Справа №760/6428/18

6/760/141/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді – Усатової І.А.,

при секретарі – Омелько Г.Т.,

розглянувши подання старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Черток Олександра Федоровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу,

В С Т А Н О В И В:

Старший державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Черток О.Ф. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , без вилучення паспортного документа.

Посилається на те, що на виконанні Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві знаходиться виконавче провадження №52737482 з виконання виконавчого листа № 2-413/11 виданого 06.02.2014 Солом`янським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 686 126,00 грн.

Зазначає, що рiшення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, нерухоме майно відсутнє.

Згідно відповіді з Пенсійного фонду України боржник працює в ПАТ "Дікергофф цемент Україна".

11.11.2016 державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та iншi доходи боржника, копію якої направлено до ПАТ "Дікергофф цемент Україна" на виконання.

07.03.2017 до Голосіївського районного відділу надійшов лист з ПАТ "Дікергофф цемент Україна" відповідно до якого боржник звільнений.

28.04.2017 державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про передачу виконавчого провадження, відповідно до якоi зазначене виконавче провадження передано до Дарницького районного вiддiлу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві .

11.07.2017 державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України боржник працює в ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго".

21.09.2017 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та iншi доходи боржника, копію якої направлено до ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго".

06.12.2017 державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

04.01.2017 вiд представника стягувача надiйшло клопотання про тимчасове обмеження у виїздi за кордон боржника.

07.12.2017 державним виконавцем підготовлено розпорядження відповідно до якого на рахунок стягувача перераховано 5387,91 грн.

Вказує, що враховуючи викладене, рiшення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення.

Враховуючи наведене, просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом №2-413 виданого 06.02.2014 Солом`янським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 686 126,00 грн.

13.03.2019 до суду надійшли заперечення боржника ОСОБА_1 , в яких просила подання державного виконавця залишити без задоволення. В обгрунтування зазначила, що посилання державного виконавця не відповідають дійсності, оскільки від виконання рішення суду вона жодним чином я не ухиляється та приписи останнього виконує.

Так, 21.09.2017 року державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ПТУЮ у м. Києві винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Відповідно до Звіту про здійснені відрахування та виплати, виданого головним бухгалтером ДП НЕК «Укренерго», вбачається що з 01.01.2017 по 31.01.2019 за вказаною постановою від 21.09.2017 у виконавчому провадженні №52737482, здійснено відрахування з її заробітної плати в розмiрi 325 129,47 грн., що спростовує посилання державного виконавця наведені у вказаному поданні.

Наголошує, що задоволення такого подання державного виконавця значним чином порушить її право на працю, що також матиме відображення на виконанні рішення суду, оскільки вона систематично відвідує інші країни з робочими візитами, що підтверджується відповідними наказами про відрядження.

Таким чином, встановлення судом тимчасового обмеження мене у праві виїзду за межі України призведе до порушення її конституційного права на працю, оскільки, через неможливість відвідувати iншi краiни я не зможе в повному обсязі виконувати свої обов`язки за основним місцем роботи, заробляти грошові кошти і, відповідно, погашати борг за рішенням суду.

Крім того, відмічає, що я також має на утриманні трьох дітей та перебуває в реєстрі багатодітних сімей Дарницького району міста Києва, що підтверджується відповідним витягом.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставили.  

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати подання в їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочину, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідна норма Конвенції міститься у статті 33 Конституції України, якою встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Такі обмеження встановлюються, зокрема, статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» що передбачає підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, в тому числі, коли особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Обмеження на виїзд боржника з України являє собою втручання в право покидати країну гарантоване пунктом 2 статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому, Європейський Суд з прав людини розглядає такі питання: чи було втручання передбачено законом, переслідувало воно одну чи декілька законних цілей і, чи було воно необхідним в демократичному суспільстві.

У справі Гочев проти Болгарії (Gochev v.Bulgaria) рішення від 26.11.2009 року (заява № 34383/03) Європейський суд визначив ці загальні стандарти щодо права на свободу пересування.

Тимчасове обмеження в праві виїзду за ухилення від виконання зобов`язань має відповідати трьом критеріям: ґрунтуватися на національному законі; переслідувати одну або декілька легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції; відповідати справедливому балансу між правами людини та публічним інтересом, тобто бути пропорційним меті його застосування.

У цій справі Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...".

Застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, національні суди зобов`язані забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну, було виправданим та пропорційним за будь яких обставин.

Влада не може застосовувати довготривалі строки заходів, які обмежують свободу пересування особи, без регулярної перевірки їх обґрунтованості, що повинні здійснюватися судами в останній інстанції для того, щоб забезпечити гарантії незалежності та неупередженості процедури обмеження права виїзду особи за межі країни.

Беручи до уваги те, що національні суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, Протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права в України, суд при вирішенні питання про обмеження свободи пересування, в межах своїх дискреційних повноважень, перевіряє критерії для такого втручання, а саме: на відповідність національного закону, в якому повинні міститися межі втручання в свободу пересування, в розумінні поняття «закон» Європейським Судом, на відповідність цілі втручання - захист прав іншої особи, в даному випадку банку, засобам, які використані приватним виконавцем, з урахуванням співмірності цілі втручання застосованим ним заходам, що є необхідним в демократичному суспільстві.

Захищаючи права одних осіб суд не вправі порушувати права інших осіб.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням або рішенням інших органів та її намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Тож законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим підлягає з`ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов`язання, або невиконання зумовлено об`єктивними причинами.

Під поняттям "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (дія непереборної сили, події тощо).

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень виконавця.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

В силу ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту свідомого ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що на виконанні Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві знаходиться виконавче провадження №52737482 з виконання виконавчого листа № 2-413/11 виданого 06.02.2014 Солом`янським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 686 126,00 грн.

З метою виконання рішень судів державним виконавцем вчинено ряд дій, визначених Законом України « Про виконавче провадження».

Виконавець при зверненні до суду з поданням зазначає, що рiшення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення.

Проте, державним виконавцем не вказано в чому полягає навмисне чи інше свідоме невиконання боржником зазначених обов`язків, не зазначено та не долучено жодних доказів, які б свідчили, що боржник навмисно, свідомо ухиляється від виконання зобов`язання, покладеного на нього відповідним рішенням, при цьому, маючи змогу виконати таке зобов`язання, але не робить цього з неповажних причин.

Суд зазначає, що сама по собі наявність заборгованості не свідчить про ухилення боржника від виконання судових рішень, і не може бути визнана судом підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

При цьому, суд приймає до уваги доводи боржника та надані на підтвердження зазначених обставин докази. Так, зі Звіту ДП НЕК «Укренерго» про здійснені відрахування та виплати, вбачається що з 01.01.2017 по 31.01.2019 за постановою від 21.09.2017 у виконавчому провадженні №52737482, здійснено відрахування з заробітної плати боржника в загальному розмiрi 325 129,47 грн., що свідчить про виконання боржником своїх обов`язків та спростовує посилання державного виконавця наведені у поданні.

Таким чином, державним виконавцем при звереннні до суду не надані докази того, що боржник свідомо ухиляється від виконання покладених на нього зобов`язань.

Відтак, у суду відсутні підстави для висновку про ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Матеріали справи також не свідчать про те, що ОСОБА_1 намагається виїхати за межі України, щоб уникнути цивільно-правової відповідальності, чи вчиняє дії щодо приховання свого майна.

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона систематично відвідує інші країни. Однак, суд не вбачає підстави вважати, що боржник має намір виїхати за межі України з метою невиконання рішення суду, оскільки такі виїзди мають робочий характер, що підтверджується наданими нею наказами про відрядження від 14.01.2017, від 28.11.2017, від 12.03.2018.

Крім того, суд приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 , що встановлення тимчасового обмеження мене у праві виїзду за межі України призведе до неможливість відвідувати iншi краiни, а тому вона не зможе в повному обсязі виконувати свої обов`язки за основним місцем роботи, заробляти грошові кошти і, відповідно, погашати борг за рішенням суду.

У поданні державним виконавцем не обґрунтовано яким чином вирішення питання про заборону боржникові виїзду за межі України сприятиме виконанню рішення суду.

Судом не встановлено фактів, що ставлять під загрозу питання примусового виконання судового рішення та потребують тимчасового обмеження права виїзду боржника за межі України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа, у зв`язку із чим подання приватного виконавця не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 260, 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні подання старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Черток Олександра Федоровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя І.А. Усатова