ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2665/22 Справа № 311/2337/20 Суддя у 1-й інстанції - Прижигалінська Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Слоквенка Г.П.

суддів Коваленко Н.В., Крот С.І.

за участю:

секретаря судового засідання Зелицької Г.О.

прокурора Лісового Є.В.(в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Петренка А.В. на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вугледар Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освіоюу, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12020081190000217,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2022 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 до 09 жовтня 2022 року, включно.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, при цьому судовий розгляд кримінального провадження триває, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об`єктивної істини у справі, крім того обвинувачений ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, не одружений, не має стійких соціальних зв`язків та осіб, які б могли з позитивної сторони охарактеризувати останнього та поручитись за нього, особи, які перебували б у нього на утриманні відсутні. З урахуванням наявності зазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчиненого злочину, характеру інкримінованого обвинуваченому діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, а отже, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою. Крім того, адреса реєстрації та проживання ОСОБА_1 знаходиться на території села Балки, Василівського району Запорізької області, яка на теперішній час є тимчасово окупованою, у зв`язку з чим на теперішній час відсутня будь яка можливість контролю за процесуальними зобов`язаннями ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Петренко А.В. не погодився з даним рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням відповідних обов`язків.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що прокурором не було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а ухвала суду має лише абстракті посилання наявності даних ризиків.

Вказує, що законних підстав вважати, що ОСОБА_1 раніше переховувався чи буде переховуватися від суду, а також доказів незаконного впливу останнього на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, - сторона обвинувачення не надала.

Звертає увагу, що ухвала суду не містить доказів, які б свідчили про те, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги захисника, просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги, вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою.

В судових дебатах учасники провадження підтримали свої позиції.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції не у повному обсязі дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 185 КК України.

16.02.2022 року ухвалою Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16.04.2022 року.

На підставі листа прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області, в порядку ч.6 ст. 615 КПК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 продовжено до 16.06.2022 року, включно.

Відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", розпорядження голови Верховного Суду від 10.03.2022 №4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Василівського районного суду Запорізької області на Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2022 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 жовтня 2022 року, включно.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово

окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України

від 01 липня 2022 року № 143) Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 11 серпня 2022 року, Василівський район Запорізької області перебуває в тимчасовій окупації (розділ ІІІ пункт 3.4 наказу).

На даний час матеріали кримінального провадження за № 12020081190000217 щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні, межах якого продовжуються строки тримання його під вартою до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з тимчасово непідконтрольної території Запорізької області, де знаходиться Василівський районний суд Запорізької області, не передані.

Отже судовий розгляд даного кримінального провадження не здійснюється по суті, у зв`язку з відсутністю матеріалів кримінального провадження у Синельниківському міськрайонному суді Дніпропетровської області, якому відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 10.03.2022 №4/0/9-22 підсудні справи, які територіально були підсудні Василівському районного суду Запорізької області.

Відповідно до розділу VII КПК України «Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження» та ст. 615-1 КПК України, відновленню підлягають втрачені матеріали в тому кримінальному провадженні, яке завершилося ухваленням вироку суду або яке не завершилося направленням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності до суду.

Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження у якому обвинувальний акт направлено до суду, кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Таким чином, єдине процесуальне питання яке може вирішувати суд в межах цього кримінального провадження це питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, використовуючи при цьому, відомості, які містяться в попередніх ухвалах суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 з наступними змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Куроченко та Золотухін проти України», Заяви № 20936/16 та № 53257/16, (пункти 113-117), Європейський суд з прав людини, встановив порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції за таких обставин.

Ситуація другого заявника відрізняється від ситуації заявника в згаданому рішенні у справі «Хлєбік проти України» (Khlebik v. Ukraine), пункт 25), оскільки національне законодавство не передбачає жодної процедури звернення із заявою про відновлення втрачених матеріалів справи у ситуаціях, коли не було ухвалено вироку суду, як у справі другого заявника (див. Пункт 60).

З цієї причини національні суди ніколи не розглядали суть справи заявника та не досліджували можливість відновлення матеріалів справи, навіть з джерел, вказаних заявником у цьому Суді (див. пункт 96). Суд також вважає переконливим аргумент заявника, що це виключило можливість зняти пред`явлені проти нього обвинувачення та закрити провадження (див. Пункт 97).

Так само, це перешкодило органам державної влади перевірити, чи відповідало суспільним інтересам продовження розгляду кримінальної справи щодо заявника за відсутності будь-яких перспектив прогресу у цьому провадженні і чи переважав такий інтерес шкоду, заподіяну заявнику продовженням провадження.

Суд пам`ятає, що забезпечення поваги до конвенційних прав заявника вимагало внесення законодавчих або інших еквівалентних змін до національної нормативно-правової бази. Однак Суд вважає, що національні органи влади мали провести таку перевірку, оскільки другий заявник, на відміну від першого заявника та заявника в рішенні у справі «Хлєбік проти України» (Khlebik v. Ukraine), не був визнаний винним судами будь-якої інстанції та обвинувачувався у вчиненні відносно менш тяжкого злочину, який, як вбачається, безпосередньо не впливав на права третіх сторін за статтями 2 та 3 Конвенції.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора, зазначив в ухвалі, що бере до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, судовий розгляд кримінального провадження триває, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об`єктивної істини по справі, крім того ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, міцних соціальних зв`язків не має. Тому суд прийшов до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам.

Враховуючи відсутність матеріалів кримінального провадження та тимчасову окупацію території Запорізької області, в межах якої знаходиться Василівський районний суд Запорізької області в якому перебували матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 судовий розгляд обвинувачення по суті, є неможливим.

За таких обставин, обвинувачений перебуває у стані невизначеності щодо своєї справи, оскільки законодавством не врегульовано питання, як мають діяти органи державної влади (суди, прокуратура), якщо відновлення матеріалів справи є неможливим.

Апеляційний суд вважає, що у даному випадку, за відсутності матеріалів кримінального провадження та документів, якими прокурор обґрунтовує своє клопотання, суд першої інстанції, як і апеляційний суд, позбавлені можливості перевірити підстави, на які посилається прокурор та обставини, передбачені ст. 194 КПК України, в тому числі наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, колегія суддів вважає, що до запровадження процедури відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження в умовах воєнного стану, у якому обвинувальний акт направлений до суду або повернення смт Василівки Запорізької області під контроль українській владі, слід відмовити прокурору в продовженні строку тримання під вартою, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який за своїм змістом збігається з процесуальними обов`язками обвинуваченого, визначеними ст. 42 КПК України, які останній зобов`язаний виконувати незалежно від застосування будь-якого запобіжного заходу.

Таким чином, апеляційний суд враховує всі зазначені вище обставини і для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дотримання його прав, передбачених ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку з чим, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Керуючись ст. ст. 199, 315, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Петренка А.В. - задовольнити.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12020081190000217- скасувати.

Постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 185 КК України.

Обрати ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 09 жовтня 2022 року, включно.

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу направити прокурору та до ДУ "Черкаський слідчий ізолятор" для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

____________________ ____________________ ____________________

Г.П. Слоквенко Н.В. Коваленко С.І. Крот