Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #480620812


Постанова                                                

іменем України

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 676/6188/18

провадження № 51-553км 21


Верховний Суд колегією суддів Першої  судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

захисника                                        ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції

засудженого                                   ОСОБА_7 ,                                                               

захисників                                       ОСОБА_8 ,

                                                           ОСОБА_9 ,

потерпілого                                     ОСОБА_10 ,

представника

потерпілого                                     ОСОБА_11 ,

                                                          

 

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого                  ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_12 та захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_13 , на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240000000083,  за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця                                 с. Колибаївка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , такого, що судимості не мав,

та

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, уродженця та жителя   АДРЕСА_1 , раніше не судимого на підставі статті 89 Кримінального кодексу України (далі – КК),

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 187, частиною 3 статті 289, частиною 3 статті 146, частиною 1 статті 304, частиною 2 статті 15, пунктами 3, 9, 12 частини 2 статті 115  та частиною 1 статті 304 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області  від 27 січня 2020 року ОСОБА_7 засуджено до покарання:

-          за частиною 4 статті 187 КК – у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла;

 

-         за частиною 3 статті 289 КК – у виді позбавлення волі на строк 7 років                           6 місяців;

-         за частиною 3 статті 146 КК – у виді позбавлення волі на строк 7 років;

-         за частиною 2 статті 15, пунктами 3, 9, 12 частини 2 статті 115 КК – у виді позбавлення волі на строк 11 років.

На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено попередній – тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 27 січня                  2020 року та зараховано у строк покарання строк тримання під вартою з 12 липня 2018 року по 26 січня 2020 року.

ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 304 КК, та виправдано на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КК.

Також цим  вироком ОСОБА_13 засуджено до покарання:

-          за частиною 4 статті 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла;

-         за частиною 3 статті 289 КК – у виді позбавлення волі на строк 7 років                          6 місяців;

-         за частиною 3 статті 146 КК – у виді позбавлення волі на строк 7 років;

-         за частиною 2 статті 15, пунктами 3, 9, 12 частини 2 статті 115 КК – у виді позбавлення волі на строк 11 років.

На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно призначено ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла.

Строк відбування покарання ОСОБА_13 визначено обчислювати з 27 січня 2020 року, зараховано у строк покарання строк тримання під вартою з 7 травня 2018 року по 26 січня 2020 року.

ОСОБА_13 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 304 КК та виправдано на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КК

Крім того цим вироком визнано винуватими та засуджено ОСОБА_14 , судові рішення щодо якого  в касаційній інстанції не оскаржуються.

Згідно з вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_13 визнано винуватими і засуджено за те, що вони разом із неповнолітнім ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) в період часу з 28 на 29 квітня 2018 року близько  23:00 – 02:00, за попередньою змовою між собою, на   АДРЕСА_3 , вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), відносно ОСОБА_10 , із проникненням до домоволодіння, в якому останній проживає, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження за наступних обставин.

Так, всередині квітня 2018 року ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14  отримали інформацію про те, що ОСОБА_10 займається підприємницькою діяльністю і має значні заощадження грошових коштів. 28 квітня 2018 року у вечірню пору доби, з метою реалізації вищезазначеного злочинного наміру вони, таємно проникли на територію домоволодіння за вказаною адресою, де через незамкнені вхідні двері зайшли у приміщення житлового будинку і вчинили розбійний напад на потерпілого. В цей час ОСОБА_15 , несподівано для потерпілого, завдав палкою один удар у потилицю, а ОСОБА_7 - удар рукою в голову, внаслідок чого                  ОСОБА_10 , втративши рівновагу, впав.

В подальшому, ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на вчинення розбійного нападу, що виразилось у нанесенні потерпілому ударів руками та ногами у різні частини тіла, в тому числі і життєво важливі органи, внаслідок чого, ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, які належать до тяжких та є небезпечними для життя в момент спричинення, а також тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями з короткочасним розладом здоров`я.

Після заподіяння тілесних ушкоджень нападника пред`явили потерпілому вимогу видати їм грошові кошти та цінності, а потім відшукали у приміщенні будинку кошти та майно і незаконно заволоділи ними на загальну суму 111 298 грн, чим спричинили потерпілому шкоду на вказану суму

Далі вони знайшли ключі від автомобіля марки «Volkswagen» моделі «t4», д.н.з.   НОМЕР_1 , належного потерпілій ОСОБА_16  і  близько 02:00 за попередньою змовою між собою, повторно незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом вартістю 66 905 грн. Засуджені завантажили в автомобіль викрадене майно та помістили потерпілого ОСОБА_10 з метою вивезення його за межі населеного пункту, а потім залишили місце вчинення злочину на цьому автомобілі.

Крім того,  29 квітня 2018 року  близько 02:00 ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за попередньою змовою між собою, після вчинення розбійного нападу та незаконного заволодіння автомобілем, протиправно, проти волі потерпілого перевезли його з місця постійного проживання в безлюдне місце до лісового насадження поблизу с. Княжпіль Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, де ОСОБА_7 та ОСОБА_13 за попередньою змовою між собою, маючи на меті позбавити життя ОСОБА_10 , з метою приховування вчинених ними спільно з неповнолітнім ОСОБА_14 інших злочинів, обмотали шию потерпілого невстановленим предметом і почали його тягти у різні сторони, внаслідок чого заподіяли потерпілому тілесні ушкодження у вигляді перелому хрящів гортані, масивної емфіземи м`яких тканин шиї, які за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.

Тобто ОСОБА_7 , ОСОБА_13 виконали всі дії, які давали підстави вважати, що вони вчинили умисне вбивство ОСОБА_10 , та були впевнені, що вони протиправно заподіяли йому смерть, однак злочин ними не був доведений до кінця з причин, які не залежали від їх волі.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2020 року  залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 – ОСОБА_17 просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, закривши кримінальне провадження стосовно його підзахисного за частиною 3 статті 146 КК та частиною 2 статті 15, пунктами 3, 9, 12 частини 2 статті 115 КК, а за частиною 4 статті 187 КК та частиною 3 статті 289 КК - пом`якшити покарання.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що в діях його підзахисного відсутній склад злочину, передбаченого частиною 3 статті 146 КК, оскільки об`єктом вказаного кримінального правопорушення є особиста воля особи, тобто ОСОБА_7 не викрав людину проти її волі, а тому відсутня суб`єктивна сторона злочину, а саме відсутній прямий умисел, коли особа усвідомлює, що не має позбавляти волі особу, а вчиняє це проти її волі.

Крім того захисник зазначає, що в діях його підзахисного також відсутній склад злочину, передбачений частиною 2 статті 15, пунктами 3, 9, 12 частини 2 статті 115 КК, оскільки у ОСОБА_7 не було умислу на заподіяння смерті потерпілому.

Засуджений ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували активного сприяння розкриттю злочинів та його щирого каяття у вчиненні неправомірних дій. Просить змінити судові рішення і призначити йому покарання за частиною 2 статті 15, пунктами 3, 9, 12 частини 2 статті 115 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_13 , у своїй касаційній скарзі не погоджується з прийнятими судовими рішеннями, просить їх змінити і пом`якшити його підзахисному покарання, оскільки під час досудового розслідування та в суді ОСОБА_13 визнав вину, щиро розкаявся й активно сприяв розкриттю злочину, чого, на думку захисника, не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 представник потерпілої ОСОБА_16 . ОСОБА_18 вказує на те, що засуджений під час проведення слідчих експериментів не повністю розповів обставини вчинення злочинів. Крім того ОСОБА_13 потерпілим не відшкодував завданої шкоди, що не вказує на його щире каяття.

У запереченнях на касаційні скарги сторони захисту потерпілий ОСОБА_10 зазначає про те, що він пережив тяжкі страждання, коли його залишили помирати в непритомному стані, і він вимушений був подавати позов до районного суду про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Просить судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги сторони захисту без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та засудженого ОСОБА_7 , які підтримали свої касаційні скарги та касаційні скарги один одного, думку потерпілого та його представника, які заперечували проти задоволення касаційних скарг та думку прокурора, яка також заперечувала проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви Суду.

Вирок та ухвала апеляційного суду оскаржуються засудженим ОСОБА_7 та захисником   ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_13 , в частині призначеного покарання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12 , зазначає, що у ОСОБА_7 був відсутній умисел на викрадення людини проти її волі, а також умисел на вбивство потерпілого.

Однак ці доводи захисника є безпідставними з огляду на таке.

З показань потерпілого ОСОБА_10 суд установив, що засуджені силоміць посадили його в машину, був наляканий і розумів, що нападники хочуть позбавити його життя, при цьому його постійно били, вимагали гроші, душили. Від таких насильницьких дій він втрачав свідомість. Такі показання потерпілого узгоджуються з показаннями засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , які не заперечували, що в автомобілі потерпілого били та утримували, оскільки хвилювались, щоб він не заявив у поліцію. Засуджений ОСОБА_13 , суду показав, що разом із ОСОБА_7 накинули на шию потерпілого футболку і стискали з обох боків, поки останній не перестав подавати ознаки життя. Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 21 травня 2018 року №271, судом встановлено, що у потерпілого виявлені забої обох легенів, переломи ребер, двосторонній пневмоторакс та масивні емфіземи м`яких тканин шиї, що належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення (т.3. а.п. 202-205). Як зазначив у своїх висновках місцевий суд, експерт Цвігун у судовому засіданні підтвердив висновок та зазначив, що з огляду на кількість тяжких тілесних ушкоджень, а також локалізації інших виявлених на тілі ран і саден, тобто потерпілому було завдано ушкодження з метою позбавити його життя.

Крім того, з показань засудженого ОСОБА_14 суд установив, що потерпілий не хотів виходити з автомобіля, його відвели в поле, посадили на землю. Потім засуджений бачив, як непритомного потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_13 віднесли в лісосмугу та залишили там.

З висновку судово-медичної експертизи суд встановив, що засуджені завдали потерпілому чисельних цілеспрямованих ударів у життєво-важливі органи.

Крім того, неспроможними є доводи зазначені у касаційних скаргах про відсутність умислу засуджених на вчинення вбивства потерпілого, оскільки судом встановлено, що після вчинення злочину допомоги засуджені потерпілому не надали, карету швидкої допомоги не викликали, залишили його в темну пору доби в кущах біля ставка та з місця злочину зникли. Однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від волі засуджених, оскільки потерпілий, прийшовши до тями, віднайшов сили і добрався до населеного пункту, де йому надали допомогу.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_12 , які були аналогічні до змісту його касаційної скарги, та у своїх висновках погоджуючись із вироком суду першої інстанції, зазначив, що характер і динамічність дій засуджених, їх поведінка під час вчинення злочинів, заподіяння великої кількості ударів потерпілому та залишення його в темну пору доби свідчать про їх наміри позбавити ОСОБА_10 життя.

Позбавлені підстав для задоволення і доводи зазначені у касаційних скаргах сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_19 складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 146 КК. Як убачається з встановлених судом обставин засуджені ОСОБА_19 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 проти волі посадили потерпілого ОСОБА_10 в машину, утримували його там, били, а потім вивезли у лісопосадку. Такі дані встановлені з показань потерпілого та узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене колегія суддів уважає, що доводи, зазначені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_12 , про відсутність достатніх доказів стверджувати, що його підзахисний ОСОБА_7 не мав наміру викрадати потерпілого, є неспроможними. Також необгрунтованими є доводи захисника щодо відсутності в діях його підзахисного умислу на позбавлення життя потерпілого.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що суди правильно кваліфікували дії ОСОБА_7 за  частиною 2 статті 15, пунктами 3, 9, 12 частини 2 статті 115 КК та частиною 3 статті 146 КК, а тому відхиляє доводи захисника щодо неправильної кваліфікації дій його підзахисного.

Вирок та ухвала апеляційного суду оскаржуються засудженим ОСОБА_7 та захисником   ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_13 , в частині призначеного покарання.

Відповідно до статті 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання і призначаючи                             ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі за сукупністю злочинів, які йому інкримінують, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, а саме вчинення ним особливо тяжких злочинів, конкретні обставини їх вчинення, роль кожного, зазначив, що ОСОБА_20 керував діями інших співучасників, а також суд зважив на дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується негативно, на огляді у психіатра та нарколога не перебуває, утриманців не має, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_13 , суд першої інстанції взяв до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_13 , який раніше не судимий на підставі статті 89 КК, характеризується за місцем проживання як особа, яка зловживає алкоголем, у нетверезому стані з`являється у громадських місцях, на зауваження реагує негативно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, утриманців не має.

При цьому суд першої інстанції у вироку зазначив, що обставин, які пом`якшують винним покарання, немає, оскільки під час судового розгляду в поведінці останніх не убачав щирого каяття, тобто було відсутнє відверте визнання факту вчинення злочину, а також щирий жаль із цього приводу, разом із цим часткове визнання вини мало місце здебільшого під тиском отриманих слідством та дослідженими у суді доказів.

Не визнав суд і такої обставини, яка пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки таке сприяння має бути певною мірою ініціативним та енергійним. В обвинувачених має бути бажання допомогти слідству, давати чіткі відомості та допомагати в отриманні нових доказів, що судом встановлено не було.

Таким чином, суд урахував всі обставини, які за законом мають правове значення, і, належно умотивувавши своє рішення, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, призначив ОСОБА_7 та ОСОБА_13 за сукупністю злочинів остаточне покарання у виді позбавлення волі на відповідний строк.

Суд апеляційної інстанції також не вбачав підстав для пом`якшення покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , при цьому обґрунтовано надав відповіді на доводи апеляційних скарг сторони захисту в частині призначеного покарання та визнав таке покарання достатнім та співмірним зі скоєними злочинами.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що призначене ОСОБА_21 та ОСОБА_22 покарання у виді позбавлення волі в розмірі 12 років та 11 років і 6 місяців, відповідно є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів. При цьому слід урахувати, що злочини було вчинено з ініціативи ОСОБА_7 , тобто він був організатором нападу. Таким чином призначене покарання відповідає загальним засадам, визначеним статтями 5065 КК.

Застосування від імені держави до особи, визнаної винною, заходу примусу належить до дискреційних повноважень суду, які було реалізовано під час постановлення вироку в цьому провадженні.

З огляду на наведене, не можна визнати спроможними і переконливими доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 щодо несправедливості призначеного судом покарання через суворість та невідповідності його тяжкості вчиненим злочинам.

Також відсутні підстави для задоволення касаційних скарг захисників.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами захисників, з дотриманням вимог статей 404405407412-414, 439 КПК перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які залишив їхні скарги без задоволення, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

Таким чином, колегія суддів уважає, що судові рішення слід залишити без зміни, а касаційні скарги без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434,436, 441,442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області                           від 27 січня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 грудня                            2020 року щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_13 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_12 і ОСОБА_8 тазасудженого ОСОБА_7 - без задоволення.  

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

 

ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                                  ОСОБА_3

 


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація