ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 43/550-50/327-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

учасники справи:

боржник (банкрут) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Геолог" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Потупало Наталія Ігорівна - не з`явився,

кредитор (ініціюючий)- Громадська організація інвалідів "Реабілітаційний центр "Довіра" - не з`явився,

кредитор - Публічне акціонерне товариство "КИЇВГАЗ" - не з`явився,

кредитор - Приватне акціонерне товариство "Київтеплоенерго" АК "КИЇВВОДОКАНАЛ" - не з`явився

кредитор - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",

представник кредитора - Янчук А.З., адвокат, довіреність № 21/12/21 - 01 від 21.12.2021

кредитор - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК "Київські електромережі",

представник кредитора - Киричук В.П., адвокат, довіреність № 71/2022 від 22.04.2022,

субсидіарний відповідач - Балай Сергій Євгенович - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 25.08.2021

у складі судді: Івченка А.М.

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 10.11.2021

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючого), Сотнікова С.В., Остапенка О.М.

у справі за заявою

Громадської організації інвалідів "Реабілітаційний центр "Довіра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У липні 2008 року Закрите акціонерне товариство "Сустр - 19" звернулося до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-комунальне господарство "Геолог" (далі - боржник, ТОВ "ЖКГ "Геолог").

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 визнано кредиторами у справі № 43/550-50/327-2012 боржника:

- Громадську організацію "Реабілітаційний центр "Довіра" на суму 6 096 676,52 грн., з яких: 203,00 грн. - перша черга; 6 096 473,52 грн. - четверта черга;

- АТ "Київгаз" на суму 126 285,22 грн., з яких: 3 842,00 грн. - перша черга; 122 432,93 грн. - четверта черга; 10,29 грн. - шоста черга;

- ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на суму 2 461 299,75 грн., з яких: 3 842,00 грн. - перша черга; 2 457 457,75 грн. - четверта черга;

- ПрАТ "ДТЕК Київські електричні мережі" на суму 70 845,23 грн., з яких: 3 842,00 грн. - перша черга; 67 003,23 грн. - четверта черга;

- КП "Київтеплоенерго" на суму 95 854,01 грн., з яких 3 842, 00 грн. - перша черга; 92 012,01 грн. - четверта черга;

зобов`язано розпорядника майна боржника надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ);

визначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 29.07.2020;

зобов`язано розпорядника майна боржника проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках;

надати письмові докази про розмір активу та пасиву ТОВ "ЖКГ "Геолог", наявну дебіторську заборгованість;

зобов`язано розпорядника майна боржника надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника;

визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі на 12.08.2020.

3. Постановою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 ТОВ "ЖКГ "Геолог" визнано банкрутом (код ЄДРПОУ 32960711);

відкрито ліквідаційну процедуру;

призначено ліквідатором ТОВ "ЖКГ "Геолог" арбітражного керуючого Потупало Н.І.;

оприлюднено повідомлення про визнання ТОВ "ЖКГ "Геолог" банкрутом;

припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 12.08.2020;

зобов`язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 12.08.2021.

Короткий зміст вимог заявника

4. 08.12.2002 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Потупало Н.І. звернулася до Господарського суду м. Києва із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства на керівника і засновника боржника ОСОБА_1 .

4.1. В обґрунтування зазначеної заяви ліквідатор банкрута зазначила, що боржнику на баланс на праві повного господарського відання були передані житлові та нежитлові будівлі. Разом з тим, за результатами проведеної інвентаризації майно, товаро-матеріальні цінності, грошові кошти чи дебіторська заборгованість, які відповідно до частини першої статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства повинні бути включені до складу ліквідаційної маси, ліквідатором банкрута не виявлено. З огляду на зазначене та фінансовий стан боржника, на думку ліквідатора, вбачаються підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності керівника та засновника боржника ОСОБА_1 .

Розгляд справи місцевим та апеляційним судами та прийняті ними рішення

5. Ухвалою 25.08.2021 (залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021) Господарський суд міста Києва у задоволенні заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства на керівника і засновника боржника ОСОБА_1 відмовив.

5.1. Суди, здійснивши оцінку доводів ліквідатора та наданих на їх підтвердження доказів, зазначили, що вирок Печерського районного суду міста Києва у справі № 1-664/12 від 19.11.2013 стосується ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 . Крім того, суди звернули увагу, що зазначений вирок суду не набрав законної сили, оскільки ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.02.2014 був скасований, а кримінальну справу направлено на додаткове розслідування. Також суд встановив, що 24.12.2014 постановою старшого слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України у місті Києві кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

5.2. Суди встановили, що засновником ТОВ "ЖКГ "Геолог" та ТОВ "-ЖКГ "Геолог" (ідентифікаційний код 32960711) є ОСОБА_1 , керівником ТОВ "-ЖКГ "Геолог" є Ліманський М.В. , який в свою чергу у 2013 - 2015 роках був керівником ТОВ "ЖКГ "Геолог".

5.3. Суди звернули увагу, що ліквідатором не встановлено період, коли боржник втратив платоспроможність, а лише констатовано, що на початок періоду, що аналізується, боржник вже був неплатоспроможним. Разом з тим, суди зауважили, що дії, вчинені щодо боржника, який вже перебуває у стані неплатоспроможності, не можуть бути кваліфіковані як доведення до банкрутства, оскільки на час вчинення таких дій боржник вже перебуває у неплатоспроможному стані.

5.4. З посиланням на положення Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14, суди дійшли висновку, що ліквідатором банкрута не доведено належними та допустимими доказами неправомірності дій засновника банкрута.

5.5. Крім того, суди зазначили, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до зазначених Методичних рекомендацій не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

6. КП "Київтеплоенерго" (кредитор у справі) 16.12.2021 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 у справі № 43/550-50/327-2012.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 43/550-50/327-2012 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Пєсков В.Г., Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021.

8. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2022 відкрито касаційне провадження, датою проведення судового засідання визначено 01.03.2022.

9. Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2022 датою проведення судового засідання у справі № 43/550-50/327-2012 за касаційною скаргою КП "Київтеплоенерго" визначено 21.06.2022.

10. Ухвалами Верховного Суду від 21.06.2022, 26.07.2022, 16.08.2022 розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями ОСОБА_1 .

11. Від представника фізичної особи ОСОБА_1 - адвоката Грабович С.М. надійшов відзив на касаційну скаргу КП "Київтеплоенерго", в якому адвокат просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

12. Від фізичної особи ОСОБА_1 30.08.2022 надійшло клопотання про перенесення дати та часу розгляду справи.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів звертає увагу на таке.

12.1. Відповідно до частин першої, другої статті 114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

12.2. Відповідно до частини першої статті 306 ГПК України, касаційна скарга на судові рішення, передбачені пунктами 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, має бути розглянута протягом шістдесяти днів, а на ухвали, передбачені пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі.

Відтак, з урахуванням зазначеного та положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 22.05.2022 № 2263-IX), а також з урахуванням того, що ухвалами Верховного Суду від 13.04.2022, 21.06.2022, 26.07.2022, 16.08.2022 розгляд справи неодноразово відкладався, Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу №43/550-50/327-2012 у визначені ухвалою від 16.08.2022 дату та час, оскільки Судом вже було надано розумний строк для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав; об`єктивні підстави, які б унеможливлювали розгляд справи у визначені дату та час відсутні.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

("КП "Київтеплоенерго")

13. Скаржник доводив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2008, якою було порушено провадження у справі про банкрутство, суд також зобов`язав ініціюючого кредитора надати до суду, серед іншого, належним чином засвідчені докази безспірності вимог, що визнані боржником, підтверджені виконавчими чи розрахунковими документами за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунку боржника, докази невиконання боржником своїх грошових зобов`язань протягом трьох місяців після настання строку для їх сплати та кандидатуру арбітражного керуючого; боржника зобов`язано надати, серед іншого, відомості про майновий стан та список всіх кредиторів, дебіторів та можливих санаторів. Разом з тим, сторонами вимоги ухвали суду від 11.07.2008 не виконані до цього часу.

13.1. Скаржник аргументував, що протягом трьох років перебування справи № 43/550 у провадженні господарського суду на стадії підготовчого засідання сторони у справі вживали заходи із затягування процесу розгляду справи, зупинення її розгляду та заважали суду прийняти ухвалу підготовчого засідання. При цьому, представники сторін не з`являлись у судові засідання, не виконували вимоги ухвал суду, заявляли необґрунтовані клопотання, що унеможливило прийняття судом ухвали підготовчого засідання. Водночас, подання апеляційної скарги свідчить про те, що сторони справи, у тому числі ОСОБА_1 не був зацікавлений у закритті провадження у справі № 43/550-50/327-2012 та відновленні платоспроможності боржника; судом тричі закривалось провадження у справі № 43/550-50/327-2012 та припинялась дія мораторію, однак кожного разу сторони оскаржували прийняті судом рішення та при подальшому розгляді справи продовжували зловживати своїми процесуальними правами.

13.2. Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки усім наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до не застосування положень статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства та не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16. При цьому, скаржник звернув увагу, що ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу на спростування своїх неправомірних дій та бездіяльності, таких як безоплатне відчуження майна та інших активів підприємства, не надано бухгалтерської та іншої документації боржника, яка могла б спростувати доводи ліквідатора.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

16. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 13 - 13.2. описової частини цієї постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

17. Предметом цього судового розгляду є заява ліквідатора ТОВ "ЖКГ "Геолог" арбітражної керуючої Потупило Н.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства на учасника та керівника боржника - ОСОБА_1 .

Здійснюючи перегляд справи у касаційному порядку, Верховний Суд враховує таке.

18. Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство час визначені Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

19. Так, частиною першою статті 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

20. Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. При цьому, частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

21. Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано положеннями статті 61 КУзПБ, якою передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

23. Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком ліквідатора здійснити всю повноту передбачених законом заходів, спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

24. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку частини другої статті 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

24.1. Верховний Суд також звертає увагу на наявність сталої правової позиції, сформульованої Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11.

26. Визначена частиною другою статті 61 КУзПБ відповідальність засновника (учасника, акціонера), керівника боржника та іншої особи, яка має право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, застосовується у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника та повинна обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення - об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

26.1. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника. Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

26.2. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки. Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи частини другої статті 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення- "доведення до банкрутства", за яке передбачені наслідки у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

27. Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 ГК України).

28. Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18).

29. Виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суб`єктів субсидіарної відповідальності умовно можна поділити на дві групи:

І група - засновники (учасники, акціонери) та інші особи, які відповідно до закону за своїм юридичним статусом та відповідно до установчих документів мають право безпосередньо давати обов`язкові для виконання боржником (його органів управління) вказівки, приймати рішення, видавати розпорядження чи накази боржнику. У законодавстві України віднесені до цієї групи особи іменуються як: "заінтересовані особи стосовно боржника" (стаття 1 Закону про банкрутство, стаття 1 КУзПБ), "пов`язані особи" (стаття 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", стаття 14.1.159. Податкового кодексу України, стаття 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність"), "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення");

ІІ група - інші особи, які не мають формалізованих зав`язків із юридичною особою-боржником однак мають змогу іншим чином визначати та впливати на поведінку боржника в господарських відносинах. Такі особи самостійно або спільно з іншими особами визначають волю боржника щодо здійснення або утримання від здійснення певних дій.

29.1. Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши на виконання своїх повноважень аналіз фінансового становища банкрута (частина перша статті 61 КУзПБ), зобов`язаний звернутись до суду із відповідним позовом.

29.2. Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника (аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15, від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 19.08.2021 у справі № 25/62/09, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18).

30. Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

31. Для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, необхідна конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема, із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Така правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, та не втратила своєї актуальності із введенням в дію КУзПБ.

32. Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка має причинно-наслідковий зв`язок із відповідальністю, передбаченою частиною другою статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство. Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої-третьої статті 4 КУзПБ (у цих висновках Суд звертається до правової позиції, що сформульованої Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).

33. Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, які підтверджують обставини доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує наявність підстав для притягнення керівника/засновника боржника до відповідальності за доведення до банкрутства (банкрутства), а відтак - не надає можливості визначити суб`єкт відповідальності, встановити його вину у діях/бездіяльності та покласти субсидіарну відповідальність на такого суб`єкта (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.06.2020у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20.

33.1. Водночас, з урахуванням положень статей 74, 76-77 ГПК України, особа, щодо якої подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності (засновник, керівник, учасник тощо), повинна надати докази з метою спростування доводів заявника та підтвердження відсутності власної вини у банкрутстві або доведенні до банкрутства боржника.

Щодо суті касаційної скарги

34. Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора, виходили з того, що вирок Печерського районного суду міста Києва у справі № 1-664/12 від 19.11.2013 стосується іншої особи - ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , і в подальшому кримінальне провадження у зазначеній справі було закрито у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення; ліквідатором не встановлено період, коли боржник втратив платоспроможність, а лише констатовано, що на початок періоду, що аналізується, боржник вже був неплатоспроможним; звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника не є визначальним при вирішенні судом питання про притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності.

35. Разом з тим, Верховний Суд вважає такі висновки судів передчасними з огляду на таке.

36. Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій встановлено, що на баланс ТОВ "ЖКГ "Геолог", яке зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією 20.04.2004, з метою обслуговування були передані житлові будинки, що знаходяться за зазначеними відповідно до переліку адресами. При цьому, суди зазначили, що передання такого майна на баланс боржника підтверджено листом РВ ФДМУ по місту Києву.

36.1. Разом з тим, суди не надали жодної оцінки тому, що станом на 10.09.2020 за результатами проведеної на виконання вимог постанови Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 у справі № 43/550-50/327- 2012 інвентаризації майна банкрута, зазначеного майна арбітражним керуючим виявлено не було.

37. Також із змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами встановлено створення ТОВ "-ЖКГ "Геолог". Разом з тим, суди не спростували доводи ліквідатора про те, що на баланс зазначеного товариства були безоплатно передані з метою обслуговування ті ж будинки, які перебували на балансі боржника, а засновником та керівником нового товариства є ті ж особи, які мали безпосереднє відношення до створення та управління боржника.

38. Тобто, фактично судами не досліджено обставини, на які посилалась арбітражна керуюча Потупало Н.І. щодо дій керівника боржника ОСОБА_1 та наслідків таких дій до моменту його заміни іншим керівником, щодо причинно-наслідкового зв`язку таких дій із настанням обставин неможливості погашення заборгованості боржником. Також судами не надано оцінки наявності факту відчуження майна (активів) боржника та участі у таких обставинах ОСОБА_1 , не надано оцінки факту безоплатного передання майна боржника третій особі, засновником якої є ОСОБА_1 , та не досліджено обставини щодо можливості здійснення основної статутної діяльності боржника без наявності відчуженого майна на користь ТОВ "-ЖКГ "Геолог".

39. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ "ЖКГ "Геолог" визнано банкрутом постановою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020. Тобто, з моменту подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (липень 2008), боржник, за наявності у нього майна та будь-яких інших активів і здійснення відповідного керівництва його діяльністю, не був би позбавлений можливості здійснити заходи з метою погашення наявною перед його кредиторами заборгованістю.

39.1. Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ "-ЖКГ "Геолог" засноване 13.04.2016 і відчуження на його користь майна боржника, щодо якого вже здійснювались заходи процедур банкрутства, не вплинуло б на наслідки для боржника - визнання його у 2020 році (через 4 роки) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, з огляду на визначені законодавцем мету та завдання процедур банкрутства, є передчасними.

39.2. При цьому, Верховний Суд також звертає увагу, що правомірність відчуження такого майна судами попередніх інстанцій не досліджувалась, відповідачем доказів у порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України щодо відсутності вини у відчуженні такого майна і правомірності набуття цього майна заснованим у 2016 році ТОВ "-ЖКГ "Геолог", не надано.

40. Також колегія суддів звертає увагу, що у цій справі, застосовуючи положення статті 61 КУзПБ, суди ототожнили субсидіарну і солідарну відповідальність керівника боржника.

40.1. Системний аналіз частин першої, другої статті 4, частини шостої статті 34 КУзПБ, частини четвертої статті 92, частини першої статті 541 ЦК України, дає підстави для висновку, що солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності (порушив свої обов`язки щодо представництва) підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.

40.2. Порівняльний аналіз зазначених положень із положеннями статті 61 КУзПБ, на яку зіслались у цій справі суди разом із наданням тлумачення поняття "солідарна відповідальність", дає підстави для висновку, що за наявності однакового суб`єктного складу (особи, до якої можуть бути застосовані такі види цивільно-правової відповідальності), підстави застосування та правове регулювання субсидіарної і солідарної відповідальності керівника боржника є різними, а відтак, субсидіарна і солідарна відповідальності не є тотожними.

40.3. Солідарна відповідальність у справах про банкрутство тісно пов`язана з субсидіарною відповідальністю, однак, фактично, є наслідком одночасного притягнення відповідальних осіб до субсидіарної відповідальності.

41. Верховний Суд не приймає до уваги доводи скаржника, викладені у пункті 13 описової частини цієї постанови, оскільки обставини виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 11.07.2008 не є предметом спору та касаційного розгляду.

42. З огляду на неповне дослідження судами попередніх інстанцій дій/бездіяльності засновника (керівника) ОСОБА_1 , причинно-наслідкового наслідку між такими діями/бездіяльністю і наслідками для боржника, а також за відсутності встановлення правомірності відчуження майна (активів) боржника на користь третіх осіб, колегія суддів дійшла висновку про неповне дослідження судами попередніх інстанцій усіх складових елементів, за наявності яких передбачено статтею 61 КУзПБ субсидіарну відповідальність, а тому, судами попередніх інстанцій прийняті рішення без урахуванням вимог статей 86, 236, 238 ГПК України.

43. Відтак, з урахуванням обмежень щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених положеннями статтею 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги КП "Київтеплоенерго" та скасування прийнятих у справі ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду із направленням цієї справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

45. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

46. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

47. З огляду на відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи, суду слід вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, прав і обов`язків сторін, надати мотивовану і всебічну оцінку повноті дій/бездіяльності засновника/керівника боржника - ОСОБА_1 та висновкам щодо наявності/відсутності підстав для покладення на зазначену особу субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Судові витрати

48. З огляду на положення статті 129 ГПК України, оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 43/550-50/327-2012 скасувати.

3. Справу № 43/550-50/327-2012 в частині розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Геолог" арбітражної керуючої Потупало Наталії Ігорівни про покладення субсидіарної відповідальності направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.І. Картере

В.Г. Пєсков