01.09.2022

Ленінський районний суд м. Полтави

Справа № 641/7347/19

Провадження № 1-кп/553/234/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року                                                                м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018221090000265 від 20.09.2018 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Комінтернівського районного суду м. Харкова перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42018221090000265 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова, Комінтернівського районного суду м. Харкова та визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.

Відповідно до акту приймання-передавання справ від 16.05.2022 до Ленінського районного суду м. Полтави з Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшла справа № 641/7347/19.

В межах даного кримінального провадження до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, яке вмотивовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений проти задоволення клопотання заперечив, посилаючись на те, що вже тривалий час утримується під вартою.

Захисник ОСОБА_5 прохав відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід на більш м`який, посилаючись на недоведеність стороною обвинувачення продовження існування заявлених ризиків. Зазначив, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою та із часом ризики значно зменшились або припинили існувати.

З`ясувавши позиції учасників судового провадження, суд вказує, що у відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст.331 КПК України).

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

       Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;  знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

       Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

       Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

       Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

       Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

       Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       При цьому вирішуючи питання щодо доцільності продовження строків тримання під вартою, суд має надати оцінку того чи продовжують існувати заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою, суд, вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати та у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, вік, соціальні зв`язки, майновий стан.

ОСОБА_7 пред`явлено звинувачення у вчиненні умисних злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, в тому числі тяжкого, при цьому судовий розгляд не розпочато, допит свідків судом не здійснювався, обвинувачений не має офіційного сталого місця проживання в України та джерел доходу, тому суд вважає, що ризики визначені ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, наразі є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

       Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

       Питання про застосування застави вирішено судом в порядку ст.183 КПК України.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, наразі не відпали та продовжують існувати, і альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у продовженні застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з визначенням застави. З огляду на наведене суд відхиляє посилання сторони захисту щодо доцільності застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу як достатнього та зазначає, що тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

На підставі викладеного та керуючись ст.331 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

       Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 – задовольнити.

       Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 30.10.2022 включно.

       Визначити обвинуваченому ОСОБА_7 заставу у розмірі 153680 грн, яка може бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області обвинуваченим або заставодавцем.

В разі внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою суду, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно звільнити обвинуваченого з-під варти та повідомити про це суд.

В разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; прибувати до суду за першим викликом; утримуватись від спілкування з свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити особі, якою буде внесено заставу, що в разі невиконання обвинуваченим перелічених вище обов`язків, заставу буде звернуто в дохід держави.

       Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Суддя

Ленінського районного суду м. Полтави                                М.С. Високих