ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 вересня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/1543/19

Головуючий у першій інстанції – Ченцова С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/776/22

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів:  Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

учасники справи: позивач – заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 січня 2020 року (місце ухвалення – м. Чернігів, дата складання повного рішення – 03.02.2020) у справі за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

                                         В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 має у власності об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 , який розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:011:0091 площею 0,1798 га, з них 968 кв. м під будівлями і спорудами і 830 кв. м прилегла територія. Власником даної земельної ділянки по АДРЕСА_1 є Чернігівська міська рада. Однак, з квітня 2010 року ОСОБА_1 договір оренди з Чернігівською міською радою не уклав, право користування земельною ділянкою у визначений законом спосіб не оформив, хоча управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради неодноразово зверталось до ОСОБА_1 з вимогою оформити право користування зазначеною земельною ділянкою. 3 клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради не звертався.

Зазначає, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:011:0091, площею 0,1798 га – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Відносини з фактичного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання Чернігівською міською радою доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти Чернігівській міській раді на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Розмір збитків розраховувався позивачем на підставі Положення, затвердженого рішенням 8 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 28.04.2011. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27.07.2017 № 326 створено комісію з визначення розміру збитків, заподіяних порушниками земельного законодавства власникам землі та землекористувачам (зі змінами) та актом комісії від 04.10.2017 № 15 визначено розмір коштів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 за період з 01.09.2014 по 31.08.2017 включно, в сумі 82 224,88 грн. Обрахування суми як збитків (упущеної вигоди), завданих Чернігівській міській раді здійснених відповідною комісією 04 жовтня 2017 року не відрізняється від методики обрахування безпідставно утриманої ОСОБА_1 орендної плати за фактичне використання землі під нерухомістю.

У позові заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради кошти в сумі 82224,88 грн та судові витрати.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.01.2020 в задоволенні позову заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обгрунтовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна ОСОБА_1 та обов`язку відшкодувати його вартість саме у розмірі 82 224,88 грн, та що витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 при визначенні розміру орендної плати за вказану земельну ділянку позивачем не використовувався, хоча згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

За доводами апеляційної скарги, під час розгляду справи судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права.

Заявник зазначає, що судом лише на припущеннях зроблено висновок про наявність на даний час орендних відносин між Чернігівською міською радою та ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» стосовно спірної земельної ділянки площею 0,1798 га, при цьому питання існування такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно взагалі не досліджувалось.

Вважає, що безпідставними є посилання суду в рішенні на використання суміжної земельної ділянки площею 0,7479 га ТОВ «Гуртово-роздрібний комплекс «СеДаМ».

Також заявник вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що земельна ділянка не є сформованою, оскільки суд послався на лист ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 13.12.2019, а позивач просить стягнути кошти за період з 01.09.2014 по 31.08.2017 включно. Підставою для віднесення органом Держгеокадастру її кадастрового номера до архівного є тривала відсутність реєстраційних змін права користування земельною ділянкою, однак це не свідчить про її несформованість. На час придбання ОСОБА_1 об`єкту нерухомості земельна ділянка площею 0,1798 га вже була сформованою, з визначенням її зовнішніх меж та з присвоєнням кадастрового номеру, на підтвердження чого було надано копію технічної документації.

Крім того, заявник наголошує, що судом першої інстанції в порушення ст. 82 ЦПК України проігноровано постанову Чернігівського апеляційного суду від 11.02.2019, якою встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,1798 га є сформованою. Спростувань стосовно невідповідності площі спірної земельної ділянки для обслуговування придбаної ОСОБА_1 споруди фактичному її розміру судом не наведено. Проїзд загального користування площею 0,0478 га не входить до площі сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:011:0091 та вимога щодо нього не заявлялась.

За доводами скарги, судом першої інстанції не взято до уваги положення ст. 206 ЗК України, якою передбачено, що використання землі в Україні є платним. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положенням п.288.5.1 ст.288 ПК України. На вимогу суду ГУ ДФС від 11.12.2019 було надано нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки: станом на 01.01.2014 - 591074 грн 52 коп., орендна плата за період з 01.09.2014 по 31.12.2014 становить 5910 грн 74 коп.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2015 - 738258 грн 80 коп., орендна плата за 2015 рік - 22147 грн 76 коп.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2016 - 1058033 грн 10 коп., орендна плата за 2016 рік 31740 грн 99 коп.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2017 1121268 грн 76 коп., орендна плата за період за 2017 рік 33638 грн 06 коп., однак, суд на дані обставини уваги не звернув.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 28.01.2020 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази розміру земельної ділянки, яка фактично використовується ним, не зрозуміло яким чином до нього в користування перейшло саме 0,1798 га земельної ділянки на яку позивач робить нарахування у зв`язку з використанням земельної ділянки, коли така передавалась. Зауважує, що та земельна ділянка, яка знаходиться під спорудою та необхідна для її обслуговування є значно меншою за розміром, однак позивач не проводив ніякого обстеження спірної земельної ділянки. Посилається, що по АДРЕСА_1 перебуває ряд нежитлових приміщень з різними кадастровими ділянками та розмірами, в тому числі і в орендаря земельної ділянки ТОВ «Агрокомпанією «Фрут-сервіс». В той же час, відповідно до свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 08.04.2010 йому було передано право власності на картоплесховище за адресою - АДРЕСА_1 і в тексті свідоцтва відсутнє будь-яке посилання, що разом з нежитловою будівлею передавалась і земельна ділянка та в якому розмірі. Також заявник вказує, що спірна земельна ділянка не сформована, відомості про неї не внесені до державного земельного кадастру, а об`єктом оренди може бути лише земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільного права. Відсутність кадастрового номера зазначеної земельної ділянки не дає можливості встановити реальні суми орендної плати.

Відповідач просить відхилити як докази копії плану земельної ділянки надані апеляційному суду, оскільки вони не були предметом дослідження в суді першої інстанції та прокурором не обґрунтовано неможливість подання зазначеної копії у встановленому законом строку. Вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо невитребування витягу про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки що входить до обставин, які необхідні для правильного вирішення справи по суті під час розгляду справи в суді першої інстанції питання, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, адже сам позивач робив відповідний запит до Управління земельних ресурсів.

Як вказує ОСОБА_1 , предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, тому в матеріалах справи повинен бути витяг з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що неодноразово вказувалось в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 27.06.2018 у справі №749/230/15-ц та інших. Наголошує, що основою для визначення розміру орендної плати для земель комунальної власності є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, оформлена як витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки земель, тому саме прокурор повинен був подати до суду з технічної документації витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03.07.2020 апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради – задоволено частково, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.01.2020 скасовано.

Позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради кошти в сумі 48 876,21 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Чернігівської області судовий збір в сумі 1 133,39 грн за подання позовної заяви та в сумі 1 700,09 грн за подання апеляційної скарги, а разом 2 833,48 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , користуючись земельною ділянкою без укладення із Чернігівською міською радою відповідного договору оренди земельної ділянки, позбавив територіальну громаду міста можливості отримати дохід у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою у визначеному позивачем розмірі. Але під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 заявляв про застосування строку позовної давності. Враховуючи те, що заступник прокурора Чернігівської області в інтересах Чернігівської міської ради звернувся з позовом 28.02.2019 та просив стягнути збитки за період з 01.09.2014 по 31.08.2017 в сумі 82 224,88 грн, то вимога про стягнення збитків за період з 01.09.2014 по 28.02.2016 заявлена з пропуском позовної давності. За висновком суду, в межах строку позовної давності розрахунок суми, яка підлягає стягненню має бути таким: І період з 01.03.2016 по 31.12.2016  – 10 місяців; ІІ період з 01.01.2017 по 31.08.2017 – 8 місяців. По першому періоду: 31740,99 грн : 12 х 10 = 26 450,83 грн. По другому періоду: 33638,06 грн : 12 х 8 = 22 425,38 грн.

Постановою Верховного Суду від 08.06.2022 постанова Чернігівського апеляційного суду від 03.07.2020 скасована, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За висновком суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що позивачем при нарахуванні коштів за фактичне користування земельною ділянкою правильно застосовано інформацію, що міститься у листі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки. За змістом даного листа вбачається, що відділ у місті Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на запит щодо надання витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, на якій розташовані будівлі відповідача, повідомив, що середня вартість 1 кв. м земель м. Чернігова становить 176,39 грн/кв. м та провів розрахунок з урахуванням відповідних коефіцієнтів.

Проте, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд не обґрунтував відхилення доводів відповідача щодо відсутності в матеріалах справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04.07.2022 справу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав майно, що складається з об`єкту нерухомості – картоплесховище № 5 літ. «Б-1», «Б1 », «Б2», «Б3», «Б4», загальною площею 863,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належало ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс», що підтверджується свідоцтвом від 08.04.2010 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.02.2019 (т. 1 а.с. 31, 115).

Згідно листа відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській обл. від 22.08.2017, земельна ділянка що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до 11-ї економіко-планувальної зони м. Чернігова, коефіцієнт Км2 для якої становить 1,67. Якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код відповідно до класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) застосовується із значенням 2,0. Якщо присвоєно код КВЦПЗ 11.02, нормативна грошова оцінка кв. м. даної земельної ділянки становить: станом на 01.01.2014 – 328 грн 74 коп.; на 01.01.2015 – 410 грн 60 коп.; на 01.01.2016 – 588 грн 45 коп.; 01.01.2017 – 623 грн 62 коп. (т. 1 а.с. 18).

Рішенням Чернігівської міської ради від 28.04.2011 затверджено Положення про порядок визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам в м. Чернігові (т. 1 а.с. 19, 20-21).

Рішенням Чернігівської міської ради від 27.07.2017 № 326 утворено комісію з визначення розміру збитків, заподіяних порушниками земельного законодавства власникам землі та землекористувачам (т. 1 а.с. 22).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 31.10.2017 № 471 затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, серед яких і ОСОБА_1 . З акту вбачається, що за використання земельної ділянки площею 0,178 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 нараховано збитки за період з 01.09.2014 по 31.08.2017  в сумі 8 224 грн 88 коп. При цьому ОСОБА_1 був запрошений на засідання комісії по нарахування збитків, а в подальшому повідомлений про необхідність відшкодування даних збитків (т. 1 а.с. 25, 26, 27, 28, 30).

В додатку до позовної заяви надано розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати від використання земельної ділянки, розрахованих виходячи з орендної плати, яка повинна була сплачуватись за період з 01.09.2014 по 31.08.2017 в сумі 8 224 грн 88 коп. (т. 1 а.с. 32).

Договір оренди земельної ділянки № 2119 укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» на земельну ділянку для експлуатації картоплесховища АДРЕСА_1 , яка надана в короткострокове платне користування. Об`єктом оренди була земельна ділянка площею 0,1798 га та земельна ділянка без реального виділення у натурі площею 0,0478 га – проїзд загального користування. Строк дії договору – до 23.06.2014. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється після державної реєстрації Договору за актом її приймання – передачі. План зовнішніх меж земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:011:0091 та акт прийому-передачі є додатками до договору оренди земельної ділянки № 2119 від 31.07.2009 і свідчать про те, що земельна ділянка за вказаною адресою на дату укладення договору оренди була сформованою та має кадастровий номер (т. 1 а.с. 33-35).

З матеріалів справи убачається, постановою Чернігівського апеляційного суду від 11.02.2019 частково задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області та змінено рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2018 року в частині мотивів відмови у задоволенні позову заступника прокурора. Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 з 2010 року є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за вказаною адресою є сформованою та має кадастровий номер 7410100000:01:011:0091, площею 0,1798 га, з яких 968 кв. м. під будівлями і спорудами і 830 кв. м. прилегла територія. Постанова набула чинності.

Матеріали справи містять схему розміщення спірної земельної ділянки (т. 1 а.с. 88).

За матеріалами справи, а саме згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09.07.2018 на земельну ділянку з кадастровим номером – 7410100000:01:011:0091 площею 0,1798 га, за адресою: АДРЕСА_1 , передано в оренду ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» (т. 1 а.с. 89, 132). Тобто, вбачається, що дійсно, земельна ділянка станом на 09.07.2018 була сформованою, однак, придбавши об`єкти нерухомості в 2010 році ОСОБА_1 не було здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки на якій вони розташовані.

Згідно з технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:011: (останній розділ номеру відсутній), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,7479 га була надана користувачу ТОВ «Гуртово-роздрібний комплекс «СеДаМ», про що складено акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 27.03.2018 в присутності користувачів суміжних ділянок, в тому числі ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» (т. 1 а.с. 90-92).

Згідно з договором оренди земельної ділянки № 2119 від 31.07.2009, укладеним між Чернігівською міською радою та ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» щодо оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1798 га та площею 0,0478 га – проїзд загального користування, без реального виділення в натурі, зокрема п. 8 визначено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати до 30 числа місяця наступного за звітним на рахунок, вказаний орендодавцем (т. 1 а.с. 129-130).

В договорі зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка становить 382 595,60 грн (168,10 грн за 1 кв м.). Земельна ділянка передана в оренду згідно акту. Згідно технічної документації по складанню договору на право оренди спірної земельної ділянки для ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс», земельна ділянка надається за рахунок вилучення із користування земельної ділянки у ТОВ «Агрофірма «Плодоовочпром», загальною площею 2276 кв м, в тому числі: під будівництвом та спорудами – 968 кв м, прилегла територія – 830 кв м, проїзди спільного користування – 478 кв м.

       Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»). При визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку позивачем не використовувався.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

14.12.2016 заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури   (а.с. 36 т. 1) звернувся з листом до Чернігівського міського голови Атрошенка В.А. щодо вжиття невідкладних заходів із приведення у відповідність до норм чинного законодавства використання земель комунальної власності, зокрема укладення договорів оренди землі із власниками об`єктів нерухомості, нарахування та стягнення упущеної вигоди за її використання без правовстановлюючих документів.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

20.02.2019  начальником управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області А. Хряпа на адресу Чернігівської міської ради повідомлено про звернення прокуратури області до суду з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради (а.с. 47-48 т. 1).

Звертаючись до суду з позовом, заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради просив стягнути з ОСОБА_1 , як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно зі статтями 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних – приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Судом першої й апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач є власником вказаного нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці Чернігівської міської ради.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що згідно договору оренди земельної ділянки №2119 від 31.07.2009, укладеного між Чернігівською міською радою та ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» щодо оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1798 га та площею 0,0478 га проїзд загального користування, без реального виділення в натурі, зокрема п.8 визначено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати до 30 числа місяця наступного за звітним на рахунок, вказаний орендодавцем

Обгрунтовуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог заступник прокурора Чернігівської області посилався, що користуючись земельною ділянкою без укладення із Чернігівською міською радою відповідного договору оренди земельної ділянки, відповідач позбавив територіальну громаду міста можливості отримати дохід у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, отже між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення безпідставно набутого майна.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, позивачем при нарахуванні коштів  за фактичне користування земельною ділянкою застосовано інформацію, що міститься у листі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області від 22.08.2017 (т. 1 а.с. 18) щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з вказаним листом, земельна ділянка що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до 11-ї економіко-планувальної зони м. Чернігова, коефіцієнт Км2 для якої становить 1,67. Якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код відповідно до класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) застосовується із значенням 2,0. Якщо присвоєно код КВЦПЗ 11.02, нормативна грошова оцінка кв.м. даної земельної ділянки становить: станом на 01.01.2014- 328,74 грн.; на 01.01.2015 - 410,60 грн; на 01.01.2016 - 588,45 грн; 01.01.2017 - 623,62 грн.

Відповідно до акту про визначення збитків власнику землі в особі Чернігівської міської ради від 04.10.2017 та попереднього розрахунку, збитки від використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1798 га по АДРЕСА_1 за період з 01.09.2014 року по 31.08.2017 року складають - 82224,88 грн (т. 1 а.с. 28, 29)

Крім того, в письмових поясненнях, наданих апеляційному суду,  заступник керівника обласної прокуратури А. Никифорчук посилається на те, що відповідно до положень Закону України «Про адміністративні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 «Деякі питання надання  Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», Порядку ведення Державного земельного  кадастру від 17.10.2012, п. 286.2 ст.286, п/п 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та вважає, що в обґрунтування оцінки землі належними доказами є довідка, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічна документація на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом, а тому розрахунок безпідставно збережених коштів розпорядником земельної ділянки – Чернігівською міською радою здійснений на підставі довідки спеціально уповноваженого органу  - відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.08.2017 (т. 2 а.с. 101-106).

Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Отже, єдиною формою здійснення плати за користування спірною земельною ділянкою для ОСОБА_1 , як землекористувача, могла бути орендна плата. Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою має визначатися як розмір неодержаної орендної плати за землю.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку  земельної ділянки  по АДРЕСА_1     при  визначенні   розміру   орендної плати  за  вказану земельну ділянку   позивачем  не  використовувався, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивачем за час розгляду справи у всіх інстанціях не надано витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, не надано посилання на наявність витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, який є належним і допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, які також узгоджуються з висновками  викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 (провадження № 61-17197 всо 20).

Судом апеляційної інстанції враховано, що за наявності висновків суду касаційної інстанції про необхідність дослідженння відсутності у матеріалах справи витягу із технічної документації про нормативнну грошову оцінку конкретної земельної ділянки прокурор послався, що розрахунок безпідставно збережених коштів здійснений розпорядником земельної ділянки – Чернігівською міською радою на підставі довідки спеціально уповноваженого органу  - відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.08.2017 (т. 2 а.с. 101-106), та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду, а також спростовуються матеріалами справи.

З врахуванням наведеного, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи, що судом першої інстанції в порушення ст. 82 ЦПК України проігноровано постанову Чернігівського апеляційного суду від 11.02.2019, якою встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,1798 га є сформованою. Спростувань стосовно невідповідності площі спірної земельної ділянки для обслуговування придбаної ОСОБА_1 споруди фактичному її розміру судом не наведено. Проїзд загального користування площею 0,0478 га не входить до площі сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:011:0091 та вимога щодо нього не заявлялась.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).

У матеріалах справи відсутній витяг із технічної документації про нормативнну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, отже посиланняу апеляційній скарзі на встановлення інших обставин встановлених рішенням суду, не може бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування  судового рішення.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

                            П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 14.09.2022.

Головуючий                                                         Судді: