Справа № 182/1559/22

                                                                Провадження №1-кп/204/348/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

        головуючого:                         судді ОСОБА_1 ,

суддів:                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання:         ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання захисника обвинувачених: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 , та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, у кримінальному провадженні № 42020040000000537 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2020 року,

за участю: прокурора ОСОБА_9 , захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , обвинувачених: ОСОБА_19 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ,

В С Т А Н О В И Л А:

29 серпня 2022 року на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшли клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що сторона захисту вважає, що обраний ОСОБА_6 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим, та до нього слід застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту виходячи з наступного. Обвинувачені не мають на меті уникати кримінальної відповідальності, оскільки вину свою у вчиненні кримінальних правопорушень вони не визнають та особисто зацікавлені в доведенні своєї невинуватості в суді. Обставини, викладені в обвинувальному акті, протирічать дійсним обставинам, що відбулися та не узгоджуються з матеріалами досудового розслідування. Прокурором не наведено жодного доказу в підтвердження наявності ризиків та неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. Кожного разу при продовжені строку тримання під вартою прокурором в порушення п. 1 ч. 3 ст. 184 КПК України, до клопотання не долучаються матеріали, якими прокурор повинен обґрунтувати своє клопотання. Жодний ризик у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачений ст. 177 КПК України прокурором не доведений. Вважає, що такі дії сторони обвинувачення є неприйнятними та суперечать діючому КПК України. Обвинувачені в судовому засіданні пояснювали, що жодним чином не намагатимуться переховуватись від суду. Винними себе не визнають та бажають якомога швидше встановити істину по даній справі. Тобто, особисто зацікавлені у швидкому та об`єктивному розгляді даної справи. Щодо міцності соціальних зв`язків ОСОБА_6 , слід зазначити наступне. Просив звернути увагу суду на особу ОСОБА_6 , який має міцні соціальні зв`язки, на момент затримання офіційно працював на посаді старшого тренера Марганецької дитячо-юнацької спортивної школи № 1, має постійне місце реєстрації на території м. Марганця, де проживає разом з сім`єю, має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимий, та не має жодного відношення до криміналітету. За місцем мешкання ОСОБА_6 не має негативних характеристик, скарг на нього не надходило. Щодо міцності соціальних зв`язків ОСОБА_30 слід зазначити наступне. Обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, офіційно працює – веде секцію з боксу, має постійне місце проживання, де проживає разом з дружиною та має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, та не має жодного відношення до криміналітету. За місцем мешкання не має негативних характеристик, скарг на нього не надходило. Крім того, просив звернути увагу на стан здоров`я ОСОБА_5 , який зараз постійно погіршується та не дозволяє його утримання в умовах СІЗО, оскільки в нього встановлено діагноз «попереково-грижовий радикуліт», що підтверджується випискою з медичної карти хворого. Жодного лікування ОСОБА_5 не отримує. Стан здоров`я погіршується. ОСОБА_5 має проблеми з пересуванням, кожний рух спричиняє нестерпний біль у попереку. Надання термінової медичної допомоги життєво необхідно для обвинуваченого. Тому, вважає, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених є занадто суворим, а запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілком забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених, щодо виконання ними передбачених кримінально-процесуальним законодавством обов`язків з`являтися до прокурора та суду за першим викликом.

29 серпня 2022 року на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що ОСОБА_6 перебуває під вартою більше п`ятнадцяти місяців. До матеріалів справи стороною захисту були долучені характеризуючі ОСОБА_6 дані, зокрема чисельні нагороди, подяки, характеристики з місця проживання, роботи тощо. ОСОБА_6 має на утриманні двох дітей, один з яких є дитиною з інвалідністю, перебуває на утриманні ОСОБА_6 та проживає разом з батьком. Дитина потребує постійного догляду та лікування, що підтверджується медичними документами та висновком ЛКК. Донька наразі продовжує навчання і також перебуває на утриманні ОСОБА_6 . Характеристики на ОСОБА_6 з місця проживання та роботи, довідки про його заробітну плату, свідчать про його звичайний, нормальний спосіб життя та соціальні зв`язки. Правовстановлюючі документи на нерухомість, належну ОСОБА_6 , підтверджують перебування у його власності нерухомого майна, в якому він зареєстрований та постійно проживає. ОСОБА_6 є тренером Марганецької ДЮСШ № 2, має повагу колективу та батьків дітей, що навчаються; його дуже люблять діти, готуються до змагань, а перебування ОСОБА_6 за ґратами робить неможливим належну та якісну підготовку учнів, які звикли до свого тренера та наставника. На підтвердження доходів ОСОБА_6 , за рахунок яких він утримує себе та сім`ю, є довідка про його заробітну плату. Крім того, родина ОСОБА_6 має мережу магазинів, один з яких належить самому ОСОБА_6 , що підтверджується типовим договором користування місцем розташування тимчасової споруди, паспортом прив`язки стаціонарною тимчасовою спорудою – павільйоном для торгівлі овочами та фруктами. За місцем проживання та роботи ОСОБА_6 характеризується виключно позитивно, він має чисельні грамоти та подяки. Син ОСОБА_6 – ОСОБА_31 , який є дитиною інвалідом, у липні 2021 року був терміново прооперований, на операцію та лікування витрачені великі кошти, наразі дитина потребує лікування та реабілітації, у сім`ї дуже скрутне становище, а батько дитини, який має офіційне місце роботи, не має можливості забезпечити сина усім необхідним, оскільки тримається під вартою. ОСОБА_6 , вина якого не встановлена та не доведена вироком суду, більше п`ятнадцяти місяців перебуває за ґратами, не має можливості вплинути на своєчасний судовий розгляд справи судом чи виконання прокурором вимог ст. 23 КПК України. Просив змінити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його реєстрації.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав свої клопотання, просив їх задовольнити. Суду пояснив, що стан здоров`я ОСОБА_5 кожного дня стає все гіршим. Він кожного дня в СІЗО намагається викликати лікаря, однак жодного лікування йому не надається. Висновок щодо стану здоров`я ОСОБА_5 був надісланий до суду, із вказаного висновку вбачається, що він відмовився від здачі аналізів та отримання лікування, однак це не відповідає дійсності. В умовах СІЗО лікуватись від тяжких хвороб не можливо. Просив врахувати стан здоров`я ОСОБА_5 , що він вже не має змоги рухатись та кожного разу його до суду привозять в сидячому положенні. Рух викликає нестерпний біль. Першого разу ОСОБА_5 був оглянутий 21 квітня 2021 року станом на момент поміщення до СІЗО, в подальшому він був оглянутий 21 липня 2022 року. Після останнього огляду вже пройшов місяць, однак жодних аналізів у нього не брали. Перебування в умовах СІЗО може призвести до летальних наслідків. ОСОБА_5 має родину, дитину, міцні соціальні зв`язки. Ним не було зроблено запит щодо залучення лікарів, оскільки договір з ОСОБА_5 було укладено лише на минулому тижні. В ухвалах суду про продовження запобіжного заходу були перелічені ризики, які нічим не підтверджені. Сторона обвинувачення зазначаючи ризики доказів, які б їх підтверджує не надає Жодних доказів можливого тиску або ж можливого ухилення від суду надано не було.

В судовому засідання захисник ОСОБА_8 підтримав своє клопотання, просив його задовольнити. Суду пояснив, що ризику впливу не існує. Щодо речових доказів то вони зберігаються в камері схову і доступу у ОСОБА_6 не має. Дійсно ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, але тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і в даному випадку перебуває під вартою з 12 травня 2021 року. Всі ризики, які постійно зазначає прокурор нічим не підтвердженні та відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника. Суду пояснив, що він звертався 23 серпня 2022 року до лікаря, до нього прийшов невропатолог та призначив лікування. Він тиждень не може докликатись до лікаря. Йому зробили КТ, однак результат йому надано не було. Лікарі до нього не приходять. Просив змінити йому запобіжний захід, задля того, щоб мати можливість лягти до лікарні. Ризики, які зазначаються прокурором у своєму клопотанні жодним чином не підтверджені. Показання свідків, які були допитані на досудовому слідстві повністю виправдовують його та ОСОБА_32 . В ухвалі апеляційного суду від 30 травня 2022 року, сказано, що їм надається медична допомога, однак в дійсності медична допомога не надається. Заявив клопотання про надання йому медичного огляду і кваліфіковане медичне лікування, оскільки два тижні тому він звернувся до МСЧ ДУВП № 4, оскільки у нього погіршився стан здоров`я, його оглянув невропатолог і призначив лікування у вигляді крапельниць та таблеток. Після призначених процедур стан здоров`я погіршився.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання своїх захисників. Просив суд долучити до матеріалів справи фотокартки з заявами людей, які готові взяти його на поруки. Вказані заяви були написані спілкою Афганців, людьми яким він допоміг, директором реабілітаційного центру. Також, є виписки про участь його учнів у змаганнях з плавання. Жодна людина не може підтвердити те, що він є якимось «смотрящим». Зараз всі говорять жаргонними словами при спілкуванні. Прокурором не встановлено ні час, ні місце вчинення кримінального правопорушення. Його друзі допомагали йому в лікуванні його дитини. Він допомагав людям і йому також допомагають люди. В нього є нагороди з 2006 року по 2021 рік. Всі люди готові приїхати до суду та підтвердити, що він допомагає всім. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_19 підтримав клопотання захисників. Суду зазначив, що в СІЗО ніхто не лікує. Ліки передають, однак забрати їх він не може. Їх арештували як банду. Однак вони такими не є. По справі жодних потерпілих не має.

Прокурор ОСОБА_9 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотань сторони захисту, оскільки жодних нових підстав для зміни, які б не були раніше дослідженні судом при вирішенні питання щодо продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не було наведено. Просив відмовити в задоволенні клопотань сторони захисту.

Інші учасники процесу підтримали клопотання захисників, просили їх задовольнити.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні клопотань захисників про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право, зокрема, змінити запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

На переконання колегії суддів, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

При цьому, зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Суд вважає, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Судом встановлено, що 21 липня 2022 року судом постановлено ухвалу про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строком на 60 днів, а саме до 18 вересня 2022 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , подані на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2022 року – залишено без задоволення. При цьому, постановлюючи вказану ухвалу, колегія суддів Дніпровського апеляційного суду погодилась з висновками суду щодо наявності ризику переховування від суду, можливості незаконного впливу на свідків обвинуваченими. Також, апеляційною інстанцією було встановлено, що такі доводи колегії суддів є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, конкретні обставини провадження та дані про особи обвинувачених, в тому числі їх сімейний стан, стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України. Дніпровський апеляційний суд також погодився із необхідністю продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_33 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь (ч. 3 ст. 314 КПК України).

У частинах першій та другій статті 315 КПК України зазначено, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Аналіз статей 314-316 КПК України свідчить про те, що підготовче судове засідання в судовому провадженні у першій інстанції є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду. При цьому виходячи зі змісту ч. 3 ст. 314 та ст. 315 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти обмежене коло рішень. Так, у підготовчому судовому засіданні суд зобов`язаний перевірити матеріали кримінального провадження, що надійшли до суду (обвинувальний акт та додатки до нього), з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду.

Дане кримінальне провадження № 42020040000000537, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2020 року, знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, єдиною метою якого є визначення можливості призначення судового розгляду, вже метою якого відповідно до ст. 17 КПК України є встановлення судом поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри, однак попри таке, оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, колегією суддів не може бути прийнято до уваги ствердження як обвинувачених так і їх захисників щодо обставин викладених в обвинувальному акті, які були встановлені органом досудового розслідування, оскільки зважаючи на стадію судового провадження, суд не досліджує питання обґрунтованості підозри (обвинувачення), адже наразі суд не вправі оцінювати докази сторони обвинувачення з точки зору їх достатності, належності і допустимості для встановлення доведеності чи недоведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Попереднє висловлення судом думки щодо винуватості обвинувачених, викликало б сумнів у сторін щодо неупередженості колегії суддів.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких зокрема обвинувачується ОСОБА_6 , передбачені ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1, ч. 2 ст. 289 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, обвинувачений ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення. За вчинення вказаних кримінальних правопорушень передбачене покарання: за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1 КК України у виді позбавлення волі строком від дванадцяти до п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватись від суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість призначеного покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.

Так, у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_6  та ОСОБА_5 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.

Оскільки судовий розгляд по справі не розпочато, свідки ще не допитані судом, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слід окремо зазначити, що для здійснення тиску на свідків достатньо того, що особа, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, може вчинити дії, покликані на примушення свідків до надання неправдивих показань або ж відмову від їх надання.

Таким чином, колегією суддів не беруться до уваги ствердження захисників на відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Не може бути підставою для зміни запобіжного заходу те, що обвинувачені: ОСОБА_6 є тренером з плавання в Марганецькій дитячо-юнацької спортивній школі № 1, та ОСОБА_5 , який є тренером з боксу, оскільки зайнятість осіб у певній галузі жодним чином не може нівелювати ризики, ймовірне існування яких встановлено судом.

Слід окремо зазначити, що позитивна репутація обвинувачених вже була предметом оцінки слідчого судді під час обрання запобіжного запобіжного заходу, розгляду клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, які були долучені до клопотань захисників, а тому сама по собі вона не може слугувати підставою для зміни запобіжного заходу.

Посилання сторони захисту на те, що у обвинувачених на утриманні перебувають малолітні діти, дружина, батьки пенсійного віку, на думку колегії суддів не може бути самостійною підставою для зміни запобіжного заходу. Така позиція суду обумовлена тим, що під час визначення обвинуваченим запобіжного заходу, колегія суддів, з думкою якої погодилась і апеляційна інстанція, дійшла висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, існування яких встановлено судом.

Колегією суддів не беруться до уваги ствердження захисника ОСОБА_7 щодо неможливості подальшого перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, та не можливістю надання останньому кваліфікованої медичної допомоги в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», оскільки, як було встановлено відповідно до відповіді начальника філії ЦОЗ ДКВС України у Дніпропетровській та Донецькій областях ОСОБА_34 від 02 серпня 2022 року, ОСОБА_5 неодноразово був оглянутий лікарями, на даний час стан здоров`я ОСОБА_33 відповідає наявному діагнозу.

Окрім цього, в судовому засіданні захисник ОСОБА_7 повідомив суд, що він не звертався до інших медичних закладів задля забезпечення надання медичної допомоги або альтернативного обстеження ОСОБА_5

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан.

Суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні, як обставину, яка суттєво збільшує ризик переховування обвинувачених від суду, оскільки на частині території України ведуться бойові дії та частина території України тимчасово окупована.

Слід надати відповідну оцінку ризику запровадження воєнного стану та збройної агресії в Україні, оскільки місце проживання обвинуваченого є максимально наближеним до окупованих територій України, а тому є вагомі підстави вважати, що задля перешкоджання розгляду справи обвинувачений може переховуватись на тимчасово окупованій території на якій суттєво обмежені можливості виконання органами влади своїх повноважень, що якісно погіршує криміногенну обстановку.

Характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень свідчать про підвищену суспільну небезпеку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу на цілодобовий арешт задоволенню не підлягають.

Заслухавши думку учасників судового засідання, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_30 підлягає задоволенню, оскільки проведення медичного обстеження обвинуваченого за його зверненням є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів особи, яка тримається під вартою.

Окрім цього, колегія суддів також вважає, з урахуванням скарг на стан здоров`я та на ненадання медичної допомоги ОСОБА_19 та ОСОБА_20 в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» доручити проведення додаткового медичного обстеження обвинувачених.

Учасники процесу не заперечували проти проведення додаткового медичного обстеження обвинувачених.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як передбачено статтею 49 Основного Закону кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», медичне обстеження, а також лікувально - профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104 затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, яке дозволяє проведення медичного огляду обвинувачених.

Пунктом 2.3 зазначеного Порядку передбачено, що медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Таким чином, враховуючи стан здоров`я обвинувачених, відповідні висновки лікарів, надані суду, неодноразові факти надання медичної допомоги ОСОБА_22 та ОСОБА_5 лікарями швидкої медичної допомоги в приміщенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, колегія суддів вважає, що наявна необхідність у зобов`язанні начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» організувати невідкладне проведення медичного обстеження обвинувачених: ОСОБА_22 , ОСОБА_5 та ОСОБА_20 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

В задоволенні клопотання захисника обвинувачених: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Зобов`язати начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» негайно організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров`я обвинувачених: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для негайного виконання.

Контроль за виконанням покласти на прокурора по даному кримінальному провадженню.

Про результати виконання ухвали повідомити у місячний термін з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя                                                                         ОСОБА_2

Суддя                                                                         ОСОБА_3