КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

Іменем   України

05 вересня 2022 року                                                                                       м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого: судді                      ОСОБА_1 ,

суддів:                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_4 , 

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року, у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берегово Закарпатської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,                       

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора –                                ОСОБА_7 ,

захисника –                                  ОСОБА_6 ,  

в с т а н о в и л а:

Ухвалою від 04 серпня 2022 року Шевченківський районний суд             м. Києва задовольнив клопотання прокурора та продовжив строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 02 жовтня 2022 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 49 620 грн.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, виходив з того, що будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не надано, у зв`язку з чим суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході судового слідства, виконання ним процесуальних рішень у справі, дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому визнав за доцільне залишити ОСОБА_5 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам, з наступних підстав.

Як зазначає у скарзі апелянт, продовжуючи обвинуваченому               ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції зазначив, що погоджується з доводами сторони обвинувачення, зазначеними ще в клопотанні про обрання запобіжного заходу про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та їх незмінності, з чим сторона захисту категорично не погоджується.

Зокрема, захисник посилається на те, що ОСОБА_5 вже тривалий час, з 2020 року, тримається під вартою, проте, прокурором суду не надано жодного доказу того, що заявлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання його підзахисного під вартою, як це передбачено вимогами кримінального процесуального закону.

Прокурором, як вважає апелянт, не було наведено жодного підтвердженого факту, який би доводив те, що існує ризик ухилення від правосуддя ОСОБА_5 , натомість вказаний ризик обґрунтовується лише тяжкістю інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.

Доводи суду першої інстанції щодо наявності наведених в ухвалі ризиків, як вважає апелянт, носять неконкретний та абстрактний характер, що не дає змоги дійти висновку про наявність зазначених ризиків, оскільки відсутні будь-які конкретні докази обґрунтування щодо намірів або дій            ОСОБА_5 направлених на незаконний вплив на свідків чи потерпілого.

Крім того, доводи суду першої інстанції щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, на думку захисника, не можуть служити підставою для наявності такого ризику, оскільки вказаний ризик відсутній, а вказівка на те, що обвинувачений притягнутий до відповідальності також за вчинення інших кримінальних правопорушень та не працевлаштований, є безпідставними.

Як вважає сторона захисту, посилання на тяжкість покарання, як на підставу для продовження тримання особи під вартою, без наявності інших обставин, є недопустимим.

Враховуючи стадію розгляду даного кримінального провадження, прокурор, для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повинен був довести існування ризиків та неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, однак цього зроблено не було.

З урахуванням наведених фактів та судової практики Європейського суду з прав людини, захисник обвинуваченого звертає увагу на те, що доцільність продовження строку тримання під вартою повинна ґрунтуватися на презумпції того, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування, та тримання під вартою не повинно бути продовжене через очікуване покарання у вигляді позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду без змін; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції, незалежно від наявності клопотань, зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов`язок, а саме до спливу продовженого строку, повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені ч. 1  ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

З огляду на це, посилання в апеляційної скарги сторони захисту на те, що стороною обвинувачення, не було надано доказів на підтвердження існування заявлених ризиків, а саме доказів про те, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити нове кримінальне правопорушення, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від  04 серпня 2022 року, оскільки встановлені судом апеляційної інстанції обставини та дані про особу обвинуваченого, не дозволяють зробити висновок про те, що зазначена ухвала є незаконною або необґрунтованою.

Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, з достатньою повнотою та об`єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в тому числі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що менш суворі запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення передбачених законом ризиків та виконання покладених на обвинуваченого обов`язків.  

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають право поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Що ж стосується інших доводів, наведених в апеляційній скарзі захисника, зокрема щодо наявності обґрунтованого обвинувачення та строків судового розгляду даного кримінального провадження, то вони не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та  прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до 02 жовтня 2022 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 , – без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 та   422-1  КПК України, колегія суддів, –

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року, відповідно до якої суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до 02 жовтня 2022 року включно, із можливістю внесення застави в розмірі 49 620 грн. – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:  _____________                    _____________                          _____________

   ( ОСОБА_1 )                      ( ОСОБА_2 )                           ( ОСОБА_3 )                             

Номер справи : 761/30994/20

Номер провадження : 11-кп/824/3122/2022 

Категорія : ч. 2 ст. 186 КК України

Головуючий у 1-й інстанції – суддя ОСОБА_8

Доповідач - суддя ОСОБА_1