П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2022року м. Київ

Справа № 761/9319/13-ц

Провадження: № 22-ц/824/8193/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

секретар Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Валенко Катерини Павлівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_1

на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року, постановлену під головуванням судді Волошина В.О.,

за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року за нововиявленими обставинами

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення боргу та процентів за договором позики,

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , про визнання договору позики недійсним,

в с т а н о в и в :

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом позовом до ОСОБА_6 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , малолітні: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_5 , про стягнення боргу та процентів за договором позики.

Відповідачем ОСОБА_3 було заявлено зустрічний позов до ОСОБА_2 , треті особи: Махиня З.О. , малолітні: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору позики від 28 грудня 2011 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 480 тис. грн, але в межах вартості майна, отриманого в спадщину.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 борг за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 480 тис. грн, але в межах вартості майна, отриманого в спадщину.

Стягнуто з ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її мати ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_2 борг за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 480 тис. грн, але в межах вартості майна, отриманого в спадщину.

Стягнуто з ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його мати ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_2 борг за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 480 тис. грн, але в межах вартості майна, отриманого в спадщину.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітніх: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються із судового збору і витрат на проведення експертизи, на загальну суму 13 963,4 грн - по 3 490,85 грн з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року змінено, виключено з його резолютивної частини посилання на обмеження стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітніх: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє їх мати ОСОБА_5 , слова «в межах вартості майна, отриманого у спадщину».

Віншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2017 року рішення апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року в незміненій частині залишено без змін.

У вересні 2018 року ОСОБА_5 як законний представник ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована тим, що 25 серпня 2018 року нею, ОСОБА_5 , в особистих речах померлого ОСОБА_6 було виявлено додаткову угоду від 29 грудня 2011 року до договору позики від 28 грудня 2011 року, відповідно до якої позикодавець ОСОБА_2 та позичальник ОСОБА_6 дійшли згоди щодо розірвання укладеного між ними договору позики від 28 грудня 2011 року, оскільки позичальник повернув позикодавцю всю суму позики, а також щодо внесення змін до договору позики в частині терміну повернення позики. Вказані обставину заявники вважали нововиявленою в розумінні п. 1) ч. 2 ст. 423 ЦПК України, а тому просили суд скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року у справі № 761/9319/13-ц та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення боргу та процентів за договором позики, і зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Валенко К.П. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року за нововиявленими обставинами.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом, який досліджував обставини справи, що стосуються суті спору, і ухвалював рішення по суті позову, є суд першої інстанції, а тому рішення Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року не може бути об`єктом перегляду за ново виявленими обставинами. Також, суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи щодо виявлення нововиявлених обставин, а також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що законом чітко встановлено, що у разі якщо рішення суду першої інстанції було змінено або скасовано судами апеляційної чи касаційної інстанції, то заява про перегляд такого рішення за ново виявленими обставинами з підстав, визначених у ч. 1 ст. 425 ЦПК України, має подаватися до суду, який зміни або ухвалив нове судове рішення. Отже, заявниця повинна була звернутись не до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції, який рішенням від 17 травня 2017 року змінив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 524/3242/15. Також вважав, що вимоги заявниці щодо проведення судової почеркознавчої експертизи були направлені лише на затягування судового процесу та не виконання судового рішення, яке набрало законної сили. У разі задоволення заяви про перегляд рішення суду, заявниця не буде позбавлена права на заявлення такого клопотання при новому розгляді справи. Також відмітив, що у постанові від 28 липня 2021 року Верховний Суд відмітив, що обставини, які могли бути встановлені в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими. Звернув увагу і на те, що матеріали справи та апеляційна скарга не містять жодних доказів в розумінні вимог ст.ст. 77,78 ЦПК України, які б підтверджували конкретну дату, а саме 25 серпня 2018 року, виявлення ОСОБА_5 додаткової угоди. Просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні ОСОБА_5 , адвокати Кравець Р.Ю. та Пушок С.В. в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

ОСОБА_2 та представник органу опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої, пункту 1частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 427 ЦПК України протягом п`яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 426 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху, повернення заяви). Відкривши провадження за нововиявленими або виключними обставинами, суддя (суддя-доповідач) надсилає учасникам справи копії заяви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє учасників справи.

Згідно з частинами першою-третьою статті 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, урахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16, вважав, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року не може бути переглянуто за нововиявленими обставинами саме судом першої інстанції, враховуючи його зміну апеляційною інстанцією і така зміна відбулася не в частині розподілу судових витрат. Також, протягом усього часу розгляду справи в суді стороною заявників не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження обставин виявлення 25 серпня 2018 року ОСОБА_5 в особистих речах ОСОБА_6 додаткової угоди від 29 грудня 2011року до договору позики від 28 грудня 2011року.

Однак, наведені висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм процесуального права, оскільки питання відповідності поданої заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами вимогам статті 426 цього Кодексу, дотримання заявником процесуальних строків на подання такої заяви та питання прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, вирішується судом на стадії відкриття провадження.

Прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено, а отже процесуальним наслідком звернення із такою заявою є постановлення судом ухвали про відмову у її прийнятті.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15,від 25 березня 2020 року у справі № 1327/4552/17, від 3 червня 2021 року у справі № 2-1210/11 та від 8 червня 2021 року у справі № 2-1207/11, від 23 грудня 2021 року у справі № 459/1582/14.

З матеріалів справи убачається, що подана заявником заява про перегляд за нововиявленими обставинами вже була прийнята судом до провадження 27 червня 2019 року (т. 9 а.с.119-120).

Отже, після відкриття провадження у справі за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, процесуальним обов`язком суду є розгляд вказаної заяви по суті.

Однак, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить висновків суду щодо розгляду по суті поданої ОСОБА_1 , ОСОБА_1 заяви про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року за нововиявленими обставинами, що виключає можливість перегляду судом апеляційної інстанції таких висновків.

Дійшовши висновку про те, що рішеннясуду, про перегляд якогоставиться питання, не є об`єктом перегляду у відповідний спосіб, після відкриття провадження суд першої інстанції повинен був закрити провадження за такою заявою на підставі статті 255 ЦПК України, що не є порушенням норм процесуального права з урахуванням стадії розгляду й визначених законом процесуальних можливостей суду(висновок Верховного Суду у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 2-1210/11).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16 вказано, що у розумінні проаналізованих вище норм процесуального права саме в суді першої інстанції у проваджені за нововиявленими обставинами має переглядатися рішення цього самого суду, якщо заявлені нововиявлені обставини стосуються висновків і розсуду цього суду в частині, яка за наслідками апеляційного чи касаційного перегляду залишилася без змін. У тому разі, якщо суди апеляційної чи касаційної інстанції змінять рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, то саме судові акти судів цих інстанцій можуть і мають бути предметом перегляду у провадженні за нововиявленими обставинами, оскільки в цій частині (по суті спору чи з інших підстав) рішення суду першої інстанції зазнало сутнісних змін або було скасовано.

Це означає, що якщо, приміром, суд апеляційної інстанції не вдався до дослідження та/чи переоцінки фактичних обставин, які встановив суд першої інстанції, а навпаки - погодився з обсягом, змістом, повнотою, належністю та достовірністю встановлених у справі обставин та зроблених на підставі сукупності цих обставин правових (юридичних) висновків, то у такому разі є підстави вважати, що суд другого інстанційного рівня не спричинився до формування нового чи зміненого судового рішення на підставі нових чи по-іншому оцінених фактичних обставин, на яке (судове рішення), з погляду автора заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами, могли вплинути і залишають свій вплив певні обставини, що існували і не були відомі суду, який вирішував спір про суті. Очевидно, що в описаній ситуації судом, який досліджував обставини справи, що стосуються суті спору, і не досліджував тих з них, які автор заяви про перегляд вважає нововиявленими, такими, що ймовірно існували на час розгляду судового спору, й, не без того, що могли вплинути на судове вирішення спору, - є суд першої інстанції.

Зміст рішення апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року свідчить про те, що при перегляді рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року в апеляційному порядку суд не спричинився до формування нового чи зміненого судового рішення на підставі нових чи по-іншому оцінених фактичних обставин по суті спору, а навпаки погодився з обсягом, змістом, повнотою, належністю та достовірністю встановлених у справі судом першої інстанції обставин та зроблених на підставі цих обставин висновків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про те, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року не може бути переглянуто за нововиявленими обставинами саме судом першої інстанції.

Також, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що протягом усього часу розгляду справи в суді стороною заявників не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження обставин виявлення 25 серпня 2018року ОСОБА_5 в особистих речах ОСОБА_6 додаткової угоди від 29 грудня 2011року до договору позики від 28 грудня 2011року.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду було залишено без руху для усунення недоліків та зобов`язано заявника, зокрема, надати докази на підтвердження того, що про існування нововиявлених обставин їй, заявниці, стало відомо 25 серпня 2018 року.

30 листопада 2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду повернуто заявникам у зв`язку з неусуненням недоліків.

При перегляді ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року в апеляційному порядку, судом було встановлено … « що 26 листопада 2018 року ОСОБА_5 подала до суду заяву про усунення недоліків, в якій містяться посилання на те, що доказами того, що заявнику стало відомо про додаткову угоду 25.08.2018 року, є те що, 23.05.2018 року, вона, ОСОБА_11 , прилетіла з Норвегії в Україну, що вбачається з відмітки паспорта ОСОБА_12 . У зв`язку зі своїм приїздом, на 25.08.2018 ОСОБА_11 запросила гостей з м. Києва порибалити, та в цей день виявила додаткову угоду, на яку посилається у своїй заяві. При виявленні зазначеної додаткової угоди біля ОСОБА_11 не перебувало ніяких осіб, які можуть підтвердити цей факт, оскільки, дану угоду ОСОБА_11 виявила коли гості вже поїхали, а ОСОБА_11 , вивертала бушлат, і після того як вивітрила його на сонці, виявила захований у ньому папір, яким виявилася додаткова угода до договору позики від 29.12.2011року. Камер відеоспостереження у місці, де виявила угоду ОСОБА_11 , не знаходилось та не знаходиться. Єдиним доказом щодо виявлення угоди у вказаний у заяві день, є факт приїзду ОСОБА_11 до України, що вбачається з відмітки паспорта ».

Додатково судом апеляційної інстанції було зазначено, що у справі відсутні будь-які посилання на виявлену угоду, що свідчить про те, що на момент розгляду справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції про угоду не було відомо (т. 9 а.с. 88-91).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права привели до постановлення помилкової ухвали, а тому така ухвала суду на підставі ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, а відтак апеляційна скарга адвоката Валенко К.П. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Валенко Катерини Павлівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова