ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/3940/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/817/220/22 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія - в порядку виконання 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів -  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2018 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2018 року задоволено клопотання Міністерства юстиції України та вирок пролетарського районного суду м.твер російської федерації від 11 серпня 2016 року, яким ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів, передбачених п.”г” ч.4 ст. 228.1, ч.3 ст. 30 п.”г” ч.4 ст. 228.1, ч.3 ст. 69 кримінального кодексу російської федерації із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців без позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, без штрафу, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму приведено у відповідність із законодавством України і визначено ОСОБА_7 покарання за:

- ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 10 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років 8 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1,2 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, за сукупністю злочинів, ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців без конфіскації майна.

Судом постановлено рахувати ОСОБА_7 строк відбування покарання з 11 серпня 2016 року та зараховано у строк відбування покарання термін його перебування під вартою з 22 березня 2016 року по 10 серпня 2016 року, включно.

Обґрунтовуючи рішення суд вказав, що передача засуджених для відбування покарання з однієї держави в іншу регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, яка відповідно до Конституції України є частиною національного законодавства України, тому дійшов висновку про задоволення клопотання.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вирок пролетарського районного суду м.твер російської федерації від 11.08.2016 року та визначити йому за:

- ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 10 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років 8 місяців позбавлення волі без конфіскації майна та на підставі ч.1,2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Просить зарахувати у строк відбуття покарання термін його перебування під вартою з 22.03.2016 року по 22.08.2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.

Апелянт вважає, що суд помилково, в порушення вимог законодавства України про кримінальну відповідальність, остаточно визначив йому покарання шляхом часткового складання покарань. Вказує, що, на його думку, таке покарання могло б визначатися шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Посилаючись на ст. 5 КК України, апелянт зазначає, що при зарахуванні у строк відбування покарання терміну попереднього ув`язнення суд повинен був керуватися Законом України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання” від 26.11.2015 року, відповідно до якого у ч.5 ст.72 КК України зарахування здійснювалося з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнював двом дням позбавлення волі.

Вважає, що таких строк починається з моменту його затримання, з 22.03.2016 року по набрання вироком законної сили, а саме 22.08.2016 року.

Окрім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копія оскаржуваної ухвали йому вручена не була, а з її змістом вперше ознайомився 16.07.2022 року.

Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, проте надіслав повідомлення, відповідно до якого просить розглядати справу за їх відсутності.

       Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах засудженого ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити, в судових дебатах прокурора, який не заперечив апеляційну скаргу ОСОБА_7 ,, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу засудженого слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Передача засуджених для відбування покарання з однієї держави в іншу регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року.

Як з`ясовано судом першої інстанції, ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений 11 серпня 2016 року вироком пролетарського районного суду м.твер за:

п. “г” ч.4 ст. 228.1 кк російської федерації (незаконний збут наркотичних засобів у великому розмірі, групою осіб за попередньою змовою) строком на 12 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, без штрафу;

ч.3 ст. 30, п.”г” ч.4 ст. 228.1 кк російської федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів у великому розмірі, групою осіб за попередньою змовою) на 9 років 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, без штрафу.

На підставі ч.3 ст. 69 кк російської федерації за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 12 років 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, без штрафу, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Суд першої інстанції правильно встановив, що за кримінальним законом України, кваліфікація дій ОСОБА_7 відповідає ч.2 ст. 307 КК України, тобто незаконний збут наркотичних засобів вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах і ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 307 КК України, тобто закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, не доведений до кінця з причин, що не залежали від волі особи та з дотриманням вимог ч.1,2 ст. 70, 69, 68 КК України правомірно визначив засудженому остаточне покарання у виді 12 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Окрім цього, суд вірно взяв до уваги ч.4 ст. 610 КПК України, ст. 10,11 Конвенції 1983 року, згідно з якими покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим ніж міра покарання призначена в державі винесення вироку і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

При цьому, визначення остаточного покарання засудженому суд здійснив відповідно до положення ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за сукупністю злочинів, тому посилання апелянта на порушення вимог закону в цій частині, є необґрунтованим.

Щодо доводів апелянта про зарахування йому у строк відбування покарання терміну попереднього ув`язнення, колегія суддів, враховуючи положення ст. 5 КК України, п.”с” ч.1 ст. 11 Конвенції 1983 року, ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року, ч.1 ст. 1 Закону України “Про попереднє ув`язнення” вважає слід зарахувати ОСОБА_7 в строк призначеного судом покарання термін його попереднього ув`язнення з 22 березня 2016 року (дата затримання особи) по 27 серпня 2016 року (дата вступу вироку в законну силу), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Оскільки засудженому оскаржувана ухвала під розписку вручена не була, з її змістом останній вперше ознайомився 16.07.2022 року, йому слід поновити строк на апеляційне оскарження, визнавши причини пропуску поважними.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 602, 610, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2018 року щодо ОСОБА_7 в частині визначення строку відбування покарання - змінити.

В порядку ст. 404 КПК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 22 березня 2016 року по 27 серпня 2016 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді