Справа № 2-148

                                                                                                                            2009 рік

Рішення

Имям України

04 лютого 2009 року            Комсомольський районний суд м. Херсона

у складі :головуючого -судді Ігнатенко О.Й.

                при секретарі –Симоненко  І.А.

                з участю позивача ОСОБА_1 ,  представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу  за позовом   ОСОБА_1  до ВАТ» Херсонрибгосп» про стягнення заборгованості,

встановив:

    07.11.2008 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 08.08.2001 року до 01.07.2002 року працював у відповідача. З 29.03.2002 року до 08.05.2002 року перебував на лікарняному. Але, відповідачем до цього часу не виплачена заборгованість в сумі 228 грн 52 коп за листком непрацездатності. Просить стягнути з відповідача на свою користь 460 грн 47 коп заборгованості з урахуванням виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати , 2000 грн на відшкодуванням моральної шкоди, судові витрати та 200 грн витрат на правову допомогу.

    В судовому засіданні позивач та його представник  підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

    Представник відповідача позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити.

    Заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов  є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню  , оскільки відповідно як ст. 71 ЦК України(1960), так і ст. 257 ЦК України(2004) загальна позовна давність встановлюється у три роки. Відповідно ст. 233 КзПП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

      Відповідно записам у трудовий книжці позивач перебував у трудових стосунках з відповідачем до 01.07.2002 року та був звільнений за ст. 38 КЗПП України за власним бажанням. В судовому засіданні позивач заявив , що йому було відомо про порушення своїх прав ще у 2002 році, але, з відповідним позовом до суду він не звертався, що не перешкоджало йому постійно звертатися до відповідача з вимогами про виплату. Таким чином позивачем пропущено не тільки строк звернення до суду з вимогами про стягнення компенсаційних виплат та відшкодування моральної шкоди, встановлений ст. 233 КзПП України, але і загальний строк позовної давності. При цьому суд не може визнати поважними причинами, за яких цей строк може бути поновлений,обставини, зазначені позивачем у своїй заяві про поновлення строку від 15.01.2009 року,оскільки перелічене Сіладіним не перешкоджало протягом більш ніж 6 років звернутися з відповідним позовом до суду як про стягнення несплачених сум, так і про відшкодування моральної шкоди. Тому в частині позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових коштів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати та відшкодування моральної шкоди      позов задоволений не може бути.  Крім цього, позивачем не доведено факту наявності у нього права на отримання матеріального забезпечення у зв’язку з втратою заробітної плати внаслідок тимчасової втрати працездатності  у 2002 році, оскільки відповідно ст.51 Закону України « Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням « підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Позивачем не надано доказів про надання відповідачеві такого документу, а довідка про стаціонарне лікування, на що посилається позивач у своєму позові підставою для нарахування та виплати відповідної допомоги не являється.   Також не надано позивачем й доказів на підтвердження своїх стверджень щодо розміру невиплаченої матеріальної допомоги, який складає, на думку позивача 228 грн 52 коп,оскільки з представленої довідки № 21 від 31.03.2003 року, на яку ОСОБА_1  посилається як на доказ суми заборгованості по лікарняному, вбачається що середньомісячна заробітна платня начальника відділу ВАТ»Херсонрибгосп» складає 228 грн 52 коп, тобто у даній довідці не йдеться про будь- яку заборгованість підприємства перед позивачем.

     Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог і цій частині у суду немає.

     Не підлягають ,відповідно ст.88 ЦПК України, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат та витрат на правову допомогу.        

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11,60,88, 212,213,215 ЦПК України, ст. 233 КЗПП України, ст. 71 ЦК України(1960),  ст. 257 ЦК України(2004), ст.ст. 51,52  Закону України « Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням « , суд-

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1  до ВАТ» Херсонрибгосп» про стягнення заборгованості відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський райсуд м. Херсона.

Суддя: