Р І Ш Е Н Н Я справа № 2-46/09
Іменем України
10 квітня 2009 року смт. ВІНЬКІВЦІ.
Місцевий Віньковецький районний суд, Хмельницької області
У складі головуючого судді Потапова О.О.
При секретарі Приймак Л.О..
Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Віньковецької селищної ради про в поновлення строку на прийняття спадщини, , визнання права власності на спадкове майно та визнання незаконним і скасування рішення Віньковецької селищної ради,
В С Т А Н О В И В:
До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 просила поновити строк на прийняття спадщини, визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1, судові витрати покласти на відповідачку.
Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_3 , яка проживала в будинку АДРЕСА_1.. Залишився після смерті матері проживати в ньому її брат . Він ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер, а тому вона являється спадкоємницею майна матері. Вона не претендувала на це майно, оскільки вважала, що його прийняв брат. Брат перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, а вона не має права з її точки зору на спірне спадкове майно.
В судовому засіданні позивачка підтримала та уточнила свої вимоги. Просила поновити строк на прийняття спадщини, визнати за нею право на спірний будинок, визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності відповідачки на житловий будинок, а також скасувати рішення виконавчого комітету Віньковецької селищної ради про видачу ОСОБА_2 цього свідоцтва.
ЇЇ представник вимоги підтримав звернув увагу та те, що вона постійно користувалась частиною земельної ділянки батьків, а тому вважав, що фактично вступила в управління спадковим майном і прийняла спадщину.
Відповідачка вимоги не визнала. Заперечувала проти позову. Вона та її представники послались та ту обставину, що позивачка пропустила строк звернення до суду за захистом порушеного права. Виконком Селищної ради виніс законне рішення і підстав для його скасування не існує, а вона являється на цій підставі власником спірного будинку та ще тому, що з семидисятих років проживає в цьому будинку.
Судом в якості співвідповідача притягнуто до справи Віньковецьку селищну раду. ЇЇ представник вимоги позивачки не визнав. Заперечуючи пояснив, що рішення виконкому прийнято на підставі закону «Про місцеве самоврядування» та діючої інструкції.
Заслухавши сторони, представників, вивчивши письмові докази слід вважати позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Встановлено і сторонами не оспорюється, що в будинку АДРЕСА_1 проживали батьки позивачки брат її син та відповідачка.
Помер її батько в ІНФОРМАЦІЯ_3 році , а після нього ІНФОРМАЦІЯ_1 року і мати – ОСОБА_3. В будинку проживала відповідачка з сином та чоловіком з яким перебувала у фактичному шлюбі . Чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після цього вона проживала з сином, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Рішенням виконавчого комітету Віньковецької селищної ради від 24.09.2008 року за ОСОБА_2 визнано право власності на будинок АДРЕСА_1. Із цих підстав селищним головою їй видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно – будинок площею 72 кв.м. та сарай - 24,0 кв.м.
Починаючи з 1997 року частиною земельної ділянки яка знаходиться біля спірного будинку користувалась позивачка. Проживала вона окремо від відповідачки за іншою адресою, хоча з 1991 по 1995 роки була прописана в буд АДРЕСА_1.
Вона заявила в судовому засіданні, що на майно після смерті матері та брата не претендувала, але претендує тепер, коли взнала, що відповідачка написала заповіт на іншу особу. Саме з цієї підстави просила поновити втрачений строк позовної давності для звернення до суду за захистом спадкового права на батьківський будинок.
Відповідно до ст.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України якщо правовідносини виникли до набрання чинності цим кодексом то вони застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Право на спадщину виникло і існувало у позивачки як після смерті матері, так і після смерті брата , проте протягом шестимісячного строку після їх смерті вона не реалізувала його, тобто юридично не оформила. Брат проживав спільно з матір»ю. Фактично після смерті брата в ІНФОРМАЦІЯ_2 році таке право набув її племінник який проживав спільно з батьком на час смерті останнього.
Виходячи з того, що племінник юридично не оформив свої спадкові права, вона вправі була їх реалізувати як спадкоємець другої черги, починаючи з дати смерті брата. Вона їх не реалізувала, пояснюючи тим, що погоджувалась на те, щоб будинок дістанеться племіннику. Саме після спливу шести місяців з дня смерті брата почав текти строк з якого вона могла звернутись до суду для реалізації свого спадкового права.
Згідно статті 71 ЦК України 1963 року строк позовної давності., тобто строк звернення до суду починається з того часу коли особа взнала чи повинна була взнати про порушення свого права . Він складає три роки, аналогічний строк визначено і статтею 257 ЦК України 2003р..
З часу смерті матері - ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона знала, що на спадщину претендує брат і не заперечувала проти цього. Після смерті брата в ІНФОРМАЦІЯ_2 році позивачка знала, що вона вправі реалізувати своє спадкове право, але також не претендувала, вважаючи, що будинок залишиться сину брата. Син , на час смерті батька проживав у спірному будинку і фактично на підставі ст. 549 ЦК України – кодексу 1963 року прийняв спадщину, але не оформив права до дня своєї смерті. Після того як у спадщину вступив син, позивачка втратила право на спадкове майно, оскільки на час смерті сина з ним проживала відповідачка - його мати спадкоємець першої черги ( ст.1261ЦК України).
Вона знала, що її право порушено після смерті брата в ІНФОРМАЦІЯ_2 року відповідачкою та її сином на спірний будинок і не захищала його в суді з того часу.
Строк давності звернення до суду сплив. Те, що позивачка не бажає, щоб відповідачка передавала за заповітом майно третій особі не являється підставою для його поновлення. Тому їй слід відмовити в поновлені пропущеного строку, через відсутність поважних причин його пропуску, а відповідно слід відмовити в задоволені позову про визнання права власності на спадкове майно.
Проте, її позов про визнання незаконним рішення виконкому Віньковецької селищної ради від 24.09.2008 року № 31 про визнання права власності ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане головою Віньковецької селищної ради підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 328 ч.1 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно , якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Виконком Віньковецької селищної ради наділив спірним будинком відповідачку на підставі ст. 30 п.10 Закону України «По місцеве самоврядування». Але ця підстава не є правочином та не може являтися такою, що відповідає нормі права.
Зазначена стаття надає право виконкому реєструвати майно. А право виділяти особі таке майно передбачене у випадку визнання його на підставі ст. 335 ЦК України безхазяйним та отримання у власність через суд, або набуття його на підставі цивільно – правових угод.
Тобто рішення виконкому не відповідає вимогам статей 329, 335 ЦК України, тому відповідно до ст. 215 ч.3 ЦК України такий правочин слід визнати недійсним.
Він вичинений під впливом помилки. Виконком помилково вважав, що має право на підставі ст. 30 Закону «Про місцеве самоврядування» передати у власність будинок АДРЕСА_1 відповідачці.
Керуючись ст.ст. 215, 236, 335, 329,ЦК України кодексу 1963 року, ст.257 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 60 , 212. 213. 214, 215 ЦПК України суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення виконкому Віньковецької селищної ради винесене 24.09.2008 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на будинок АДРЕСА_1. Визнати нечинним та скасувати свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1 видане 10.10.2008р. виконавчим комітетом Віньковецької селищної ради.
В задоволені інших вимог позивачці відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з часу його проголошення, а апеляційна скарга протягом 20 днів з часу подання заяви.
СУДДЯ-----------------