Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/608/22

Провадження № 2/382/417/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 вересня 2022 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нарольського М. М.,

при секретарі Жуковій Л. Д.,

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/608/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання батька до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, відповідно до вимог якого просив стягнути з відповідачки на свою користь:

- аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття;

- грошові кошти на особисте утримання в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідачки, щомісячно, до досягнення донькою трирічного віку.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася спільна дитина - ОСОБА_3 . На данний час сторони проживають окремо, у грудні 2021 року відповідачка покинула спільне місце проживання, залишивши дитину проживати разом із батьком. Подружнє життя у сторін не склалося, позивач проживає разом із донькою, яка перебуває на його повному утриманні. Відповідачка долею дитини не цікавиться, у її розвитку участі не бере, свої батьківські обов`язки не виконує, матеріально не підтримує. ОСОБА_2 ухиляється від обов`язків, пов`язаних з вихованням дитини, і на день звернення до суду сторони не досягли згоди щодо способу виконання відповідачкою обов`язку утримувати спільну дитину.

У судовому засіданні 15.09.2022 позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, у зв`язку з чим суд зазначає таке.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідачка відзиву на позов не надіслала, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, згідно з вимогами п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 та ч. ч. 4, 10 ст. 130 ЦПК України. Відповідачці направлялися судові повістки на 18.08.2022 та 15.09.2022, проте від неї повернулися конверти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Тож відповідачка вважається такою, що повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи. Будь-яких клопотань чи заяв від неї не надходило. Крім цього, ОСОБА_2 викликалася до суду шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також за допомогою телефонограми про виклик до суду.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, враховуючи, що в справі є достатньо доказів для її заочного розгляду, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що сторони в зареєстрованому шлюбі не перебували.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно із актом обстеження від 30.06.2022 року, підписаного депутатом Яготинської міської ради, ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_3 участі не бере, допомоги не надає.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області від 18.02.2022 № 49 та доданого до нього висновку визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за зазначеною вище адресою.

Відповідно до довідки про склад сім`ї від 20.06.2022 № 03-14/193 за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та донька сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачка у справі зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з цим, позов про стягнення аліментів може пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (ч. 1 ст. 28 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків / рішення від 7 грудня 2006 року у справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111/04, § 54).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Підстав для звільнення відповідачки від обов`язку утримувати дитину, передбачених ст. 188 Сімейного кодексу України (далі - СК України), судом не встановлено.

Можливість стягнення аліментів за рішенням суду залежить не лише від факту добровільної участі одного з батьків в утриманні дітей, а й від згоди іншого з батьків із розміром та способом такого утримання.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає

Приписами ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 182 СК України: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припала на дитину, яка досягла повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СК України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач просить задовольнити його вимоги, вказуючи на те, що відповідачка проживає окремо, в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Судом встановлено, що малолітня дитина проживає разом з позивачем та перебуває на його утриманні. Відповідачка є працездатною, іншого суду не доведено, а тому суд вважає, що вона спроможна сплачувати аліменти на утримання дитини.

Доказів того, що за станом здоров`я та матеріального становища відповідачка не може сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини, суду не надано. Також, суду не надано доказів щодо наявності у відповідачки інших утриманців.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Як вбачається з матеріалів справи, при визначені розміру аліментів судом враховуються вимоги, що передбачені ч. 2 ст. 182 СК України, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» для дітей віком до 6 років з 1 січня - 2 100 гривень, з 1 липня - 2 201 гривня, з 1 грудня - 2 272 гривні.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги обов`язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, повноцінно забезпечувати її інтереси, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів та інші, передбачені ч. 1 ст. 182 СК України, обставини, судом встановлено наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання дитини щомісячно, а саме у розмірі 1/4 частини від усіх видів її доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття. Такий розмір аліментів на утримання дитини, виходячи із встановлених судом обставин, буде необхідним для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Суд зазначає, що надання у добровільному порядку матеріальної допомоги малолітній дитині є правом батьків та не звільняє їх від обов`язку утримання дитини.

Аналогічний за своїм змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 712/4702/19 (провадження № 61-929св20).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позивач також просить стягнути аліменти на його утримання в розмірі 1/6 частини від всіх видів її доходу щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

В силу положень ст. 86 СК України чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини - матері дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини до досягнення дитиною шести років. Право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має незалежно від того, чи він працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має і після розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право чоловіка-батька на утримання дружиною-матір`ю до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи він працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги стан здоров`я дитини, його батька, та інші встановлені судом обставини, що мають істотне значення при вирішенні даного спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки 1/6 частини від усіх видів її доходів на утримання позивача підлягають задоволенню.

В іншій частині в позові необхідно відмовити.

Виходячи із положень ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави необхідно стягнути 1984,80 грн судового збору.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 279, 280-282, 288, 289, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання батька до досягнення дитиною трирічного віку задовольнити частково.

Стягувати зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.07.2022 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на його утримання, в розмірі 1/6 частини від всіх видів її доходів, щомісячно, починаючи з 04.07.2022 року та до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

В іншій частині в позові відмовити.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 19 вересня 2022 року.

Суддя М. М. Нарольський