ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________

_______________________________________________________________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1307/21

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Риданової Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Драгіцина Т.М., адвокат, ордер серії АМ №1018579 від 02.12.21р/ (в режимі відеоконференції).

від відповідача: Івашкевич О.Г., адвокат, ордер серії АМ №1004858 від 22.12.21р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства" Українська залізниця

до Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області

про стягнення 232 247,15 грн

Процесуальні дії по справі.

Господарським судом Житомирської області за правилами загального позовного провадження розглядалася справа за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (м. Київ) Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача Чоповицької селищної ради (смт. Чоповичі, Коростенського району, Житомирської області) про стягнення 232247,15грн збитків у розмірі витрат, понесених залізницею на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.

Ухвалою суду про відкриття провадження від 08.12.21р. перше підготовче засідання призначено на 10.01.22р.

Ухвалою суду від 10.01.22р. призначено підготовче засідання на 07.02.22р., встановлено позивачу та відповідачу строки для подання відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив відповідно.

Ухвалою суду від 07.02.22р. продовжено строк підготовчого провадження до 08.03.22р., призначено підготовче засідання на 03.02.22р., ухвалено позивачу подати письмові пояснення по суті питання, що виникло в ході розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.03.22р. відкладено підготовче засідання на 14:30год. 31.03.2022 у зв`язку із введенням Указом Президента України №64/2022 від 24.02. 2022, затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Ухвалою суду від 31.03.2022 відкладено підготовче засідання на 21.04.2022 о 15:30год., вчинено необхідні процесуальності дії.

Ухвалою cуду від 21.04.2022 відкладено підготовче засідання на 24.05. 2022 р. о 11:00год. та ухвалено АТ "Українська залізниця" надати письмові пояснення по суті поставлених судом питань.

Ухвалою cуду від 24.05.22р. підготовче засідання відкладено на 09.06.22р. о 14:30год.; ухвалено позивачу у строк до 06.09.22р. виконати вимоги ухвали суду від 21.04.22 з урахуванням мотивів ухвали суду від 24.05.22р.

Ухвалою суду від 09.08.22р. прийнято до розгляду заяву АТ "Українська залізниця" (м. Київ) в особі РФ "Південно-Західна залізниця" (м. Київ) АТ "Українська залізниця" від 08.08.2022 за №НЮппс4/95 (вх. г/с №01-44/760/22 від 08.08.2022) про зміну предмету позову, подану адвокатом позивача Тетяною Драгіциною.

Ухвалено розглядати з 09.08.2022 позов АТ "Українська залізниця" (м. Київ) в особі РФ "Південно-Західна залізниця" (м. Київ) АТ "Українська залізниця" до відповідача Чоповицької селищної ради (смт. Чоповичі) у наступній редакції предмету: "стягнути 232247,15грн витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020".

Одночасно ухвалено відкласти підготовче засідання на 30.08.22р. о 10:00 год.

Ухвалою суду від 30.08.22р., постановленою без виходу в нарадчу кімнату, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.08.22р. на підставі ч.6 ст. 183 Кодексу. У судовому засіданні 30.08.22р. оголошено перерву до 01.09.22р., 06.09.22р. та 15.09.22р. на підставі ст. 183 ГПК України.

Заслухавши вступне слово представників учасників справи, безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, заслухавши виступи представників у судових дебатах, після виходу суду з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду про задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" просить стягнути з Чоповицької селищної ради 232247,15грн витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 ( надалі у тексті - Залізниця та Селищна рада).

Залізниця доводить, що протягом 2020 року надала послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій/зупиночних пунктів Чоповичі, Мелені, 130 км, Йосипівка, Тишів, які розташовані на території Чоповицької селищної ради. Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів , і зокрема законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до п.п." ґ" п.3 ст. 91 БК України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів , належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. З врахуванням бюджетного законодавства, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення першої сесії 7 скликання Чоповицької селищної ради від 30.12.2016 №2 про створення Чоповицької ОТГ, інтереси останньої представляє Чоповицька селищна рада Малинського району Житомирської області, яка є належним відповідачем за цим позовом.

Залізниця доводить, що Селищна рада мала можливість протягом 2020 року включити до витрат місцевого бюджету компенсаційні виплати Залізниці за пільговий проїзд окремих категорій громадян протягом цього року на підставі ст. 91 БК України, ст. 7 Закону України "Про залізничний транспорт" та Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян , затвердженого постановою КМУ від 16.12.2009 № 1359.

Залізниця з метою виділення коштів на компенсацію за пільгові перевезення громадян приміським залізним транспортом у 2020 листами від 09.12.19р. № ДН-4-01-4/2061, від 27.12.19р. № ДН-4-01-4/2199, від 20.02.20р. № ДН-4-01-4/258, від 06.05.20р. № ДН-4-01-4/544, від 09.06.20р. № ДН-4-01-4/779, від 21.08.20р. № ДН-4-01-4/1221, від 04.09.20р. № ДН-4-01-4/1292, від 26.11.20р. № ДН-4-01-4/1813 зверталася до Селищної ради з проханням передбачити зазначені кошти у місцевому бюджеті. Однак у відповідях від 25.06.20р. №464 та від 03.09.20р. №661 Селищна рада дотримується позиції про те, що на законодавчому рівні не зобов`язана передбачати у місцевому бюджеті видатки для всіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою. Окрім того та виключно за наявності в органу місцевого самоврядування фінансової можливості , відносини сторін мають бути опосередковані договором про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом в приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету, як це здійснюється з іншими (аналогічними ) органами місцевого самоврядування.

Залізниця листами від 27.12.19р. № ДН-4-01-4/2199, № ДН-4-01-4/258, від 06.05.20р. № ДН-4-01-4/544, від 09.06.20р. № ДН-4-01-4/779, від 21.08.20р. № ДН-4-01-4/1221, від 04.09.20р. № ДН-4-01-4/1292, від 26.11.20р. № ДН-4-01-4/1813 зверталася до Селищної ради з приводу укладення відповідного договору на 2020 рік. Однак у листах від 25.06.2020 №464 та від 03.09.2020 № 661 Селищна рада зазначила, що укладення договору можливе лише виключно з огляду на фінансову спроможність місцевого бюджету, а оскільки така можливість відсутня, орган місцевого самоврядування не вбачає підстав для встановлення договірних відносин.

В свою чергу, Залізниця, зважаючи на неможливість в односторонньому порядку відмовитись від виконання державної програми соціального захисту населення, протягом 2020 надала послуги з перевезення пільгових категорій громадян у кількості 11850 пасажирів на загальну суму 232247,15грн. Залізниця також протягом 2020 щомісячно направляла Селищній раді рахунки та облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати за перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів відповідно до Порядку № 1359. Листом від 22.01.2021 за № ДН-4-01-4/127 Залізниця звернулася до Селищної ради з вимогою про сплату заборгованості за 2020 рік в сумі 232247,15грн, однак відповіді не отримано.

Правовими підставами позову визначено, окрім наведеного законодавства, також ст.ст. 525, 526 та 617 ЦК України, ст.218 ГК України.

У відзиві на позовну заяву за №1346/02-20 від 22.12.21р. (вх. г/с №26687 від 23.12.21р.). відповідач позов не визнає з наступних підстав: 1) ст. 91 БК України має диспозитивну конструкцію правової норми, тобто передбачає можливість здійснення видатків з усіх місцевих бюджетів, до яких в силу п. 34 ч. 1 ст. 2 БК України належать не лише бюджети органів місцевого самоврядування, але й обласні та районні бюджети; 2) бюджетні зобов`язання виникають лише в разі відповідності видатків критеріям розмежування згідно ст. 86 БК України та прийняття відповідним суб`єктом рішення про взяття певних зобов`язань зі встановленого БК переліку статей видатків; 3) Чоповицька селищна рада у 2020 році не приймала рішення щодо включення до видатків місцевого бюджету ОТГ відшкодування залізниці витрат, понесених на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020; 4) у спірних правовідносинах Чоповицька селищна рада не є належним відповідачем; 5) між сторонами спору відсутні договірні зобов`язання щодо фінансування витрат залізниці за рахунок коштів місцевого бюджету Чоповицької селищної ради; 6) посилання залізниці на Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення транспортом окремих категорій громадян, затверджений постановою КМУ №1359 від 16.12.2009 є безпідставним, оскільки зазначений нормативно-правовий акт визначає механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення, однак не встановлює механізму відшкодування цих витрат та зобов`язаних суб`єктів; 7) наведена позивачем у позові судова практика не є релевантною до спірних правовідносин, тому не може бути врахована судом при вирішенні цього спору.

20.05.22р. до суду від Чоповицької селищної ради надійшли пояснення від 18.05.2022 №287/02-20 щодо визначення терміну "сполучення приміське" , суб`єктів формування тарифів на залізничні перевезення у приміському сполученні тощо. Відповідач звертає увагу суду на те, що оскільки позив не подав доказів на підтвердження факту встановлення залізницею тарифів та їх затвердження обласною (обласними) державними адміністраціями, як це вимагають нормативно-правові акти, на які сам позивач і посилається, слід вважати, що позивач недотримався вимог п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України в частині надання обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються. Додатково відповідач вважає посилання позивача на укладення з відповідачем договору на проведення компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян на 2021 рік та затвердження Програми фінансування компенсаційних виплат на 2021-2023 р. такими, що не входять до предмету доказування у цій справі.

09.06.22р. представник позивача АТ "Укрзалізниця" Т. Драгіцина надіслала суду клопотання про відкладення судового засідання від 09.06.22р. (вх. г/с №8180/22 від 09.06.22р.), в якому зазначила причини неможливості виконання вимог ухвал суду від 21.04.22р. та 24.05.22р., зокрема через відсутність на робочих місцях працівників пасажирського господарства, що відповідають за напрямок роботи пільгового перевезення. Додатково повідомила про те, що на даний час залізниця не має реальної технічної та виробничої можливості провести перевірку сум, що заявлені до стягнення за перевезення пільгової категорії громадян в зв`язку з відсутністю швидкого доступу до фінансування документації за 2020 рік.

01.08.2022 судом отримано пояснення представника позивача адвоката Тетяни Драгіциної на виконання вимог ухвали суду від 21.04.22 з урахуванням мотивів ухвали суду від 24.05.22 щодо обґрунтованості стягуваної суми витрат з відповідача у справі. У поясненні представник Залізниці доводить, що при оформленні пільгового проїздного документу касир квитковий приймає замовлення від пасажира по формі: дата виїзду, станція призначення, станція пересадки, посвідчення на пільгу. На вартість проїзду впливає відстань між станціями зупинки приміського поїзду і така затверджена розпорядженням голови ОДА. Відповідальні працівники Залізниці формують звіти про кількість оформлених безкоштовних квитків за кожною пільгою, визначають суму недоотриманих коштів, яка включає тариф на перевезення та ПДВ, без урахування страхового збору.

З 09.08.2022 позов АТ "Українська залізниця" (м. Київ) в особі РФ "Південно-Західна залізниця" (м. Київ) АТ "Українська залізниця" до відповідача Чоповицької селищної ради (смт. Чоповичі) суд розглядає у наступній редакції предмету: "стягнути 232247,15грн витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020".

У судових дебатах представник Залізниці позов підтримала, наполягає на тому, що обов`язок Сільської ради відшкодувати за рахунок коштів місцевого бюджету витрати на перевезення пенсіонерів за віком залізничним транспортом у приміському сполученні протягом 2020 року визначений законом, а саме п.п. "ґ" п.3 ст. 91 БК України, а також чинною постановою КМУ "Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" № 354 від 17.05.1993.Відсутність у спірному періоді договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні не звільняє сторони від виконання господарського зобов`язання, яке виникає безпосередньо із законів України і не залежить від волевиявлення сторін. Не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання відсутність бюджетного асигнування. Залізницею доведено обґрунтованість стягуваної суми за вимогами Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою КМУ від 16.12.2009р. № 1359.

У виступі у судових дебатах представник Сільської ради підтримала заперечення проти позову Залізниці , викладені у заявах по суті , та які зводяться до того, що в органу місцевого самоврядування відсутнє як договірне , так і законодавче зобов`язання з відшкодування Залізниці витрат на перевезення пенсіонерів за віком, оскільки право безкоштовного проїзду залізничним транспортом приміського сполучення цій категорії громадян встановлено не Законами України, а підзаконним нормативно-правовим актом - постановою КМУ "Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" №354 від 17.05.1993. Більше того, постанова КМУ № 354 відносить зазначені витрати до видатків державного бюджету. Не виникли між сторонами зобов`язання і на договірних підставах. Таким чином, підстави для застосування до спірних відносин ст.ст. 174 та 179 ГК України відсутні.

Окрім того, наголошує представник Сільської ради, Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затверджений постановою КМУ № 1359 від 16.12.2009, не передбачено подання облікових форм до органів місцевого самоврядування, зокрема, сільських , селищних рад, які навіть не охоплюють весь район чи область. Крім того, селищна рада не приймає рішень щодо визначення зони приміського сполучення, встановлення тарифів на перевезення згідно постанови КМУ №1548 від 25.12.1996 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)». Судова практика Верховного Суду, на яку посилається Залізниця, не може бути застосована до спірних відносин в силу відмінності її учасників, фактичних обставин справи та дії нормативно-правових актів у часі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що протягом 2020 року Залізниця на підставі Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою КМУ № 1359 від 16.12.2009, надсилала Сільській раді наступні документи:

- рахунок № 01/20 від 05.02.2020р. на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян у січні 2020 за 1411 оформлених пільгових документів (квитків) на загальну суму 28232,51грн; облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів окремо за кожною категорією пільговиків , в тому числі , пенсіонери за віком; отримано 11.02.20р. ( а.с.21-24, т.1);

- рахунок № 02 від 05.03.2020р. на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян у лютому 2020 за 1667 оформлених пільгових документів (квитків) на загальну суму 31753,42грн; облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів окремо за кожною категорією пільговиків , в тому числі , пенсіонери за віком; отримано 11.03.20р. ( а.с.25-28, т.1);

- рахунок № 03/20 від 06.04.2020р. на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян у березні 2020 за 909 оформлених пільгових документів (квитків) на загальну суму 16794,02грн; облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів окремо за кожною категорією пільговиків , в тому числі , пенсіонери за віком; отримано 07.04.20р. ( а.с.29-32, т.1);

- рахунок № 06/20 від 07.07.2020р. на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян у червні 2020 за 773 оформлених пільгових документів (квитків) на загальну суму 16619,03грн; облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів окремо за кожною категорією пільговиків , в тому числі , пенсіонери за віком; отримано 16.07.20р. ( а.с.33-36, т.1);

- рахунок № 07/20 від 07.08.2020р. на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян у липні 2020 за 883 оформлених пільгових документів (квитків) на загальну суму 18700,97грн; облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів окремо за кожною категорією пільговиків , в тому числі , пенсіонери за віком; отримано 11.08.20р. ( а.с.37-40, т.1);

- рахунок № 08/20 від 07.09.2020р. на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян у серпні 2020 за 849 оформлених пільгових документів (квитків) на загальну суму 17724,02грн; облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів окремо за кожною категорією пільговиків , в тому числі , пенсіонери за віком; отримано 10.09.20р. ( а.с.41-44, т.1);

- рахунок № 09/20 від 08.10.2020р. на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян у вересні 2020 за 1130 оформлених пільгових документів (квитків) на загальну суму 21922,28грн; облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів окремо за кожною категорією пільговиків , в тому числі , пенсіонери за віком; отримано 10.10.20р. ( а.с.45-48, т.1);

- рахунок № 10/20 від 07.11.2020р. на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян у жовтні 2020 за 864 оформлених пільгових документів (квитків) на загальну суму 16981,49грн; облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів окремо за кожною категорією пільговиків , в тому числі , пенсіонери за віком; отримано 10.11.20р. ( а.с.49-52, т.1);

- рахунок № 11/20 від 05.12.2020р. на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян у листопаді 2020 за 1831 оформлених пільгових документів (квитків) на загальну суму 35311,61грн; облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів окремо за кожною категорією пільговиків , в тому числі , пенсіонери за віком; отримано 08.12.20р. ( а.с.53-56, т.1);

- рахунок № 12/20 від 06.01.2021р. на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян у грудні 2020 за 1533 оформлених пільгових документів (квитків) на загальну суму 28207,80грн; облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів окремо за кожною категорією пільговиків , в тому числі , пенсіонери за віком; отримано 08.01.21р. ( а.с.57-60, т.1).

Як встановлено судом, Залізниця зверталася листами від 09.12.19р. № ДН-4-01-4/2061, від 27.12.19р. № ДН-4-01-4/2199, від 20.02.20р. № ДН-4-01-4/258, від 06.05.20р. № ДН-4-01-4/544, від 09.06.20р. № ДН-4-01-4/779, від 21.08.20р. № ДН-4-01-4/1221, від 04.09.20р. № ДН-4-01-4/1292, від 26.11.20р. № ДН-4-01-4/1813 до Сільської ради з проханням передбачити кошти у місцевому бюджеті на компенсацію витрат за пільгові перевезення пасажирів приміським залізничним транспортом. у 2020 році. Однак у листах відповідях від 25.06.20р. за № 464 та від 03.09.20р. за № 661 Селищна рада відмовила Залізниці з тих підстав, що органи місцевого самоврядування на законодавчому рівні не зобов`язані передбачати своїм рішенням видатки для всіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою. Вони мають робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.

Залізниця листами від 27.12.19р. № ДН-4-01-4/2199, від 20.02.20р. № ДН-4-01-4/258, від 06.05.20р. № ДН-4-01-4/544, від 09.06.20р. № ДН-4-01-4/779, від 21.08.20р. № ДН-4-01-4/1221, від 26.11.20р. № ДН-4-01-4/1813 зверталася до Сільської ради з пропозицією укласти договір на 2020 рік, однак орган місцевого самоврядування у листах відповідях від 25.06.20р. за № 464 та від 03.09.20р. за № 661 зазначив про відсутність бюджетного призначення на визначені цілі та відсутність законодавчого підґрунтя для прийняття відповідного рішення.

З врахуванням викладеного, спір передано на вирішення суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Частиною шостою статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів та органів місцевого самоврядування відшкодувати такі пільги.

Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності попереднього фінансування її витрат, водночас держава та органи місцевого самоврядування покладають на себе обов`язок відшкодовувати збитки, понесені залізничним транспортом, за рахунок державного або місцевого бюджетів відповідно ( правова позиція ВПВС, викладена у постанові від 03.03.20р. у справі № 904/94/19).

Законом № 273/96-ВР визначено правову природу витрат Залізниці на пільгове перевезення окремих категорій громадян - збитки залізничного транспорту та визначено суб`єктів їх відшкодування:

- держава в особі її органів, якими прийнято рішення щодо введення відповідних пільг;

- органи місцевого самоврядування, якими прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Судом встановлено, що протягом 2020 року правом безплатного проїзду на залізничному транспорті у приміському сполученні зі станцій/зупиночних пунктів Чоповичі, Мелені, 130 км, Йосипівка, Тишів, які розташовані на території Чоповицької селищної ради, скористалась виключно одна категорія громадян - пенсіонери за віком, в тому числі не жителі територіальної громади Чоповицької селищної ради.

Судом також встановлено, що Селищна рада не приймала рішення про введення пільгового проїзду залізничним транспортом у приміському сполученні за рахунок видатків місцевого бюджету зазначеній категорії громадян, у тому числі тим, які не проживають постійно або тимчасово на території об`єднаної громади.

Селищна рада дотримується правової позиції про те, що оскільки відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про відшкодування Залізниці витрат на перевезення цієї категорії громадян у 2020 році, у неї відсутній обов`язок з такого відшкодування. Окрім того, право безкоштовного проїзду залізничним транспортом у приміському сполученні законами України пенсіонерам за віком не гарантується. Селищна рада наголошує на тому, що між сторонами у спірний період договірні зобов`язання з відшкодування витрат на пільгове перевезення окремих категорій громадян не виникли, в тому числі, в судовому порядку, тобто відсутні підстави для застосування ч.ч. 2,3 ст. 179 ГК України. Оскільки господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України ), такими для вирішення спірних відносин не є п.п."г" п.3 ст. 91 БК України, Закони України "Про залізничний транспорт", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", постанова КМУ № 354 від 17.05.1993р. "Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" та постанова КМУ № 1359 від 16.12.2009 року "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення транспортом окремих категорій громадян".

Господарський суд не поділяє аргументи Селищної ради та вважає, що саме за рахунок видатків місцевого бюджету мають бути відшкодовані витрати Залізниці за надані протягом 2020 року послуги з пільгового (безкоштовного) перевезення пенсіонерів за віком у приміському сполученні зі станцій/зупиночних пунктів Чоповичі, Мелені, 130 км, Йосипівка, Тишів, які розташовані на території Чоповицької селищної ради. Суд також дотримується правової позиції про те, що оскільки право безкоштовного проїзду залізничним транспортом у приміському сполученні зазначеній категорії громадян гарантується нормативно-правовим актом вищого органу у системі органів виконавчої влади - Кабінетом Міністрів України, Селищна рада зобов`язана за рахунок коштів місцевого бюджету відшкодувати витрати Залізниці за перевезення пенсіонерів за віком безвідносно того, чи є вони жителями об`єднаної територіальної громади.

Мотиви суду наступні.

За правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (абз. 2 п. 4 мотив. частини Рішення від 26.03. 2002 року N 6-рп/2002; абз. 2 п.3.2 мотив. частини Рішення від 01.04. 2010 року N 10-рп/2010). Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними ( абз. 2 п.3 мотив. частини Рішення від 16.04. 2009 року № 7-рп/2009).

Конституційний Суд України також дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України та актами Президента України, Кабінету Міністрів України (абз. 7 п.4 мотив. частини Рішення від 16.04. 2009 року № 7-рп/2009; ч.3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні).

Таким чином, вирішуючи питання місцевого значення, зокрема у сфері соціального захисту населення, органи місцевого самоврядування керуються як законами України, так і постановами Кабінету Міністрів України.

Як розтлумачив Конституційний Суд України нормативні акти Кабінету Міністрів України як вищого органу у системі органів виконавчої влади (стаття 113 Конституції України) обов`язкові до виконання на території держави (статті 106 і 117 Конституції України), вони встановлюють загальнообов`язкові правила, мають універсальний характер і є складовою частиною законодавства України ( абз. 4 п. 4 мотив. частини Рішення від 09.07.1998 року N 12-рп/98).

Конституційний Суд України також розтлумачив, що державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України ( абз. 5 ч.3 мотив. частини Рішення від 25.01.2012 року № 3-рп/2012).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. N 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах ( надалі - Постанова КМУ № 354).

Зміст п. 2 Постанови КМУ № 354 доводить, що витрати, пов`язані з безплатним проїздом пенсіонерів за віком досі вважаються витратами державного бюджету. Пункт 2 діє ще в редакції Постанови КМУ N 1758 від 27.12.2001, тому не враховує зміни , що відбулися у бюджетному законодавстві , починаючи з 01.01.2016 року.

Оскільки питання відповідності Конституції України (конституційності) Постанови КМУ № 354 Конституційним Судом України не розглядалось, на підставі ч. 3 ст. 11 ГПК України суд застосовує зазначений нормативно-правовий акт при вирішенні цього спору.

Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Бюджетний кодекс України.

Конституційний Суд України звертає увагу, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України ( абз.6 п. 2.2 мотив. частини Рішення від 27.02.2020 року, № 3-р/2020).

Отже, Кодекс має своє специфічне призначення, тобто регулює правовідносини у бюджетній сфері (абз. 5 п. 2.3 мотив. частини Рішення від 26.03. 2020 року № 6-р/2020).

Бюджетна система України, яка складається, зокрема, з державного бюджету та місцевих бюджетів, ґрунтується як на принципі їх самостійності, так і на принципі субсидіарності, зміст якого є наступним: розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача.

Видатки державного та місцевого бюджетів поділяються на три групи, одну з яких складають видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності ( п.2 ч.1 ст. 82 БК України).

Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України ( п.2 ст. 83 БК України).

Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання публічних послуг та наближення їх до безпосереднього споживача ( ч. 1 ст. 86 БК України). Окрім того, Законом України " Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" № 293-IX від 14.11.2019 ( чинний з 01.01.2020) з Бюджетного кодексу України виключено статтю 102.

До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян ( п.п. "ґ "п.3 ч.1 ст. 91 БК України).

Отже, принцип субсидіарності бюджетної системи України дозволяє виконувати функції держави щодо пільгового проїзду окремих категорій громадян за рахунок видатків того місцевого бюджету, який максимально наближений до безпосереднього споживача.

До викладеного, суд доповнює.

З 01.01.2017 втратила чинність частина 5 статті 102 БК України на підставі Закону України « Про внесення змін до Бюджетного кодексу України «№ 1789-VIII від 20.12.2016, якою передбачалась субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, в тому числі на пільговий проїзд залізничним транспортом , а також у назві та частині першій статті 91 цього Кодексу слова "що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів" замінено словами "що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів" ( надалі - Закон «№ 1789-VIII).

Більше того, суд враховує, що п.п. " ґ" п.3 ст. 91 БК України , на який посилається Залізниця, діє в первинній редакції з дати набрання чинності цим Кодексом з 01.01.2011.

Окрім того, у п. 3 розділу II Прикінцеві положення Закону № 1789-VIII ухвалено Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Такими слід вважати постанови КМУ "Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" №354 від 17.05.1993, «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізним транспортом окремих категорій громадян» № 1359 від 16.12.2009 та «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» №1548 від 25.12.1996 ( надалі - постанови КМУ №№ 354,1359 та 1548).

Попри те, що Кабінетом Міністрів України зміни до цих нормативно-правових актів не внесено, це не означає втрату ними регулятивної сили, однак впливає на правозастосування.

У висновках Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 24 грудня 1997 року у справі № 8-зп/1997, зазначено, що «частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю».

В контексті доводів Сільської ради про те, що постанови КМУ №№ 354,1359 та 1548 не містять чітких імперативних приписів, які б встановлювали обов`язок органу місцевого самоврядування приймати рішення з відшкодування Укрзалізниці витрат на пільгове перевезення пасажирів, укладати договір та сплачувати кошти на покриття таких збитків Залізниці, суд вважає слушними наступні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.04.21р. у справі № 520/12609/19: "Суд при вирішенні спору застосовує норму, яка була чинною на момент виникнення відносин, тобто ту норму, що мала юридичну силу до прийняття рішення КСУ про її неконституційність. Суд може заповнити прогалину в регулюванні певних правовідносин, але в межах раніше встановленого, запровадженого, усталеного, унормованого порядку та умов (обчислення та призначення пенсії певного виду) шляхом пізнання положень цього порядку у світлі певних (нових) фактичних обставин, уяснення і розкриття прихованих раніше неявних, невловимих сенсів цього порядку в аспекті таких обставин, наповнення порядку новим значенням. Але при цьому суд не повинен під виглядом захисту прав і свобод людини заповнювати прогалини шляхом фактичного творення нових нормоположень, яке є прерогативою Парламенту та/чи Уряду України, якщо йому доручено забезпечення проведення соціальної політики. У сфері соціального захисту прав людини судова влада має гарантувати забезпечення державних послуг, на які певна категорія осіб (пенсіонери) мають право на підставі відповідних законодавчих норм".

Щодо доводів Сільської ради про те, що згідно ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії "№ 2017-ІІІ виключно законами визначаються, зокрема, пільги щодо оплати транспортних послуг, тоді як право безкоштовного проїзду пенсіонерів за віком залізничним транспортом приміського сполучення встановлені постановою КМУ № 354.

Як вже мотивовано судом, постанова КМУ № 354 є обов`язковою до виконання для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування , підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч.3 ст. 11 ГПК України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

В ч. ч. 2 та 3 статті 11 ГПК України визначено загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, які суд застосовує як такі, що відповідають правовим актам вищої юридичної сили та не застосовує, якщо такі їм не відповідають.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними ( постанова ВПВС від 09.06.22р. у справі № 520/2098/19).

Підстави вважати, що постанова КМУ № 354 не відповідає Конституції чи Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-ІІІ у суду відсутні.

Окрім того, Кабінет Міністрів України на підставі статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" постановою від 19 березня 1997 р. № 252 затвердив Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом (надалі - Порядок № 252 в редакції, чинній протягом 2020 року).

Порядок № 252 визначає загальні умови обслуговування громадян, які здійснюють поїздки, перевозять багаж чи вантажобагаж у межах України в рухомому складі акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - АТ "Укрзалізниця").

У п. 6 Порядку № 252 встановлений обов`язок суб`єктів господарювання, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України. Таким чином, Залізниця зобов`язана забезпечувати право пенсіонерів за віком на безкоштовний проїзд залізничним транспортом у приміському сполученні на підставі Постанови КМУ № 354.

Приміська зона для залізничних перевезень встановлюється АТ "Укрзалізниця" (регіональними філіями/філіями) за погодженням з обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями ( виноска "*" до розділу "Обов`язки суб`єкта господарювання" Порядку № 252 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 69 від 05.02.2020).

У п. 9 Прядку № 252 передбачено, що документом на право проїзду залізничним транспортом є проїзний документ, який оформлюється на відповідному бланку або в електронному вигляді, форма та зразки яких затверджуються Мінінфраструктури в установленому законодавством порядку. Аналогічну норму містить п. 1-1 Постанови КМУ № 354.

У проїзних документах (крім пільгових та безоплатних) на проїзд у регіональних поїздах та квитках на проїзд у поїздах приміського сполучення прізвище та ім`я особи не зазначаються ( абз. 3 п. 19 Порядку № 252).

Оформлення проїзного документа, що дає право на пільговий та безоплатний проїзд, здійснюється за пред`явленням оригіналів документів, що підтверджують таке право, з внесенням до проїзного документа прізвища та імені особи і номера документа, що підтверджує право на пільговий та безоплатний проїзд ( п. 21 Порядку № 252).

Наведені норми Порядку № 252 забезпечують дотримання принципу персоналізації пільговика, який користується послугою перевезення залізничним транспортом приміського сполучення.

Як правило, продаж проїзних документів здійснюється квитковими касами. Продаж проїзних документів може здійснюватися також з використанням стаціонарного та мобільного зв`язку, Інтернет, спеціалізованих автоматів самообслуговування тощо у порядку, встановленому Правилами (п. 12 Порядку № 252).

Відповідно до п. 15 Порядку № 252 квиткові каси станцій і зупиночних пунктів, які відкриті для продажу проїзних документів, на поїзди внутрішнього та міжнародного сполучення, здійснюють оформлення проїзних документів від/до станцій і зупиночних пунктів, розташованих за маршрутом прямування поїздів, що зупиняються на цих станціях і зупиночних пунктах.

Судом встановлено, що у січні 2020 року Залізницею оформлено квитковими касами безкоштовні квитки 1392 пенсіонерам за віком та ще 19 - ти громадянам цієї категорії, і зокрема 6 на станції Чоповичі, 9 - на з/п130 км, 4 - на з/п Тишів. Всього оформлено 1411 квитків на загальну суму 28232, 51грн.

У лютому 2020 року Залізницею оформлено квитковими касами безкоштовні квитки 1474 пенсіонерам за віком та ще 193 - ти громадянам цієї категорії, і зокрема 19 на станції Чоповичі, 147 - на з/п 130 км, 3- на з/п Тишів та 24 - на з/п Йосипівка. Всього оформлено 1667 квитків на загальну суму 31753,42грн.

У березні 2020 року Залізницею оформлено квитковими касами безкоштовні квитки 844 пенсіонерам за віком та ще 65 - ти громадянам цієї категорії, і зокрема 4 на станції Чоповичі, 612 - на з/п 130 км. Всього оформлено 909 квитків на загальну суму 16794,02грн.

У квітні-травні 2020 року послуги з перевезення пасажирів залізничним транспортом приміського сполучення не надавались у зв`язку з карантинними обмеженнями.

У червні 2020 року Залізницею оформлено квитковими касами безкоштовні квитки 719 пенсіонерам за віком та ще 54 - м громадянам цієї категорії, і зокрема 10 на станції Чоповичі, 33- на з/п 130 км, 3- на з/п Тишів та 8 - на з/п Йосипівка. Всього оформлено 773 квитків на загальну суму 16619,03грн.

У липні 2020 року Залізницею оформлено квитковими касами безкоштовні квитки 756 пенсіонерам за віком та ще 127 - ми громадянам цієї категорії, і зокрема 34 на станції Чоповичі, 83- на з/п 130 км, 6- на з/п Тишів та 4 - на з/п Йосипівка. Всього оформлено 883 квитків на загальну суму 18700,97грн.

У серпні 2020 року Залізницею оформлено квитковими касами безкоштовні квитки 732 пенсіонерам за віком та ще 117- ти громадянам цієї категорії, і зокрема 31 на станції Чоповичі, 64- на з/п 130 км, 14- на з/п Тишів та 8 - на з/п Йосипівка. Всього оформлено 849 квитків на загальну суму 17724,02грн.

У вересні 2020 року Залізницею оформлено квитковими касами безкоштовні квитки 791 пенсіонерам за віком та ще 339- ми громадянам цієї категорії, і зокрема 40 на ст. Мелені, 54 - на ст. Чоповичі, 133- на з/п 130 км, 34- на з/п Тишів та 78 - на з/п Йосипівка. Всього оформлено 1130 квитків на загальну суму 21922,28грн.

У жовтні 2020 року Залізницею оформлено квитковими касами безкоштовні квитки 741 пенсіонерам за віком та ще 122- м громадянам цієї категорії, і зокрема 10 на ст. Мелені, 29 - на ст. Чоповичі, 60- на з/п 130 км, 16- на з/п Тишів та 7 - на з/п Йосипівка. Всього оформлено 864 квитків на загальну суму 16981,49грн.

У листопаді 2020 року Залізницею оформлено квитковими касами безкоштовні квитки 764 пенсіонерам за віком та ще 1067- ми громадянам цієї категорії, і зокрема 132 на ст. Мелені, 160- на ст. Чоповичі, 443- на з/п 130 км, 166- на з/п Тишів та 166 - на з/п Йосипівка. Всього оформлено 1831 квитків на загальну суму 35311,61грн.

У грудні 2020 року Залізницею оформлено квитковими касами безкоштовні квитки 992 пенсіонерам за віком та ще 541- м громадянам цієї категорії, і зокрема 76 на ст. Мелені, 132- на ст. Чоповичі, 220- на з/п 130 км, 88- на з/п Тишів та 25 - на з/п Йосипівка. Всього оформлено 1533 квитків на загальну суму 28207,80грн.

Загалом протягом 2020 року Залізницею безкоштовно перевезено 11850 пенсіонерів за віком на суму витрат 232247,15грн.

Судом також встановлено обґрунтованість понесених Залізницею витрат у стягуваній сумі. Мотиви суду наступні.

Тарифи на транспортні послуги встановлюються відповідно до законодавства України ( ч.1 ст. 7 Закону України "Про транспорт").

Рівень тарифів на транспорті визначається відповідно до нормативних витрат на одиницю транспортної роботи, рівня рентабельності та оплати податків. Розрахунки із споживачами послуг транспорту загального користування проводяться на основі чинних тарифів у порядку, визначеному кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими актами законодавства України. Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України ( ч.2 ст. 7 Закону України "Про транспорт").

У ч. 2 ст. 9 Закону № 273/96-ВР встановлено, що тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються АТ "Укрзалізниця" за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки компенсуються з місцевих бюджетів.

У п.28 Порядку № 252 також передбачено, що перевезення пасажирів в приміських поїздах лініями загального користування здійснюється за тарифами, затвердженими відповідно до законодавства.

Проїзд пасажирів у місцевих поїздах без нумерації місць у вагоні в межах приміської зони здійснюється за приміськими тарифами. Пільги на право безплатного проїзду, які діють у приміському сполученні, зберігаються і в місцевих поїздах без нумерації місць у вагоні (п. 32 Порядку №252).

Поїзд міський - поїзд, сформований з вагонів, призначених для перевезення пасажирів та ручної поклажі (багажу) у міському сполученні з визначеною кількістю місць для сидіння (абз. 49 п. 1.7 розділу 1 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.12.2006 № 1196 з наступними змінами та доповненнями ( надалі - Правила № 1196).

Приміський квиток - проїзний документ, що засвідчує укладання договору між перевізником і пасажиром на проїзд або перевезення ручної поклажі, живих тварин, рослин в приміському сполученні на визначений проміжок часу. Приміські квитки бувають повними - для проїзду дорослого пасажира за повну вартість та пільговими - для проїзду окремих категорій пасажирів, що мають право на пільги та знижки, встановлені законодавством (безоплатні, дитячі, студентські тощо), відповідно до затверджених тарифів ( абз. 51 п. 1.7 розділу 1 Правил № 1196).

Проїзний документ безплатний - проїзний документ, оформлений для особи, що має право на безплатний (безкоштовний) проїзд відповідно до законодавства (абз. 59 п. 1.7 розділу 1 Правил № 1196).

Сполучення приміське - перевезення пасажирів у межах приміської зони приміськими і місцевими електро- та дизель-поїздами, рейковими автобусами, поїздами, сформованими з класних вагонів з локомотивною тягою без нумерації місць у вагонах за приміськими тарифами (абз. 72 п. 1.7 розділу 1 Правил № 1196).

На залізницях України застосовуються пасажирський, приміський та багажний тарифи, затверджені в установленому законодавством порядку ( п.10.1 Правил № 1196).

Тарифами на перевезення пасажирів у внутрішньому сполученні встановлюється повна вартість проїзду - вартість проїзду дорослого пасажира ( п.10.1 Правил № 1196).

До пільгових перевезень належить безплатний проїзд та проїзд зі знижкою вартості проїзду, що надаються відповідно до міжнародних угод, законів України, постанов Кабінету Міністрів України тощо ( п. 5.1 Правил № 1196).

Перелік категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті, наведено в додатку 2 до цих Правил ( п.5.6 Правил № 1196).

Відповідно до цього додатку безплатний проїзд залізничним транспортом приміського сполучення незалежно від місця проживання гарантується пенсіонерам за віком, який оформляється на підставі пенсійного посвідчення з відміткою «за віком» ( Постанова КМУ № 354).

Згідно з п. 14 Постанови КМУ № 1548 від 25.12.1996 року "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" за погодженням з обласними державними адміністраціями затверджуються тарифи на перевезення пасажирів і багажу залізничним транспортом у приміському сполученні - управліннями залізниць.

Вартість тарифу в приміському сполученні по Житомирській області узгоджені головою Житомирської ОДА І.П. Гундічем та затверджені директором регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" Р. С.Веприцьким 24 квітня 2019 у формі таблиці вартості тарифу в приміському сполученні по Житомирській області, яка залежить від відстані від 1 км до 260 км. Наказом Залізниці № 254 від 15.05.2019 затверджено таблицю 1, у якій вартість проїзду дорослого пасажира визначено за тарифом збільшеним на суму ПДВ та страхового збору.

В ході судового вирішення спору встановлено, що затверджені 24.04.2019 року тарифи на перевезення пасажирів залізничним транспортом у приміському сполученні діяли протягом 2020 року.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком № 1359, пунктом 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

При цьому відповідно до пункту 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Як передбачено пунктами 9 - 11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Порядок № 1359 станом на 2020 рік діяв в первісній редакції. Законодавець з часу набрання ним чинності - 23.12.2009 не вносив до нього зміни, що однак не відмінює його регулятивну силу.

Селищна рада також аргументувала підстави не визнання позову Залізниці тим, що як орган місцевого самоврядування не приймала участь у процесі формування тарифів залізничних перевезень, визначення вартості проїзду, а також організації приміського сполучення з перевезення пасажирів залізничним транспортом , тому у неї на законодавчому рівні відсутні зобов`язання у сфері цих відносин.

Як вже мотивував суд, уповноваженим суб`єктом зі встановлення пільг пенсіонерам за віком на проїзд залізничним транспортом приміського сполучення є Кабінет Міністрів України, зі встановлення тарифів на перевезення пасажирів залізничним транспортом у приміському сполученні - управління залізниць за погодженням з обласними державними адміністраціями, що жодним чином не впливає на інші обов`язки органу місцевого самоврядування, які виникають у відносинах з підприємствами залізничного транспорту.

Так, органи управління залізничним транспортом разом з відповідними органами місцевого самоврядування вирішують питання експлуатації малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій, а також залізничних під`їзних колій, що перебувають на балансі АТ "Укрзалізниця" (ч. 4 ст. 7 Закону України " Про залізничний транспорт").

У разі неприйняття органами місцевого самоврядування (протягом 6 місяців після звернення залізниці) рішень про компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими дільницями, станціями та під`їзними коліями, АТ "Укрзалізниця" за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту має право прийняти рішення про закриття малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій та залізничних під`їзних колій.

Таким чином, аргументи Селищної ради про не участь в організації приміського сполучення з перевезення пасажирів залізничним транспортом спростовуються нормами Закону України "Про залізничний транспорт". Саме Селищна рада має повноваження вирішити питання доцільності експлуатації станцій, зупиночних пунктів тощо на своїй території - Чоповичі, Мелені, 130 км, Йосипівка та Тишів, якщо вони є збитковими тощо.

У цій справі спірним є питання чи існує у Селищної ради обов`язок відшкодовувати Залізниці понесені нею витрати на перевезення залізничним транспортом у приміському сполученні пенсіонерів за віком за тарифами, затвердженими Залізницею, яка є суб`єктом природної монополії та погодженими розпорядженням голови Житомирської ОДА. Як мотивував суд, такий обов`язок існує та підлягає виконанню, а позов Залізниці - задоволенню.

Щодо доводів Селищної ради про відсутність бюджетних призначень на відшкодування витрат Залізниці , понесених ще у 2020 році.

Насамперед суд враховує, що до вирішення спірних відносин правило ч. 6 ст. 48 БК України про те, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень не застосовується.

В свою чергу, казначейське обслуговування коштів місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства відповідно до законодавства ( п.2.1 Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938 ( надалі - Порядок № 938).

Місцеві фінансові органи подають за місцем обслуговування до органу Казначейства рішення про затвердження відповідних бюджетів, рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет, прийняті відповідною радою, тощо ( п. 2.1 Порядку № 938).

Таким чином, Селищна рада вправі прийняти рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет на 2022 рік для виділення коштів в сумі 232247,15 грн на відшкодування витрат Залізниці, понесених у 2020 році.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання органами місцевого самоврядування, які не можуть ухвалювати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Так, у процесі казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів органи Казначейства здійснюють безспірне списання коштів місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення коштів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( п.2.2 Порядок № 938).

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою ( п. 25 Порядку № 845).

Таким чином, Селищна рада може прийняти бюджетну програму для забезпечення виконання рішень суду за позовами Залізниці.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань ( п. 6.8. постанови ВПВС від 22.02.22р. у справі № 761/36873/18).

Викладені мотиви суду спростовують доводи Селищної ради про неможливість виконання недоговірних зобов`язань перед Залізницею.

Щодо доводів Селищної ради про нерелевантність судової практики Верховного Суду до вирішення спірних відносин.

Згідно з імперативними вимогами ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 03.03.20р. у справі № 904/94/19 відсутній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування постанови КМУ № 354 до вирішення спірних відносин, що виникають між Залізницею та органами місцевого самоврядування.

У зв`язку з цим, суд застосовує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду , викладений у п. 44 мотивувальної частини постанови від 14.12.21р. у справі № 147/66/17 про те, що з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у кожній конкретній справі.

У п.48 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила. що правові висновки Верховного Суду не носять універсального характеру для всіх без виключення справ.

Суд приймає до уваги, що Верховний Суд у постанові від 01.02.22р. у справі №904/141/20, яку передав на новий розгляд до суду першої інстанції, не знайшов підстав для формування висновку про відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.03.2020 у справі №904/94/19, оскільки такі були зроблені на підставі норм матеріального права, чинних в інший період існування спірних правовідносин та за іншого суб`єктного складу учасників спору.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є , зокрема, справедливе вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Залізниця є суб`єктом господарювання. Селищна рада не є суб`єктом господарювання, про що імперативно зазначено у ч.1 ст. 8 ГК України.

Відносини підприємств залізничного транспорту з органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України ( ч.1 ст.7 Закону України "Про залізничний транспорт").

Водночас при вирішенні цього спору судом враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у п.6.39 постанови від 03.03.20р. у справі № 904/94/19 про те, що відповідно до приписів статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Тому аргументи про те, що між сторонами не було укладено договору на відшкодування вартості пільгового перевезення пасажирів залізничним транспортом у приміському сполученні за 2020 рік на стягувану суму, відхиляються.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ( ч.1 ст. 74 ГПК України). На підставі викладених мотивів, суд визнав доведеними обставини, які підтверджують факт надання Залізницею послуг з перевезення залізничним транспортом приміського сполучення пенсіонерів за віком протягом 2020 року та встановив обов`язок Сільської ради відшкодувати перевізнику понесені витрати на суму 23224715грн.

Щодо розподілу судового збору

Залізниця звернулася до Селищної ради з вимогою про сплату заборгованості за 2020 рік в сумі 232247,15грн, сплативши судовий збір в розмірі 3483,71грн , що підтверджується платіжним дорученням № 3456464 від 18.02.21р.

На підставі п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на Селищну раду.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Чоповицької селищної ради (11620, вул. Вайсера, буд. 1а, смт. Чоповичі, Коростенський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 04346250) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (01601, м.Київ, вул.Лисенка,6, код ЄДРПОУ 40081221) - 232247,15грн витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, 3483,71грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 19.09.22

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу на ел. адресу: swrailway.gov.ua, drahitsyna@sw.uz.gov.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1

3- відповідачу на ел. адресу: chopovychi_sr@ukr.net + на адресу адвоката Івашкевич О.Г. : ІНФОРМАЦІЯ_1