Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області

м. Володарськ-Волинський, вул. К.Маркса, 1, 12101, (04145) 3-22-98

Справа № 2-459/2010 рік

Рішення

Іменем України

05 жовтня 2010 року

смт. Володарськ-Волинський

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Янчук В.В., секретаря Процюк О.В., з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа відділ державної виконавчої служби Володарсько- Волинського РУЮ про визнання права власності на описане майно та виключення його з опису,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в липні 2010р. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на описане майно та виключення його з опису. В позовній заяві позивачка зазначила, після смерті батьків згідно з домовленістю з відповідачем (братом), останній залишився проживати в батьківській хаті, а їй залишилося господарство в т.ч. і гужовий віз та пара коней. Так як за місцем свого проживання не має змоги утримувати господарство, коней та воза залишила брату для користування та обслуговування присадибної ділянки. Вироком Володарсько-Волинського районного суду від 23.11.2009р було засуджено відповідача за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі з іспитовим строком 1 рік та конфіскацією на користь держави знарядь вчинення злочину, а саме гужового воза з двома кіньми. 26.02.2010р. на їх адресу надійшла постанова ВДВС про відкриття виконавчого провадження щодо конфіскації воза та двох коней на користь держави. 09.07.2010р. державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна , яким було накладено арешт на гужового воза та двох коней. Вважає, що описане майно належить їй на праві власності.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, суду пояснила, що при житті їх мати усно розпорядилась своїм майном після своєї смерті - брату залишався батьківський будинок, а їй - домашнє господарство в тому числі гужовий віз та двоє коней. Після смерті матері в 2005 р. вони з братом фактично вступили в управління спадковим майном, але за відсутністю коштів не оформили спадщину. Брат залишився проживати в батьківському будинку, а їй домашнє господарство в тому числі двоє коней та гужовий віз. Оскільки за місцем проживання не мала змоги утримувати господарство, залишила його брату для користування та обслуговування присадибної ділянки. Просить визнати за нею право власності на віз та пару коней та виключити його з акту опису.

В судовому засідання відповідач позов визнав в повному обсязі, суду пояснив, що після смерті матері усно домовились про поділ спадкового майна, йому залишився будинок, а сестрі господарство, він користувався господарством , яке йому залишила сестра, для обслуговування присадибної ділянки.

Третя особа представник ВДВС в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись, заяв до суду не подавали.

Допитані свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 суду показали, що при житті матір сторін ОСОБА_5 розділила своє майно, ОСОБА_1 залишалось господарство в тому числі віз та пара коней, а її брату будинок. В 2005 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті матері виконали її обіцянку, але ОСОБА_1 залишила брату господарство для користування , оскільки за своїм місцем проживання не могла його доглядати.

Суд заслухавши пояснення сторін, поясненням свідків, дослідивши матеріали справи на засадах змагальності в межах позовних вимог, вважає що позов підлягає до задоволення в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом , зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Факт належності позивачу гужового воза та двох коней підтверджується показаннями свідків.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено,своєчасно, повно. Положеннями цієї статті та ст.50 зазначено Закону передбачено право державного виконавця накладати арешт на майно боржника. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом.

Відповідно до п. 5.1.4 Інструкції «Про проведення виконавчих дій» , затвердженої наказом Мін’юсту № 74/5 від 15.12.1999р. стягнення звертається тільки на майно боржника, яке йому належить на праві приватної власності .

Ст. 391 ЦК України підтверджує право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з- під арешту.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Таким чином, перелічені докази, що логічно поєднуються одне з одним, підтверджують характер правовідносин сторін, дають суду всі підстави , що позов ОСОБА_1 повністю знайшов своє обґрунтування у судовому засіданні і тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.208, 209-212-215 ЦПК України, ст.ст.16,328,391,392 ЦК України,

суд,-

РІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гужовий віз та пару коней - кобилу каштанового кольору та кобилу білого кольору та виключити їх з акту опису й арешту майна.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Володарсько-Волинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії копії цього рішення.

Суддя Янчук В.В.