ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 вересня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/7531/20

Головуючий у першій інстанції – Ченцова С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/725/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

                                       головуючого-судді: Онищенко О.І.

                                       суддів:  Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.

                                       секретар: Патук А.А.     

Позивач: ОСОБА_1

Відповідачі: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Державна казначейська служба України

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди (суддя Ченцова С.М.), ухвалене 26.01.2022 о 16 год. 46 хв. у м. Чернігові, повний текст рішення складено 07 лютого 2022 року,

                                          В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням зміни позовних вимог, просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 650 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що 13 червня 2018 року на території Привокзального ринку м.Чернігова ОСОБА_2 , який займає посаду директора цього ринку, наніс ОСОБА_1 декілька ударів руками, спричинивши останньому тілесні ушкодження. З даного приводу позивач звернувся до Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , за якою було відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018270010004417 від 19 червня 2018 року. 31 липня 2019 року постановою слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області провадження по даній справі було закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування на підставі ст.219 та 284 КПК України. Позивач повторно звернувся до Чернігівського відділу поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , за якою було відкрито кримінальне провадження №12019270010004271, внесене до ЄРДР 19 липня 2019 року. За постановою слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 23 липня 2020 року вказане кримінальне провадження було закрито на підставі ст.284 КПК України у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування. ОСОБА_1 вважає, що при здійсненні досудового розслідування по кримінальних провадженнях була допущена протиправна бездіяльність, яка спричинила йому моральну шкоду. Позивач посилається, що, закриваючи кримінальне провадження за сплином строку досудового розслідування, органом досудового розслідування не виконані покладені на нього завдання по розслідуванню обставин кримінального правопорушення. За доводами позивача, незважаючи на те, що досудове розслідування по справі тривало більше двох років, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, відома, інші обставини, які перешкоджали проведенню належного досудового розслідування, відсутні, за результатами розслідування так і не встановлені обставини справи. У зв`язку з протиправною бездіяльністю слідчих Бережинський О.О. не отримав належного, гарантованого Конституцією України захисту від злочину, він позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди у кримінальному провадженні, безкарність ОСОБА_2 за вчинення ним кримінального правопорушення викликає у позивача психологічні страждання, розчарування та зневіру у справедливість, у можливість держави забезпечити належний правопорядок та захист громадян від протиправних посягань.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів йому завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідачів та вини відповідачів у заподіянні моральної шкоди, не зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір щкоди, та якими доказами це підтверджується, що на підставі ст.81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги ґрунтуються на ч.6 ст.1176 ЦК України як на спеціальній правовій нормі, одже суд, якщо вважає, що така норма не підлягає застосуванню, повинен був навести у рішенні обґрунтування такого висновку. Позивач наголошує, що незаконність дій відповідача полягає у відсутності результатів розслідування, що свідчить про невиконання вимог ст.2 КПК України; у порушенні розумних строків досудового розслідування, що підтверджується листами Чернігівської місцевої прокуратури від 29 травня і від 16 грудня 2019 року та свідчить про порушення вимог ст.28 КПК України; у неодноразовому не розгляді або несвоєчасному розгляді клопотань потерпілого та його представника, що є порушенням вимог ст.220 КПК України. За доводами ОСОБА_1 , вчинення неправомірних дій вимагало від нього та його представника додаткових зусиль для спонукання відповідних посадових осіб органу досудового розслідування проводити подальше розслідування по даній справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що 19 червня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань Чернігівським відділом поліції Головного управління Нацональної поліції в Чернігівській області було внесено відомості за заявою ОСОБА_1   про те, що 13 червня 2018 року на ринку «Привокзальний» в м.Чернігові йому завдано тілесних ушкоджень (а.с.5 т.1). Номер кримінального провадження 12018270010004417.

19 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань Чернігівським відділом поліції Головного управління Нацональної поліції в Чернігівській області було внесено відомості за заявою ОСОБА_1 щодо нанесення останньому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , що мало місце 13 червня 2019 року на території ринку «Привокзальний» у м.Чернігові, номер кримінального провадження 12019270010004271 (а.с.6 т.1).

Постановою Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі – Чернігівський відділ поліції ГУНП в Чернігівській області) від 31 липня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018270010004417 від 19.06.2018 року, закрито у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування (а.с.9 т.1).

24 жовтня 2018 року та 04 березня 2019 року адвокат ОСОБА_1 – Лєсков В.О. звертався до слідчого Чернігівського міського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з клопотанням про допит свідків (а.с.17, 18 т.1).

Постановою слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 11 березня 2019 року клопотання представника потерпілого ОСОБА_3 від 04 березня 2019 року про допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково, у вимозі про проведення допиту даних свідків за участі потерпілого та представника потерпілого відмовлено (а.с.19 т.1).

Не погодившись із вказаною постановою слідчого, адвокат Лєсков В.О. оскаржив її до суду.

Постановою слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 березня 2019 року скаргу задоволено; скасовано постанову слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області Яцеленко Ю.А. від 11.03.2019; зобов`язано слідчого  СВ Чернігівського відділу поліції ГУНП Чернігівської області Яцеленко Ю.А. розглянути клопотання представника потерпілого ОСОБА_3 від 04.03.2019 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018270010004417 від 19.06.2018, в порядку та строки, передбачені ст.220 КПК України (а.с.21 т.1).

19 березня 2019 року адвокат Лєсков В.О. подав слідчому СВ Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області Яцеленко Ю.А. клопотання про допит свідків на підставі вищевказаної ухвали суду (а.с.22 т.1), а 28 березня 2019 року подав до суду скаргу на бездіяльність слідчого щодо не розгляду клопотання представника потерпілого, в задоволенні якої ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 01 квітня 2019 року відмовлено у зв`язку із задоволенням вимог заявника (а.с.23-25, т.1).

27 травня 2019 року адвокат Лєсков В.О. звернувся до Чернігівської місцевої прокуратури із скаргою на недотримання розумних сроків досудового розслідування по кримінальному провадженню №12018270010004417 (а.с.26 т.1).

Згідно з повідомленням Чернігівської місцевої прокуратури від 29 травня 2019 року скаргу задоволено, прокурору у провадженні (процесуальному керівнику) надано письмові вказівки із зазначенням строків процесуальних дій (а.с.27 т.1).

22 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Чернігівської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій просив внести до ЄРДР відомості про вчинення посадовими особами Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області та Чернігівської місцевої прокуратури кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 та 382 КК України при проведенні досудового розслідування за фактом заподіяння йому тілесних ушкоджень 13 червня 2018 року ОСОБА_2 (а.с.28 т.1).

07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду скаргу, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб прокуратури Чернігівської області щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його скаргою від 22 серпня 2019 року і зобов`язати уповноважену особу прокуратури Чернігівської області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань такі відомості (а.с.29-30 т.1).

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09 жовтня 2019 року скаргу задоволено частково; зобов`язано уповноважених осіб прокуратури Чернігівської області внести за заявою ОСОБА_1 від 22.08.2019 року відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та доручити проведення досудового розслідування, згідно з вимогами ч. 7 ст. 214 КПК України (а.с.31 т.1).

11 жовтня 2019 року Територіальним управлінням ДБР, розташованим у місті Києві, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.367 КК України та розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42019270000000204 на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09 жовтня 2019 року (а.с.7 т.1).

18 грудня 2019 року Чернігівська місцева прокуратура на скаргу ОСОБА_1 щодо недотримання розумних строків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019270010004271, яка надійшла до Чернігівської місцевої прокуратури 16 грудня 2019 року, повідомила, що 16 грудня 2019 року розглянуто та задоволено з аналогічних підстав скаргу представника заявника, прокурору у провадженні (процесуальному керівнику) надано письмові вказівки із зазначенням строків процесуальних дій (а.с.32-33 т.1).

11 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду м.Чернігова із скаргою на бездіяльність посадових осіб прокуратури Чернігівської області щодо невнесення до ЄРДР повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, за результатами розгляду якої ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 15 січня 2020 року скаргу задоволено; зобов`язано уповноважену особу прокуратури Чернігівської області внести відомості за скаргою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 27 грудня 2019 року до Єдиного реєстру  досудових розслідувань (а.с.34-37 т.1).

На підставі вказаної ухвали слідчого судді 29 січня 2020 року Територіальним управлінням ДБР, розташованим у місті Києві, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.364 КК України (чинна з 04.06.2014) та розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42020270000000016 (а.с.8 т.1).

Постановою Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області від 23 липня 2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270010004271 від 19.07.2019 року, закрито у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування (а.с.10 т.1).

Із ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 грудня 2021 року (а.с.249252 т.1) вбачається, що 21.09.2021 року ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.

29 липня 2021 року дізнавачем ВД ЧРУП ГУНП в Чернігівській області Свириденко Н.О. за результатами проведеного досудового розслідування була винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

13 серпня 2021 року прокурор Чернігівської окружної прокуратури Дейкун К.Л. винесла постанову про скасування постанови дізнавача про закриття кримінального провадження за №12019270010004271 від 19.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та надала вказівки для проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні.

30 серпня 2021 року дізнавачем ВД ЧРУП ГУНП в Чернігівській області за результатами проведеного досудового розслідування була винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

08 серпня 2021 року прокурор Чернігівської окружної прокуратури Дейкун К.Л. винесла постанову про скасування постанови дізнавача про закриття кримінального провадження за №12019270010004271 від 19.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Постановою  старшого дізнавача ВД ЧРУП ГУНП у Чернігівській області  від 18 листопада 2021 року  відмовлено у задоволенні клопотання  адвоката  потерпілого ОСОБА_1 – ОСОБА_3   від  17.11.2021 року про закриття  кримінального провадження №12019270010004271 від 19.07.2019 року.

30 листопада 2021 року  адвокатом   позивача до суду подана скарга  на постанову дізнавача  від 18 листопада 2021 року про відмову у задоволенні клопотання  про закриття кримінального провадження № 12019270010004271 .

Ухвалою слідчого судді  Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 грудня 2021 року  у задоволенні скарги  відмовлено.

Тому, на теперішній час, досудове розслідування у кримінальному провадженні  № 12019270010004271 від 19.07.2019 року  не закінчено.

Згідно із ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст.56 Конституції України).

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України).

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, частиною 2 якої встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема в інших випадках, встановлених законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями та бездіяльністю органу державної влади, що здійснює досудове розслідування, отже відповідно до ч.6 ст.1176 ЦК України така шкода відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи, відповідно, їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим, орган державної влади або орган місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17).

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право особи на ефективний засіб правового захисту , а саме кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (рішення від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. The UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв`язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява №66561/01). Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).

Так, за умови встановлення фактів, на які посилається позивач як на підставу позову, а саме: на відсутність результатів розслідування, порушення розумних строків досудового розслідування, неодноразовому не розгляді або несвоєчасному розгляді клопотань потерпілого та його представника, то надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю постійного звернення до органів досудового розслідування, прокуратури та суду і, як наслідок, неможливість довести законність вимог.

У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обгрунтує її розмір.

У постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19 зазначено, що «відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави. Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір».

Згідно з копією довідки серії АВА №025585 ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи безтерміново, йому протипоказані фізичні та психоемоційні навантаження (а.с.13 т.1). 

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що тривале досудове розслідування кримінальних проваджень №12018270010004417 від 19 червня 2018 року та №12019270010004271 від 19 липня 2019 року, неодноразові необґрунтовані рішення органів досудового розслідування про закриття кримінальних проваджень, які були скасовані судом, несвоєчасний розгляд клопотань або взагалі відсутність їх розгляду, а також відсутність результатів розслідування, поза розумним сумнівом, негативно впливають на моральний стан позивача ОСОБА_1 , завдаючи йому моральної шкоди. Вчинення вказаних дій та бездіяльності посадовими особами органу досудового розслідування вимагало від позивача додаткових зусиль та часу для усунення порушень його прав.

Протиправність дій органів досудового розслідування встановлена ухвалами слідчих суддів, та саме факт необхідності неодноразового оскарження таких дій, доказування своєї правоти, і свідчить про наявність спричинення ОСОБА_1 моральних та душевних страждань та причинно-наслідкового зв`язку між цими протиправними діями органів державної влади та заподіяною шкодою.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, характер вимушених змін у його житті та стягує з Державного бюджету України на користь позивача 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вказаний розмір відшкодування буде відповідати вимогам розумності і справедливості.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                      П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2022 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.Повний текст постанови складено 15 вересня 2022 року.

Головуючий:                                          Судді: