Справа № 541/2014/22

Номер провадження 2/541/732/2022

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 вересня 2022 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючої судді - Шатілової Л.Г., за участю секретаря судового засідання - Гуриної В.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору міни та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

30 серпня 2022 року позивачі звернулися до Миргородського міськрайонного суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 23 березня 1999 року був укладений договір міни нерухомого майна, за яким ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 отримали у спільну власність житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був укладений та зареєстрований за № Тф-285кд-0 на Миргородській філії Товарної біржі «Полтавська регіональна біржа нерухомості» у простій письмовій формі. Згідно п. 5 договору обмін відбувся з доплатою з їхньої сторони 28 000 грн. Кошти були сплачені у день укладення договору і отримані ОСОБА_7 , який є другою стороною Договору. Про отримання коштів зроблена відмітка на примірнику договору, яка підтверджена підписом ОСОБА_7 . Оплата була здійснена у повному обсязі, а майно прийняте у користування. ОСОБА_7 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу ухилився, оскільки була можливість укласти договір на біржі. З моменту обміну майном претензій зі сторони ОСОБА_7 не було. На момент укладання договору міни вони не знали про те, що такий договір необхідно укладати саме в нотаріальній формі. Співробітники біржі не роз`яснили наслідки недотримання нотаріальної форми укладання договору міни нерухомого майна. На виконання п.9 вищезазначеного договору позивачі звернулися до Лубенського міжміського бюро технічної інвентаризації із заявою про реєстрацію. 24.03.1999 року їхнє право власності на спірний будинок було зареєстроване, про що у реєстровій книзі № 34 зроблено запис № 110. Станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 по 1/4 частині за кожним. ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

На підставі рішень виконкому Миргородської міської Ради народних депутатів від 25.12.2002 року № 867 та 13.01.2000 року № 45 позивачам була передана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0613 га, на якій розташований спірний будинок. Згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 30.08.2002 року ІУ-ПЛ № 050632 земельна ділянка з кадастровим номером 5310900000:50:070:0357 є спільною частковою власністю ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , частка кожного становить 1/4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняла його дружина ОСОБА_1 . 16.02.2022 року видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0613 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5310900000:50:070:0357. На заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку, яка належала померлому, ОСОБА_1 отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.12.2021 року № 114/02-31, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок.

ОСОБА_7 , який є стороною договору міни, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті ОСОБА_7 проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Спадщину після його смерті прийняла його дочка- ОСОБА_4 , яка зазначена відповідачем по справі.

Просили суд визнати дійсним договір міни, який укладений 23.03.1999 року на Миргородській філії Товарної біржі «Полтавська регіональна біржа нерухомості» та зареєстрований за № Тф-285кд-0, між ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 щодо міни будинковолодіння АДРЕСА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 08 вересня 2022 року відкрито провадження у даній справи та призначено підготовче судове засідання (а.с. 40).

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, до суду подали заяви, в якій свої позовні вимоги підтримали, справу просили розглянути у їх відсутності (а.с.47-49).

Відповідач ОСОБА_4 в підготовче судове засідання не з`явилася, до суду подала заяву, про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала (а.с.53).

Враховуючи, що в підготовче засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 березня 1999 року ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , діючи від свого імені та від імені неповнолітніх осіб - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , уклали договір міни з ОСОБА_7 , за яким позивачі набули право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , а ОСОБА_7 набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Вказане право власності на житловий будинок зареєстроване в Лубенському міжміському бюро технічної інвентаризації в Реєстровій книзі 34 за № 110, 24.03.1999 (а.с.16). Отже, суд приходить до висновку, що після укладення та реєстрації договору на товарній біржі сторони виконали усі умови договору.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що сторони здійснили обмін згаданими вище об`єктами нерухомості і засвідчили, що зазначені об`єкти нерухомості нікому до укладення угоди не продані, не подаровані, під арештом не знаходяться. Судових позовів щодо них не має, будь-які права третіх осіб (наймачів, членів їх родини, тимчасово проживаючих) на них відсутні (п.6 договору).

Вищевказані обставини свідчать про те, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору міни, жодних обмежень для його укладання не існувало, укладений договір міни нерухомості був виконаний сторонами у повному обсязі.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його спадкоємицею є його дочка -відповідач по справі, ОСОБА_4 (а.с.46).

На час укладання договору міни нерухомості діяв ЦК УРСР в ред. 1963 р., який втратив чинність з 01.01.2004 року на підставі ЦК України від 16.01.2013 р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.47 ЦК УРСР, яка діяла під час укладання спірного правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Ст.241 ЦК України передбачено, що за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше; кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

До договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін (ст.242 ЦК України).

Спірний договір міни відповідно до цивільного законодавства, що діяло на момент його укладання, підлягав нотаріальному посвідченню, оскільки положеннями ст.227 ЦК УРСР було передбачено, що договір міни, на який розповсюджуються положення ст.242 ЦК України, квартири (житлового будинку) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність правочину.

Але, як встановлено судом, вказана вимога закону щодо обов`язкового нотаріального посвідчення договору міни нерухомості при укладенні договору не була дотримана, так як договір був оформлений та зареєстрований Товарною біржою «Полтавська регіональна біржа нерухомості» Миргородська філія відповідно до ст.15 ЗУ «Про товарну біржу», про що зазначено у тексті договору.

Відповідно до ч. 2 ст.15 згаданого Закону угоди, зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. Таким чином, суперечливі норми законодавства призвели до того, що укладений позивачами договір міни та зареєстрований товарною біржою не був посвідчений у нотаріальному порядку.

Крім того, у відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про врегулювання сплати державного мита при відчуженні об`єктів нерухомого майна» № 1030 від 13.08.1996 р., яка діяла на момент укладення договору міни нерухомого майна від 30.09.1998 р., будь-які угоди про відчуження об`єктів нерухомого майна, які укладаються на біржах, в агентствах нерухомості тощо, прирівнюються до нотаріального посвідчення цих договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.4 Закону України «Про власність», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, власник на свій розсуд, користується та розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння та користування іншим особам.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про власність» об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Відповідно до положень ст.328 ЦК України(в редакції від 16.01.2003 р.), який набрав чинності з 01.01.2004 р., право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами ч. 3,4 ст.334 ЦК України, передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.215 ЦК України, у випадках встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, а згідно з ч. 2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, та відбулося повне або часткове виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним.

Статтями 391, 392 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст.ст.11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених, оспорюваних прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ч. 3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ч. 4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Судом встановлено, що для позивачів підставою звернення до суду з позовом про визнання договору міни дійсним стала та обставина, що вони на даний час позбавлені можливості розпорядитися нерухомим майном, яке було придбано ними на підставі угоди, оформленої та зареєстрованої на товарній біржі, а також можливості отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , оскільки договір міни не був нотаріально посвідчений.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що укладений 23 березня 1999 р. договір обміну, зареєстрований Товарною біржою «Полтавська регіональна біржа нерухомості» Миргородська філія за №Тф-285кд-О, може бути визнаний дійсним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.27).. Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої, зокрема, входить 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі договору, укладеного 23 березня 1999 р. Договір обміну, зареєстрований Товарною біржою «Полтавська регіональна біржа нерухомості» Миргородська філія за №Тф-285кд-О, який судом визнано дійсним.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його діти та дружина ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка згідно свідоцтва про шлюб змінила своє дівоче прізвище « ОСОБА_9 » та ОСОБА_3 (а.с. 61,67,68,76), які 12 лютого 2021 року звернулися до Першої миргородської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та відмовою від прийняття спадщини після смерті чоловіка та батька.

22.12.2021 року державним нотаріусом Першої Миргородської державної нотаріальної контори Овдієнко Любові Миколаївні було відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , з підстави того, що правовстановлюючий документ на спірне майно не був посвідчений в нотаріальному порядку (а.с. 29).

Ст.1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Ч.1 ст.1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Спадкодавець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1269 ЦК України).

Враховуючи, що позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в установленому законом порядку відмовилися від своєї частки у спадщині, а ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , у порядку, визначеному ч.1 та ч.3 ст.1269 ЦК України, суд дійшов висновку, що їх позов законний, обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4,12,13,141,261,264,265,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору міни та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати дійсним договір міни, який укладений 23.03.1999 року на Миргородській філії Товарної біржі «Полтавська регіональна біржа нерухомості» та зареєстрований за № Тф-285кд-О, між ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 щодо міни будинковолодіння АДРЕСА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП суду не відомий.

Суддя: Л. Г. Шатілова