КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4874/2022

справа № 761/39661/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі:

Судді - доповідача: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

Поліщук Н.В.

При секретарі Моторіній В.А..

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року, постановлене суддею Рибаком М.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 . про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи тим, що 22 жовтня 2020 року між позивачем і відповідачем був укладений договір позики на суму 110 000 євро, що по курсу НБУ на той день складало 3 688 432,00 гривень (110 000 х 33,5312). ОСОБА_2 була складена розписка про отримання коштів, які відповідач зобов`язувався повернути до 01.12.2020 року. Також 22 жовтня 2020 року між позивачем і відповідачем був укладений договір позики на суму 175 500 доларів США, що по курсу НБУ на той день складало 4 962 034,35 гривень (175 500 х 28,2737) ОСОБА_2 була складена розписка про отримання коштів, які він зобов`язувався повернути до 01.12.2020 року. До цього часу грошові кошти за договором позики позивач не отримав, при цьому боржник ігнорує будь-яку можливість врегулювання спору в позасудовому порядку.

Враховуючи вищевикладене позивач просила стягнути з ОСОБА_2 за договором позики від 22.10.2020 року основну заборгованість в сумі 3 688 432,00 гривень і проценти в сумі 25 819,02 гривень та за договором позики від 22.10.2020. основну заборгованість в сумі 4 962 034,35 гривень і проценти в сумі 34 734,24 гривень, а всього 8 711 019,61 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору 10 930,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договорами позики в сумі 8 650 466,35 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 10 463,94 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, 11.10.2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що у позивача залишились видані апелянтом раніше боргові розписки, по яким ОСОБА_2 повернув отримані кошти від позивача, а тому апелянт вважає, що позивач хоче скористатись ситуацією та отримати додатково від нього грошові кошти. Також зазначає, що у ОСОБА_2 містяться оригінали розписок на суму 110 000 долларів США та на 158 000 доларів США, що є доказом повернення ОСОБА_3 вказаних нею коштів.

Крім того, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду було постановлено за відсутності відповідача та його представника, хоча ним подавалося клопотання про відкладення розгляду справи, так як представник перебував у відрядженні в м.Запоріжжя. Вважає, що порушені процесуальні права відповідача при розгляді справи.

У суді апеляційної інтанції ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу. Пояснив, що він взагалі не впевнений, що розписки написані ним, а тому проить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2020 року між позивачем і відповідачем був укладений договір позики на суму 110 000 євро, що по курсу НБУ на день укладання договору складає 3 688 432,00 гривень (110 000 х 33,5312), про що ОСОБА_2 була складена розписка про отримання коштів, які відповідач зобов`язувався повернути до 01.12.2020 року (а.с.13).

Також 22 жовтня 2020 року між позивачем і відповідачем був укладений договір позики на суму 175 500 доларів США, що по курсу НБУ на день укладання договору складає 4 962 034,35 гривень (175 500 х 28,2737), про що ОСОБА_2 була складена розписка про отримання коштів, які відповідач зобов`язувався повернути до 01.12.2020 року (а.с.14).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Розписка є документом про отримання в борг грошових коштів, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору, зміст умов договору, і головне факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому, факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Крім того, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження позовних вимог позивач надала копії розписок від 20.10.2020 року, в яких зазначено, що ОСОБА_2 взяв кошти зазначаючи точні суми та забов`язується їх віддати у встановлений строк.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегія судів вважає, що суд першої інстанції належно оцінив докази, надані позивачем, до того ж, наявність розписок у позивача підтверджує факт невиконання боржником зобов`язання з повернення коштів за договором позики від 20.10.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у справі відсутні належні докази виконання зобов`язання за договором позики, відсутнє посилання кредитора на неможливість повернути оригінал розписки. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. Доказів того, що кредитор відмовився повернути боржнику борговий документ і боржник скористався своїм правом на затримання виконання зобов`язання колегія судів не вбачає.

Також апелянтом не надано доказів повернення грошових коштів позивачу.

Враховуючи те, що на обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду належні та допустимі докази, довів обставини, на які посилався як на підставу позовних вимог, також довів укладення договору позики, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів також не погоджується із доводами апелянта щодо порушення процесуальних прав відповідача, оскільки як вбачається із матеріалів справи сторона відповідача була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст.. 376 ч.3 п.3 ЦПК України Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Із заяви представника відповідача адвоката Живиці О.О. від 10.03.2021 року вбачається, що він просив відкласти розгляд справи на іншу дату ( а.с.114), розгляд справи було відкладено на 16.06.2021 року .

13.06.2021 року до суду першої інстанції надійшло клопотання адвоката Живиці О.О. про перенесення розгляду справи на іншу дату, так як він буде перебувати у відпустці за межами України ( ас.124), справу відкладено на 10.09.2021 року.

09.09.2021 року до суду надійшло клопотання адвоката Живиці О.О. про відкладення розгляду справи, так як він 10.09.2021 року буде перебувати у відрядженні за межами міста Києва ( а.с.138) та заява адвоката Качковського А.С. , як представника відповідача, про відкладення розгляду справи, так як він буде перебувати у відрядженні ( а.с.141).

Колегія суддів вважає, що представники відповідача тричі були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання суду, однак, тричі в судове засідання не з`явилися, а тому колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права відповідача , передбачене ст.. 376 ЦПК України, не відбулося.

Доводи відповідача у суді апеляційної інстанції про те, що він не писав розписок, які надані суду позивачем , не можуть бути прийняті судом, оскільки ці підстави позову не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Крім того, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він вказані розписки не писав, не просив суд про призначення експертизи на підтвердження цих доводів.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин справи та наданням належної оцінки доказам, підстав для його скасування з доводів, викладених у апеляційній скарзі не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2022 року.

Суддя - доповідач:

Судді: