П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2022 року

м. Рівне

Справа № 569/9042/19

Провадження № 22-ц/4815/713/22

Головуючий у Рівненському міському суді:

Рівненської області суддя Першко О.О.

Рішення суду першої інстанції ухвалено

(вступна і резолютивна частини)

о 10 год. 40 хв. 31 січня 2022 року

у м. Рівне Рівненської області

Повний текст рішення складено: 10 лютого 2022 року.

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Майданік В.В.

секретар судового засідання: Мороз А.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач1: ОСОБА_2 ;

відповідач2: ОСОБА_3 ;

відповідач3: ОСОБА_4 ;

відповідач4: ОСОБА_5 ;

відповідач5: ОСОБА_6 ;

відповідач6: Рівненська міська рада Рівненської області;

відповідач7: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області;

за участі: сторін та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Рівненської міської ради Рівненської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акта на земельну ділянку, визнання технічної документації такою, що не відповідає законодавству, та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Рівненської міської ради, Відділу у м. Рівне міськрайонного управління в Рівненському районі та м. Рівне Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, в якому просив скасувати рішення Рівненської міської ради № 540 від 02 листопада 2001 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та надання їх у постійне користування» в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 ; визнати такою, що не відповідає законодавству, технічну документацію по складанню державного акта на право спільної сумісної власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 , виготовлену Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП "РМБТІ"), на підставі якої було здійснено реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; скасувати державний акт на право власності на землю від 18 липня 2008 року ЯЖ 349298; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий №5610100000:01:041:0005, площею 0,0350 га.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що на підставі рішення Рівненської міської ради від 23 грудня 1999 року №209 йому було передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель у АДРЕСА_2 . 16 березня 2000 року ним отримано Державний акт на право власності на цю земельну ділянку серії РВ 01290. Кадастровий номер земельній ділянці станом на момент видачі Державного акта не присвоювався. З метою присвоєння кадастрового номера та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ним було укладено Договір №181024/1 від 24 жовтня 2018 року з Приватним підприємством "ТЕРРА-РЕСУРС" (далі - ПП «ТЕРРА-РЕСУРС») на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В подальшому, 01 березня 2019 року, на підставі виготовленої ПП "ТЕРРА-РЕСУРС" технічної документації ним до Відділу у м. Рівне Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівне Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області було подано заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки (реєстраційний № заяви ЗВ- 9701363602019). У відповідь на заяву Відділом у м. Рівне Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівне Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області було надано рішення № РВ-5600552342019 від 04 березня 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставою прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру було зазначено невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про державний земельний кадастр» і Порядком ведення державного земельного кадастру, а саме п. 74 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру». Зокрема, в рішенні № РВ-5600552342019 зазначалося про невідповідність електронного документа встановленим вимогам, а саме XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Також вказано на перетин його земельної ділянки з ділянкою кадастровий номер: 5610100000:01:041:0005 та зазначено про збіг площ земельних ділянок на 0,5398% (розрив та накладення з суміжною земельною ділянкою).

За інформацією з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером: 5610100000:01:041:0005 належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на підставі рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року № 540. На підставі цього рішення Рівненської міської ради відповідачам було видано Державний акт від 18 липня 2008 року ЯЖ 349298. Крім цього, підставою для здійснення реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі було наведено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 05 квітня 2008 року, виготовлену КП "РМБТІ".

Рішення №540, технічну документацію від 05 квітня 2008 року, Державний акт від 18 липня 2008 року ЯЖ 349298 та реєстрацію в Державному земельному кадастрі належної відповідачам земельної ділянки позивач вважав незаконними і такими, що мають бути визнані недійсними та скасовані. Зокрема, його право власності на належну йому ділянку виникло значно раніше, ніж у відповідачів, тому Рівненська міська рада при видачі рішення про передачу відповідачам у власність земельної ділянки, що межує з його земельною ділянкою, мала вирішити та узгодити питання щодо меж його земельної ділянки, оскільки в нього вже існувало право власності. Разом з тим неналежним чином була виготовлена і технічна документація щодо земельної ділянки відповідачів, внаслідок чого виникло накладення земельних ділянок. Технічна документація із землеустрою не відповідає вимогам законодавства, адже виготовлена із порушенням прав суміжного землевласника. Отже, Рівненська міська рада при передачі земельної ділянки відповідачам, а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 при замовленні технічної документації для подальшого отримання державного акта та реєстрації в державному земельному кадастрі не врахували наявність належної йому земельної ділянки, яка є суміжною, та не вжили заходів щодо уникнення накладення земельних ділянок, що призвело до порушення його права власності на землю та обмежень в реалізації права власності.

Окрім іншого, КП «РМБТІ» не надало жодної технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у АДРЕСА_1 , в т.ч. і від 05 квітня 2008 року, та не надало інформації щодо виготовлення такої технічної документації. Відділ у м. Рівне Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівне Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області у своїй відповіді зазначив, що поділ/об`єднання земельної ділянки площею 0,0350 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:041:0005, у встановленому порядку не здійснювався, тому запитувана технічна документація із землеустрою у Державному фонді документації із землеустрою, відсутня. Вважав, що ці факти додатково свідчать про те, що реєстрація земельної ділянки відповідачів була здійснена з порушенням встановленого порядку, а саме із зазначенням технічної документації, яка фактично не могла бути виготовлена, позаяк поділ/об`єднання земельної ділянки відповідачів не здійснювався.

Переконаний, що земельну ділянку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було зареєстровано на підставі технічної документації від 2002 року по складанню державного акта на право спільної сумісної власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель, виготовленої КП "РМБТІ". Однак навіть у випадку реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки відповідачів на підставі вказаної технічної документації від 2002 року по складанню державного акта на право спільної сумісної власності на землю, що наявна в інвентаризаційній справі КП «РМБТІ», така технічна документація не відповідає законодавству, адже зумовлює накладення зазначеної земельної ділянки на його земельну ділянку.

Тому земельна ділянка, кадастровий номер: 5610100000:01:041:0005, площею 0,0350 гектара, була виділена відповідачам та зареєстрована за ними незаконно, з порушенням його суб`єктивних прав на землю прав та зі створенням йому перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а рішення про передачу такої ділянки, технічна документація із землеустрою і державний акт на таку ділянку та її реєстрація мають бути визнані незаконними та скасовані.

Ухвалою Рівненського міського суду від 13 листопада 2019 року замінено Відділ у м. Рівне Міськрайонного управління в Рівненському районі та м. Рівне Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на належного відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Рішенням Рівненського міського суду від 31 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року № 540 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та надання їх у постійне користування» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , площею 350 кв.м.

Скасовано Державний акт серії ЯЖ №349298 на право власності на земельну ділянку площею 0,0350 га, кадастровий номер 5610100000:01:041:0005, розташовану по АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року №540.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 5610100000:01:041:0005, площею 0,0350 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень щодо цієї земельної ділянки.

ОСОБА_1 відмовлено в позові в частині вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , Рівненської міської ради про визнання технічної документації такою, що не відповідає законодавству.

Залишено без задоволення позов ОСОБА_1 в частині вимог до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акта на земельну ділянку, визнання технічної документації такою, що не відповідає законодавству, та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Стягнуто з Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4 768, 40 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 1 907, 36 гривень з кожного.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи судове рішення в оскаржуваній частині незаконним і необґрунтованим, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, просила скасувати його щодо скасування рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2002 року №540 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та надання їх у постійне користування" про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 у м. Рівне площею 350 м. кв.; скасування Державного акта серії ЯЖ №349298 на право власності на земельну ділянку площею 0, 0350 га, кадастровий номер 5610100000:01:041:0005, по АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року №540; скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 5610100000:01:0005, площею 0, 0350 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень щодо цієї земельної ділянки.

Заявник просила прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про неврахування судом того, що на момент прийняття 02 листопада 2001 року Рівненською міською радою свого рішення №540 щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 земельної ділянки площею 350 м. кв. по АДРЕСА_1 жодні права позивача на землю не порушувалися і не могли порушуватися. Вважає, що органом місцевого самоврядування було додержано вимог земельного законодавства, питання накладення на земельну ділянку позивача було встановлено на підставі невідповідності у технічній документації відповідачів у 2002 році, тобто після прийняття оспорюваного рішення.

Крім того, висновком експерта від 06 травня 2021 року стверджується про взаємне порушення меж і накладення земельних ділянок у зв`язку з невідповідністю фактичного планування квартир (переміщенням міжквартирної стіни) і розробленими технічними документаціями на обидві земельні ділянки, які призвели до хибного їх формування.

Неправильними вважає твердження суду про те, що саме відповідачі як власники ділянки відповідно Закону України "Про державний земельний кадастр" та постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року "Про порядок ведення Державного земельного кадастру" мають право самостійно виправити наявну технічну помилку, що не було зроблено. Натомість на підставі п. 2 розділу VII Закону України "Про державний земельний кадастр" право власності (користування), яке виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, тобто у разі виявлення технічної помилки у записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, цей орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу. Однак ні позивачем, ні уповноваженим органом не було повідомлено відповідачів про необхідність виправлення цієї помилки до пред`явлення позову ОСОБА_1 . Тому неправильно застосованими судом є норми ч.ч. 1.2 ст. 106, ч. 2 ст. 107, ч. 14 ст. 186 ЗК України, абз. третього ч. 1 ст. 21 Закону України "Про державний земельний кадастр", а також висновків постанови Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №569/4373/16-ц.

Заявник не погоджувався і з відхиленням судом заяви про застосування позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушення свого права 14 червня 2016 року, а з позовом звернувся 11 травня 2019 року, тобто в межах цього матеріально-правового строку. Зауважував на тому, що з урахуванням виготовлення технічної документації зі складання державного акта про право приватної власності на землю ОСОБА_1 міг дізнатися про порушення свого права ще у 2000 чи 2002 роках. Тому у задоволенні позову слід було відмовити з міркувань спливу позовної давності.

Тобто рішення суду попередньої інстанції оскаржується ОСОБА_2 лише в частині задоволених вимог позивача, тоді як в іншій частині - не оскаржувалося.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обгрунтованості вимог позивача в частині скасування рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року №540 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та надання їх у постійне користування" щодо передачі їх у власність відповідачам1-5, скасування Державного акта серії ЯЖ №349298 на право власності на земельну ділянку площею 0, 0350 га, що виданий на їхню користь та скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки.

При цьому судом було враховано, що оспорюване рішення прийняте органом місцевого самоврядування, а оспорюваний Державний акт видано без урахування тих обставин, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 внаслідок її розміщення під частиною житлового будинку позивача, який набув право власності на неї раніше.

З огляду на це скасовано і державну реєстрацію спірної земельної ділянки, вимога про що є похідною від первісних вимог.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Як з`ясовано судом, ОСОБА_1 з 03 жовтня 1995 року належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_3 , що не заперечується відповідачами і стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 27 червня 2013 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №5457723 від 27 червня 2013 року. На належну йому квартиру КП "РМБТІ" 10 серпня 1995 року та 11 квітня 2013 року складені технічні паспорти.

Відповідно до витягу з рішення Рівненської міської Ради народних депутатів від 02 лютого 1996 року №108 «Про вилучення та надання земельних ділянок» ОСОБА_1 надано із земель міста в постійне користування земельну ділянку площею 238 м.кв. для обслуговування частини житлового будинку по АДРЕСА_4 , згідно з договором купівлі-продажу частини житлового будинку від 03 жовтня 1995 року №4119. Додатком до рішення є план земельної ділянки АДРЕСА_2 .

З витягу з рішення Рівненської міської ради від 19 жовтня 1999 року №190 «Про вилучення та надання земельних ділянок» видно, що ОСОБА_1 додатково надано із земель міста в постійне користування земельну ділянку площею 65 м.кв. по АДРЕСА_2 , для обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд. Загальна площа його земельної ділянки становить 299 м.кв. Додатком до рішення є план земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_4 .

Рішенням Рівненської міської Ради народних депутатів від 23 грудня 1999 року №209 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_4 , площею 299 м.кв.

На замовлення ОСОБА_1 №1256 від 27 січня 2000 року КП "РМБТІ" виготовлено Технічну документацію по складанню державного акта на право приватної власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_4 .

Згодом, 16 березня 2000 року, ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії РВ 01290, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1280, за яким на підставі рішення Рівненської міської Ради народних депутатів від 23 грудня 1999 року №209 йому передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,0299 га, яка розташована в АДРЕСА_4 . Кадастровий номер земельній ділянці станом на момент видачі Державного акта не присвоювався.

З метою присвоєння кадастрового номера та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ним було укладено Договір №181024/1 від 24 жовтня 2018 року з ПП «ТЕРРА-РЕСУРС» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В подальшому, 01 березня 2019 року, на підставі виготовленої ПП «ТЕРРА-РЕСУРС» технічної документації ним до Відділу у м. Рівне Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівне Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області було подано заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки (реєстраційний № заяви ЗВ- 9701363602019).

Рішенням №РВ-5600552342019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 04 березня 2019 року державний кадастровий реєстратор Відділу у м. Рівне Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівне Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області відмовив ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру в зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме пункту 74 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»; невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документа. Перетин ділянок з ділянкою 5610100000:01:041:0005, площа збігається на 0,5398% (розрив та накладення з суміжною земельною ділянкою).

Як убачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5605502252019 від 02 квітня 2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером: 5610100000:01:041:0005, яка розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0350 га, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 05 квітня 2008 року, виданої КП "РМБТІ", Управлінням Держгеокадастру у м. Рівному Рівненської області 18 липня 2008 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 . Документом, який став підставою для виникнення права, наведено рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року №540, а документом, що посвідчує право - Державний акт від 18 липня 2008 року серії ЯЖ №349298. Згідно з витягом з Книги реєстрації державних актів (фізичні особи) №3, справа 5610100017003, державну реєстрацію державного акта серії ЯЖ №349298 за р. №01858300908 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 5610100000:01:041:0005, по АДРЕСА_1 , проведено 18 липня 2008 року державним реєстратором Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» Саврук.

З витягу з рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року № 540 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та надання їх у постійне користування» видно, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 350 м.кв.

18 липня 2008 року ОСОБА_2 було видано Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ №349298, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010858300908, згідно з яким на підставі рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року №540 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 є власниками земельної ділянки площею 0,0350 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: 5610100000:01:041:0005.

Стосовно технічної документації із землеустрою, на підставі якої державним реєстратором було проведено реєстрацію земельної ділянки за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , на запит представника позивача КП "РМБТІ" 18 січня 2019 року надало копії з матеріалів інвентаризації справи на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться по АДРЕСА_1 , зокрема частину технічної документації КП "РМБТІ" по складанню державного акта на право спільної сумісної власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 , складену за їх замовленням, №1893 від 04 грудня 2001 року.

З відповіді Відділу у м. Рівне Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівне Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 19 квітня 2019 року щодо надання копій технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 05 квітня 2008 року, на підставі якої було здійснено реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000:01:041:0005), вбачається, що згідно з даними Державного земельного кадастру поділ/об`єднання земельної ділянки площею 0,0350 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5610100000:01:041:005, у встановленому законом порядку не здійснювався, а, отже, документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання вказаної земельної ділянки від 05 квітня 2008 року у Державному фонді документації із землеустрою відсутня.

Крім іншого, на виконання клопотання експерта представником ОСОБА_2 надано технічну документацію КП "РМБТІ" по складанню державного акта на право спільної сумісної власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 , складену за їх замовленням, №1893 від 04 грудня 2001 року і технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_5 , складений КП "РМБТІ" 17 березня 1999 року.

Як стверджується висновком експерта №200806/1-200904/1_З.О.В. у судовій земельно-технічній експертизі від 06 травня 2021 року, має місце порушення земельною ділянкою у АДРЕСА_1 , меж квартири у АДРЕСА_4 , відповідно до правовстановлювальних документів на цю земельну ділянку та технічної документації із землеустрою, на підставі якої було зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку у АДРЕСА_1 . Факт порушення меж та накладення земельної ділянки у АДРЕСА_1 , на земельну ділянку у АДРЕСА_4 , встановити є неможливим, оскільки земельна ділянка у АДРЕСА_4 , не сформована.

Порушення меж та накладення земельних ділянок за у АДРЕСА_4 , та АДРЕСА_1 , відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки та технічної документації на земельні ділянки встановити є неможливим, оскільки земельна ділянка у АДРЕСА_4 , не сформована. Має місце порушення земельною ділянкою у АДРЕСА_4 , меж квартири у АДРЕСА_1 . Має місце порушення земельною ділянкою у АДРЕСА_1 , меж квартири у АДРЕСА_4 .

Порушення меж та накладення земельних ділянок у АДРЕСА_4 , та АДРЕСА_1 , відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки та технічної документації на земельні ділянки встановити є неможливим, оскільки земельна ділянка у АДРЕСА_4 , не сформована. Були виявлені такі обставини: межа ділянки № НОМЕР_2 довжиною 4,41 м проходить через приміщення 2 квартири АДРЕСА_6 , власником якої є ОСОБА_1 . Площа накладання земельної ділянки АДРЕСА_7 на територію квартири АДРЕСА_6 становить 0,5 м.кв.; та ж сама межа довжиною 4,41 м ділянки №1 «заходить» на територію квартири АДРЕСА_7 на 0,4 м.кв., тобто вона частково розміщена в межах квартири АДРЕСА_7 . Ці обставини виникли в зв`язку із невідповідністю фактичного планування квартир (розміщення міжквартирної стіни) та розробленими технічними документаціями на обидві земельні ділянки, які призвели до неправильного їх формування.

В дослідницькій частині висновку експерта також зазначено, що при вивченні результатів топографо-геодезичного знімання та натурних обмірів на місці розташування об`єктів експертизи було встановлено, що межа ділянки № НОМЕР_2 довжиною 4,41 м проходить через приміщення 2 квартири АДРЕСА_6 , власником якої є позивач. Площа накладання земельної ділянки №2 на територію квартири АДРЕСА_6 становить 0,5 м.кв., тобто вона частково розміщена в межах квартири АДРЕСА_6 . Оскільки земельна ділянка АДРЕСА_6 не сформована, її розташування не можна встановити відповідно каталогу координат. Натурні обміри показали відповідність розміщення суміжної стіни технічній документації на квартири (суміжна стіна між квартирами не переміщалась).

Як встановлено судом, земельна ділянка кадастровий №5610100000:01:041:0005, площею 0,0350 гектара, була виділена відповідачам та зареєстрована за ними незаконно, з порушенням прав позивача та зі створенням йому перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном.

На момент виникнення права власності ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_3 і на момент прийняття оспорюваного рішення Рівненською міською радою діяли норми Земельного кодексу України в редакції 1990 року.

Відповідно до ст. 17 ЗК України у цій редакції передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 30 ЗК України цієї редакції при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Як роз`яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав», при вирішенні спорів про право власності на земельну ділянку суди мають виходити з того, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК Української РСР до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження.

При цьому правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК Української РСР закон передбачав автоматичний перехід права власності або право користування на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції, яка була чинною з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року (до набрання чинності Закону України від 27 квітня 2007 року № 997-V «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України»), при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. При цьому якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Згідно із ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду 08 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (провадження № 14-438цс19) своєю постановою зробила правовий висновок, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц).

Частина друга ст. 120 ЗК України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16).

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст. 21, 317, 334, 393 ЦК України суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно закону.

Правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Тому суд попередньої інстанції правильно зважав на те, що ОСОБА_1 , отримавши у власність квартиру АДРЕСА_3 , також набув право на земельну ділянку, розташовану під цією квартирою, а Рівненська міська рада, передавши своїм рішенням від 02 листопада 2001 року № 540 земельну ділянку на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , в т.ч. і частину земельної ділянки під квартирою АДРЕСА_6 , яка відповідачам не належала, а належить з 1995 року на праві приватної власності позивачу, порушила права позивача на володіння, користування, розпорядження цією частиною земельної ділянки.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання акта органом державної влади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно із ч. 3 ст. 152, ст. 155 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування: відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року № 540 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та надання їх у постійне користування» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , площею 350 кв.м. прийнято з порушенням законодавства, а, отже, є недійсним та підлягає скасуванню.

Щодо державного акта на право власності на землю, то він видається на підставі рішення, зокрема, органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі такого акта безпосередньо залежить від законності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого цей акт видано.

Оскільки Державний акт серії ЯЖ №349298 на право власності на земельну ділянку площею 0,0350 га, кадастровий номер: 5610100000:01:041:0005, що розташована по АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року №540, яке прийнято з порушенням чинного законодавства, а тому він є недійсним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 13 ст. 791 ЗК України та ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Приходячи до переконання про залишення без задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:041:0005 була проведена на підставі рішення і державного акта, які підлягають скасуванню. Тому підлягає скасуванню і державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером: 5610100000:01:041:0005, площею 0,0350 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень щодо цієї земельної ділянки.

Окрім цього, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером: 5610100000:01:041:0005 позбавляє позивача можливості внести відомості до Державного земельного кадастру про свою земельну ділянку, яка належить йому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії РВ №01290, та унеможливлює реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку, що є порушенням його суб`єктивних прав на землю і свідчить про незаконність цієї державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, доводи апеляційної скарги про хибність тверджень суду попередньої інстанції відсутність обставин порушення речових прав позивача та про взаємне порушення меж і накладення земельних ділянок є необгрунтованими, спростовуються правильністю висновків суду та взаємовиключністю аргументів заявника.

З приводу покликань автора апеляційної скарги на існування можливості самостійно виправити наявну технічну помилку, що не було зроблено, то цим доводам судом першої інстанції дано об`єктивну і повну правову оцінку та було відхилено через їх безпідставність.

Не можна погодитися і з доводами ОСОБА_2 про сплив позовної давності, про що було заявлено при вирішенні спірних правовідносин, виходячи з такого.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтерсеу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні моменти (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це). Тобто важливою є не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

Судом попередньої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 з 03 жовтня 1995 року належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_3 .

Рішенням Рівненської міської Ради народних депутатів від 23 грудня 1999 року №209 йому передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_4 .

16 березня 2000 року позивачу видано Державний акт на право приватної власності на землю серії РВ 01290. Кадастровий номер земельній ділянці станом на момент видачі Державного акта не присвоювався.

Для присвоєння кадастрового номера та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) він звернувся до розробників документації із землеустрою за виготовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З`ясовано, що вперше державний кадастровий реєстратор відмовив ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру рішенням від 14 червня 2016 року через знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати, іншої земельної ділянки.

Згодом, 01 березня 2019 року, на підставі виготовленої ПП «ТЕРРА-РЕСУРС» технічної документації ним до Відділу у м. Рівне Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівне Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області було подано заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки (реєстраційний № заяви ЗВ- 9701363602019) і повторно рішенням №РВ-5600552342019 від 04 березня 2019 року йому відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, що і спонукало до звернення до суду з позовом.

Отже, про порушення своїх прав позивач дізнався 14 червня 2016 року, а з позовом він звернувся до суду 11 травня 2019 року, тобто в межах позовної давності.

Щодо заперечень відповідачів, то вони переконливих та об`єктивних аргументів на підтвердження існування у ОСОБА_1 реальної можливості раніше дізнатися про порушення своїх прав не навели.

Решта доводів апеляційної скарги також є необгрунтованими і на увагу колегії суддів не заслуговують.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов в частині скасування оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, скасування Державного акта серії ЯЖ №349298 на право власності на земельну ділянку площею 0, 0350 га по АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень щодо цієї ділянки.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процеусального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2022 року в оскаржуваній частині - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 20.09.2022

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

В.В.Майданік