П О С Т А Н О В А справа № 2-а –56/09
Іменем України
06 травня 2009 року смт Віньківці
Місцевий Віньковецький районний суд у складі головуючого судді Потапова О.О., при секретарі Приймак Л.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом прокурора Віньковецького району до Управління праці та соціального захисту населення Віньковецької райдержадміністрації, про визнання неправомірними бездіяльності суб»єкта владних повноважень та стягнення різниці недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку,
В С Т А Н О В И В :
До суду з позовом звернувся прокурор в інтересах ОСОБА_1, просив стягнути з управління праці та соціального захисту населення Віньковецької райдержадміністрації на її користь недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за серпень- грудень 2007 року 1802,84 грн. та червень –жовтень 2008 року 2065 грн. Всього - 3867, 84 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є матір»ю малолітньої дитини , своїми діями відповідач грубо порушив права позивача на належний соціальний захист, при наданні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку керувався нормативно правовими актами, які рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп визнано неконституційними.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що, що виплата допомоги, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у встановлених вказаною статтею розмірах.
В 2008 році Конституційний суд не вносив зміни в Закон «Про державний бюджет України стосовно розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» з 21 січня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку дорівнював різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше ніж 130 грн. Тому вимога про виплату допомоги за 2008 рік безпідставна.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року Н.А. що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1.
Згідно довідки № 334 від 16.03.2009 р. позивач отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з січня 2007 року по грудень 2007 року включно в розмірі 1227,15 грн. отримуючи від 98,37 до 110,88 грн. . щомісяця , а за 2008 рік отримала 1317,33 грн. по 130 грн. щомісячно окрім листопада -17,33 грн. та грудня -0 грн.
Відповідно до статті 15 вказаного Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" , в редакції до 01.01.08 р, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було встановлено наступне - установити, що у 2007 році:
- абзац 2 частини 2 статті 56 Закону: допомога при народженні дитини - у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- абзац 3 частини 2 ст. 56 Закону: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- пункт 14 статті 71 Закону: призупинити дію статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Відповідач проводив відповідні виплати до вищезазначеного порядку та розмірів.
Проте, рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення абзацу третього частини другої статті 56, та пункт 14 статті 71 втратили чинність, як такі, що визнані неконституційним.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09.07.07 р. - дати ухвалення рішення Конституційним судом України N 6-рп/2007, вищевказані норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, а, отже, з цього часу відновлено дію норм Закону в повному обсязі.
Прокурор зазначив про невідповідність Конституції України норм вказаних законів, які змінили розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відмовляючи в частині позовних вимог щодо виплати допомоги за 2007 рік до 09.07.07 р. суд виходить із того, що відповідно до статті 1, 13 Закону України «Про Конституційний суд України», єдиним органом конституційної юрисдикції є Конституційний суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів.
Отже, до компетенції адміністративних судів, як судів загальної юрисдикції, належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України (законності), однак прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів є виключною юрисдикцією Конституційного суду України.
Відповідно до частини 2 статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідний закон про державний бюджет та його положення мають вищу юридичну силу відносно інших спеціальних законів стосовно визначення розміру або порядку обчислення допомоги при народженні дитини, бо є основним та головним (окрім Конституції України) фінансовим нормативним актом розподілу доходів та видатків в країні.
З огляду на викладене, вимоги позивачки щодо допомоги по догляду за дитиною у 2007 році до 09.07.07 р. не підлягають задоволенню, оскільки вони врегульовані нормами закону про державний бюджет. Суд дійшов висновку, що при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році з дати ухвалення відповідного рішення слід керуватися саме приписами статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види допомоги сім'ям з дітьми крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків. Відповідач є органом соціального захисту населення за місцем проживання мати дитини, отже суд вважає вимоги заявлені до відповідача обґрунтованими.
Суд дійшов висновку, що відповідачем допущено бездіяльність щодо неповного нарахування та виплати сум допомоги по догляду за дитиною у 2007 році з 09.07.07 р. , і керуючись частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить за межі позовних вимог, оскільки вважає що це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких наданий позов.
Обов'язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум законом покладено на відповідача, у зв'язку із чим суд не може виконувати функції суб'єктів владних повноважень, покладених на них законом з огляду за принципом поділу державної влади, закріплений статті 6 Конституції України. Право позивача у даному випадку має бути захищене шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплачені суми. Отже, відповідач має усунути допущене порушення шляхом перерахування розміру допомоги відповідно до правил статті 15 Закону України Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та проведення відповідних доплат.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Частина перша статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" була викладена в наступній редакції Законом України від 28.12.07 р. - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Пункт 3 Прикінцевих положення вказаного закону визначив, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Отже, у 2008 році відповідач керувався вищевказаними нормами, та не допустив порушень прав позивача.
Відповідно до ст. 99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом встановлюється річний строк. Позивачкою пропущено цей строк. Виходячи з її правової необізнаності, про що зазначено в заяві на ім.»я прокурора, слід визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права та на підставі ст. 100 ч.2 КАС України визнати причину пропуску строку поважною та поновити процесуальний строк.
На підставі викладеного, керуючись статями 11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 соціальної допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трьох років у 2007 році з 09.07.07 року по 31.12.2007 року, в розмірі встановленому статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області здійснити перерахунок ОСОБА_1 соціальної допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трьох років у 2007 році з 09.07.07 року по 31.12.2007 року, в розмірі встановленому статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та здійснити її виплату.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. на користь держави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівськогоо апеляційного адміністративного суду через Віньковецький районний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя