УХВАЛА

Справа № 495/4017/19

Номер провадження 1-кп/495/191/2022

19 вересня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський  міськрайонний суд  Одеської області

у складі – головуючої судді – ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський Одеської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 ,  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_6 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України, 

сторони кримінального провадження :

прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури- ОСОБА_7

обвинувачені : ОСОБА_3 , ОСОБА_8

захисник ОСОБА_9 в інтересах обвнуваченого ОСОБА_3

захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинувачених  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України мотивуючи тим, що наразі є потреба у продовженні їм строку тримання під вартою , оскільки не допитані обвинувачені, потерпілі, свідки, не досліджені докази, не проведено всіх необхідних дій пов`язаних зі з`ясуванням обставин та їх перевіркою. Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 усвідомлюючи можливість застосування до них покарання, передбаченого санкцією цієї статті та бажаючи його уникнення можуть переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, чим допустити настання ризиків, передбачених п. 1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно Закону України «Про внесення змін до пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю з дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короно вірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності – іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту

У зв`язку із зайнятістю судді ОСОБА_11 у іншому кримінальному процесі , та відрядженням судді ОСОБА_12 ,клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглядається головуючою суддею ОСОБА_1 .

У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає його необґрунтованим так як прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. ст. 177, 178 КПК України, крім того, просить суд врахувати тривалість тримання її підзахисного під вартою.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив застосувати цілодобовий домашній арешт, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків,на які він посилається.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_8 до судового засідання у режимі відео конференції доставлені не були, з тих підстав, що відмовився бути присутнім в судовому засіданні оскільки обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_8 відмовилися виходити з камери слдічого ізолятора для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції ,про що складені відповідні акти,які долучені до матеріалів справи.

Будь-яких медичних довідок чи інших документів про неможливість участі обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у судовому засіданні до суду не надійшло.

Те, що обвинувачені не виявили бажання бути присутніми у судовому засіданні, судом розцінюється як навмисна спроба зірвання судового засідання та не розгляд питання стосовно міри запобіжного заходу, оскільки обвинуваченомим . достовірно відомо про закінчення терміну дії раніше обраного у відношенні них запобіжного заходу.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_8 повідомлені про час та місце судового засідання, не виявили бажання бути присутніми, не повідомили причини свого небажання явки до судового засідання, а також, те, що в цьому судовому засіданні справа не розглядається по суті, а лише вирішується питання про міру запобіжного заходу, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності обвинувачених.

Вивчивши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до наступного.

Згідно зі ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

За змістом ч.1 ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніш не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.

Так, згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_5 , та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187ч.1 КК України.

Разом з тим, зважаючи на обставини інкриминованого обвинуваченим злочину який є насильницьким, його характер зухвалісті,тяжкості та суспільній небезпечності, а також можливої міри покарання,яка може бути їм призначена у разі визнання їх винуватим,з урахуванням положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об`єктивні підстави вважати,що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачені можуть переховуватися від суду,вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення іншим чином.

У рішенні по справі "W проти Швейцарії " від 26.01. 1993 року Європейський суд з прав людини вказав,що врахування тіжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатьньо високим ступенем імовірності ії поведінку,беручи до уваги,що майбутне покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того,що підозрюваний може ухилитися від слідства.

Також,Європейський суд з прав людини у справі " Ілійков проти Болгарії " закріпив,що " Суворість передбаченого покарання " є суттєвим елементом при оцінюванні " ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Підтвердженням існування зазначених ризиків слугує характерстика обвинувачених які офіційно не працевлаштовані, не одружені, тобто, в них відсутні міцні соціальні зв`язки. Також,зважаючи на те,що остаточне рішення по справі відносно обвинувачених не прийнято і на теперішній час судовий розгляд криімнального провадження триває, потерпілі та свідкі підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважажє що в данному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженню

На  підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове  розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. На даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачені, потерпілі, свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Враховуючи те, що обвинувачеийі ОСОБА_3 , офіційно не працює, сторона обвинувачення  інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачені, потерпілі,  свідки, у зв`язку з чим обвинувачений  можє переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 ,  тому суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора  – продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченогох ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, який діє до 16 листопада 2022 року включно.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працює, сторона обвинувачення  інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачені, потерпілі,  свідки, у зв`язку з чим обвинувачений  можє переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , тому суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора  – продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, який діє до 16 листопада 2022 року включно

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194, 199, 331, 392 КПК України ,суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області  ОСОБА_7 щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою   обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» строком на 60 днів, який діє включно по 16.11.2022 року.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4  у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» строком на 60 днів, який діє включно по 16.11. 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її винесення. 

Повний текст ухвали оглошено в 17 годин 00 хвилин 19 вересня 2022 року.

Суддя: ОСОБА_1