ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2022 року                                                        м. Кропивницький

справа № 389/1201/21

провадження № 22-ц/4809/163/22

       Кропивницький апеляційний суд у складі:

               головуючого судді - Письменного О.А.,

               суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

               при секретарі – Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі судді Савельєвої О.В. від 23 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області про визнання права власності на земельну частку (пай), - 

встановив:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що у листопаді 1988 року вона була прийнята в члени колгоспу «Родина», який в подальшому був реорганізований в КСП «Батьківщина». У серпні 1996 року вона була виключена зі членів КСП на підставі поданої нею заяви. Однак, у жовтні 1995 року був виданий Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Батьківщина», а тому вона як член КСП має право на отримання земельної ділянки.

Вказала, що знаючи про те, що за законом землі колгоспу повинні ділитися на всіх членів КСП, вона не перевіряла наявність свого прізвища у списках пайовиків, так як мала впевненість у тому, що вона внесена до цього списку і сертифікат на її ім`я виготовлено, а отримати його та виділити пайову землю в натурі вона матиме можливість у будь-який час. З метою виділення в натурі її земельну ділянку, 01.04.2021 вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, однак отримала відповідь про те, що вона не була включена до списків громадян членів КСП «Батьківщина» і відомості про видачу на її ім`я сертифікату відсутні. 

Посилаючись на те, що вона випадково не була включена до списку громадян членів КСП «Батьківщина», оскільки на час розпаювання була членом КСП, позивач просила визнати за нею право на земельну частку (пай) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина», що знаходиться на території Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2021 року у задоволені позову відмовлено, з підстав пропуску строку позовної давності.

В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною другої статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Право на земельну частку (пай) згідно пункту 2 цього Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно із частиною статті 5 ЗК України 1990 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами 6 і 7 статті 6 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акту на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акту та включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п.7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акту на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Судом встановлено, що 01.10.1988 ОСОБА_1 прийнято до членів колгоспу «Родина», а 20.07.1996 виключена з членів КСП «Батьківщина» на підставі ст.38 КЗпП України, що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с.11-13).

У листі від 13.04.2021 за №406/0/6-21 Головного управління Держгеокадастру Кіровоградської області вказано, що розпаювання земель колективної власності проводилось відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95. За інформацією Відділу у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру в області, по Богданівській сільській раді КСП «Батьківщина», землі передавались в колективну власність відповідно до рішення Богданівської сільської ради від 26.04.1995 №43. Згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії КР-3 №000012 від 06.10.1995 за №11 та наявних списків громадян – членів КСП «Батьківщина» гр. ОСОБА_1 не включена до списків громадян членів КСП «Батьківщина». Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) членів колишнього КСП «Батьківщина» по Богданівській сільській раді Знам`янського району Кіровоградської області, відомості щодо реєстрації та видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) гр. ОСОБА_1 , відсутні (а.с.15).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те,  що на час видачі державного акту на право колективної власності на землю позивач була членом КСП та мала право на внесення її до списку осіб на розпаювання землі.

Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенню позову з тих підстав, що позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду з позовом, оскільки право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Законом № 340-IX від 05.12.2019 було внесено зміни  до ст. 13 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», якою обмежено строк оформлення права на земельну частку (пай) до 1 січня 2025 року. 

ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до  01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Статтею 76 ЦК Української РСР передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно зі статтею 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до  пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову,  необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що  розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що  об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у  матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із  суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Оскільки право особи на земельну частку (пай) як члена КСП виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності та законом встановлено строк на його реалізацію до 01 січня 2025 року, воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 908 грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1362 грн., а всього 2270 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина», що знаходиться на території Богданівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Стягнути з Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 2270 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М.Дьомич