1Справа № 335/5605/22 2-з/335/100/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2022 року  м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Романько О.О., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни у цивільній справі за позовною заявою

ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРЕСІВ», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляють самостійні вимоги: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Київ Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

02.09.2022 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Ткаченко О.С. звернулася до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРЕСІВ», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляють самостійні вимоги: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Київ Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна – квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з позовною заявою від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом заборонити вчинення будь-яких дій щодо права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви вказано, що позивачем було придбано квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2002 року. 26.08.2022 року їй стало відомо про те, що квартира перейшла у власність гр. ОСОБА_2 . Позивач, будучи власником нерухомого майна, що перебувало в іпотеці, була незаконно (протиправно) позбавлена права власності на квартиру, яка опинилась у власності невідомого їй чоловіка на підставі договору купівлі – продажу квартири, посвідченого 01.08.2022 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець О.О. за № 1213. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64354243 від 01.08.2022 року, номер запису про право власності: 47476441. Вказані обставини, на думку представника позивача, свідчать про недійсність правочину, оскільки останній вчинено поза волею позивача.

Окрім того, згідно відомостей з реєстру, попереднім власником зазначеної квартири було ТОВ «ІМПРЕСІВ» на підставі договору купівлі-продажу від 01.02.2022 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Пономарьовою Д.В. за № 133. Відчужувачем (Іпотекодержателем) даної квартири зазначено ТОВ «Кей-Колект», яке отримало право вимоги за договорами іпотеки на підставі договору відступлення прав вимоги укладеного з АКІБ «УкрСиббанк».

Заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, адже враховуючи, що наразі право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , який безпідставно отримав житло позивача у власність, може вчиняти будь - які дії щодо цього майна, зокрема відчужити, реалізувати, передати в заставу чи в інший спосіб використати дане майно та (або) заволодіти їм, поки в суді буде розглядатись дана цивільна справа. При цьому, в разі задоволення позовної заяви будуть наявні підстави для проведення державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_1 (поновлення права власності на житло), однак спірне нерухоме майно (квартира) вже може перебувати внаслідок його придбання чи отримання в іншій спосіб у третіх осіб, що безперечно ускладнить чи взагалі зробить неможливим виконання рішення суду.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову провадження у справі не відкрито.

Згідно до вимог ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розгляд заяви здійснено у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає правилам ч. 13 ст.7 та ч. 1 ст.153 ЦПК України.

За наслідками розгляду відповідних матеріалів, суддя дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У ч. 1 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У постанові від 13.01.2020 року по справі № 922/2163/17 Верховний Суд вказав, що в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Так, в заяві вказано та надано до неї належні докази на підтвердження того факту, що особи, до яких заявник просить вжити заходи забезпечення позову дійсно здійснюють кроки для реалізації зазначеного об`єкту нерухомості та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Встановлено, що предметом спору є нерухоме майно - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку на підставі договору купівлі продажу від 11.10.2007 року набула ОСОБА_1 ..

До позовної заяви надано суду підтверджуючі документи щодо належності квартири АДРЕСА_2 , станом на 11.10.2007 року та на час укладення відповідних договорів іпотеки гр. ОСОБА_1

26.08.2022 року переглядаючи Державний реєстр речових прав на нерухоме майно стало відомо, що ОСОБА_1 не є власником квартири за АДРЕСА_3 .

Власником згідно відомостей з реєстру є ОСОБА_2 . Підстава виникнення права власності є договір купівлі-продажу квартири, виданий 01.08.2022 року, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу за № 1213. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64354243 від 01.08.2022, номер запису про право власності: 47476441.

Згідно відомостей з реєстру, попереднім власником даної квартири було Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПРЕСІВ» (код ЄДРПОУ 39729737) на підставі договору купівлі-продажу квартири виданий 01.02.2022 року ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу за № 133. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63178353 від 01.02.2022, приватний нотаріус Пономарьова Дар`я Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ. Номер запису про право власності : 46455895. Згідно відомостей реєстру відчужувачем (Іпотекодержателем) даної квартири було Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968).

На думку, представника позивача, ТОВ «Кей-Колект» не мав права в позасудовому порядку відчужувати належну мені квартиру шляхом продажу від імені Іпотекодавця третій особі за договором купівлі- продажу, так як п.5.2 договорів іпотеки іпотеки № 11232909000/3 від 11.10.2007 року та договору іпотеки № 11352431000/3 від 28.05.2008 року, сторони погодили, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: отримання Іпотекодержателем права продати предметі іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України. Між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем не укладався договір про задоволення ВИМОГ Іпотекодержателя У порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Зазначені обставини змусили ОСОБА_1 звернутися до суду з відповідною позовною заявою для захисту своїх прав.

Беручи до уваги викладене, враховуючи те, що власник квартири вправі розпорядитись нею у будь-яким момент на власний розсуд, суд вважає обґрунтованим посилання представника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому заява може бути задоволеною.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

При цьому, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову, однак їх одночасне застосування не відповідає вимогам закону.

Зазначеного вище висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 317/2155/21 (провадження № 61-15398св21) рішення від 11 травня 2022 року.

Заявником у заяві про забезпечення позову не порушується питання щодо накладення арешту на спірне майно, а лише обмежено вимогою щодо заборони вчинення певних дій, що на думку, суду в повній мірі відповідає вимогам законодавства та встановленій практиці.

Згідно з п. 31 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію, судового рішення про арешт корпоративних прав, судового рішення про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до ч. 10 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як «у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії».

Таким чином, такий спосіб забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій прямо передбачений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 може здійснити відчуження спірної квартири на користь третіх осіб, що може ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, а також співмірність заходів забезпечення позову, які просить застосувати представник позивача адвокат Ткаченко О.С., заявленим позовним вимогам, суд приходить до висновку про задоволення заяви та вважає можливим застосувати ті заборонити, що визначені в заяві.

Керуючись ст. ст. 149, 153, 157, 260-261, 353-354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРЕСІВ», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляють самостійні вимоги: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Київ Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про забезпечення позову - задовольнити.

В інтересах ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , заборонити суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно нерухомого майна:?квартира АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2570926123060).

Сторони:

ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968, адреса місця знаходження: вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус «В», поверх 4, каб. 402, м. Київ, 01042;

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПРЕСІВ», код ЄДРПОУ 39729737, адреса місця знаходження: вул. Вячеслава Чорновола, буд. 41, офіс 201, м. Київ, 01135;

ОСОБА_2 , рнокпп та місце реєстрації невідомо.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали негайно направити до Департаменту реєстрації речових прав - для виконання та сторонам - для відома.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Повний текст ухвали суду складно 02.09.2022 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня складення цієї ухвали апеляційної скарги.

Суддя: О.О. Романько