ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/18945/18                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  27 вересня 2022 року                                                                                          м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді          Оксененка О.М.,

суддів:          Лічевецького І.О.,

 Мельничука В.П.,

    При секретарі:                                      Борисовській Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Авто» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Авто» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року №0008524208;

- податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року №0008514208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 388389,45 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року №0008504208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6540944,88 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 29 серпня 2018 року №0008534208;

- податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29 серпня 2018 року №Ю-259 на суму 1992224,60 грн.

Позов обґрунтовано тим, що висновки у акті перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах, а оскаржувані індивідуальні акти податкового органу винесені внаслідок невірного застосування норм податкового законодавства.    

Рішенням Окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29 серпня 2018 року №0008524208. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29 серпня 2018 року №0008514208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 383350,52 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29 серпня 2018 року №0008504208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6308678,74 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Однак, постановою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 29 серпня 2018 року №0008514208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 383350,52 грн та №0008504208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6308678,74 грн. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року залишено без змін.

Направляючи справу в частині позовних вимог на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій під час вирішення справи не з`ясували, коли саме позивачем було сплачено ПДФО та військовий збір: до, одночасно з, чи після виплати доходу на користь фізичних осіб, що має істотне значення для вирішення питання щодо правомірності притягнення ТОВ «Союз-Авто» до відповідальності за статтею 127 ПК України.    

Під час нового розгляду справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста ґкиєва від 07 червня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29 серпня 2018 року №0008514208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 383350,52 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29 серпня 2018 року №0008504208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6 308 678,74 грн.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час вирішення даної справи судом першої інстанції не було досліджено питання коли саме позивачем було сплачено ПДФО та військовий збір.

На думку апелянта, питання несплати позивачем податків (військового збору та ПДФО) призвело до правомірного нарахування йому штрафних санкцій у розмірі 50% та 75% згідно вимог чинного законодавства України.

У додаткових поясненнях відповідачем зазначено про те, що висновки Верховного Суду, викладені у справі №815/881/16 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що відповідачем протиправно застосовано штрафні санкції у розмірах 25%, 50%, 75% на підставі висновків одного і того ж Акта перевірки, що свідчить про наявність одного правопорушення у відповідний період, що свідчить про відсутність підстав для застосування таких штрафних санкцій.

Відтак, судом першої інстанції було ухвалено законне та обгрунтоване рішення, яке не підлягає скасуванню.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Союз-Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 липня 2016 року по 31 березня 2018 року, за результатом якої складено Акт від 14 серпня 2018 року №555/26-15-14-02-01-14/30729545.

Проведеною перевіркою встановлено порушення, зокрема, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України, пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого станом на 31 серпня 2018 року підприємством не сплачено (не перераховано) до відповідного бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 3019158,98 грн, у тому числі за вересень-грудень 2017 року, січень-лютий 2018 року; також станом на 31 серпня 2018 року підприємством не сплачено (не перераховано) до відповідного бюджету утриманий військовий збір на загальну суму 153753,31 грн за листопад-грудень 2017 року, січень-лютий 2018 року; підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого несвоєчасно подано податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року.

У зв`язку із встановленими порушеннями Головним управлінням ДФС у м. Києві 29 серпня 2018 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0008524208 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пунктом 119.2 статті 119 ПК України, за порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.2 статті 176 ПК України застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб на суму 1020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0008514208 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 127.1 статті 127 ПК України, за порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України, пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 542142,76 грн, у тому числі за основним платежем на 153753,31 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 388389,45 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0008504208 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 127.1 статті 127 ПК України, за порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 9560103,86 грн, у тому числі за основним платежем на 3019158,98 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6540944,88 грн.

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29 серпня 2018 року №0008534208 за порушення пунктів 1, 4 частини другої статті 6, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу нараховано 5 784 022,16 грн єдиного соціального внеску та застосовані штрафні санкції у розмірі 2  657 594,91 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29 серпня 2018 року №Ю-259 Головне управління ДФС у м. Києві вимагає від ТОВ «Союз-Авто» сплатити суму боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 992 224,60 грн., у тому числі 1  992 224,60 грн. - недоїмка.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 29 серпня 2018 року №0008514208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 383350,52 грн та №0008504208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6308678,74 грн, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не доведено правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у разі повторного виявлення податкових порушень (згідно зі статтею 127 Податкового кодексу України - 50%, 75%), які застосовуються лише за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, тому контролюючий орган безпідставно застосував до ТОВ «Союз Авто» штрафні (фінансові) санкції у розмірах 50% та 75% відповідно до положень статті 127 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

У підпункті «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України встановлено обов`язок платника податку своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За нормою підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

У відповідності до частини першої статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (частина перша статті 115 ПК України).

Згідно з пунктом 127.1. статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що приписами статті 127 ПК України встановлено відповідальність платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулись до чи на момент виплати доходу.

При цьому, спірним під час вирішення даної справи є визначення факту повторності вчинення податкового правопорушення у розумінні статті 127 ПК України, та, відповідно, вирішення правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50% та 75% за змістом санкції цієї статті.

У даному випадку, кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

У свою чергу, статтею 127 ПК України було встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК України), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості допущених податкових правопорушень, незалежно від того, що виявлено такі порушення контролюючим органом може бути в межах однієї перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №820/11382/15.

При цьому, направляючи дану справу на новий розгляд в частині позовних вимог, суд касаційної інстанції виходив з того, що вирішуючи питання щодо правомірності застосування до платника податків штрафів, визначених статтею 127 ПК України, слід з`ясовувати, чи була проявлена з боку такого платника протиправна бездіяльність у вигляді ненарахування, неутримання та/або несплати податкового зобов`язання.

Відтак, для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій за статтею 127 ПК України слід встановити, яка з подій сталась першою: виплата доходу чи сплата податку, хоча і з порушенням граничного строку сплати. Якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент, хоча із порушенням передбаченого статтею 168 ПК України строку, сплачує суму податку, то застосуванню підлягає стаття 126 ПК України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати. Якщо ж виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 ПК України.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, як визначено статтями 127, 168 ПК України, є обов`язком платника податків. При цьому подальша сплата такого податку після факту виплати доходу не може нівелювати цей обов`язок.

Невиконання вказаного обов`язку утворює склад податкового правопорушення із формальним складом, відповідальність за яке передбачена пунктом 127.1 статті 127 ПК України, і це правопорушення вважається закінченим з моменту виплати доходу без сплати (перерахування) податку. З цього ж моменту виникають підстави для настання відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень від 04 травня 2018 року на суму 295 000,00 грн., від 04 травня 2018 року на суму 495 000,00 грн., сплачені до проведення перевірки, та платіжні доручення від 30 травня 2019 року, 06 червня 2019 року, 10 червня 2019 року та 21 червня 2019 року, тобто, сплачені після проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вказане, мало місце несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, що є підставою для накладення штрафу згідно зі ст. 127 ПК України.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що статтю 127 ПК України з 1 січня 2021 року було виключено з ПК України на підставі Закону України №466-IX від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».

Однак, принцип дії нормативно-правового акта в часі, який закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, передбачає, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99).

Втім, як зазначив Верховний Суд у постанові від 23.10.2021 по справі №815/881/16, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган безпідставно застосував до ТОВ «Союз-Авто» штрафні (фінансові) санкції у розмірах 50% та 75% відповідно до положень статті 127 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року №0008504208 є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 50% у сумі 93330,23 грн. - за несвоєчасно сплачене узгоджене грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за липень 2016 року у сумі 186 660,45 грн.; у розмірі 75% у сумі 6 215 348,51 грн. - за несвоєчасно сплачене узгоджене грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за серпень 2016 року - лютий 2018 року у сумі 8 287 131,34 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року №0008514208 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 383350,52 грн, слід зазначити наступне.

Згідно пункту 16-1  підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та пункту 2    частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» базою для розрахунку військового збору та єдиного внеску є загальний річний оподаткований дохід.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Союз-Авто» сплатило грошове зобов`язання за основним платежем у розмірі 153 753,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

У той же час, враховуючи, що відповідачем не було доведено правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у разі повторного виявлення податкових порушень, які застосовуються лише за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, вказане свідчить про безпідставне застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірах 50% та 75% відповідно до положень статті 127 Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року №0008514208 є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50% у сумі 10 737,64 грн. за несвоєчасно сплачене узгоджене грошове зобов`язання з військового збору за серпень 2016 року у сумі 21 475,27 грн та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 75% у сумі 372 612,88 грн. за несвоєчасно сплачене узгоджене грошове зобов`язання з військового збору за вересень 2016 року - лютий 2018 року у сумі 49 817,17 грн.

Посилання апелянта на факт не встановлення моменту, коли саме позивачем було сплачено ПДФО та військовий збір – до, одночасно чи після виплати доходу на користь фізичних осіб колегія суддів оцінює критично, вказані обставини жодним чином не впливають на притягнення позивача до відповідальності за статтею 127 Податкового кодексу України.

У даному випадку, податкові зобов`язання були нараховані та утримані позивачем своєчасно, проте перераховані до бюджету із затримкою, встановлені для місячного податкового періоду, що свідчить про несвоєчасну сплату такого податку, та вчинення позивачем триваючого правопорушення, що виключає застосування штрафних санкцій у розмірі 50% та 75%.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя          О.М. Оксененко

Судді                                                                      І.О. Лічевецький

                                                                                             В.П. Мельничук