У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/5897/22

№ 1-кс/183/1377/22

20 вересня 2022 року Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу тримання під вартою :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кононівка, Біловодського району, Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.111 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

встановив :

прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_7 ,  звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_4  мотивуючи його тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України Так, досудовим розслідуванням установлено, щоОСОБА_4 будучи громадянином України, скоїв кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 04.09.2020 №1039 о/с сержанта поліції ОСОБА_4 призначено на посаду заступника командира взводу №3 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Луганській області. Таким чином, ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу.

Згідно ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_4 присягнув на вірність Українському народові та зобов`язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Водночас ОСОБА_4 складеної ним присяги не дотримав та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст.ст. 2, 63 Закону України «Про Національну поліцію», зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

14.03.2022 року Указом Президента України №133/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

21.04.2022 року Указом Президента України №259/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 квітня 2022 року строком на 30 діб.

03.03.2022 року військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «ЛНР», які є частиною окупаційної адміністрації РФ, здійснили тимчасову окупацію території м. Старобільськ, Старобільського району, Луганської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами.

Так, приблизно 13.03.2022 (більш точний час органами досудового розслідування невстановлений), ОСОБА_4 перебуваючи на території м. Старобільськ, Старобільського району Луганської області, тобто на території, тимчасово окупованій ЗС РФ, будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу України – начальником центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області, діючи умисно та добровільно, зустрівся з представниками так званої «Луганськой народной республики» (далі – «ЛНР»), що є частиною окупаційної адміністрації РФ, які запропонували йому перейти на сторону окупанта, тобто на бік ворога України у воєнний час.

Під час вказаного спілкування ОСОБА_4 , діючи умисно та усвідомлюючи протиправність своїх дій, добровільно надав згоду вказаним представникам РФ на вступ до структурного підрозділу «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ, а саме до так званого « ІНФОРМАЦІЯ_2 », тобто перейти на бік ворога, усвідомлюючи при цьому те, що в період триваючого збройного конфлікту та в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Після чого, ОСОБА_4 приблизно 13.03.2022 року, але не пізніше 24.06.2022 року розпочав свою «службу» у вказаному незаконно створеному структурному підрозділі окупаційної адміністрації РФ – так званому « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, введеним воєнним станом в Україні, захопленням міста Старобільськ Луганської області та проведенням бойових дій на лінії зіткнення, беручи до уваги існування достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити складене письмове повідомлення про підозру та повістки про виклик, вказане позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 08.07.2022 у день його складання, у зв`язку з чим зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики (на 16.07.2022, 17.07.2022 та 18.07.2022) відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме шляхом опублікування 08.07.2022 на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України, тобто засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газети «Урядовий кур`єр» № 151 (7272) від 12.07.2022 р. для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 62022050020000182, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.

Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_4 у призначене місце не з`явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.

Враховуючи наведені вище обставини, стороною обвинувачення 08.07.2022 року, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, повідомлено ОСОБА_4  про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 08.07.2022 р. та офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України, тобто засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газети «Урядовий кур`єр» № 151 (7272) від 12.07.2022 р.

Постановою слідчого від 19.07.2022 року на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук.

Прокурор указує, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просить задовольнити його, оскільки на його думку наявні ризики передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджені та вважає не можливим застосувати інший більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою. ОСОБА_4 оголошено в розшук, він перебуває на тимчасово окупованій території.

        Захисник вказала, що заперечує проти заявленого клопотання, заявлене передчасно, тому, що заочний розгляд порушує Європейські стандарти, без ОСОБА_4 розгляд є порушення його прав, відсутність підозри, і те що ОСОБА_8 не зустрічався з адвокатом теж є порушенням. Після звільненої території може з`ясуватися, що ОСОБА_8 хворів, або був відсутній з іншої поважної причини. Підозра не обґрунтована, тому що точна дата не встановлена, коли ОСОБА_4 перейшов на бік ворога у воєнний час. Свідки були допитані, але ОСОБА_8 не може заперечити, тому, що не знає про підозру, Також не доведено, що ОСОБА_8 переховується від слідства і знає про наявність справи, відсутні належні докази, щодо участі ОСОБА_9 у державній зраді.

        Слідчий суддя, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи прокурора, захисника у відповідності до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням ч. 1 ст. 177, ст. 178, ст. 183 КПК України вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам визначеним положенням цієї статті.

Статтею 178 КПК України визначено обов`язок суду, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінити в сукупності всі обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та особу підозрюваного.

Ураховуючи зібрані органом досудового слідства докази та встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає обґрунтованою повідомлену громадянину ОСОБА_4 підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя ураховує, що вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_4 , будучи не судимим, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься

до категорії особливо тяжких злочинів та санкція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить: - тимчасова окупація території України, а саме територія м. Старобільськ Луганської області, на якій створений незаконний орган, в якому підозрюваний почав «службу», що дає йому можливість продовжувати працювати та унеможливлює реальне відбування покарання, яке може бути призначене у разі його засудження за цей злочин; - поведінка підозрюваного ОСОБА_4 , який своїми діями демонструє підтримку прийняття рішення країни-агресора російської федерації від 24.02.2022 щодо проведення на території суверенної держави Україна, так званої «спеціальної воєнної операції», підтримав дії РФ та незаконних збройних формувань, так званої «ЛНР», спрямовані на захоплення території України, вступивши та розпочавши свою «службу» у незаконно створеному структурному підрозділі окупаційної адміністрації РФ - так званому « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи без запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_4 зможе продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.

Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати підозрюваному найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 196 КПК України, слідчий суддя,–

постановив :

обрати ОСОБА_4 у запобіжний захід тримання під вартою.

На підставі ч.6 ст.193 КПК України, розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і не пізніше як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення повного тесту ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1