ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2619/22 Справа № 199/5727/22 Суддя у 1-й інстанції - Савченко Є.М. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді                        Коваленко Н.В.,

суддів                                        Крот С.І., Слоквенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022041630000311 від 21.05.2022 за апеляційною скаргою захисника Коваленка Сергія Олександровича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 серпня 2022 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участі секретаря судового засідання - Кирпенка М.А.,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 серпня 2022 року, зокрема задоволено клопотання прокурора та продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 строком до 16.10.2022 та в клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовлено.

Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши обсяг пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, у виді позбавлення волі на строк до 15 років, особу обвинуваченого, його задовільний стан здоров`я, вік, майновий та сімейний стан, відомості про його соціальні зв`язки та репутацію, встановив, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, об"єктивно наявні та продовжують існувати, тому, з урахуванням відсутності можливості застосування до обвинуваченого більш м"якого запобіжного заходу, який би забезпечив його належну процесуальну поведінку у цьому провадженні, обрав ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник Коваленко С.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обгрнутовуючи заявлені вимоги, захисник посилається на незаконність та невмотивованість судового рішення. Так, на переконання захисника, прокурором належним чином не доведено існування ризиків у цьому проваджені, а матеріали провадження не містять відомостей, які б підтверджували що вони є такими, що об`єктивно існують та продовжують існувати й на цей час. На переконання захисника, суд не надав належної оцінки особі обвинуваченого, який має постійне місце проживання, його сталі соціальні зв`язки, стадію розгляду та обставинам провадження, з огляду на що заявлені прокурором та встановлені судом ризики, є такими, що припинили існувати на цей час, а фактично єдиною підставою для продовження запобіжного заходу є тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину та очікуваного покарання, що згідно з практикою ЄСПЛ, є неприпустимим, тому, на переконання захисника, ухвала підлягає скасуванню, з постановленням нової.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.

Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Цим розділом передбачено, в тому числі і порядок подачі, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Цих вимог кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався в повній мірі.

Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №1202204163000311 від 21.05.2022 щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

На стадії досудового розслідування, ухвалою слідчого судді від 21.05.2022 щодо ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк застосування якого в останнє було продовжено судом першої інстанції за клопотанням прокурора 18.08.2022.

Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , суд належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.

У відповідності до ст. 178 КПК України, суд першої інстанції також врахував обставини вчинення та ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 злочину, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, яке передбачено у виді позбавлення волі строком до 15 років, особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, відомості про соціальні зв`язки, репутацію, майновий та сімейний стан, а також те, що судовий розгляд тільки розпочато, потерпіла та свідки ще не допитані судом, та встановив, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень, не зменшилися та продовжують існувати, й дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою й відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.

Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є обгрунтованим.

Разом з цим, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості, заявлених прокурором ризиків, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки наявність у провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу обвинуваченим, не зменшились та не припинили існувати, є обґрунтованими та об`єктивно існують, а тому для їх запобігання було продовжено застосування щодо нього саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, суд ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та доводи захисника про необхідність зміни запобіжного заходу на домашній арешт й належно з`ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.

Переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, апеляційним судом не встановлено.

Разом з цим, апеляційний суд не вбачає й підстав для застосування щодо ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, а стороною захисту доказів на підтвердження таких надано не було.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

До того ж, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об`єктивно з`ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Коваленка Сергія Олександровича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 серпня 2022 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

       Коваленко Н.В. Крот С.І. Слоквенко Г.П.