Судове рішення #480294406

Ухвала

05 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 761/20013/18

провадження № 61-567св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ротач Ірина Іванівна,

розглянувши заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Олійник Олег Станіславович, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 а до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ротач Ірина Іванівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ротач І. І., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ротач І. І., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в три місяці з часу набрання цим рішенням законної сили.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

26 листопада 2019 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Олійник О. С. , направила до суду заяву про постановлення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 34 043 грн понесених у зв`язку з розглядом даної справи витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Олійник О. С. , про прийняття додаткової постанови про стягнення витрат на правничу допомогу.

Ухвалено додаткове рішення, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

У січні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мироненко-Шульган О. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову апеляційного суду, у якій просив скасувати вказане судове рішення та визнати нечинним і закрити провадження у справі в частині компенсації витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 грн на професійну правничу допомогу та видати виконавчий лист на примусове виконання судового рішення в частині стягнення грошових коштів.

Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мироненко-Шульган О. М., залишено без задоволення. Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишено без змін.

31 травня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Олійник О. С.,подала заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Зазначає, що у відзиві на касаційну скаргу від 20 лютого 2020 року № К/198 містився попередній розрахунок витрат на правову допомогу та вказаний розмір правової допомоги в розмірі 15 000 грн, який понесено відповідачем.

21 липня 2022 року на запит суду надійшла справа № 761/20013/18.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Згідно з частинами першою-третьою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України, суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18).

Сторона у справі має право подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу до прийняття касаційною інстанцією постанови по суті справи (додаткова постанова Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 911/1803/17).

Адвокат Олійник О. С. у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення вказує, що у відзиві на касаційну скаргу від 20 лютого 2020 року № К/198 міститься попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, які сторона понесла у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

Однак під час розгляду справи в суді касаційної інстанції заявник не надав доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, постанова Верховного Суду від 23 квітня 2021 року була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18 травня 2021 року (№ 96933117), із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції та доданими до неї доказами їх понесення відповідач звернулась 31 травня 2021 року, тобто з пропуском встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку для подання відповідних доказів, а тому така заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 141, 260, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Олійник Олег Станіславович, про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

В. В. Пророк



  • Номер: 2/761/5835/2018
  • Опис: за позовом Паливода С.О. до Калугіна Т.Т., третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ротач Ірина Іванівна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 761/20013/18
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Петров Євген Вікторович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Повернуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 30.05.2018
  • Дата етапу: 04.06.2018
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація