Справа №521/16101/20

Провадження №2/521/326/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретарів: Черненко Я.О., Івчук К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 , в якому, після зміни предмету позову 26.10.2021 року, просила усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137300:54:004:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкту будівництва (усіх будівель, споруд, тощо), що зводяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований такими обставинами. Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0637 га, кадастровий номер 5110137300:54:004:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та будинок АДРЕСА_2 , зведений на зазначеній земельній ділянці. Відповідач, ОСОБА_2 , є власником суміжної земельної ділянки площею 0,053 га. кадастровий номер 5110137300:54:004:0035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з червня 2020 року ОСОБА_2 на належній йому земельній ділянці проводяться будівельні роботи, зокрема, на момент подачі позову ним було вирито котлован під фундамент будівлі, що, зважаючи на вузьку та довгу форму земельної ділянки ОСОБА_2 та форму виритого під забудову котловану, інакше, як впритул до будинку ОСОБА_1 бути розташований не може. На теперішній час, об`єкт будівництва знаходиться на етапі завершення зведення першого поверху майбутнього двоповерхового житлового будинку. Від самого початку будівництва, а саме, формування котловану під фундамент позивачу стало зрозуміло, що зважаючи на вузьку, довгу форму земельної ділянки ОСОБА_2 та форму виритого ним котловану, майбутня будівля буде розташована не інакше, як впритул до її будинку, що викликало у останньої сумніви щодо відповідності такого будівництва будівельним, санітарним, пожежним нормам.

Так, в рамках цієї справи за клопотанням позивача було проведено судову будівельно-технічну експертизу та підготовлено експертом ОНДЕКЦ Ткачем П.І. висновок №СЕ-19/116-21/9345-БТ від 15.09.2021 р. Також за замовленням ОСОБА_1 судовим експертом Рапачем К.В. підготовлено висновок судової будівельно-технічної експертизи від 24.06.2021 р., а експертом з інспектування Центру оцінки відповідальності «ТЕХНОЛОГІЇ БЕЗПЕКИ», ОСОБА_3 , виготовлено звіт з інспектування за вих. № 76-2021 від 03.08.2021 р. За результатами проведення будівельно-технічної експертизи експерт ОСОБА_4 прийшов до наступних висновків:

1. при здійсненні електронним лазерним далекоміром HILTI PD-4 вимірів на місці, встановлено, що відстань від об`єкта який будується на земельній ділянці кадастровий номер 5110137300:54:004:0035 за адресою: АДРЕСА_1 до межі з земельною ділянкою 5110137300:54:004:0030 за адресою: АДРЕСА_1 становить 1.17-1.70 м. Відстань до існуючого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 становить 6.47 м.;

2. будівництво на земельній ділянці 5110137300:54:004:0035, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 не відповідає вимогам нормативно-правових актів, а саме:

- вимогам п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019. для нової садибної та дачної забудови відстань від межі слід встановлювати не менше 3 метрів.

- протипожежній відстані. Згідно з п. 15.2.2 ДБН Б. 2.2-12:2019, протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, гаражами слід приймати за таблицею 15.2 (чисельник).

Беручи до уваги, III ступінь вогнестійкості житлового будинку та гаражу ОСОБА_1 , відстань між її житловим будинком, гаражем до житлового будинку, який будується ОСОБА_2 , повинна становити мінімум 8 м. Враховуючи наявність вікон в стінах обох житлових будинків, об`ємно-планувальні та конструктивні рішення : двоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , зменшення протипожежних відстаней не допустиме.

3. будівля проектованого гаражу є прибудованою до житлового будинку, відповідно до даних будівельного паспорту на будівлю, та проходить по червоній лінії забудови. Згідно проведених вимірів, відстань від в`їзду проектованого гаражу до вікна наявної житлової будівлі складає близько 8,5 м., що є порушенням вимог п. 6.1.39 та п. 10.8.8. ДБН Б.2.2-12:2019. Відповідно до вимог Таблиці 10.6 мінімальна відстань від виїзду гаражу до вікон житлової будівлі має становити 10.0 м.

Висновком судового експерта Ткача П.І. від 19.09.2021 року визначено, що об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до ІІІ ступеня вогнестійкості, об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до будівельного паспорту відноситься до ІІ ступеня вогнестійкості; будівельний паспорт на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 разом з його невід`ємними додатками не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а об`єкти (будівлі, споруди тощо) за адресою: АДРЕСА_1 в межах можливої перевірки не відповідають будівельному паспорту № 01-07/308 від 11.08.2020 р. разом з його невід`ємними додатками. Крім того, у висновку експерта з інспектування Центру оцінки відповідальності «ТЕХНОЛОГІЇ БЕЗПЕКИ» від 03.08.2021 року зазначено, зокрема, про невідповідність вимогам нормативно-правових актів, а саме вимогам п. 6.1.39, п. 10.8.8 та п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, як зазначає позивач, експертами встановлено, що об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та будівельний паспорт на вказаний об`єкт № 01-07/308 від 11.08.2020 року разом з його невід`ємними додатками не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (будівельним, пожежним, санітарним), що полягає в недотриманні протипожежних відстаней по відношенню до існуючих будівель, що розташовані на земельній ділянці позивача. Тому, враховуючи вищезазначене та те, що спірне будівництво знаходиться на етапі завершення зведення першого поверху, позивач вважає, що об`єкт неможливо привезти до стану, який відповідатиме будівельним нормам та правилам, а тому обрала для себе належну форму захисту своїх порушених прав шляхом знесення усіх зведених відповідачем споруд на своїй земельній ділянці.

17.11.2020 року представником відповідача ОСОБА_5 надано відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідач, окрім будівельного паспорта, в порядку підготовки проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці, отримав науково-технічний висновок з інженерно-геологічних умов ділянки проектування 2-хповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розроблений Центром інженерно-проектних досліджень, а тому позовні вимоги необґрунтовані, та, відповідно, задоволенню не підлягають.

Представник позивача в ході розгляду справи позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача в ході розгляду справи проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов. В останнє судове засідання представник відповідача не з`явилася, подавши до суду заяву із повідомленням про те, що вона більше не здійснює представництво інтересів ОСОБА_2 .

Представник третьої особи Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради у відкрите судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність до суду не подав.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи такі фактичні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0637 га, кадастровий номер 5110137300:54:004:0030 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю від 25.03.2002 Р1 № 474864 (т. 1 а. с. 9) та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 27.01.2020 року, № НВ-5113488362020 (т. 1 а. с. 11).

10.06.2020 року Рішенням Одеської міської ради вказаній земельній ділянці присвоєно адресу: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 16).

15 лютого 2012 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 19), на який право власності за позивачем зареєстровано 15.03.2012 року, згідно витягу про державну реєстрацію прав № 33383986 (т. 1 а. с. 20).

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем ОСОБА_2 , який є суміжним землекористувачем із ОСОБА_1 , будується житловий будинок впритул до будинку ОСОБА_1 , із порушенням будівельних, пожежних та санітарних норм, що дає підстави позивачу звертатися за захистом своїх порушених прав власника земельної ділянки та розташованого на неї будинку відповідно до статті 152 ЗК України.

Із відповіді Департаменту архітектури та містобудування № 01-15/385ц від 01.10.2020 року вбачається, що в департаменті зареєстрований будівельний паспорт забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 11.08.2020 року № 01-07/308, з намірами забудови - індивідуальний житловий будинок з прибудованим гаражем Замовник - гр. ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 56).

Із висновку експерта № СЕ-19/116-21/9345-БТ від 15.09.2021 року (т. 1 а. с. 198) вбачається, що будівельний паспорт на об`єкт за адресою: АДРЕСА_3 від 11.08.2020 року разом з його невід`ємними додатками не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (будівельним, пожежним, санітарним), а саме ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова території» встановлені невідповідності, п. 10.08.8 та п. 15.2.2. Об`єкти (будівлі, споруди тощо) за адресою: АДРЕСА_1 , в межах можливої перевірки не відповідають будівельному паспорту № 01-07/308 від 11.08.2020 року разом з його невід`ємними додатками вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (містобудівним, протипожежним та санітарно-гігієнічним).

Із дослідницької частини висновку вбачається, що запроектована відстань від прибудованого гаража житлового будинку НОМЕР_3 складає 5,9 м., та відповідно до будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова території», повинна складати не менше 10 метрів. Відстань від гаража, який розташований на території домоволодіння АДРЕСА_2 до об`єкта будівництва, на території домоволодіння НОМЕР_3 складає 2,2 м. та відповідно до будівельних норм, наведених вище, повинна складати не менше 10 метрів. Відповідно до визначених ступенів вогнестійкості, відстань між житловим будинком та гаражем (домоволодіння) АДРЕСА_2 та об`єкта будівництва (домоволодіння НОМЕР_3 ) повинна становити 8 м.

Висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи, що виконана за заявою ОСОБА_1 № 22-1/21 від 25.10.2021 року (т. 2 а. с. 7) встановлено, що при проведенні первинної експертизи, електронним лазерним далекоміром HILT PD-4 здійснено виміри на місці та встановлено, що відстань від об`єкта який будується на земельній ділянці кадастровий номер 5110137300:54:004:0035 за адресою: АДРЕСА_4 до межі з земельною ділянкою 5110137300:54:004:0030 за адресою: АДРЕСА_1 становить 1.17-1.70 м. Відстань до існуючого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 становить 6.47 м.

Відповідаючи на поставлені питання, враховуючі виконані виміри при проведенні первинної експертизи, аналізуючи вимоги п. 6.1.39 , п. 6.1.41, 10.8.8, п. 15 2.2 Державних будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019, зроблено висновок, що нова забудова за адресою: АДРЕСА_4 повинна знаходитись на наступних відстанях від домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (65):

- 3.0 м. від межі;

- 8.0 м. від - від житлового будинку та гаражу;

-10,0 м. відстань від в`їзду проектованого гаражу до вікна наявної житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 (65)

Беручи до уваги, III ступінь вогнестійкості житлового будинку та гаражу ОСОБА_1 , відстань між її житловим будинком, гаражем до житлового будинку, який будується ОСОБА_2 , повинна становити мінімум 8 м. Враховуючи наявність вікон в стінах обох житлових будинків, об`ємно-планувальні конструктивні рішення одноповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , зменшення протипожежних відстаней не допустиме.

Аналізуючи об`ємно - планувальні та конструктивні рішення нової забудови встановлено, що відсутня технічна можливість приведення у відповідність до будівельних та протипожежних норм нової будови за адресою: АДРЕСА_4 без зносу.

Аналогічні висновки викладені і в Звіті з інспектування № 76-2021 від 03 серпня 2021 року, виготовленого експертом з інспектування ТОВ «Центр оцінки відповідності «Технології безпеки» (т. 2 а. с. 36), яким встановлено, що відстань між об`єкта, який будується на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_4 до існуючого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , становить 6,5 м. Беручи до уваги ІІІ ступінь вогнестійкості житлового будинку та гаражу ОСОБА_1 , відстань між її житловим будинком, гаражем до житлового будинку, що будується ОСОБА_2 , повинна становити мінімум 8 м. Будівля існуючого гаражу ОСОБА_1 знаходиться від існуючого гаражу житлової будівлі, що будується ОСОБА_6 становить 2.2 м., а повинна становити відповідно до вимог таблиці 10.6 ДБН Б.2.2-12:2019 не менше 10 м.

Відповідно до ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст. ст. 91, 96, 103 ЗК України).

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельнi дiлянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом способів.

Разом з тим, за вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом статей 13, 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (стаття 103 ЗК України).

Частиною другою статті 90 ЗК України визначено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із способів захисту прав на земельну ділянку є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також застосовування інших, передбачених законом, способів (стаття 152 ЗК України).

Згідно п. 5.1 Розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

При цьому, цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до п.п.5, 17, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право на звернення до суду, згідно до вимог статті 376 ЦК, з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 Земельного кодексу України. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд, враховуючи вказані норми матеріального та процесуального права, вважає, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження порушення з боку ОСОБА_2 при здійсненні будівництва за адресою: АДРЕСА_4 вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, що полягає, в недотриманні протипожежних відстаней по відношенню до існуючих будівель, що розташовані на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , а самі позовні вимоги є обґрунтованими та законними.

Враховуючи те, що спірне будівництво знаходиться на етапі зведення першого поверху, а висновком експерта № 22-1/21 від 25.10.2021 року встановлено, що відсутня технічна можливість приведення у відповідність до будівельних та протипожежних норм нової будови за адресою: АДРЕСА_4 без зносу, суд вважає можливим для ефективного захисту прав позивача застосувати крайню міру впливу, у вигляді знесення спірного об`єкта будівництва.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За приписами статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачами сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840 грн. 80 коп., та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420 грн. 40 коп. які суд вважає необхідним стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 15, 16,386, 391, ЦК України, ст. ст. 91, 152 ЗК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 перешкоди з боку ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137300:54:004:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення об`єкту будівництва, що зводиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23 вересня 2022 року.

Суддя: Ю.В. Тополева