У Х В А Л А

Іменем України

       справа №133/550/21

06.09.22 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачуваних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020170000001 від 02.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК, України та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15.07.2022 у цьому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 12.09.2022 включно.

У судовому засіданні 06.09.2022 від прокурора Козятинського відділу Хмільницької місцевої прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожному, строком на 60 днів, оскільки строк тримання під вартою закінчується, однак не вбачається за можливе, що судовий розгляд буде завершений до закінчення такого строку.

При цьому прокурор вказав, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують, вони не зменшились, а тому продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним з метою запобігання ризикам переховуватись від суду, перешкоджати встановленню істини у справі шляхом негативного впливу на свідків , продовжувати вчиняти нові злочини, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Подані клопотання прокурор підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, просили змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Обвинувачений мотивував своє клопотання тим, що клопотання прокурора є необгрунтованим, безпідставни, а ризики - надуманими та недоведеними жодними належними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник також заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Захисник просив змінити міру запобіжного заходу на більш м`яку - у виді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що клопотання прокурора є необгрунтованим, зазначені у ньому ризики є надуманими та нічим не підтвердженими. Обвинувачений вказував, що зазначені ризики не підтверджені жодними доказами, натомість матеріали справи містять достатні відомості, щоб стверджувати про наявні у нього соціальні зв`язки, а отже - відсутність ризику переховуватись; вказав, що цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного браслета взмозі забезпечити повне нівелювання ризику впливу на свідків, а ризик вчинення ним іншого злочину - цілком надумана прокурором обставина. Завчасно до судового засідання захисник ОСОБА_4 подав відповідне клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Також обвинувачені вказували на те, що тривалий час розгляд справи не продовжується, а отже - ризики зникли, і є підстави для зміни запобіжного заходу.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою; клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою; слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу; слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ст. 184 КПК України, клопотання має містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.01.2021 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обґрунтованість підозри була встановлена слідчим суддею при постановленні вказаної ухвали. 26.02.2021 до суду був направлений обвинувальний акт щодо вказаних осіб. У подальшому строк тримання під вартою вказаних осіб судом неодноразово продовжувався; відповідні ухвали суду не скасовані.

Отже, суд вважає встановленою обгрунтованість підозри, як одну із обставин, що підлягає з`ясуванню.

В обґрунтування ризиків, визначених п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_4 прокурор вказує, що такі ризики не зникли. У клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та проживання, не має стійких соціальних зв`язків, зловживає спиртними напоями, згідно характеристики зарекомендував себе з негативної сторони, та, усвідомлюючи суворість покарання за злочин, у якому він обвинувачується, може переховуватись від суду з метою його уникнення. Вказує, що ще не всі свідки допитані, а тому ОСОБА_4 може впливати на них з метою зміни ними показів, наданих на досудовому розслідуванні на свою користь. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовує відсутністю джерел для існування, стійких соціальних зв`язків та небажання стати на шлях виправлення після відбування реальної міри покарання. Д

В обґрунтування ризиків, визначених п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_5 прокурор вказує, що такі ризики продовжують існувати. У клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки веде антигромадський спосіб життя, зловживає спиртними напоями, не має постійного місця роботи та проживання, стійких соціальних зв`язків, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, за який покарання передбачене у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, а тому може переховуватись з метою уникнення покарання. Вказує, що усі свідки ще не допитані, а тому він може впливати на них з метою зміни ними показів наданих на досудовому розслідуванні на свою користь. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовує відсутністю джерел для існування, стійких соціальних зв`язків та наявності факту притягнення у минулому до кримінальної відповідальності.

Прокурор щодо обох обвинувачених заперечував можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні умисного тяжкого злочину із застосуванням насильства, за яке передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Суд вважає, що ризик переховування щодо ОСОБА_4 є обгрунтованим та доведеним, оскільки суворість покарання в сукупності з обставинами, що характеризують особу ОСОБА_4 , відсутності місця роботи та соціальних зв`язків, притягнення до кримінальної відповідальності у минулому вказують на можливість його переховування. При цьому суд не вбачає за можливе встановити наявність стійких соціальних зв`язків ОСОБА_4 , оскільки суду не надано належних доказів. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується в сукупності характеризуючими даними щодо особи ОСОБА_4 та фактами його неодноразових притягнень до кримінальної відповідальності, відбування реальної міри покарання, яка, однак, не забезпечила його виправлення.

Щодо ОСОБА_8 суд також вважає доведеним ризик переховування, оскільки суворість покарання, відсутності місця роботи, притягнення у минулому до кримінальної відповідальності вказують на можливість його переховування. При цьому суд не вважає, що у ОСОБА_5 наявні настільки стійкі соціальні зв`язки, що переважать необхідність залишитись імовірному бажанню переховуватись від слідства та суду, оскільки суворість покарання, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , у сукупності з фактом його притягнення у минулому до кримінальної відповідальності, може свідчити про імовірне бажання уникнути покарання та вчинення відповідних для цього дій по переховуванню.

Ризик, що ОСОБА_5 може вчинити інший злочин залишився недоведеним.

Ризик щодо незаконного впливу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на свідків продовжує існувати, оскільки не усі свідки допитані у справі, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , будучи обізнаним про їх місцезнаходження, можуть вчиняти дії спрямовані на зміну їх показів. Тобто такий ризик, хоча вже допитано трьох свідків, продовжує існувати, і мають бути вжиті такі заходи, які можуть реально запобігти йому та нівелювати такий ризик.

Зазначене свідчить про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, продовженні запобіжного заходу, та які підтримані прокурором у судовому засіданні, а саме: що обвинувачені, перебуваючи на волі, зможуть переховуватись від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення (щодо ОСОБА_4 ). Суд вважає, що ризики, які є доведеними, вказують на обґрунтованість клопотання щодо продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, незважаючи на той фат, що частина свідків допитані у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, суд бере до уваги, зокрема, дані про особу обвинувачених, вік та стан здоров`я, щодо яких на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування під вартою.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу обґрунтовується тим, що встановлені ризики продовжують існувати, зменшились лише в частині неможливості здійснити вплив на деяких свідків. Обвинуваченими не надано доказів, які б вказували про зменшення ризиків, на які посилається прокурор, у такій мірі, що вказувало б на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Доводи щодо відсутності ризиків через те, що розгляд справи по суті тривалий час не продовжується є безпідставними, оскільки така обставина не зменшує та не усуває ризики, і пов`язана лише з неявкою учасників справи (без яких розгляд справи не може бути продовжений) у судове засідання.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігання ризикам, суд вважає, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання щодо строку продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги стадію кримінального провадження, а саме, що у кримінальному провадженні не здійснено судове слідство, та не досліджені письмові докази, не допитані усі свідки.

За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 і ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів; клопотання обвинувачених про зміну їм існуючого запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт слід відхилити, оскільки обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним встановленим ризикам шляхом застосуванням до обвинувачених інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 322, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ,- задовольнити. Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 06.09.2022 по 04.11.2022 включно.

Клопотання ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,- задовольнити. Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - з 06.09.2022 по 04.11.2022 включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим.

Повний текст ухвали буде проголошено 09 вересня 2022 року об 11:00 год.

Ухвала  може бути оскаржена протягом 5 днів до Вінницького апеляційного суду.

Суддя                                              Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 06.09.2022