КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11-кп/824/1882/2022                                 Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді                  ОСОБА_2 , 

суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря                ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , обвинуваченого у  вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ст.290, ч.3 ст.262, ч.3 ст.28 і п.6 ч.2 ст.115 КК України, та захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24.01.2022, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.01.2022 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з дня винесення ухвали, а саме до 24 березня 2022 року включно.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник                   ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24.01.2022, ухвалити нову, якою змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

18 липня 2022 до Київського апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 , узгоджена і обвинуваченим, про відмову від апеляційної скарги у кримінальному провадженні.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник                   ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24.01.2022, ухвалити нову, якою змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, мотивуючи тим, що слідчим суддею не встановлено обставини, які свідчать про те, що заявлені в клопотанні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. Разом з цим, судом не взято до уваги, що жодний ризик, наведений слідчим в клопотанні, не підтверджується матеріалами клопотання та за своїм характером не є таким, що неможливо було йому запобігти шляхом застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів; судом залишено поза увагою незадовільний стан здоров`я обвинуваченого.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів уважає, що заява захисникаОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 , узгоджена з обвинуваченим, підлягає задоволенню на підставі ч. 1 ст. 403 КПК України, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , непідлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.01.2022 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з дня винесення ухвали, а саме до 24 березня 2022 року включно.

На переконання колегії суддів таке рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).

Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого                ОСОБА_7 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Наведені в апеляційній скарзі захисника доводи щодо наявності підстав для звільнення його підзахисного з-під варти також не вказують на зменшення існуючих ризиків або інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не в змозі їм запобігти. Не містять таких відомостей і надані суду матеріали.

Доводи сторони захисту про те, що стан здоров`я обвинуваченого унеможливлює продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів оцінює критично, оскільки, вирішуючи питання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції  ретельно з`ясував дані обставини, вказавши, що у розпорядження суду не було надано доказів, що обвинувачений ОСОБА_7 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах СІЗО.

Водночас, суд першої інстанції зобов`язав ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та Філію державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_7 та надання йому медичної допомоги з урахуванням результатів проведених йому досліджень та наявних у нього хронічних захворювань, відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я від 10.02.2012 року №239/5/104.

Інші доводи апеляційної скарги у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону не можуть бути підставою для скасування постановленого судом рішення.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 24.01.2022 та зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Заяву захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 - задовольнити.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника                      ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24.01.2022 закрити у зв`язку з відмовою захисника від апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24.01.2022 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:    ______________              ______________            __________________

       ОСОБА_2                      ОСОБА_3                 ОСОБА_4