) площа добудови Будівлі складає 225,9 кв. м. За змістом пункту 1.3. Договору, у зв`язку з відсутністю у ФОП Побігуна Я.Я. грошових коштів та будівельних матеріалів, фінансування будівництва будівлі в повному обсязі здійснюється ФОП Сивою Н.М. Відповідно до п. 1.5. Договору, після закінчення будівництва будівлі та здачі її в експлуатацію, загальна площа будівлі, яка згідно з проектом становить 225,9 кв. м, розподіляється між сторонами таким чином: ФОП Побігун Я.Я. отримує приміщення орієнтовною площею 8,8 кв. м, яке запроектоване на першому поверсі будівлі, та 10,8 кв. м, яке запроектоване на другому поверсі будівлі, та залишає за собою існуюче приміщення офісу, до якого здійснюється добудова площею 12,7 кв. м; ФОП Сива Н.М. отримує - 193,6 кв. м від загальної площі будівлі, з якої 104,3 кв. м - підвальне приміщення будівлі, 89,3 кв. м - на першому поверсі будівлі. Сторони дійшли згоди про те, що частка (приміщення площею 193,6 кв. м), визначена ФОП Сивій Н.М. у загальній площі будівлі, стає її власністю.

30.11.2011 ОКП "Івано-Франківське ОБТІ" виготовлено технічний паспорт на офісні приміщення на вул. Б.Хмельницького, 14 в м.Калуші.

11.05.2012 інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - добудови додаткових приміщень до існуючих приміщень офісу на вул. Б.Хмельницького, 14 в м.Калуші Загальна площа будівлі - 225,9 кв.м. Замовником будівництва зазначено Побігуна Я.Я.

Як слідує з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 69794613, зазначена Декларація про готовність об`єкта до експлуатації є одним з документів, що стали підставою для реєстрації за Побігуном Я.Я. права власності на 96/100 приміщення офісу загальною площею 225,9 кв.м. в АДРЕСА_1 . Решту 4/100 зазначеного офісу зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 30.09.2016, виданого приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Рожковецьким І.В.

В заперечення позовних вимог, сторона відповідача покликається також на письмовий документ під назвою "Договір", в якому не зазначена дата складання, та за змістом якого Побігун Ярослав Ярославович зобов`язався оплатити за добудову по вул. Хмельницького, 14, орієнтовна площа добудови 75 кв.м., за 1 м. кв. 350 євро. Якщо площа збільшиться, то доплата буде по факту 350 ? 75 = 26.250, двадцять шість тисяч двісті п`ятдесят євро. Сторона позивача у відповіді на відзив, не заперечуючи факту підписання позивачем даного документу, покликається що розписка-договір Позивача за правовою природою не є договором, зазначений договір не укладено з жодним з відповідачів, і їм не адресувався. Ця розписка не несе ніякого зобов`язання Позивача перед жодною особою, ніякого іншого прізвища у розписці не вказано. Позивач вважає, що дана розписка-договір не є укладеним договором, оскільки не дотримані умови законодавства щодо мінімального суб`єктного складу - двох сторін. В розписці відсутні будь-які твердження щодо неможливості фінансування будівництва Побігуном Я.Я .

Також, сторонами, як позивачем, так і відповідачами, подано до суду ряд письмових доказів (договори про надання доступу до електричних мереж, робочі проекти щодо зовнішнього електропостачання, товарні чеки, видаткові накладні, рахунки, договори підряду, договори купівлі-продажу будівельних матеріалів, договори підряду, локальні кошториси, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт), якими кожна з них намагається довести суду обставини фінансування та здійснення нею добудови додаткових приміщень до існуючого офісу, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Крім того, сторонами приєднано до матеріалів справи заяви свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 .

Згідно з наданою відповідачем - Сивим С.М. довідки про прийняття і реєстрацію заяви, від 18.01.2018 №647/59/108/2018, виданої Калуським Відділом поліції ГУНП в Івано-Франківській області, в період часу із 22.00 год. 21.07.2017 р. по 08.50 год. 22.01.2017 р. невідома особа шляхом пошкодження вікна викрала із автомобіля марки "Опель комбо", реєстраційний номер НОМЕР_1 електроінструменти, набір ручних інструментів та оригінали документів, в тому числі договір № 1/2009 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу в АДРЕСА_1 між Побігун Я.Я. та Сива Н.М . Сторонами не надано суду для огляду оригіналу даного договору. Однак, оскільки позивач просить суд визнати недійсним такий договір, із викладеними в ньому умовами, а відповідачі підтверджують що такий договір дійсно укладався, то місцевий господарський суд, керуючись частиною 1 статті 75 ГПК України, виходив із того, що додана до матеріалів справи копія договору, виконана з копії, посвідченої нотаріально приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу Гошовською С.В. відповідає за змістом оригіналу втраченого договору.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи та вимоги касаційної скарги стосуються лише рішень господарських судів щодо договору № 1/2009 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу в АДРЕСА_1 від 14.10.2009, то суд касаційної інстанції не перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права щодо договору №1/2008 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу по АДРЕСА_2 від 14.01.2008.

5.2. Предметом спору в цій справі є, зокрема, матеріально-правова вимога Фізичної особи-підприємця Побігуна Ярослава Ярославовича до Сивої Надії Михайлівни , Сивого Сергія Михайловича про визнання недійсним договору №1/2009 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу по вул. Б. Хмельницького, 14, у м. Калуші, укладеного між підприємцем Побігуном Ярославом Ярославовичем та підприємцем Сивою Надією Михайлівною.

В обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним договору № 1/2009 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу в м. Калуш по вул. Б. Хмельницького, 14 від 14.10.2009 позивач посилається те, що оспорюваний договір № 1/2009 від 14.10.2009 був укладений всупереч нормі частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України (представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом).

Підставою касаційного оскарження Фізична особа-підприємець Побігун Ярослав Ярославович визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №910/12791/19, від 17.08.2021 у справі №924/139/20, від 21.11.2018 у справі №481/759/13-ц (щодо застосування ст. 238 ЦК України).

Також підставою касаційного оскарження Фізична особа-підприємець Побігун Ярослав Ярославович визначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

5.3. Так, у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №910/12791/19 викладено правову позицію, відповідно до якої словосполучення "у своїх інтересах" слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є. Зазначена норма права передбачає також добросовісність поведінки особи-представника, який діє від імені іншої особи на підставі довіреності або в силу своїх повноважень.

Подібна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №924/139/20, а саме: правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють.

З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Правило, передбачене частиною 3 статті 238 Цивільного кодексу України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

При цьому словосполучення "у своїх інтересах" слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Зазначена норма права передбачає також добросовісність поведінки особи-представника, який діє від імені іншої особи на підставі довіреності або в силу своїх повноважень.

Законом не встановлено виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність дій. Проте, з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (статті 12 Цивільного кодексу України), висновок про добросовісність поведінки особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала ця особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді.

У постанові від 21.11.2018 у справі № 481/759/13-ц Верховний Суд зазначив, що встановивши, що представник уклав договір оренди належної довірителю земельної ділянки з підприємством, єдиним засновником і керівником якого є він сам, не повідомивши довірителя про його укладення і не виплачуючи йому орендну плату, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення цього правочину з порушенням вимог частини третьої статті 238 ЦК України і визнання його недійсним з передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав.

5.4. Проаналізувавши наведені скаржником постанови Верховного Суду, в колегії суддів відсутні правові підстави вважати, що суди попередніх інстанцій в цій справі не врахували викладених в них правових висновків.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору № 1/2009, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Побігун Я.Я. та Сива Н.М. , спільно із третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 мали намір спільно здійснити добудову додаткових приміщень до існуючого офісу по АДРЕСА_1 . При цьому, кожна із зазначених осіб, на час укладення оспорюваних правочинів, уже мали у власності нежитлові приміщення за цією адресою. Тобто сторони, спільно з ОСОБА_5 , бажали, за рахунок добудови додаткових приміщень, збільшити площі наявного у них нерухомого майна. При цьому, Договір № 1/008 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу по АДРЕСА_2 від 14 січня 2008 року, позивач Побігун Я.Я. укладав та підписував особисто, без участі, як свого представника Сивого С.М.

Оформлена Побігуном Я.Я., як довірителем, на ім`я Сивого С.М., як представника, довіреність від 06.03.2009, за реєстровим номером 319, передбачає повноваження представника виключно при вирішенні питання добудови нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Зазначеною довіреністю передбачено, в тому числі, і повноваження представника укладати правочини щодо дольової участі в будівництві цього приміщення.

Оформляючи довіреність такого змісту 06 березня 2008 року, позивач Побігун Я.Я. не міг не усвідомлювати, що він уповноважує Сивого С.М. укладати договори щодо дольової участі в будівництві добудови нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , в тому числі, і з матір`ю Сивого С.М. - Сивою Н.М. , яка на день видачі довіреності уже була стороною Договору № 1/2008 від 14 січня 2008 року. У зв`язку з цим, суди попередніх інстанцій не погодилися з доводом позовної заяви, що оспорюваний договір № 1/2009 від 14 жовтня 2009 року не відповідає вимогам статті 238 ЦК України, оскільки укладений Сивим С.М. від імені Побігуна Я.Я. в інтересах Сивого С.М. та його близької особи - матері Сивої Н.М .

Суди попередніх інстанцій врахували, що як положення частини 3 статті 238 ЦК України, так і інші положення законодавства, не забороняють представнику вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє із близьким родичем.

Виходячи з встановлених обставин справи, коли позивачу було відоме коло учасників правовідносин щодо спільної дольової (пайової) участі в добудові додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу, господарські суди вказали, що сама по собі обставина укладення правочину Сивим С.М. , як представником Побігуна Я.Я. , зі своєю матір`ю Сивою Н.М. , не може бути підставою для визнання такого правочину недійсним.

5.5. З огляду на викладене, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин цієї справи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем підстави, передбаченої частиною 3 статті 238 Цивільного кодексу України, для визнання оспорюваного правочину недійсним. Доводи касаційної скарги таких висновків господарських судів не спростовують.

5.6. При цьому зі змісту норми пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

З огляду на викладене, оскільки висновок про застосування частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України наведений у постановах Верховного Суду, на які посилається сам скаржник, а також в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 01.12.2021 у справі № 908/3467/19, від 07.06.2022 у справі № 925/632/20, від 20.07.2022 у справі № 910/21039/20, такий висновок є послідовним та загальним і може бути застосованим й до правовідносин в цій справі, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для формування іншого висновку про застосування частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України чи уточнення викладеного вище.

5.7. В обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним договору № 1/2009 про пайову участь у будівництві добудови додаткових приміщень до існуючого приміщення офісу в м. Калуш по вул. Б. Хмельницького, 14 від 14.10.2009 позивач посилався також на те, що оспорюваний договір № 1/2009 від 14.10.2009 був укладений всупереч нормі частини 1 статті 232 Цивільного кодексу України (правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним) та частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України (волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі).

При цьому підставою касаційного оскарження Фізична особа-підприємець Побігун Ярослав Ярославович визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 09.11.2021 у справі № 753/7759/18, від 15.07.2021 у справі № 906/601/20 (щодо застосування ч. 1 ст. 232 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 зазначено, що частина третя статті 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

У постанові від 09.11.2021 у справі № 753/7759/18 Верховний Суд зазначив, що ухвалюючи рішення про задоволення позову товариства, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що зміст оскаржуваного договору купівлі-продажу квартири не відповідає справжньому волевиявленню товариства і спрямований на задоволення особистих інтересів його учасника, на користь якої виводилась належна товариству квартира, внаслідок зловмисної домовленості (навмисної дії) учасника і керівника товариства, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

У постанові від 15.07.2021 у справі № 906/601/20 Верховний Суд зазначив, що місцевий та апеляційний господарські суди встановивши обставини, що ОСОБА_10 станом на час укладання спірного договору мав право на вчинення таких дій від імені ТОВ "Клін Стрім" не надали оцінки доводам позивача та не дослідили того, чи є обставина наявності родинних зв`язків між підписантами спірного договору тією самою обставиною, яка може свідчити про недобросовісність директора ТОВ "Клін Стрім" та таких, що вчинені з особистою заінтересованістю зі зловживанням останнім своїми посадовими обов`язками, що в силу положень частини першої статті 232 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

5.8. У цій справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору № 1/2009 від 14.10.2009 з підстав порушення частини 1 статті 232 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України виходили з такого.

Враховуючи зміст норми частини 1 статті 232 Цивільного кодексу України, господарські суди зазначили, що вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, виникнення внаслідок вчинення правочину несприятливих наслідків для довірителя, є необхідними умовами для визнання правочину недійсним за статтею 232 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши умови укладеного договору № 1/2009 від 14 жовтня 2009 року, суди попередніх інстанцій встановили, що пунктом 1.3. договору передбачено, що фінансування будівництва в повному обсязі зобов`язалась здійснити Сива Н.М . Позивач Побігун Я.Я. , за умовами зазначеного договору, не несе жодних обов`язків щодо фінансування та здійснення будівництва добудови. При цьому, за результатами завершення будівництва Будівлі, попередня (проектна) площа якої складала 225,9 кв.м., розподілялася між сторонами таким чином, що Сива Н.М. мала отримати у власність 193,6 кв.м. Будівлі, а Побігун Я.Я. - приміщення 8,8 кв.м. на першому поверсі, 10,8 кв.м. на другому поверсі, та залишав за собою існуюче приміщення офісу площею 12,7 кв.м., що разом становить 32,3 кв.м. Тобто, умови укладеного договору № 1/2009 від 14 жовтня 2009 року передбачали, що позивач Побігун Я.Я. , не будучи зобов`язаним брати участь у фінансуванні будівництва, отримував у власність, додатково до наявного у нього офісного приміщення площею 12,7 кв.м., ще приміщення 8,8 кв.м. на першому поверсі та 10,8 кв.м. на другому поверсі Будівлі (разом 19,6 кв.м.).

Зазначені умови договору № 1/2009 від 14 жовтня 2009 року, за висновками господарських судів, не свідчать, що такий правочин укладено всупереч інтересам довірителя, і внаслідок укладення такого правочину, для довірителя настали несприятливі наслідки у вигляді втрати права власності на майно.

Крім того, суди попередніх інстанцій врахували, що будівництво добудови додаткових приміщень завершено і прийняте в експлуатацію, і право власності на приміщення офісу загальною площею 225,9 кв.м. зареєстровано за Побігуном Я.Я. (частка у розмірі 96/100) та ОСОБА_5 (частка у розмірі 4/100), що підтверджується Інформаційною довідкою № 69690275 від 04.10.2016. При цьому, за Сивою Н.М. право власності на добудовані приміщення, чи їх частку, не зареєстровано. Відтак, позивач не довів, яким чином оспорюваний договір № 1/2009 від 14 жовтня 2009 року порушує його право власності на добудовані додаткові приміщення.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що відсутні належні докази на підтвердження того, що Сивий С.М. діяв всупереч інтересам довірителя, Побігуна Я.Я. , а також наявність домовленості представника з Сивою Н.М. і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Також, відсутні докази недобросовісності та нерозумності у поведінці Сивого С.М. при укладенні спірного правочину. Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що є його процесуальним обов`язком, існування при укладенні спірних правочинів зловмисної домовленості між Сивим С.М. та Сивою Н.М. , і недобросовісності дій останньої та виникнення через це несприятливих наслідків для Побігуна Я.Я. , як довірителя.

5.9. З урахуванням наведеного, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що суди попередніх інстанцій у цій справі застосували норми права без врахування висновків про їх застосування у наведених постановах Верховного Суду, оскільки висновки як господарських судів у цій справі, такі і судів у зазначених скаржником справах, зроблені виходячи з різних фактичних обставин кожної справи.

Отже, підстава касаційного скарження в цій частині також не знайшла свого підтвердження.

Інші доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином зібрані у справі докази, колегією суддів відхиляються, оскільки не знайшли свого підтвердження підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме це відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є передумовою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Крім того, колегія суддів враховує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, як це передбачено статтями 76, 77, 78, 79, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України, і при цьому, порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Також колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У касаційній скарзі скаржник фактично порушує питання щодо встановлення інших обставин справи, які не встановлювались судами попередніх інстанцій, а також щодо переоцінки доказів у справі, однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, враховуючи вимоги та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду ухвалені із додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Побігуна Ярослава Ярославовича залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2021 у справі № 345/136/18 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко