Ухвала

08 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 165/2380/19

провадження № 61-6015ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 07 грудня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Нововолинської міської ради Волинської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2022 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила поновити строк на касаційне оскарження, оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга містила клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, з зазначенням того, що повний текст судового рішення апеляційної інстанції заявник отримала 02 червня 2022 року, й, як на думку заявника, про що свідчить відмітка на копії судового рішення та заява з відміткою про отримання цієї копії, указавши, що підтвердження цьому містяться в матеріалах цієї справи, не надавши жодного підтвердження.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру/звільнення від сплати судового збору відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано, а саме: на підтвердження підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження надати відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії; самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимог майнового характеру та сплатити судовий збір; надати до суду виправлену касаційну скаргу із зазначенням обов`язкових підстав касаційного оскарження, які визначено частиною другою статті 389 ЦПК України. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки їх невиконання.

15 липня 2022 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила поновити строк на касаційне оскарження, оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга містить клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, з зазначенням того, що повний текст судового рішення апеляційної інстанції заявник отримала 16 червня 2022 року, й, як на її думку, про це свідчить дата супровідного листа апеляційного суду, який долучено до касаційної скарги, тобто 16 червня 2022 року, не надавши жодного підтвердження дати первинного отримання постанови Волинського апеляційного суду від 10 травня 2022 року. Оскільки, як вбачається з зазначеного вище супровідного листа апеляційної інстанції цей лист надіслано у відповідь на лист ОСОБА_2 від 09 червня 2022 року, однак з його тексту не вбачається дати первинного надсилання/отримання оскаржуваної постанови Волинського апеляційного суду від 10 травня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та запропоновано, а саме: на підтвердження підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження надати відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії; самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимог майнового характеру та сплатити судовий збір; надати до суду виправлену касаційну скаргу із зазначенням обов`язкових підстав касаційного оскарження, які визначено частиною другою статті 389 ЦПК України. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки їх невиконання.

На усунення недоліків, що зазначені в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 та 19 липня 2022 року заявники направили до суду, а саме: платіжні документи на підтвердження сплати судового збору без обґрунтування розміру судового збору; документи на підтвердження підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження; уточнену касаційну скаргу, зазначивши в ній про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не зазначивши, при цьому, постанову Верховного Суду, помилково вважаючи, що вимоги вказаних ухвал суду касаційної інстанції виконано.

Вивчивши подані касаційні скарги та додані до них матеріали Верховний Суд дійшов висновку, що заявники виконали вимоги ухвали в частині сплати судового збору. Однак в частині зазначення підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбачених (передбаченої) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) касаційна скарга не містить належного викладу конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження, для оскарження указаних судових рішень у касаційному порядку.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Вимоги ухвал Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 та 19 липня 2022 року заявниками не виконано.

У поданій касаційній скарзі заявники, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не обґрунтували (вмотивовано) необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, отже не наводять передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження судового рішення, а саме висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що подані касаційні скарги не містять належного викладу підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявники не виконали вимоги процесуального закону під час подання касаційних скарг, такі скарги підлягає поверненню.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 ЦПК України).

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки (частина третя статті 27 ЦПК України).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Так, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Заявникам надавався достатній строк для усунення недоліків касаційної скарги, однак вони не скористалися своїми процесуальними правами, не проявили належної обачності у захисті прав, хоча були обізнаними щодо результату розгляду.

Отже, оскільки у відведений судом строк, вимоги ухвал суду касаційної інстанції не виконано, що перешкоджає касаційній інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційні скарги підлягає поверненню.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 07 грудня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 травня 2022 року вважати неподаними та повернути заявникам.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарг матеріалами надіслати скаржникам.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Осіян