Справа № 931/335/22

        Провадження № 2-а/931/6/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року                                                                                                 смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання– Новіцької О.В.,

представника позивача – Крючкова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправними дій та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0019/20400/22 від 08 червня 2022 року,

в с т а н о в и в :

29 серпня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 – Крючков В.О. подав до суду адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил №0019/20400/22 від 08 червня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Із вказаною постановою категорично не погоджується, вважає її необгрунтованою та вказує, що ОСОБА_1 (керівник ТзОВ «ПОНІ-БРОК») здійснено декларування легкового автомобіля марки FORD ESCAPE, за митною декларацією № UA204020/2021/295791. До митного оформлення було подано товаросупровідні документи: документ про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 16 травня 2013 року, документ купівлі-продажу № 5562 від 12 липня 2021 року. В описі графи № 31 митної декларації від 17 грудня 2021 року декларантом зазначено інформацію про ввезений автомобіль, а саме: легковий автомобіль – марки FORD, модель – ESCAPE, VIN – НОМЕР_2 , 2007 року виготовлення, бувший у користуванні, об`єм двигуна 1595 см?. Розрахунок митних платежів здійснено з врахуванням заявленого календарного року транспортного засобу 2007, а саме ввізне мито у розмірі – 5397,61 грн, акцизний податок – 45329,15 грн, ПДВ – 20940,58 грн, застосовано коефіцієнт «13». Однак, Рівненською митницею було складено картку відмови у митному оформленні транспортного засобу через те, що на склі та ременях безпеки зазначено інший календарний рік (2006), ніж заявлено в митній декларації. На основі усних роз`яснень, на вимогу митного органу декларантом було долучено експертну довідку № 38245/21 вiд 24 грудня 2021 року та уточнюючу фактуру, в яких зазначено, що календарний рік виготовлення легкового автомобіля марки FORD, модель – ESCAPE, VIN – НОМЕР_3 – 2006 рік. Зазначає, що такі дії вживалися вимушено, адже в іншому випадку ТзОВ «ПОНІ-БРОК» не мало б можливості завершити митне оформлення, що в подальшому унеможливило б реалiзацiю такого транспорного засобу на території України.

Крім того вважає, що при виявленні певних сумнівів у даті виготовлення ввезенного транспортного засобу, Рівненська митниця не вчинила будь-яких дій для перевірки такої інформації, зокрема не направляла жодних запитів ні до експортера, котрий надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу із зазначенням дати виготовлення 2007, ні до офіційного дистриб`ютора автомобілів марки FORD на території України.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 здійснював декларування товару на пiдставi наданих товаросупровiдних документiв вiд клієнта, ніякого відношення до достовірності вказаних там відомостей не мав, як і самого умислу на ухилення від сплати митних платежів. Тому, вважає, що будь-які твердження митного органу необґрунтованими та нічим не підтвердженими, а в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Враховуючи вищевикладене, просить поновити строк на звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову Рівненської митниці в справі про порушення митних правил № 0019/20400/22 від 08 червня 2022 року, а провадження у справі – закрити. Стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 6496,20 грн., які включають сплачений судовий збір в розмірі 496,2 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 01.09.2022 року вищевказану позовну заяву залишено без руху для оплати судового збору.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 09.09.2022 року поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 14:00 год. 19.09.2022 року. Вказаною ухвалою відповідачу надано строк для подання відзиву.

Ухвалою судді від 14.09.2022 задоволено клопотання представника позивача – Крючкова В.О. про проведення засідання в режимі відеоконференції.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, його інтереси представляє адвокат Крючков В.О.

19 вересня 2022 року представник відповідача у судове засідання не з`явився також, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується судовою повісткою та супровідним листом (а.с. 55, 64). Будь-яких клопотань чи заперечень проти позову не заявлено, відзиву на позовну заяву не надіслано.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача Крючков В.О. в судовому засіданні позов підтримав із зазначених в ньому підстав, просив його задовольнити.

Заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані в справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Із постанови у справі про порушення митних правил № 0019/20400/22 від 08 червня 2022 року, винесеної виконуючим обов`язки начальника Рівненської митниці Пригарським Романом Петровичем, вбачається, що ОСОБА_1 , директора ТзОВ «ПОНІ-БРОК», визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 12552,69 грн.

Згідно вказаної постанови, директором ТзОВ «ПОНІ БРОК» ОСОБА_1 на митний пост «Рівне» Рівненської митниці подано митну декларацію типу IM40ДЕ № UA204020/2021/295791 з метою митного оформлення та випуску у вiльний обіг товару: «автомобiль легковий марки FORD», моделi «ESCAPE», iдентифiкацiйний номер (кузова) НОМЕР_3 , та товаросупровідні документи: документ про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 вiд 16.05.2013 року, документ купівлі-продажу №5562 вiд 12.07.2021 року. В описі графи 31 даної митної декларації ОСОБА_1 зазначено, що автомобіль виготовлений у 2007 році, з урахуванням чого ним застосовано ставку акцизного податку коефіцієнт «13» та розраховано платежі, а саме: ввізне мито – 5397,61 грн, акцизний податок – 45329,15 грн та ПДВ – 20940,58 грн.

Під час митного огляду встановлено, що на склі транспортного засобу та ременях безпеки наявні ознаки, що можуть свідчити про інший календарний рік виготовлення транспортного засобу, ніж заявлений в митній декларації.

24 грудня 2021 року директором ТзОВ «ПОНІ-БРОК» Михайлюком Б.Є. долучено експертну довідку № 38245/21 вiд 24.12.2021 року, в якій зазначено, що календарний рік випуску легкового автомобіля марки «FORD», моделі «ESCAPE», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 – 2006.

У результаті проведеної перевірки Рівненською митницею встановлено факт невірного заявлення інформації стосовно календарного року виготовлення транспортного засобу директором ТзОВ «ПОНІ-БРОК» ОСОБА_1 , що в подальшому призвело до зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 4184,23 грн., в тому числі: акцизний податок – 3486,86 грн та ПДВ – 697,37 грн.

Таким чином, Рівненською митницею постановлено, що директором ТзОВ «ПОНІ-БРОК» Михайлюком Б.Є., вчинено дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів в сумі 4184,23 грн, шляхом невірного заявлення інформації стосовно календарного року виготовлення під час митного оформлення автомобіля марки «FORD», моделі «ESCAPE», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_3 за митною декларацією типу IM40ДЕ № UA204020/2021/295791 вiд 17.12.2021 року.

Частиною першою ст.458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За диспозицією статті 485 МК України, відповідальність настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується лише умисною формою вини.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 486 МК України, щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно ст. 489 МК України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року №1118, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.04.2008 року за №291/1498, затверджено «Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України».

Визначення календарного і модельного років виготовлення та першої реєстрації і терміну перебування в користуванні транспортного засобу врегульовано п. 8 цих Правил.

Так, датою початкового користування транспортного засобу, що були у користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата першої реєстрації транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах, які видані повноважними державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

З вказаних нормативних положень слідує, що для того, щоб визначити розмір митних платежів, важливим є з`ясування дати першої реєстрації транспортного засобу, яка свідчить про початок його використання і зазначена в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами, в тому числі - іноземними.

Із матеріалів справи вбачається, що декларантом до митного органу було подано документ купівлі-продажу (інвойс) № 5562, датований 07.12.2021 року, відповідно до якого продавцем і відправником легкового автомобіля, що був у використанні, FORD ESCAPE, WF0CU93Z17KB75999, 2007 року випуску, виступила компанія «CarsGroupsEuropeOU» з локацією у м. Таллінн, Естонія, а покупцем – ТзОВ «Пленті Кар» з локацією у м. Луцьк Волинської області. Окрім цього, декларантом було подано технічний паспорт автомобіля, виданого відповідними державними органами, згідно якого дата першої реєстрації автомобіля 17.08.2007 року.

Таким чином, під час здійснення митного оформлення вищевказаного автомобіля декларант вказав першу реєстрацію автомобіля, виходячи із технічного паспорта транспортного засобу. Інших документів, котрі б давали декларанту об`єктивні підстави вказати іншу дату реєстрації на день митного оформлення транспортного засобу не було. Таких документів і не надано відповідачем на судовий розгляд справи.

На підставі поданих документів декларантом було подано митну декларацію та розраховано суму митних платежів.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2021/001430 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих вiдповiдно до Митного кодексу України, поданих 17 грудня 2021 року, ТзОВ «ПОНІ-БРОК» повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

Частиною 1 статті 352 МК України передбачено, що під час проведення перевірок посадові особи органів доходів і зборів можуть використовувати документи, визначені Митним кодексом України, податкову інформацію, експертні висновки, судові рішення, документально підтверджені відомості, отримані від уповноважених органів іноземних держав щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів.

Частиною 7 статті 54 МК України встановлено, що якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Крім того, слід зазначити, що митний орган у разі сумніву щодо характеристик транспортого засобу, який ввозиться на митну територію України, має повноваження запитувати у декларанта додаткові документи або коригувати митну вартість.

Отже, після отримання картки відмови, 24 грудня 2021 року директор ТзОВ «ПОНІ-БРОК» ОСОБА_1 подав до Рівненської митниці нову митну декларацію №UA204020/20210/298584, у якій в описі графи № 31 декларантом зазначено інформацію про ввезений автомобіль, зокрема рік виготовлення – 2006 та долучено експертну довідку № 38245/21 вiд 24.12.2021, в якій зазначено, що календарний рік випуску легкового автомобіля марки «FORD», моделі «ESCAPE», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_2 – 2006, а також уточнюючий інвойс № WС886161 від 16 травня 2013 року, у якому зазначено рік виготовлення легкового автомобіля – 2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України регламентує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як доказ у справі.

Порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, характеризуються умисною (активною) формою вини, зокрема, у спірному випадку - заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Суд зазначає, що позивачем при митному оформленні транспортного засобу було подано первинні документи, видані уповноваженим державним органом, в тому числі іноземним, а саме – технічний паспорт на транспортний засіб, де вказана перша дата реєстрації – 17.08.2007 рік.

Таким чином, суд вважає, що на момент оформлення автомобіля марки «FORD», модель «ESCAPE», позивач, який перебував на посаді директора ТзОВ «ПОНІ-БРОК», подав необхідні для визначення дати першої реєстрації вказаного автомобіля документи, зокрема – реєстраційний документ на транспортний засіб, який є достатнім для визначення розміру митних платежів в розумінні п.8 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України». Крім того, після отримання картки відмови у митному оформлені (випуску) товарів позивачем було надано експертну довідку та уточнюючу фактуру, де зазначено календарний рік виготовлення транспортного засобу 2006, а також на основі цих документів 24.12.2021 подав нову митну декларацію UA204020/20210/298584, в якій розраховано суму митних платежів для автомобіля 2006 року.

З наведеного слідує, що при здійсненні митного оформлення автомобіля позивач не вчиняв жодних дій, спрямованих на зменшення розміру митних платежів за розмитнення зазначеного вище автомобіля.

Таким чином, відповідач під час розгляду справи про порушення ОСОБА_1 митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, не встановив і не довів належними доказами наявності саме в діях позивача складу зазначеного порушення і наявності його вини. Відповідач не скористався своїм правом подати відзив, не подав суду жодних доказів на підтвердження свого рішення.

Суд вважає, що позивачем не вчинено жодних умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, тобто відсутні ознаки суб`єктивної сторони даного правопорушення, оскільки суб`єктивна сторона такого характеризується прямим умислом, якого у позивача не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад порушення митних правил, передбачений ст.485 МК України, оскільки він не вчиняв жодних дій і у нього не було умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а рішення про притягнення позивача до відповідальності є необґрунтованим, оскільки відповідач не довів правомірність свого рішення належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягає скасуванню, а провадження закриттю.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. суд враховує наступне.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Судом встановлено, що 10 серпня 2022 року між адвокатом Крючковим В.О. (виконавець) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір) (а.с.29-31).

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу №26/08 від 26.08.2022, виконавцем в інтересах клієнта, згідно Договору, планується надати наступні види послуг:

- ознайомлення ОСОБА_1 з його процесуальними правами та обов`язками - 1 год.;

- ознайомлення з документами, наданим клієнтом - 2 год.,

- юридичний прогноз справи та детальний аналіз вивчення фактичних обставин справи 2 год;

- написання та подання адвокатського запиту від 11.08.2022 - 2 год;

- аналіз та вивчення постанови у справі про порушення митних правил - 2 год;

- вивчення судової практики з відповідних правовідносин 2 год;

- підготовка та подання позовної заяви 4 год;

- участь у судових засіданнях щодо розгляду справи.

Відповідно до акту наданих послуг №1 - 000000100 від 25.08.2022 року, виконавцем в інтересах клієнта у повному обсязі виконано зобов`язання згідно Договору.

Рекомендована вартість години роботи адвоката становить 1300 грн. відповідно до Рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару. Однак, розмір правничої допомоги було заявлено 6000 грн, оскільки для адвоката підготовка справ такої категорії є типовою.

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції №100-к від 26.08.2022 року, ОСОБА_1 сплатив 6000 (шість тисяч) гривень адвокату Крючкову В.О. за надання правової допомоги (а.с.32 на звороті).

При визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвіїї» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Крім того, суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про зменшення відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відтак, зважаючи на вищенаведене, сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги є співмірною, належним чином підтвердженою, а тому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці, як відповідача у даній справі.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2019 (справа №826/2689/15, адміністративне провадження №К/9901/4701/19).

Тому, суд дійшов висновку, що відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на надання правової допомоги в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Крім того, позивачем при подачі адміністративного позову було понесено судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 496,2 грн. (а.с.46,47), які відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ,2, 3, 4, 5-10, 20, 44, 47, 77, 241, 243-246, 250, 255, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов`язки заступника начальника Рівненської митниці Пригарського Романа Петровича в справі про порушення митних правил № 0019/20400/22 від 08 червня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 12552 (дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 69 коп.

Провадження у справі про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (м. Рівне, вул.. Соборна, 104 ЄДРПОУ 43958370) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Дата складення повного судового рішення 22 вересня 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , дата видачі: 02.09.2021 року, орган, що видав: 0719, РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Рівненська митниця, адреса місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104, ЄДРПОУ 43958370.

Суддя Локачинського районного суду                                        О.І. Безп`ятко