Апеляційний суд Полтавської області
м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, 36000, (05322) 7-34-67
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Ландаря О. В.,
суддів
ОСОБА_1, ОСОБА_2,
за участю:
прокурора Адамець А. М.,
захисника ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши 22 січня 2010 року у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Лубенського мїськрайонного суду Полтавської області від 19 листопада 2009 року, -
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, не працюючого, раніше судимого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області:
- 16 травня 1995 року за ч. 2 ст. 141 КК
України( в ред. 1960 року ) до двох років позбавлення волі. 15 листопада 1996 року згідно з постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука звільнений від відбування покарання на підставі ст. 53
~>
КК України на невідбутнії строк - 2 місяці 16 днів;
-10 жовтня 1997 року за статтями 81 ч. З, 140 ч. 2, 140 ч. З, 42 ?СК України ( в ред. 1960 року ) до чотирьох років позбавлення волі;
-17 грудня 2002 року за ч. 2 ст. 140 КК України ( в ред. 1960 року ) до двох років шести місяців позбавлення волі. 26 березня 2004 року звільнений по відбуттю строку покарання;
-10 листопада 2004 року за статтями 185 частинами 2 і 3, 309 ч. 1, 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі. 05 вересня 2008 року звільнений у зв’язку з відбуттям строку покарання
-17 серпня 2009 року за ч. 2 ст. 263 КК України до двох років обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік
: і_ д кеннй за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі.
З гідно із ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного г: гггання за правила ст. 72 цього ж кодексу частково приєднано невідбуту частин покарання за вироком Лубенського міськрайонного суду Пс.шевської області від 17 серпня 2009 року та визначено ОСОБА_4 , .. не покарання у виді двох років трьох місяців позбавлення волі.
По справі відповідно до положень ст. 81 КПК України вирішено долю речових доказів.
У відповідності з вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 05 вересня 2009 року, о 16 годині, перебуваючи в приміщенні магазину « ЮСІ », розташованого по вул. Радянській, 1/5 в м. Лубнах
Полтавської області, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, таємно,
повторно, з шафи торговельного відділу « Мобіфон» викрав 17
автомобільних зарядних пристроїв та 47 зарядних пристроїв до різних мобільних телефонів, загальною вартістю відповідно 680 грн. та 1 410 грн., а також 109 чохлів до мобільних телефонів, загальною вартістю 1 635 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 3 725 грн.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_4 вказує на
призначення йому надто суворого покарання, а тому просить з
урахуванням його щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочин', позитивних характеристик та незадовільного стану здоров'я, застосувати до нього положення ст. 69 КК України та пом’якшити покарання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_4, який просив пом’якшити йому покарання, аналогічне прохання його захисника ОСОБА_3, міркування прокурора Адамець А. М., яка вказувала на відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого у зв’язку з законністю та обґрунтованістю вироку суду, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, сформульований у вироку висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 в таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, ґрунтується на зібраних у справі доказах, які всебічно перевірені в судовому засіданні та наведені у вироку. Проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, суд дав їм належну оцінку і обґрунтовано визнав останнього винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Правильність юридичної кваліфікації дій, засудженим в поданій апеляції не оспорюється, а відтак сумнівів не викликає.
Із мотивувальної частини вироку видно, що при обранні покарання винному суд першої інстанції відповідно до загальних засад призначення покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який в силу ст. 12 КК України класифікується як злочин середньої тяжкості, дані про його особу, зокрема позитивну характеристику за місцем проживання та стан здоров'я, обставини, що пом’якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається засуджений в поданій апеляції, та призначив йому наближене до мінімального покарання, що визначене в санкції ч. 2 ст. 185 КК-України.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 у період відбування покарання за попередній злочин проти громадської безпеки, вчинив новий злочин, тому місцевим судом у відповідності з вимогами ст. 71 КК України йому правильно призначено покарання і за сукупністю вироків, яке за законом повинно бути не меншим невідбутого покарання за попереднім вироком.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції засудженому ОСОБА_4 призначено необхідне й достатнє покарання для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а від так твердження засудженого про суворість призначеного покарання не заслуговує на увагу.
4
При цьому, судова колегія, зважаючи на конкретні дані про особу винного, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, а інкримінований йому злочин вчинив майже через дві неділі1 після постановлення останнього вироку, за яким його було звільнено від відбування покарання з випробуванням, не вбачає підстав для застосування до нього положень ст. 69 КК України, а незадовільний стан здоров’я, на який вказує ОСОБА_4 в апеляції, не перешкоджає відбуттю ним покарання в умовах ізоляції від суспільства, що випливає з наявного в матеріалах справи медичного висновку ( а. с. 44 )
На підставі викладеного та керуючись статтями 365 і 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 листопада 2009 року щодо нього - без змін.
УХВАЛИЛА:
судді:
ОСОБА_6
ОСОБА_1
ОСОБА_2