донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

   

УХВАЛА

Іменем України

27.02.2007 р.                                                                                 справа №4/258

          Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

при секретареві судового засідання

за участю   представників сторін:

від позивача:

Любицька М.В. –представник, за дов. №373 від 29.01.2007р.

від відповідача:

Бузік Ю.М. –юрисконсульт, за дов. №б/н від 01.02.2007р., Терехов М.К. –головний бухгалтер, за дов. №б/н від 01.02.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства „Донецький науково-дослідний вугільний інститут”, м.Донецьк

на постанову господарського суду

Донецької області

від	30.11.2006 р.

у справі

№ 4/258 ( суддя Гринько С.Ю. )

за позовом:

Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька

до відповідача:

Державного підприємства „Донецький науково-дослідний вугільний інститут”, м.Донецьк

про	стягнення 31 379 грн. 88 коп., різниці між виплаченої пенсії відповідно до Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність” та обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за період з 2000 року по березень 2006 року

                                           ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Донецької області від 30.11.2006 р. у справі                       № 4/258 ( суддя Гринько С.Ю. ) задоволено позов Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, до Державного підприємства „Донецький науково-дослідний вугільний інститут”, м.Донецьк.

Стягнено з Донецького науково-дослідного вугільного інституту, м. Донецьк, на користь Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, різницю між виплаченою пенсією та обчисленою у відповідності до законодавства в сумі 31 379 грн. 88 коп. за період з 2000 року по березень 2006 року.

Не погоджуючись з постановою господарського суду, відповідач, Державне підприємство „Донецький науково-дослідний вугільний інститут”, м.Донецьк, звернувся з апеляційною скаргою про скасування постанови господарського суду оскільки вважає, що постанова необгрунтована, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.  

Відповідач зазначає, що відповідно до ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” сума, заявлена позивачем до 25.09.2002р. є погашеною, оскільки Управління у тридцятиденний строк не звернулось до господарського суду з письмовою заявою про свої вимоги та не було включено до реєстру кредиторів. Також відповідно до п.2 ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, тому сума заявлена позивачем до 15.06.2005 р. також є погашеною.

Відповідач просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В засіданні суду представник відповідача просив суд закрити провадження у справі, в зв’язку з непідсудністю справи адміністративному господарському суду.

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецька, вважає постанову господарського суду законною та обгрунтованою, прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач зазначає, що право на отримання виплати різниці між сумою пенсій, призначених науковим співробітникам мають особи, тобто наукові працівники, які досягли пенсійного віку і які мають необхідний стаж наукової роботи, а для ДонВУГІ виплата різниці між сумою пенсій, призначених науковим співробітникам є обов’язком, який покладено на нього державою. Цей обов’язок закріплено і регулюється Законами України „Про наукову і науково-технічну діяльність” та “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”. Позивач просить залишити постанову господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Позивач зазначає, що приписи Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність” не містять положення, яке б передбачало звільнення підприємства від обов’язку відшкодувати Пенсійному Фонду України різницю між сумою виплаченої пенсії відповідно до Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність” та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Відповідач звернувся до апеляційного суду з клопотанням від 27.12.2006р. № 01-908, в якому просив суд припинити провадження по справі та звернутися до Верховного суду України для вирішення питання відносно внесення в Конституційний суд України подання щодо конституційності Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність”, яке судом розглянуто, залучено до матеріалів справи та відхилено як необгрунтоване.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Позивачем, Управлінням Пенсійного фонду України в Калінінському районі                м. Донецька, на адресу відповідача, Державного підприємства „Донецький науково-дослідний вугільний інститут”, м.Донецьк, були надіслані повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за період з 2000 року по березень 2006 року. Відповідач повинен був сплатити Управлінню Пенсійного фонду України в Калінському районі  м. Донецька грошові кошти в сумі 31 379 грн. 88 коп. Зазначена сума відповідачем не сплачена.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду у справі №4/258 від 30.11.2006 р. відповідає обставинам справи, вимогам норм матеріального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

За приписами ст. 24 Закону України “Про науково і науково –технічну діяльність” №1977-ХІІ від 13.12.1991 р. ( із змінами та доповненнями станом на 16.12.2004 р. ) різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий ( науково –педагогічний ) працівник, фінансується:

для наукових ( науково –педагогічних ) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІ-ІУ рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових ( науково –педагогічних ) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ –ІУ рівнів акредитації –за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому, за рахунок  коштів державного бюджету науковим ( науково –педагогічним ) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50% різниці пенсії, визначеної за цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1826 від 13.12.2000 р. затверджений Порядок фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим             ( науково –педагогічним ) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим ( науково –педагогічним ) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України “Про науково і науково –технічну діяльність”, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи. Зазначений Порядок регулював питання фінансування та виплати різниці між сумами пенсій до 24.03.2004 р.

Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 р. постанова Кабінету Міністрів України № 1826 від 13.12.2000 р. визнана такою, що втратила чинність та затверджено Порядок фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим ( науково –педагогічним ) працівникам державних небюджетних установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ –ІУ рівнів акредитації згідно із Законом України “Про наукову і науково –технічну діяльність”, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

За приписами п. 2 Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004р., за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50% різниці у розмірі пенсії наукових ( науково –педагогічних ) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ –ІУ рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ –ІУ рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України “Про наукову та науково –технічну діяльність”, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу повідомлення про сплату різниці між сумою пенсії, призначеною згідно із Законом України “Про наукову та науково –технічну діяльність”, і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.    

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо обов’язку відповідача сплатити різницю між сумою пенсії, призначеною у відповідності зі ст. 24 Закону України “Про науково і науково –технічну діяльність”, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що ухвалою господарського суду від 23.08.2002р. за заявою кредитора ДВАТ Шахта Жданівська” ДП ДХК “Жовтеньвугілля”, м. Жданівка порушено справу №33/142Б про банкрутство Донецького науково-дослідного вугільного інституту “ДонВУГІ”, м. Донецьк. Управління Пенсійного Фонду України в Будьонівському районі м.Донецька не звернулось з заявою про визнання його кредитором у справі №33/142Б про банкрутство Донецького науково-дослідного вугільного інституту “ДонВУГІ” й тому борг відповідача вважається погашеним.

Судова колегія не приймає це твердження відповідача, оскільки незвернення позивача з заявою про визнання його кредитором не заважає йому звертатися з позовом про стягнення заборгованості.

Також відповідач зазначає, що відповідно до п.2 ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, тому позивачем порушений строк позовної давності.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що спірні правовідносини регулюються нормами пенсійного законодавства, а саме: Основ Законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про наукову та науково –технічну діяльність”, носять характер тривалих, тому до них не повинні застосовуватися строки позовної давності.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З наведеного вище вбачається, що позивач, Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, довів у розумінні статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України свої вимоги та заперечення щодо обгрунтування позовних вимог.

З огляду на викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що заявлені вимоги позивача про стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України в Каліннському районі м. Донецька, різниці між сумою виплаченої пенсії відповідно до Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність” та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 31 379 грн. 88 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на надані до матеріалів справи документи, та враховуючи вимоги                 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про науково і науково –технічну діяльність”, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, постанова відповідає приписам матеріального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 187, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України"    №2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду-

                                                    У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Донецький науково-дослідний вугільний інститут”, м.Донецьк, на постанову господарського суду Донецької області від 30.11.2006 р. у справі №4/258 –  залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 30.11.2006 р. у справі №4/258        ( суддя Гринько С.Ю. ) – залишити без змін.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

          Повний текст ухвали складений та підписаний 28.02.2007 року.

Головуючий:          

Судді:           

          Надруковано:  5 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          2 –ДАГС