К.-20
Справа № 2-2276/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2008 року м.Мукачево
МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
в особі: головуючого-судді Феєр І.С.
при секретарі Іщенко Н.О.
за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування від 21 червня 2007 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ,-
ВСТАНОВИВ :
23 липня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування від 21 червня 2007 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що 21 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу, згідно якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 . Вищевказаний договір уклався з дотриманням всіх процесуальних норм, з боку відповідача не було здійснено жодних незаконних дій по відношенню до ОСОБА_1 . На підставі наведеного просив відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки вимоги безпідставні, не обгрунтовані, окрім того до даних правовідносин слід застосувати строки позовної давності, які позивач пропустив.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та пояснили, що 21 червня 2007 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_4 укладений договір дарування будинку АДРЕСА_1 . Зазначений договір просять визнати недійсним на підставі того, що під час його укладання відповідач ОСОБА_4 зобов`язався нести витрати по утриманні відповідача та його дружини, оскільки вони є людьми похилого віку, потребують сторонньої допомоги в силу хворобливого стану, а взамін вони домовились укласти з ним договір довічного утримання (догляду) та передати йому у власність вищевказаний будинок. ОСОБА_4 свої зобов`язання не виконав, на неодноразові звернення їх до нього про матеріальну чи будь-яку іншу допомогу відмовляв. Зазначені підстави спонукали їх до ознайомлення з зазначеним договором і після ознайомлення з договором їм стало відомо, що уклали договір не довічного утримання, а договір дарування.
Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що позивач мав на меті та бажав укласти з відповідачем договір довічного утримання, але як пізніше виявилося, що був укладений договір дарування. Розраховуючи на порядність відповідача, позивач не читавши договір підписав його. Окрім того відповідач свої обіцянки по відношенню до позивача не виконав, на неодноразові звернення про надання матеріальної допомоги відмовляв, почав уникати зустрічі.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 укладений в повній відповідності до чинного законодавства та волі сторін. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 діяли добровільно, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті і розуміли значення своїх дій, вони були ознайомлені з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений між ними правочин. При укладанні договору ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_1 заявили, що вищевказаний будинок в якому вони проживають і являються його власниками побудував відповідач ОСОБА_4 , і у зв”язку з тим, що будинок зареєстрований на позивача, вони вирішили оформити право власності на свого сина - ОСОБА_4 .. Вважає, що договір дарування укладений 21 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що посвідчений ним особисто, укладений з дотриманням всіх процесуальних норм, а твердження позивача про те, що він не знав, що підписував і не розумів його суті не відповідає дійсності.
Заслухавши пояснення та заперечення учасників судового розгляду, покази свідків, дослідивши інвентарну справу №1184 та матеріали цивільної справи, суд приходить до слідуючого висновку.
В судовому засіданні належними доказами встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 грудня 2006 року №390 та Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20 червня 2007 року, №149700963 - будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 21 червня 2007 року.
Довідкою виданої виконавчим комітетом Чинадіївської селищної ради Мукачівського району від 27 грудня 2006 року №5893 вбачається, що ОСОБА_1 прописаний в АДРЕСА_1 , а проживає в АДРЕСА_2 .
Згідно заяви посвідченої приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімертом В.І. - ОСОБА_1 дала свою згоду ОСОБА_1 подарувати синові - ОСОБА_4 належний їм будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
21 червня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування жилого будинку посвідченного приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімертом В.І., згідно якого ОСОБА_1 подарував жилий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4 .
Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 21 червня 2007 року №4177342 між дарувальником - ОСОБА_1 та обдарованим - ОСОБА_4 вчинено правочин, а саме ОСОБА_1 подарував ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнано недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
У відповідності ст. 727 ЦК України, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров`я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.
Статтею 728 ЦК України, до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи, пояснень сторін та свідків, позивач та його представник вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України не виконали, позовні вимоги не грунтуються на законі та не підтверджуються жодними письмовими та іншими доказами по справі, які доводять підставність та обгрунтованість таких вимог, позовні вимоги заявлені у зв`язку з неприязненими стосунками, які виникли між позивачем та відповідачем, окрім того позовні вимоги заявлені з порушенням строків позовної давності, які передбачені ст.728 ЦК України, на що звертав увагу представник відповідача та просив на підставі таких порушень відмовити в задоволенні позовних вимог.
Таким чином враховуючи вищенаведене суд вважає, що позивач ОСОБА_1 всупереч своїм поясненням не довів свої позовні вимоги щодо вчинення ним правочину внаслідок помилки щодо обставин такого правочину, які мають істотне значення, і який з наведених причин може бути визнаний судом недійсним, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 229, 717, 727, 728 ЦК України, суд ,-
РІШИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування від 21 червня 2007 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2008 року про накладання арешту на будинок АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , згідно договору дарування від 21 червня 2007 року - скасувати.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.С.ФЕЄР