Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #480446031

 


Постанова

Іменем України

08 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 686/7943/20

провадження № 51-2088 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                          ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,

прокурора                                                               ОСОБА_5 ,

засудженого в режимі відеоконференції        ОСОБА_6 ,

захисника в режимі відеоконференції             ОСОБА_7 ,

 

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019240000000347, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 та на користь ОСОБА_9 по 449 924 грн кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 13 грудня        2019 року приблизно о 16:40, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «ЗАЗ 1102 ZNH», д.н.з. НОМЕР_1 , технічний стан якого не відповідав стандартам, що стосуються безпеки дорожнього руху (встановлення на вісь автомобіля шин з різним малюнком протектора), рухаючись у темну пору доби у             с. Вовча Гора Хмельницького району Хмельницької області, за 135 метрів від автодороги Т 2302 у напрямку до вул. Нова, порушуючи вимоги пунктів 1.10, 2.9 (а), 10.1, 19.3, 31.4.5 (г) Правил дорожнього руху України, будучи засліпленим світлом фар зустрічного транспортного засобу, не зупинився не змінюючи смугу руху, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, не переконався, що перед зміною напрямку руху це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на праве узбіччя, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які рухалися по узбіччю у попутному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, а пішохід ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2020 року – без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що місцевим судом не було враховано, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце роботи та проживання, характеризується позитивно, має двох дітей, підтримує сталі соціальні зв`язки. Також судом не взято до уваги, що ОСОБА_6 місце дорожньо-транспортної пригоди не залишав, при затриманні опору не чинив, всіляко сприяв розкриттю злочину, надав згоду на освідування, відібрання біологічних зразків, огляд транспортного засобу та проведення інших слідчих дій. Також захисник вказує, що під час судового розгляду ОСОБА_6 свою вину визнав, засудив свою поведінку, частково відшкодував заподіяну шкоду, попросив вибачення у потерпілих, розказав суду про обставини події, наскільки вони збереглися у його пам`яті. А тому стверджує, що вказана процесуальна поведінка ОСОБА_6 свідчить про наявність у нього щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, що безпідставно не враховано судом під час призначення йому покарання. Крім того, наголошує, що у вироку судом вказано неправильний висновок про те, що ОСОБА_6 визнав повністю цивільні позови, при цьому просив врахувати його сімейний та матеріальний стан, оскільки, надаючи пояснення щодо заявлених цивільних позовів у справі, ОСОБА_6 поклався на розсуд суду. При цьому суд апеляційної інстанції на зазначені порушення уваги не звернув. Вважає, що судами надано неправильну оцінку показанням ОСОБА_6 , внаслідок чого йому призначено занадто суворе покарання.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 частково підтримали касаційну скаргу. Зокрема, засуджений та захисник відмовилися від доводів касаційної скарги щодо невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання, при цьому підтримали касаційну скаргу в частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив судові рішення залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі стороною захисту не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Крім того, оскільки у судовому засіданні засуджений та його захисник відмовилися від доводів касаційної скарги щодо невідповідності призначеного покарання, а тому ці доводи також в касаційному порядку не перевіряються.

У касаційній скарзі захисник вказує, що у вироку судом викладено неправильний висновок про визнання ОСОБА_6 цивільних позовів, оскільки, надаючи пояснення щодо заявлених цивільних позовів у справі, ОСОБА_6 поклався на розсуд суду.

При цьому захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення місцевого суду уваги не звернув.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, перевіряючи вирок місцевого суду, апеляційний суд не надав вичерпної відповіді на доводи апеляційної скарги засудженого в цій частині, що, на думку захисника, є підставою для скасування такої ухвали.

Однак зазначені доводи захисника, хоча і є слушними та заслуговують на увагу, проте такі порушення у розумінні положень ст. 412 КПК України не є істотними, оскільки у даному конкретному випадку жодним чином не вплинули на обґрунтованість постановлених судових рішень.

На думку колегії, суддів той факт, що під час вирішення цивільних позовів        ОСОБА_6 поклався на розсуд суду, не спростовує тверджень про фактичне визнання засудженим таких позовів.

При цьому у касаційній скарзі захисником не наведено аргументів щодо протилежного, а лише констатовано факт помилковості висновків місцевого суду в цій частині, як і не вказано яким чином зазначені обставини впливають на правильність вирішення цивільних позовів, враховуючи, що у касаційній скарзі стороною захисту розмір визначеної до відшкодування моральної шкоди не оспорюється.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вироком суду першої інстанції встановлено, що внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_10 було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості, а ОСОБА_11 – тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла, а отже завдано шкоди цим кримінальним правопорушенням.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заявлено цивільні позови до засудженого ОСОБА_6 . Під час судового розгляду в суді першої інстанції потерпілі повністю підтримали свої позовні вимоги, що підтверджується аудіозаписом судового засідання та даними журналу судового засідання.

У пункті 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 374 КПК України в мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються, серед іншого, підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому, залишення його без розгляду, а в резолютивній частині – рішення про цивільний позов.

Тобто, при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер правовідносин, що склалися між учасниками, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Цих вимог закону при вирішенні цивільних позовів потерпілих у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 повністю дотримано.

Вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної моральної шкоди, місцевий суд виходив із того, що діями ОСОБА_6 потерпілим було заподіяно значних душевних страждань та непоправних наслідків у зв`язку із смертю дружини, матері.

Статтею 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Крім того, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, вирок суду щодо задоволення цивільного позову потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та стягнення моральної шкоди із ОСОБА_6 узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілих.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду – без зміни.

 

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня     2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

 

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                              ОСОБА_3


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація