Справа  №761/29701/16-к                                                Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Провадження  №11-кп/824/3232/2022                                                        Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст.ст.177, 188 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді                          ОСОБА_2 ,

суддів                                                ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі                                               ОСОБА_5 ,

за участю

обвинуваченого                               ОСОБА_6 ,

захисника                                         ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор» в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року в частині продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 06 жовтня 2022 року включно.

Зазначене рішення обґрунтоване тим, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків та належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв`язку з чим є достатні підстави для продовження дії такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції захисником обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 08 серпня 2022 року незаконним складом суду, зокрема одноособово та за участі двох присяжних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та за відсутності третього присяжного та другого професійного судді розглянув та відмовив у задоволенні всіх клопотань сторони  захисту про зміну запобіжного заходу, які були подані в порядку ст. 201 КПК України та про звільнення особи, яка позбавлена свободи, що подавалися в порядку ст.206 КПК України, а також одночасно продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .

У черговий раз, без клопотання прокурора суд виніс на розгляд питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , який утримується під вартою вже 6 років 11 місяців та 8 днів. При цьому захисник наголошує, що суд звільнив прокурора, який стверджував про існування ризиків, що передбачені п.1, п. 5 ч.  1 ст.177 КПК України, від обов`язку надання доказів існування одних і тих самих ризиків та оцінив ймовірність продовження існування цих ризиків протягом 6 років абстрактно.

Судом не була врахована практика ЄСПЛ, згідно з якою існує презумпція на користь звільнення з-під варти, а строк тримання заявника під вартою до постановлення судом вироку, який становив більше п`яти років, є особливо тривалим.

Захисник наголошує, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 не звинувачується в належності до жодної терористичної організації і, тим більше, не є її керівником, принаймні, в обвинувальному акті про це нічого не зазначено. До свого затримання ОСОБА_6 жодних злочинів не вчиняв, характеризувався лише виключно позитивно як добросовісний та дисциплінований боєць спецпідрозділу батальйону «Січ» ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він служив під час його затримання, належним чином виконує всі процесуальні обов`язки і жодним чином розгляд справи не затягує.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника   ОСОБА_7 , на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав рішення суду першої інстанції обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В свою чергу, апеляційний суд позбавлений можливості дослідити матеріали кримінального провадження, оскільки воно знаходиться на розгляді по суті в суді першої інстанції.

Правовими приписами ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен врахувати наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.

Правовими приписами ст.331 КПК України встановлено, що за наслідками розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.258, ч.1 ст.263, ч.2 ст.342 КК України, які відносяться до різного ступеню тяжкості, в тому числі і особливо тяжких злочинів. Наслідком вказаних протиправних дій є загибель 4 людей та завдання 144 особам тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості. Санкція ч.3 ст.258 КК України, передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі. Обвинувачений є раніше не судимим, має постійне місце реєстрації, а також брав участь у бойових діях. Проте, суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 та обставини затримання обвинуваченого, згідно з якими останній, намагався уникнути викриття його причетності до інкримінованих дій та при цьому здійснював активний супротив під час його затримання, дають суду апеляційної інстанції можливість погодитися з висновком суду першої про існування ризику переховування від суду та ймовірності вчинення іншого кримінального правопорушення.

Наведені в апеляційній скарзі дані про особу обвинуваченого, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута на даний час шляхом застосування до нього іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, належних гарантій, які б переважали ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого переховуватися від суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка вказує на те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції з власної ініціативи суду  в порушення вимог кримінального процесуального закону, без клопотання прокурора розглянув питання про продовження строків тримання обвинуваченого під варто є неспроможними, позаяк, відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Посилання апелянта на те, що оскаржуване рішення головуючий суддя прийняв одноособово, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та є безумовною підставою для скасування вказаної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, причиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) на території України у період з 19 грудня 2020 року по 31 серпня 2022 року установлено карантин.

Згідно з п.20-5 розділу XI "Перехідні положення" КПК України, тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження, зокрема у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Отже, враховуючи, що на час постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, на території України був встановлений карантин, головуючий суддя обґрунтовано, на підставі п.20-5 розділу XI "Перехідні положення" КПК України розглянув клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою одноособово.

Відповідно до ч.1 ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особам, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Тягар доказування обставин, що свідчать про те, що особи, які виявили бажання стати поручителями заслуговують на довіру або особливу довіру, а також обставин, що свідчать про фінансову спроможність вказаних осіб сплатити грошове стягнення у разі невиконання ними взятих на себе зобов`язань, покладається на сторону кримінального провадження, що заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у виді поруки.

При цьому, на думку апеляційного суду, застосування особистої поруки є ефективним, коли для обвинуваченого розрив соціальних зв`язків з поручителем або підрив його авторитету є гіршим, ніж застосування  більш суворого запобіжного заходу.

До суду апеляційної інстанції   ОСОБА_10 подано заяву про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки. Заява обґрунтована тим, що йому відома суть обвинувачення і він зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .

Однак, до вказаних заяв не додано будь-яких доказів аналізуючи які, суд апеляційної інстанції міг зробити висновок, що вказана особа зможе ефективно виконати свої зобов`язання, як поручителя. Зокрема його характеристики, інформацію про те, чи притягувався він до адміністративної чи кримінальної відповідальності, чи був він поручителем в інших кримінальних провадженнях, і якщо так, то чи не порушувались ним свої зобов`язання.

Крім того, зважаючи на тяжкість злочинів та їх суспільну небезпеку, суд апеляційної інстанції вважає, що на даний час запобіжний захід у виді особистої поруки є неспівмірним з ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.

Таким чином, у задоволенні заяви про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки слід відмовити.

Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону, які б слугували підставною для скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

На думку колегії суддів, районний суд дійшов правильного висновку про те, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції апелянтом та стороною захисту не наведено, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і залишає ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 4221 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 ,  залишити без задоволення.

Заяву ОСОБА_10 про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки, залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року в частині продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 06 жовтня 2022 року включно, – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :