донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.02.2007 р. справа №12/341
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
За участю представників сторін: |
від позивача: | Казанцева О.Ф. –головний спеціаліст-юрисконсульт, за дов. №047-02 від 09.01.2007р. |
від відповідача: | Прокопець Г.Б. –представник, за дов. №б/н від 03.04.2006р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 22.11.2006 р. |
у справі | № 12/341 ( суддя Склярук О.І. ) |
за позовом: | Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області |
до відповідача: | Швейцарської фірми „Дуферко С.А.”, м.Маріуполь Донецької області |
про | стягнення 11 972 грн. 07 коп. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.11.2006 р. у справі №12/341 (суддя Склярук О.І.) задоволені частково позовні вимоги Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області, до Швейцарської фірми "Дуферко С.А.", м. Маріуполь Донецької області
Стягнуто з Швейцарської фірми “Дуферко С.А.”, м. Маріуполь Донецької області, на користь Маріупольської міської Ради, м. Маріуполь Донецької області, заборгованості у сумі 3 372 грн. 11 коп., пеню у сумі 100 грн. 76 коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, Маріупольська міська Рада, м. Маріуполь, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення.
Скаржник зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Сума 7 743 грн. 30 коп. сплачена відповідачем як земельний податок, тому сума зарахована як податок на землю, а не як орендна плата. Відповідач за поверненням помилково сплаченої суми не звертався.
Скаржник просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення яким стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 7 743 грн. 30 коп.
Відповідач, Швейцарська фірма „Дуферко С.А.”, м.Маріуполь Донецької області, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства.
В обгрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що після прийняття рішення від 19.06.2002р. №291 він продовжував сплачувати плату за землю, що підтверджується актом звірки з Жовтневою міжрайонною Державною податковою інспекцією у м.Маріуполі. Договір оренди землі підписаний сторонами 05.07.2004р., через два роки після прийняття рішення, за цей час відповідач продовжував сплачувати плату за землю. Після підписання договору від 05.07.2004р. відповідач подав до Державної податкової інспекції перерахунок плати за землю від 03.08.2006р. і з того часу підприємство здійснює платежі за оренду землі. Відповідач зазначає, що згідно акту звірки №427 сума недоїмки склала 3 472 грн. 87 коп., ця сума сплачена відповідачем на рахунок позивача.
Відповідач просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 19.10.1994р. №396/9 швейцарській фірмі „Дуферко С.А.” у постійне користування надана земельна ділянка площею 0,0654 га для експлуатації офісу на вул. Митрополитській, 35, у Жовтневому районі міста Маріуполя.
Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №291 від 19.06.2002р. визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 19.10.1994р. №396/9. Швейцарській фірмі „Дуферко С.А.” надано із земель житлової та громадської забудови в оренду терміном на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412336300:04:27:001) площею 0,0654 га для керівництва підприємством (експлуатації офісу) на вул. Митрополитській, 35, у Жовтневому районі міста Маріуполя.
Між сторонами у справі, Маріупольської міської радою, м.Маріуполь (орендодавець), та Швейцарською фірмою „Дуферко С.А.”, м.Маріуполь (орендар), укладений договір оренди земельної ділянки від 10.06.2004 р., згідно якого орендодавець надає на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №291 від 19.06.2002р., а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на вул. Митрополитській, 35, у Жовтневому районі міста.
Договір укладено на 10 років до 19.06.2012р.
Відповідно до п. 10 договору оренди орендна плата за землю (платіж) вноситься орендарем щорічно у грошовій формі у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок Маріупольської міської ради.
Відповідно до п. 13 договору оренди за період зі дня прийняття рішення виконкому Маріупольської міської ради про виділення земельної ділянки до дня державної реєстрації цього договору оренди плата за земельну ділянку вноситься орендарем у розмірі, передбаченим цим договором, без нарахування пені.
Маріупольська міська рада, м.Маріуполь Донецької області, звернувся з позовом до Швейцарської фірми „Дуферко С.А.”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою та пені у розмірі 11 972 грн. 07 коп.
Господарським судом Донецької області частково задоволені позовні вимоги Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області та стягнено заборгованості в сумі 3 372 грн. 11 коп., пені в сумі 100 грн. 76 коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по справі №12/341 від 22.11.2006р. частково не відповідає вимогам норм матеріального права та підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що після прийняття рішення виконкому Маріупольської міської ради від 19.06.2002 року відповідач сплачував земельний податок, що підтверджується актом звірки з Жовтневою міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Маріуполя станом на 20.10.2006р.
Представники Маріупольської міської ради та швейцарської фірми «Дуферко С.А.»провели звірку розрахунків платежів по орендній платі за землю за період з 30.07.2002р. по 03.11.2006р., про що складений акт №427 від 03.11.2006р.
Відповідно до акту звірки №427 від 03.11.2006р. нараховано платежів за перевіряємий період 38 820 грн. 07 коп. Відповідач сплатив суму орендної плати у розмірі 27 704 грн. 66 коп. та суму податку на землю у розмірі 7 743 грн. 30 коп.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю»№2535-ХІІ від 03.07.1992р. об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»№2535-ХІІ від 03.07.1992р. використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Відповідно Закону України «Про оренду землі»№161-ХІV від 06.10.1998р. платниками орендної плати є орендатори, які вносять орендну плату орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Пунктом 13 договору оренди земельної ділянки від 0.06.2004р. сторони передбачили сплату орендарем орендної плати за період з дня прийняття рішення виконкому про виділення земельної ділянки до дня державної реєстрації договору оренди.
В пункті 36 договору, серед інших зобов'язань орендаря, обумовлений його обов'язок після отримання примірника договору оренди протягом 30 днів сплатити до бюджету орендну плату за земельну ділянку у розмірі, передбаченому договором, за період з дня прийняття рішення виконкому до дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (без нарахування пені).
Однією з загальних засад цивільного законодавства, згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є свобода договору, тобто укладаючи договір оренди, сторони вільно та на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови і підписали договір без будь-яких зауважень, застережень, протоколу розбіжностей.
Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, тобто, поширити дію його умов на фактичні правовідносини, що виникли до моменту їх юридичного оформлення.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що на відповідача покладений обов'язок сплачувати орендну плату, відповідно до договору оренди, за період з дня прийняття рішення виконкому про виділення земельної ділянки до дня державної реєстрації договору оренди.
Враховуючи викладене, судова колегія не приймає доводи відповідача про відсутність заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою в зв'язку зі сплатою податку на землю, за період з дня прийняття рішення до дня державної реєстрації договору оренди, оскільки податки на землю та орендна плата це різні платежи. Крім того, податок на землю сплачується у розмірі 1% від грошової оцінки землі, а орендна плата в розмірі 2% згідно з договором оренди.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доведено обгрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача грошової суми.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Судова колегія вважає, що з урахуванням викладених в рішенні обставин та доводів сторін, згідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не оцінив докази в їх сукупності та дійшов хибного висновку, що позивач частково не довів та не обгрунтував свої вимоги щодо заявлених позовних вимог.
З огляду на надані до матеріалів справи документи, та враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про плату за землю»судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційної скарзі є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Оскільки господарський суд Донецької області частково задовольнив позовні вимоги в сумі 3 472 грн. 86 коп. судова колегія вважає, що з відповідача слід стягнути суму орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 7 743 грн. 30 коп.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду частково не відповідає обставинам, матеріалам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для часткового скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2006 р. у справі №12/341 –задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2006 р. у справі №12/341 ( суддя Склярук О.І. ) –скасувати частково.
Позов Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області, до Швейцарської фірми „Дуферко С.А.”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення з відповідача на користь Маріупольської міської ради заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою –задовольнити в сумі 7 743 грн. 30 коп.
Стягнути з Швейцарської фірми „Дуферко С.А.”, (87515, вул. Митрополитська, 35, м.Маріуполь, Донецької області, ЗКПО 21668328) на користь Маріупольської міської ради (87500, пр. Леніна, 70, м.Маріуполь, Донецької області, ЗКПО 24164947) заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 7 743 грн. 30 коп.
В іншій частини рішення господарського суду Донецької області від 22.11.2006 р. у справі №12/341 –залишити без змін.
Стягнути з Швейцарської фірми „Дуферко С.А.”, (87515, вул. Митрополитська, 35, м.Маріуполь, Донецької області, ЗКПО 21668328) на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 51 грн. 00 коп.
Доручити господарському суду Донецької області видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку в касаційну інстанцію.
Відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
2. ДАГС