ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2022 р. Справа№ 910/18139/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Попікової О.В.

Андрієнка В.В.

представники сторін не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022

у справі № 910/18139/21 (суддя Комарова О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 15 308, 62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 15308, 62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/29-02/2016 від 29.02.2016 та з огляду на положення підпункту п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у позивача виникло право звернення до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/0663254 від 02.09.2014. Оскільки відповідачем було частково виконано зобов`язання перед позивачем на суму 15 739, 22 грн, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 15 308, 62 грн, з яких 1423, 00 грн 3 % річних, 9950, 81 грн інфляційних втрат та 3 934, 81 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 у справі №910/18139/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» 1423, 00 грн 3 % річних, 9950, 81 грн інфляційних втрат та 1686, 54 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят шість гривень 54 коп) судового збору.

Оскаржуване рішення мотивоване тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 позивача визнано кредитором ПАТ «СК «Україна» - банкрута, із грошовими вимогами, в тому числі за зобов`язаннями за полісом № АІ/0663254 з виплати страхового відшкодування у розмірі 15739, 22 грн, а також сплати пені, 3% річних, інфляційних втрат стягнення яких є предметом спору у цій справі, що в силу положень ст. 75 ГПК України має преюдиційне значення і не потребує повторного доказування.

Відмовляючи у задоволенні заяви МТСБУ про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд вказав, що ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось з даним позовом у межах строку позовної давності.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги МТСБУ посилається на невідповідність викладених у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

На думку скаржника, суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право, та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту ДТП, а з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом.

Оскільки про своє порушене право позивач дізнався не з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом, а з моменту настання ДТП, про що суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, суд неправомірно не застосував строк позовної давності.

МТСБУ вказує, що позивач звернувся з позовом у цій справі з пропуском як загального так і спеціального строків позовної давності, а тому підлягають застосуванню наслідки пропуску строків позовної давності - відмова в позові в повному обсязі.

Також скаржник вважає, що відповідальність страховика-банкрута за порушення грошового зобов`язання, яка визнана погашеною, не входить до зобов`язань МТСБУ.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевим господарським судом покладено додатковий обов`язок на відповідача щодо виплати інфляційних втрат, 3 % річних та пені, тобто притягнуто до відповідальності особу, яка не порушувала грошового зобов`язання перед позивачем, хоча відповідальність має індивідуальний характер та ніхто не може бути притягнути до відповідальності за іншу особу.

03.02.2022 апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2022 для її розгляду визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Попікова О.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відкладено вирішення питання про подальший рух апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 у справі №910/18139/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18139/21.

21.02.2022 матеріали справи №910/18139/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 залишено без руху; надано Моторному (транспортному) страховому бюро України строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 3405 грн у встановленому порядку та докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами позивачу.

07.06.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла клопотання про приєднання до матеріалів справи № 910/18139/21 доказів сплати судового збору, до якої додано платіжне доручення № 9805020 від 26.05.2022 в якості доказу сплати судового збору в розмірі 3405 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України у порядку спрощеного провадження.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16.10.2014 о 07:00 в м. Києві подій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ЗАЗ 110557», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. Сабурова 2-а, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Gelly», д.н.з НОМЕР_2 .

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 26.11.2014 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Станом на дату настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ЗАЗ 110557», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» на підставі полісу №АІ/0663254.

Як зазначає позивач, 27.11.2014 ОСОБА_2 (власник автомобіля «Gelly») д.н.з НОМЕР_2 , звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Україна» з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту №11028 від 24.02.2015, складеного ТОВ «ЕАК «Довіра» на замовлення ОСОБА_3 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Gelly», д.н.з НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження при ДТП складає 17444,90 грн.

24.02.2016 між ОСОБА_4 (цедент) та Фізичною особою-підприємцем Шиян Денисом Сергійовичем (цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого цесіонарій зайняв місце цедента в зобов`язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди у розмірі 15739,22 грн. від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.

30.11.2015 між ФОП Шиян Д.С. та ТОВ «Маркс.Капітал» укладений договір про надання фінансових послуг факторингу №5/29-02/2016, за умовами якого ТОВ «Маркс.Капітал» набуло право вимоги за договором страхування АІ/0663254 від 02.09.2014 р.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку №1 до цього договору.

В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) у зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.4 договору зобов`язаною особою (боржником) є ОСОБА_1 (п. 22 Додатку №1 до договору); ПАТ «СК «Україна»; МТСБУ у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже, починаючи з 29.06.2016 кредитором у договірному зобов`язанні за страховою подією (дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 16.10.2014) є позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПАТ «СК «Україна».

27.03.2018 ТОВ «Маркс Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПАТ «СК «Україна».

23.04.2018 ТОВ «Маркс.Капітал» подало уточнення до заяви про грошові вимоги до ПАТ «СК «Україна» у справі №910/842/18, що стосувалися детального розрахунку заборгованості ПАТ «СК «Україна» перед ТОВ «Маркс Капітал».

15.06.2018 грошові вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПАТ «СК «Україна» у зобов`язанні були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно з ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18.

ТОВ «Маркс.Капітал» у заяві про грошові вимоги до ПАТ «СК «Україна» просило визнати грошові вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПАТ «СК «Україна» та включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів, в т.ч. за страховою подією на суму 31047,84 грн, з яких:15739,22 грн - сума відшкодування, 1423,00 грн - 3 % річних, 9950,81 грн - інфляційних втрат, 3934,81 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ «Маркс.Капітал» визнано кредитором ПАТ «СК «Україна» першої черги на суму 9 547 674,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн та шостої черги на суму 1835 120,95 грн (загальна сума 15 298 994,30 грн).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПАТ «СК «Україна», у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами.

Враховуючи ліквідацію ПАТ «Страхова компанія «Україна», позивач листом від 10.09.2019 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату відшкодування, зокрема, за полісом АІ/0663254 на суму 31047,84 грн., з яких:15739,22 грн - сума відшкодування, 1423,00 грн - 3 % річних, 9950,81 грн - інфляційних втрат, 3934,81 грн - пеня.

У відповідь листом №3.1-05/31446 від 26.09.2019 МТСБУ повідомило про прийняте ним рішення за результатами розгляду вказаної заяви, а також зазначило про виплату страхового відшкодування у розмірі страхового відшкодування, а саме: 15739,22 грн.

Зважаючи, що апелянт частково задовільнив вимоги позивача, сплативши лише суму страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 3 % річних, 9950,81 грн - інфляційних втрат, 3934,81 грн - пеня.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За визначенням ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV).

Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За визначенням п. 9.1 ст. 9 Закон №1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з п. 22.1 Закон №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг страхування, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі №303/2147/14-ц (провадження №6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі №910/17993/15, від 28.02.2018 у справі №149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі №758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі №760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі №280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі №452/3519/15.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. З таким висновком погодилась також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18).

З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (у даному випадку - страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, застосування цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ «Маркс.Капітал» визнано кредитором ПАТ «СК «Україна», у т.ч. за зобов`язаннями, що є предметом спору у цій справі.

На час звернення позивача до суду із даним позовом позивача визнано кредитором ПАТ «СК «Україна» (банкрута) з грошовими вимогами, в т.ч. за полісом №АІ/0663254, за страховою подією на суму 31047,84 грн, з яких:15739,22 грн - сума відшкодування, 1423,00 грн - 3 % річних, 9950,81 грн - інфляційних втрат, 3934,81 грн - пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного, встановлений у справі №910/842/18 розмір грошових вимог (що включають спірні нарахування) та обґрунтованість заявленої вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПАТ «СК «Україна», мають преюдиційне значення і не потребують повторного доказування.

Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом №1961-IV та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).

За загальним правилом, викладеним в п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Норми ст. 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПАТ «СК «Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Натомість спеціальні норми Закону №1961-IV встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна.

Зокрема, відповідно до п. 20.3 ст. 20 Закону №1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Підпунктом «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

При цьому преамбула ст. 41 Закону №1961-IV щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями пп. «ґ» п. 41.1 цієї статті та із положеннями п. 20.3 ст. 20 Закону, п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми зокрема не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до ст. 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених ст. 41 Закону №1961-IV, а саме не переході до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 цього Закону.

Отже, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону №1961-IV) суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону №1961-IV) є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до ПАТ «СК «Україна» як на суму страхового відшкодування, так і на суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами п. 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі.

Дійшовши цього висновку, для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до п. 20.3 ст. 20 та пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV) обов`язку сплачувати за ліквідованого страховика, окрім суми страхового відшкодування, також 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за допущене страховиком прострочення у виплаті страхового відшкодування, підстави такого прострочення не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають юридичного значення.

У контексті спірних правовідносин та висновків Великої Палати Верховного Суду щодо спірного питання слідує, що потерпіла внаслідок ДТП особа (інша особа, яка має/набула відповідне право), у випадку наявності договору страхування та за умови виникнення у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування, не може звернутись з позовом до завдавача шкоди (винуватця ДТП) в рамках деліктного зобов`язання, натомість повинна захищати своє право у процедурі банкрутства страховика цієї особи (завдавача шкоди), а у випадку ліквідації такого страховика у вказаній процедурі - отримати право вимоги відшкодування до МТСБУ з огляду на приписи пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV.

У такому випадку невирішеним залишається питання захисту цивільного права потерпілого щодо своєчасного і належного отримання гарантованих законом виплат - страхового відшкодування, в т.ч. і у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання такого зобов`язання.

Тому, з метою належного захисту права потерпілого на своєчасне та належне отримання гарантованих законом виплат (відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди), керуючись принципом верховенства права та враховуючи визначений Великою Палатою Верховного Суду спосіб захисту (щодо звернення не до завдавача шкоди, а до його страховика), колегія суддів вважає правомірним та справедливим, у даному випадку, покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання (страхового відшкодування) на МТСБУ.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом, у МТСБУ заявило про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика.

Аналіз положень п. п. 2, 3 ст. 20 та п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ.

Тому, на переконання колегії суддів, з урахуванням положень пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події.

Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.

Наведеним спростовуються зазначені МТСБУ в обґрунтування апеляційної скарги доводи, зокрема, про те, що суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту ДТП, а з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на висновки Верховного Суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19 вважає, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникло з моменту ліквідації такого страховика за ухвалою господарського суду у справі про банкрутство.

Як зазначено вище, факт ліквідації ПАТ «СК «Україна» встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом у справі, що розглядається.

Таким чином, суд встановив обставини щодо ліквідації страховика за ухвалою суду 17.07.2019, що за вказаних висновків є початком перебігу строку позовної давності.

ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось з позовом до МТСБУ 05.11.2021.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у розумінні ст. 625 ЦК України мають похідну природу від основного грошового зобов`язання, тому до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки.

За наведених підстав, враховуючи дату звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з даним позовом, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог позову в частині стягнення інфляційних та 3% річних, про що заявив відповідач у справі.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, про стягнення з МТСБУ на користь ТОВ «Маркс.Капітал» 4047,53 грн. - 3% річних та 25 457,04 грн. - інфляційних втрат.

В той же час, згідно з положеннями ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи факт ліквідації ПАТ «СК «Україна» ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 та дату звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом у цій справі (05.11.2021), висновок господарського суду про пропуск позивачем строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені є правомірним.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В ИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 у справі №910/18139/21 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Моторне (транспортне) страхове бюро України.

4. Матеріали справи №910/18139/21 повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 12.09.2022 р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді О.В. Попікова

В.В. Андрієнко