Номер провадження: 11-кп/813/1826/22

          Справа №   521/6584/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2022 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Одеський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2022 року у кримінальному провадженні №12022163470000300, внесеному до ЄРДР 15.04.2022 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, 

установив:

Зміст оскарженого судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження №12022163470000300, внесеного до ЄРДР 15.04.2022 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, було задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 на 60 днів, тобто до 20.10.2022 року включно, з можливістю внесення застави у в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень, на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може здійснювати спроби переховування від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом також враховано особу обвинуваченого, який раніше судимий за аналогічні злочини, не має міцних соціальних зв`язків, відсутні особи, які потребують його постійного догляду, у останнього відсутні джерела прибутку та офіційне місце роботи.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, в якій посилається на наступне:

- пред`явлене обвинувачення є необґрунтованим, прокурором не надано суду будь-яких доказів, на підтвердження обґрунтованості пред`явленого обвинувачення ОСОБА_8 ;

- ризики, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, оскільки є припущенням прокурора;

- захисник звертає увагу, що обвинувачений має постійне місце проживання та мешкає з матір`ю, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків, має місце роботи та його брат проходить реабілітацію у центрі Одеської філії ГС «Міжнародна Антинаркотична Асоціація».

Позиції учасників судового розгляду.

Захисник та обвинувачений підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, ухвалу суду першої інстанції вважав законною та обґрунтованою.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів провадження, на розгляді в Приморському районному суді Одеської області знаходиться кримінальне провадження № 12022163470000300, внесене до ЄРДР 15.04.2022 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_8   запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м`яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов`язків.

Що стосується посилань захисника про те, що пред`явлене обвинувачення є необґрунтованим, оскільки прокурором не надано суду будь-яких доказів, на підтвердження обґрунтованості пред`явленого обвинувачення ОСОБА_8 , апеляційний суд зазначає наступне.

Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, судове провадження – це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, не входять до вказаного переліку та не передбачають витребування матеріалів провадження.

При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані недопустимими доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення.

Тобто, апеляційний суд на даній стадії не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченим дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів. За таких обставин, доводи захисника щодо необґрунтованості обвинувачення є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Як вбачається з обґрунтованих висновків суду, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні продовжують існувати доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що обвинувачений  ОСОБА_8 може переховуватись від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, які обумовлені наступним:

- зважаючи на обставини інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, та у разі доведеності вини обвинуваченого останньому можуть призначити покарання до 8 років, характер вчинення злочину, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності

-  ОСОБА_8  офіційно не працевлаштований, тобто не має постійного прибутку та стабільного джерела доходу, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, у тому числі корисливих злочинів проти власності, відбував покарання у виді позбавлення волі, звільнився з виправної установи після закінчення строку покарання у 2017 році, має місце ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може вдатися до спроб вчинення інших аналогічних злочинів з корисливих мотивів.

На думку апеляційного суду, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність встановлених судом ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи, при розгляді апеляційної скарги не спростована, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків стороною захисту не надано.

Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.

Отже, на думку апеляційного суду, зазначені ризики виправдовують продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу – тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 та дають апеляційному суду можливість дійти до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який у цьому випадку, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Щодо посилань сторони захисту про наявність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого, апеляційний суд визнає їх голослівними, оскільки наявність матері та брата, на яких посилається захисник, жодним чином не може вказувати на міцність його зв`язків з державою, при тому що будь-яких даних підтримання останніх як матеріально, так і фізично (допомога по господарству, у зв`язку з хворобою або фізичними вадами) матеріали апеляційної скарги не містять. Жодних інших доказів суспільно-корисної діяльності обвинуваченого у середовищі матеріали провадження не містять, окрім наявності попередніх судимостей, які аж ніяк не можуть вказувати на міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, а можуть охарактеризувати його як особу, схильну до вчинення злочинів.

Також слід зазначити, що посилання на те, що обвинувачений має місце роботи не було підтверджено жодними доказам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.

Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2022 року у кримінальному провадженні №12022163470000300, внесеному до ЄРДР 15.04.2022 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2                         ОСОБА_4                         ОСОБА_3